г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2708/16-ц

Номер провадження 2/213/8/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Нестеренко О.М.,

секретар судового засідання - Шрам В.А..,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - ОСОБА_2 , адвоката Мордвінкина В.В.,

представників відповідачів - Соколовської О.А., Ковальової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказу генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 637 від 14.07.2016 «Про структурні зміни» відносно пунктів 2.1.4., 2.1.5.; скасування наказів генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 908 від 17.10.2016 та №1133 від 15.12.2016 «Про зміни суттєвих умов праці» стосовно провідного інженера штабу цивільної оборони цеху Управління; скасування наказу генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 28 від 11.01.2017 «Про припинення трудового договору»; визнання припинення трудового договору незаконним; поновлення на роботі та стягнення з ПрАТ «ІНГЗК» середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відновлення попередніх умов праці на підставі діючого безстрокового трудового договору; стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди, понесених витрат у зв`язку з розглядом справи; зобов`язання Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПРАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відповідально ставитися до захисту трудових та конституційних прав позивача та щодо заборони вживати заходи, що зачіпають соціально-економічні права та інтереси працівників, гарантовані трудовим законодавством України та Конституцією України, -

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який неодноразово уточнював та доповнював.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював на підприємстві Приватне Акціонерне Товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді провідного інженера штабу цивільної оборони, 23.11.1998 був призначений на посаду помічника генерального директора, 22.07.2011 переведений в провідним інженером штабу цивільної оборони. На виконання рішення наглядової ради ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» протокол від 14.07.2016 № 56, відповідачем виданий наказ № 637 від 14.07.2016 року «Про структурні зміни».

Згідно цього наказу фактично з штатного розкладу управління комбінату виключено трьох робітників штабу цивільної оборони, серед яких позивач.

На думку позивача даний наказ суперечить інтересам щодо цивільного захисту працюючого населення підприємства та найманих працівників, працюючих у підрядних організаціях на промисловій території «ІнГЗК», а з метою руйнації сил, управління ЦЗ об`єктової ланки -Єдиної державної системи ЦЗ України (шляхом ліквідації обов`язків посадових осіб штабів ЦЗ по комбінату) та з ціллю використання не за призначенням, передбачених Кодексом ЦЗ України коштів, не направлення на фінансування заходів, в тому числі теоретичного та практичного навчання, робітників на підприємстві у сфері ЦЗ України.

На ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_1 та з метою спричинення йому матеріальної та моральної шкоди, що порушують трудові права і суперечать Конституції та трудовому законодавству України щодо нього, та відокремлюється, відсторонюється від відповідальності за дійсний стан ЦЗ на підприємстві, про що, свідчить наказ по ПрАО «ИнГОК» № 989 від 16.11.2016 «О передаче функций гражданской защиты с целью реорганизации функций гражданской обороны», тоді коли Законодавець прямими нормами зобов`язує керівника незалежно від форм власності та підпорядкування виконувати всі функції та дії з вирішення усіх питань з Цивільного захисту на об`єктах підвищеної небезпеки, та потенційно небезпечних об`єктах територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ України.

Ігноруючи вимоги КЗпП України, Кодексу ЦЗ України, Генеральної Угоди, Галузевої Угоди, Колективного договору, Указів Президента про національну безпеку, Постанов КМ України, ст.4. п.5, ст. 5 ЗУ «Про Власність», генеральний директор ОСОБА_3 , проявляє правовий нігілізм, з метою спричинення державі та працюючим робітникам матеріальної та моральної шкоди, його дії у сфері господарювання, свідчать про скоєння злочинів в сферах трудових та посадових правовідносин.

По трудовому договору оплата праці регулюються законодавством про працю (КЗпП України, ЗУ Про оплату праці» і інші акти), колективними угодами і узгодженнями, умовами трудової угоди.

Призначення на посаду працівника у сфері ЦЗ відбувається за наказом керівника установи, у якому визначається розмір окладу та надбавки, передбачені чинними нормативними документами Уряду України у сфері оплати праці. Оплата праці працівників питань ЦЗ здійснюється: для працівників підприємств згідно Галузевої угоди гірничо - металургійного комплексу України між власником та Профспілкою Металургів Гірників України, зареєстрованої Міністерством праці та соціальної політики України 28.07.2011 № 40 та колективного договору на 2014-2015рр., прийнятого Конференцією трудового колективу Публічного Акціонерного Товариства «Інгулецький ГЗК» Протокол № 3 від 18.04.2014, який діє до укладення нового, зареєстрований Виконавчим комітетом Інгулецької районної ради 24.04.2014р., реєстраційний № 676.

На виконання наказу № 637 від 14.07.2016 Генеральним директором ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» виданий наказ № 908 від 17.10.2016 «Про зміни суттєвих умов праці» з 18.12.2016 р., виключено з штатного розкладу цеха Управління посаду провідного інженера Штабу цивільної оборони, та було видано наказ 1133 від 15.12.2016 «Про зміни істотних умов праці» яким було уточнено посадові обов`язки, при зміненні суттєвих суттєві умови праці позивачу, відповідно нового графіку роботи.

В подальшому ознайомившись з вище вказаними наказами, позивач, неодноразово листами пропонував Генеральному директору ПрАТ «ІнГЗК» змінити встановлені йому зміни умов праці на його посаді. Вважає, що запропоновані ним умови відповідають виконанню посадових обов`язків по об`єму роботи, її тривалості та оплати його праці згідно укладеного безстрокового трудового договору, який в односторонньому порядку безпідставно змінений відповідачем.

На запропоновані зміни, позивач отримав відповідь про не прийняття його пропозицій, у зв`язку з чим звертається до суду з позовом про визнання його трудового права на працю згідно безстрокового трудового договору, на умовах, які діяли і діють до видання наказів № 908 від 17.10.2016 «Про зміни суттєвих умов праці», № 1133 від 15.12.2016 «Про зміни суттєвих умов праці».

Зазначив, що Відповідач в особі Генерального директора фактично в односторонньому порядку наказом № 637 від 14.07.2016 «Про структурні зміни», на думку позивача, порушив норми ст.ст.9, 97 КЗпП України, не мав права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці. Що погіршують умови встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Позивач стверджує, що керівництво ПрАТ «ІнГЗК» і Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПрАТ «ІнГЗК», не керувались Законами України, коли приймали рішення про «суттєві» зміни умов його праці, порушуючи, на його думку, також ст.21 КЗпП України і Закон України «Про оплату праці», суттєво погіршили умови праці позивача і оплату праці, та ч.1 п.2 ст. 42 КЗпП України, якою передбачено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами організації виробництва та праці. За позивачем передбачене переважне право на залишення на роботі на тій же самій посаді, та на тих же умовах праці.

За думкою позивача керівництво відповідача у справі руйнує всю налагоджену систему цивільного захисту на підприємстві.

Суттєво змінюючи умови праці позивача та оплату праці, ставлять його в умови неможливості виконання посадових обов`язків в повному обсязі за період робочого дня в місяць за оплату праці 0,05 посадового окладу тому, що позивач повинен виплачувати аліменти на свою неповнолітню дитину, матеріально допомагати мамі-вдові, інваліду II групи та доглядати за нею, сплачувати комунальні послуги, існувати сам за ці кошти, лікувати свої хронічні хвороби.

Позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством «Інгулецький ГЗК» та профспілковим комітетом Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного Акціонерного Товариства «Інгулецький ГЗК» укладений Колективний договір на 2014-2015рр., який діє до укладення нового, зареєстрований Виконавчим комітетом Інгулецької районної ради 24.04.2014р., реєстраційний № 676.

Колективний договір підписаний генеральним директором Публічного Акціонерного товариства «Інгулецький ГЗК» Сальковим O.P. та Головою профкому Публічного Акціонерного товариства «Інгулецький ГЗК» Логачовим А.І.

14 січня 2016 року призначено в.о. генерального директора ОСОБА_3 на підставі рішення № 38 Наглядової ради ПАТ "ІнГЗК" від 14.01.2016р., подовжено термін повноважень Виконуючого обов`язки Генерального директора ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" головного інженера Товариства ОСОБА_3, з 16 січня 2016 року до 15 липня 2016 року (включно).

Виконуючим обов`язки Генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» 14.07.2016 у виконання Рішення наглядової ряди Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (протокол 14.07.2016р. № 56), з метою реорганізації функції закупок, уніфікації функцій комплексного аналізу і технічного контролю, а також реалізації заходів, передбачених системою менеджменту якості, було видано наказ № 637 «Про структурні зміни».

Вважає, що вищевикладені обставини - події, та протиправні дії адміністрації товариства та Уповноваженої власником посадової особи свідчать про їх зловживання посадовим становищем при здійснені адміністративно-господарчих функцій.

Позивач зазначив, що в результаті незаконного припинення з ним трудового договору йому спричинена матеріальна шкода в вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017, а також його витрат на захист трудових прав, які складаються із судового збору у розмірі 4821,37 грн., витрат на підготовку позовних вимог у розмірі 1272,6 грн.; витрат на транспорт (заправку автомобіля), пов`язані з захворюванням позивача, для прибуття до суду, ознайомлення з матеріалами справи, подачу клопотань, огляду справи, звернень до владних структур про захист своїх трудових прав, та інтересів держави, придбання залізничних квитків сполученням Кривий Ріг-Київ, Київ-Кривий Ріг та автобусних квитків сполученням Кривий Ріг-Дніпро, Дніпро-Кривий Ріг тощо, на суму 5266,34грн.

Позивач зазначив, що порушення відповідачами законних трудових прав на працю позивача призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя, до хвилювання за належний рівень життя позивача та близьких йому людей, в результаті незаконних протиправних дій відповідачів, позивач змушений був захищати свої трудові права шляхом звернення до відповідачів, до владних структур про захист своїх трудових прав, при цьому у нього виникли нервові, психологічні переживання за свою роботу, за якість виконання покладених на нього посадових обов`язків, подальше життя та матеріальне забезпечення доньки у вигляді сплати аліментів, витратами грошових коштів, пов`язаних з цими проблемами та витрати на лікування, оскільки у зв`язку з нервовим навантаженням у позивача значно погіршився стан здоров`я, загострились хронічні захворювання опорно-рухомого апарату та нервової системи, у зв`язку з чим він вимушений був неодноразово лікуватись, починаючи з 15 вересня 2016 року по 05 жовтня 2016 року, та з 16 грудня 2016 року по 06 січня 2017 року. Крім цього, мати позивача, яка є інвалідом II групи, також переживала за нього, її переживання покладали на нього ще більшу тривогу, нервову, психологічну занепокоєність за стан її здоров`я.

Вважає, що моральні страждання, переживання за несправедливість, обман гендиректором, його клопоти про захист порушених прав, пошук роботи, повинні бути відшкодовані в виді стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

У зв`язку з чим позивач просить суд:

1. Скасувати наказ № 637 від 14.07.2016 «Про структурні зміни» виконуючого обов`язки Генерального директора Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відносно пунктів 2.1.4., 2.1.5. на підставі ст.ст. 9, 228 ЦК України, ст.ст. 26, 39, 40 Кодексу Цивільного Захисту України.

2. Скасувати накази генерального директора Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» №№ 908 від 17.10.2016 та 1133 від 15.12.2016 «Про зміни суттєвих умов праці» провідному інженеру Штабу цивільної оборони цеха Управління ОСОБА_1 , які є ідентичні на підставі ст.ст.8, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 9, 228 ЦК України, ст.ст. 9, 21, 50, 85, 86, 88, 97, 103 КЗпП України, ст.ст. 39, 40 Кодексу Цивільного Захисту України.

3. Скасувати наказ директора по персоналу та соціальних питань Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» № 28 від 11.01.2017 «Про припинення трудового договору», визнати припинення трудового договору не законним, нікчемним, недійсним та таким, що порушує конституційні права на працю та соціальний захист, поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнути з відповідача Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017 по 12.04.2018 у розмірі 94 723 грн. 20коп. з додаванням 947 грн. 23 коп. (1% судового збору) що дорівнює у загальній сумі 95670 грн. 43 коп.

4. Поновити на роботі та відновити попередні умови праці провідному інженеру Штабу цивільної оборони цеха Управління ОСОБА_1 з умовами праці: одноденним однозмінним графіком роботи п`ятиденною робочою неділею тривалістю зміни 8 годин, початок роботі з 8.30 годин до 17.30 годин, перервою на обід з 12.30 годин до 13.45 годин, з окладом 5063 гривень на підставі діючого безстрокового трудового договору за наказом генерального директора Публічного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» № 472 від 22.07.2011 на підставі ст.21 КЗпП України.

5. Стягнути з відповідачів солідарно грошові кошти на користь ОСОБА_1 , утрачені ним на підготовку матеріалів позовних вимог, що підтверджує квитанціями про роздруківку та ксерокопіювання матеріалів позовних вимог, скарг, заяв в розмірі 1272 грн.60 коп. з додаванням 12 грн. 73 копійки (1% судового збору) що дорівнює у загальній сумі 1285 грн. 33 коп.

6. Стягнути з Відповідачів солідарно на корить ОСОБА_1 грошові витрати на транспорт (заправку автомобіля), здійснені у зв`язку із захворюванням, для прибуття до суду, ознайомлення з матеріалами справи, подачу клопотань, розгляду справи, звернень до владних структур про захист його трудових прав, та інтересів держави, що підтверджує квитанціями про поштові відправлення заяв та скарг, копіями залізничних квитків сполученням Кривий Ріг-Київ, Київ-Кривий Ріг та автобусних квитків сполученням Кривий Ріг-Дніпро, Дніпро-Кривий Ріг в розмірі 5266 грн. 34 коп. з додаванням 52 грн. 66 коп. (1% судового збору) що дорівнює у загальній сумі 49 грн.

7. Зобов`язати Первинну організацію профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відповідально ставитись до захисту трудових та конституційних прав робітника комбінату ОСОБА_1 згідно своїх, передбачених законодавством, повноважень та обов`язків, заборонити вживати заходи, що зачіпають соціально-економічні права та інтереси працівників, гарантовані трудовим законодавством України та Конституцією України.

8. Стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. з додаванням 2000 грн. (згідно ЗУ «Про судовий збір»...не менше 1786грн. судового збору), що дорівнює у загальній сумі 202 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заявлені уточнені та доповнені позивачем вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» подав відзив на доповнену, уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, Позивач вказує, що на підприємстві Відповідача не відбувалося змін в організації виробництва і праці. Доказом змін в організації виробництва і праці є рішення Наглядової ради ПРАТ «ІНГЗК», закріплене в протоколі № 56 від 14.07.2016 року про затвердження нової організаційної структури товариства з переліком підстав, які до цього спонукали. Враховуючи, що відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, рішення Наглядової ради є абсолютно законним і обґрунтованим і є прямим підтвердженням змін в організації праці, що відбулись на підприємстві і потягли за собою зміну суттєвих умов праці Позивача. Окрім того, відповідач зазначив, що в діючому трудовому законодавстві відсутнє визначення терміну «зміни організації виробництва і праці». Фактично під ними слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, зумовлені, за загальним правилом, провадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямована на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників.

У нормативно-правових актах відсутній вичерпний перелік змін в організації виробництва і праці, адже законодавець не може передбачити усі варіанти таких змін, які можуть відбуватися на конкретному підприємстві. Зразком того, що неможливо передбачити всі варіанти є п.10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», в якому надається примірний перелік змін в організації виробництва і праці, який теж не є вичерпним і може бути подовженим.

Організація праці має змінний характер. По мірі розвитку виробництва відбуваються зміни якісних трудових процесів, і, відповідно, змінюється потреба в кількості працівників, їх професійному і кваліфікаційному складі. Це і призводить до змін в організації праці і проведення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої сили.

Організація праці на підприємстві містить такі елементи як робота з кадрами, поділ праці, тобто розміщення працівників по робочих місцях і закріплення за ними визначених обов`язків, організація робочих місць, встановлення обґрунтованих норм праці.

Вищезазначене підтверджується певною судовою практикою Так, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2012 по справі № 2-2916/11 залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05.12.2011, яким звільненому за п.6 ст.36 КЗпП України працівнику відмовлено в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди; ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.04.2013 по справі № 0413/13610/12 залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15.03.2013, яким звільненому за п.6 ст.36 КЗпП України працівнику відмовлено в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

При цьому, в вищевказаних ухвалах Апеляційний суд закріпив, що проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника, проте, такі зміни не повинні означати примусу до праці, у зв`язку з чим, частиною 3 статті 32 КЗпП України покладено на власника обов`язок попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов його праці, що викликаються змінами в організації виробництва і праці. Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Доказами ознайомлення позивача 19.07.2016 з наказом «Про структурні зміни» № 637 від 14.07.2016 року, який підтверджує зміни в організації виробництва і праці, є сам наказ та лист ознайомлення до нього, копії яких маються в матеріалах справи. Про зміну суттєвих умов праці, а саме з наказом № 908 від 17.10.2016 року, ОСОБА_1 був ознайомлений 18.10.2016, про що свідчить його підпис на самому наказі.

Окрім того, в період з 23.12.2016 року по 26.12.2016 року інспекцією з праці на підприємстві було проведена позапланова перевірка додержання вимог законодавства про працю. Відповідно до акту перевірки, вимоги ч.3 ст.32 КЗпП України при встановленні змін істотних умов праці для ОСОБА_1 адміністрацією підприємства виконані.

Відповідач також не визнав позов в частині стягнення середнього заробітку і моральної шкоди вважаючи такі вимоги безпідставним.

На підставі вищевикладеного, Відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПрАТ «Інгулецький ГЗК» в повному обсязі.

12.06.2018 року представник позивача ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» надав суду заяву про застосування строків на звернення до суду, передбачених статтею 233 КЗпП України, в якій пояснив, що згідно з п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, але ПРАТ «ІНГЗК» вважає можливим надати до суду дану заяву.

Як відомо з матеріалів справи, Позивач був ознайомлений з наказом № 637 19.07.2016 року (а.с.54 т.2), а первинна позовна заява про скасування даного наказу була пред`явлена до суду лише 15.11.2016 року. Тобто, строк для звернення до суду з вимогою щодо скасування даного наказу сплинув 19.10.2016 року, а отже був пропущений Позивачем на 27 днів.

Копія наказу № 28 від 11.01.2017 року «Про припинення трудового договору» з ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України через відмову працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, як і трудова книжка, були вручені Позивачу в день звільнення 11.01.2017 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії наказу та особової картки. Позовна заява (доповнена) була пред`явлена до суду лише 22.02.2017 року. Тому, строк для звернення до суду з вимогою щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сплинув 13.02.2017 року (11.02.2017 вихідний день), а отже був пропущений Позивачем на 9 днів.

Таким чином, якщо Позивач був не згоден з вищевказаними наказами, він мав змогу для звернення до суду з відповідними позовами: у тримісячний строк з моменту ознайомлення з наказом № 637 від 14.07.2016 року, та у місячний строк з моменту отримання копії наказу № 28 від 11.01.2017 року про звільнення та трудової книжки.

В зв`язку з вищенаведеним представник Відповідача вважає, що відносно до даних спірних правовідносин судом повинен бути застосований тримісячний строк на звернення до суду, встановлений ч.1 ст.233 КЗПП України, який, на думку Відповідача, був пропущений без поважної причини.

На підставі вищевикладеного, Відповідач просить суд застосувати строк на звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України до позовних вимог ОСОБА_1 до ПРАТ «ІНГЗК» про скасування наказу № 637 від 14.07.2016 року та про скасування наказу № 28 від 11.01.2017 року про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і відмовити ОСОБА_1 в задоволення цих позовних вимог внаслідок спливу строку на звернення до суду.

В судовому засіданні представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» Соколовська О.А. відзив на позовну заяву підтримала, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на доповнену та уточнену позовну заяву представник відповідача Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» зазначив, що Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПрАТ «ІнГЗК» (далі - ПО ПМГУ ПРАТ «ІНГЗК») вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 у позовній заяві (уточненій, доповненій) просить стягнути з Відповідачів солідарно моральну шкоду в загальній сумі 200 000 грн.

Для відшкодування шкоди у зв`язку із каліцтвом працівника, або іншим ушкодженням його здоров`я, поряд із іншим, має встановлюватись вина особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди) підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. До юридичних фактів, які має довести Позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розмір такої шкоди.

Це знайшло своє відображенні в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, в п.5 якої вказано, що, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювана, а також вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, при відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановити винні дії Відповідача. Вина ПО ПМГУ ПРАТ «ІНГЗК» не встановлена у визначеному законом порядку, а тому вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує, зокрема, положенням ст.237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, для стягнення моральної шкоди Позивач повинен довести факт порушення ПО ПМГУ ПРАТ «ІНГЗК» його законних прав, яке призвело до моральних страждань.

Окрім того, ПО ПМГУ ПРАТ «ІНГЗК» вважає, що положення статті 237-1 КЗпП України не поширюються на правовідносини осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, і які підлягають загальнообов`язковому державному страхуванню, пов`язані з відшкодуванням моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які призвели до втрати працездатності. Стаття 153 КЗпП також не є самостійною підставою для покладання на роботодавця обов`язку по відшкодуванню працівнику моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності.

Відповідач зазначає, що із наведених Позивачем обставин не вбачається яким саме чином ПО ПМГУ ПРАТ «ІНГЗК» порушило законні права та інтереси Позивача, і як наслідок він отримав моральні страждання.

Щодо вимог Позивача про стягнення коштів, витрачених ним на підготовку матеріалів позовних вимог, а саме на роздруківку та ксерокопіювання матеріалів позовних вимог, заяв, скарг, в сумі 1272,60 грн. та витрат на транспорт (заправка автомобіля), здійснених в зв`язку з його захворюванням, для прибуття до суду, звернення до владних структур про захист своїх трудових справ та інтересів держави в сумі 5 266,34 грн., відповідач ПО ПМГУ ПРАТ «ІНГЗК», посилаючись на положення ст.133 ЦПК України, якою визначений виключний перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, і до яких витрати на роздруківку і ксерокопіювання матеріалів позовних вимог не віднесено, в задоволенні просить відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» Ковальова К.О. підтримала обставини, на які посилається у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до в повному обсязі.

2.Процесуальні дії, заяви, клопотання.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказу генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 637 від 14.07.2016 «Про структурні зміни» відносно пунктів 2.1.4., 2.1.5.; та наказу генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 908 від 17.10.2016 та «Про зміни суттєвих умов праці» та поновлення попередніх умов праці попереднього укладеного трудового договору відповідно наказу генерального директора ПАТ «ІнГЗК» № 472 від 22.07.2011 р. та призначене судове засідання з повідомленням сторін.

07 лютого 2017 року позивачем у судовому засіданні було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Криворізьке Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 23 лютого 2017 року вказане клопотання позивача було задоволено.

Ухвалою суду від 07 лютого 2017 року вищезазначену позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10.02.2017 позивачем були усунуті недоліки, зазначенні в ухвалі суду від 07.02.2020.

22 лютого 2017 року до суду надійшла доповнена позовна заява.

16 березня 2017 року до суду надійшли пояснення Криворізького міського управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області ГУ ДСНС України, в якому останнє просило суд виключити їх зі сторін у вказаній справі.

Ухвалою суду від 26 квітня 2017 року вказану юридичну особу було виключено з числа третіх осіб по справі.

Ухвалою суду від 26 квітня 2017 року було частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів у відповідачів по справі, які від ПрАТ «ІнГЗК» надійшли 12.06.2017 року.

23 червня 2017 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та про витребування доказів.

Ухвалою суду від 10 листопада 2017 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів та відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи - ГУ ДСНС у Дніпропетровській області.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року було продовжено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.12.2017 позивачем було надано суду клопотання про встановлення правоздатності та дієздатності відповідачів, як суб`єктів у сфері господарських (цивільного захисту), трудових правовідносин та про витребування доказів.

26 січня 2018 року до суду надійшла уточнена, доповнена позовна заява.

02.02.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПрАТ «ІнГЗК» Соколовської О.А., в якому остання просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

22 березня 2018 року у судовому засіданні представник відповідача ПрАТ «ІнГЗК» Соколовська О.А. заявила клопотання про необхідність усунення недоліків в уточненій позовній заяві.

Ухвалою суду від 22.03.2018 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 07.12.2017.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року уточнену позовну заяву- було залишено без руху.

04 квітня 2018 року на виконання ухвали суду від 22.03.2018 року до суду надійшла уточнена, доповнена позовна заява ОСОБА_1

05 квітня 2018 року на виконання ухвали суду від 22 березня 2018 року представником відповідача ПрАТ «ІнГЗК» були надані докази на виконання ухвали суду.

10 квітня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив на уточнену, доповнену позовну заяву від позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

07 травня 2018 року до суду надійшла заява позивача в якій останній просить суд розглянути заяву так, як з початку розгляду справи порушено розумність строків розгляду справи.

01 червня 2018 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , в якій останній просить суд направити окрему ухвалу власникам ПрАТ «ІнГЗК», для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 ..

01 червня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення по справі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

12 червня 2018 року до суду надійшла заява представника відповідача ПрАТ «ІнГЗК» Соколовської О.А. про застосування строків на звернення до суду, передбачених статтею 233 КЗпП України.

12 червня 2018 року до суду надійшла заява представника ПрАТ «ІнГЗК» Соколовської О.А. про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

12 червня 2018 року до суду надійшов відзив на доповнену, уточнену позовну заяву ОСОБА_1 від представника відповідача ПрАТ «ІнГЗК» Соколовської О.А.

20 червня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на відзив на позовну заяву (уточнену, доповнену) представника відповідача ПрАТ «ІнГЗК» від 22.06.2018 року.

20 червня 2018 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про допит свідків: начальника Відділу організації праці та зарплати ОСОБА_7 , начальника відділу кадрів ОСОБА_8 , директора по персоналу ОСОБА_9 , голову профкому Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПрАТ «ІнГЗК» ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_12

20 червня 2018 року до суду також надійшли письмові пояснення по справі позивача ОСОБА_1 .

03 липня 2018 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ПО ПУГУ ПРАТ «ІНГЗК» Лєман О.М. про доручення до матеріалів справи протоколу № 21 засідання первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 10.05.2016 року «Про уточнення назви первинної організації ПУГУ ПАТ «ІнГЗК».

03 липня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (доповнену, уточнену) від представника відповідача ПО ПУГУ ПРАТ «ІнГЗК».

11 липня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на відзив на позовну заяву (уточнену, доповнену) представника відповідача ПО ПУГУ ПРАТ «ІнГЗК» від 26.01.2018 року.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року по справі здійснено заміну засідання для розгляду справи по суті та ухвалено провести підготовче судове засідання.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року клопотання позивача про виклик та допит свідків в судовому засіданні -задоволено частково.

Клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - Соколовської О.А. про виклик та допит свідків в судовому засіданні -задоволено.

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

17 вересня 2018 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Соловйової Л.Я.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2018 року провадження у справі було зупинено до вирішення питання про відвід судді Соловйової Л.Я. - іншим суддею.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Соловйової Л.Я. - було відмовлено.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2018 року було поновлено провадження по справі та призначено розгляд справи.

28 листопада 2018 року до суду надійшло клопотання позивача по справі ОСОБА_1 та його представників - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про залучення до участі в справі в якості третьої особи Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 04 березня 2019 року клопотання позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , яке подано до суду 28.11.2018 року - задоволено частково.

18 березня 2019 року на виконання ухвали суду від 04.03.2019 року представник ПрАТ «ІнГЗК» надала витребувані судом докази.

22 липня 2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ПО ПУГУ ПрАТ «ІнГЗК» Лєман О.М. про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою від 20 січня 2020 року позовну заяву прийнято до провадження судді Князєвої Н.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

25 лютого 2020 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Князєвої Н.В.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 лютого 2020 року було задоволено відвід судді ОСОБА_15 заявлений позивачем ОСОБА_1 .

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу було передано на розгляд судді Нестеренко О.М.

Ухвалою від 28 лютого 2020 року справу, прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши позивача, його представників, перевіривши доводи представників відповідачів, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві Приватне Акціонерне Товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді провідного інженера Штабу цивільної оборони. Наказом № 1239 від 23.11.1998 р., був призначений на посаду помічника Генерального директора. Наказом № 472 від 22.07.2011 р. переведений в Управління комбінату провідним інженером Штабу цивільної оборони, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 /том 1, ст. 10-11/.

З протоколу №56 від 14.07.2016 вбачається що рішенням, наглядової ради ПрАТ «ІнГЗК» було затверджено нову організацію структури підприємства. Зокрема було укрупнено допоміжні підрозділи за рахунок об`єднання функцій.

Серед іншого було передано до центральної комплексної лабораторії посади головного спеціаліста з охорони навколишнього природного середовища та начальника пило-вентиляційної служби; передати посаду помічника генерального директора з цивільної оборони та надзвичайних ситуацій до спеціального відділу; вивести з організації структури штаб цивільної оборони. /том 1 а.с.170/

На виконання Рішення наглядової ради Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (протокол від 14.07.2016 р. №56 /том 1, а.с. 170-173/), з метою реорганізації функції уніфікації функцій комплексного аналізу і технічного контролю, а також реалізації заходів, передбачених системою менеджменту якості, ПАТ «ІнГЗК» виданий наказ № 637 від 14.07.2016 року «Про структурні зміни». Згідно з пунктами 2.1.4., 2.1.5 наказу № 637 від 14.07.2016 р. «Про структурні зміни» фактично з штатного розкладу Управління комбінату серед інших виключені робітники Штабу цивільної оборони: провідний інженер штабу ЦО ОСОБА_13 , провідний інженер штабу ЦО ОСОБА_1 , інженер штабу ГО Щенявская С.О. /том 1, а.с. 12/.

Згідно з листом ознайомлення з наказом № 637 від 14.07.2016 року ОСОБА_1 був ознайомлений 19.07.2016 року./том 2, а.с. 54/.

На виконання наказу № 637 від 14.07.2016 р. «Про структурні зміни» Генеральним директором Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірнисчо-збагачувальний комбінат» виданий наказ № 908 від 17.10.2016 р. «Про зміни суттєвих умов праці» з 18.12.2016 р., виключена з штатного розкладу цеха Управління одна одиниця провідного інженера Штабу цивільної оборони, шляхом зміни існуючого графіка роботи з однозмінної п`ятиденної робочої неділі (графік № 1) на однозмінну з робочим днем середа кожної третьої неділі місяця і тривалістю зміни 8 годин. Введена в штатний розклад Штабу цивільної оборони цеха Управління 0,05 штатної одиниці провідного інженера з одноденним однозмінним графіком праці (графік № 14 б) з робочим днем середа кожної третьої неділі місяця і тривалістю зміни 8 годин. Початок роботи 8-00 закінчення роботи 17-00 перерва на обід: с 12-00 до 13-00, визначено посадові обов`язки відповідно до графіку роботи. Наказом генерального директора № 1133 від 15.12.2016 р. «Про зміни суттєвих умов праці» з 18.12.2016 року уточнено посадові обов`язки, при зміненні суттєвих умов праці позивачу, відповідно нового графіку роботи провідному інженеру Штабу цивільної оборони цеха Управління ОСОБА_1 / том 1, а.с.14, том.2 а.с 56/.

Листом від 03.11.2016 року позивач ОСОБА_1 пропонував Генеральному директору Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» змінити встановленні йому зміни умов праці на його посаді згідно наказу № 908 від 17.10.2016 р., «Про зміни суттєвих умов праці», враховуючи його умови: п`ятиденна робоча неділя тривалістю зміни 8 годин (графік № 1) початок роботи 8-30 закінченням роботи 17-30 перерва на обід: з 12-30 до 13-15. /том 1,а.с. 40/

17.11.2016 року ОСОБА_1 отримав відповідь від генерального директора Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про не прийняття його пропозицій. /том 1, а.с. 41/.

Наказом № 244 від 28.03.2016 року ПАТ «ІнГЗК» було затверджено план основних заходів цивільного захисту ПАТ «ІнГЗК» на 2016 рік. /том 1, а.с. 42/.

Відповідно до довідки від 16.11.2016 року середньомісячний заробіток після відрахування утриманих НДФЛ, ВС ОСОБА_1 - 4574,88 грн. /том 1, а.с. 44/.

Відповідно до рішення № 38 від 14.01.2016 року Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було продовжено термін повноважень Виконуючого обов`язки Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат`Головного інженера Товариства ОСОБА_3 з 16 січня 2016 року до 15 липня 2016 року. /том 2, а.с. 162/.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повне найменування відповідача по справі - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (ПРАВТ «ІНГЗК», керівником якого з 03.08.2016 року є ОСОБА_3 . /том 2, а.с. 115-123/.

Протоколом № 1 засідання первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 10 травня 2016 року було уточнено назву на Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». /том 2, а.с. 124/.

Згідно з актом від 14.11.2016 року, затвердженого начальником відділу кадрів ОСОБА_14 - ОСОБА_1 була запропонована на вибір праця в якості:

- учня газорятівника СОАСС;

- учня дробильника РОФ-2;

- учня слюсаря з ремонту автомобілів ЦТА;

- учня слюсаря-ремонтника ДФ;

- учня машиніста млинів РОФ-1, РОФ-2;

- учня машиніста насосних установок РОФ-1, РОФ-2, ТВШХ;

- учня машиніста конвеєру ДФ, РОФ-2;

- учня електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування Кар`єр, ЦТА, ДФ, РОФ-1, РОФ-2.

Від запропонованої роботи ОСОБА_1 відмовився та від підпису зазначеного Акту - відмовився. /том 2, а.с. 129/.

11.01.2017 Позивач звернувся до Генерального директора ПАО «ІНГОК» ОСОБА_3 зазначивши: « на сьогоднішній день згоди на виконання робіт за наказами №908 від 17.10.2016,№1133 від 12.12.2016 я не можу надати так як у відповідності до ст.с.9,21 КЗПП Укарїни не законні та порушують умови безстрокової трудової умови»./ том 5, а.с. 174/.

Наказом № 28 від 11.01.2017 року ПРАТ «ІНГЗК» було звільнено ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України /том 2, а.с. 130/. Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 11.01.2016 року, що підтверджується його підписом. /том 2, а.с. 131-132/.

Згідно наказу № 1133 від 15.12.2016 ОСОБА_1 належало ознайомитись з новою посадовою інструкцією провідного інженера штабу цивільної оборони від 18.12.2016р. /том 2 а.с.56/

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменування відповідача - Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності - ОСОБА_16 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 /том 3, а.с. 45/.

Також в під час розгляду справи в судовому засіданні під присягою дали показання наступні свідки:

Свідок ОСОБА_7 пояснив що він працює на підприємстві з 2016 року по теперішній час, на посаді начальника відділу організації праці та на нарахування заробітної плати, відповідно до посадових інструкцій мав право складати проекти наказів, відповідно до виданого наказу позивачу було встановлено робочий графік та заробітну плату. Також перед тим як змінити істотні умови праці позивачу було запропоновано посади від яких позивач відмовився.

Свідок ОСОБА_16 який є керівником профспілки пояснив що він представляє інтереси всіх працівників, під час перевірки що до звернення ОСОБА_1 порушень трудового законодавства не виявлено, відповідно до усіх запитів позивача відповіді профспілка надавала вчасно, також пояснив що мали розмову відповідно до якої усі питання що до звільнення були вирішено.

Свідок ОСОБА_5 пояснив що в літку 2016 року було прийнято рішення про зміну структури підприємства, в структурі підприємства була служба цивільного захисту яку хотіли підпорядкувати спецвідділу, видано відповідні накази, відповідно до чого ОСОБА_1 було зменшено обсяги обов`язків. Керівництвом видано накази, ОСОБА_1 , було ознайомлено за 2 місяці, та було запропоновано інші посади на що позивач відмовився, також позивачу пропонувалось перейти на інші роботи та навчати охороні праці. Пояснив що цивільний захист на підприємстві змінив структуру, однак під час комплексної перевірки відповідними службами жодних порушень виявлено не було.

Свідок ОСОБА_6 пояснила що працює у відділі кадрів, у 2016 році відбулась реструктуризація підприємства, тому у позивача були суттєві зміни в умовах праці, на що він не був згоден, тому йому було запропоновано інші роботи на які він також не погодився в його присутності було складено акт про відмову на запропоновані вакансії, підписувати цей акт позивач відмовився.

Свідок ОСОБА_18 пояснив що з 1978 року працював на підприємстві займався питаннями цивільної оборони, пояснив що позивач деякий час працював під його керівництвом. Як робітник позивач себе зарекомендував з позитивного боку, роз`яснив тонкощі та процедури цивільної оборони на підприємстві, додатково зауважив що керівництво підприємства давно мало наміри змінити структуру відділу цивільного захисту.

4.Мотивувальна частина.

З вищенаведеного і доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що порушень прав позивача зі сторони відповідачів не вбачається.

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992року про практику розгляду судами трудових спорів, припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов`язкова.

У тих випадках, коли підстави для зміни зазначених умов були, але працівник, який відмовився від продовження роботи, не був попереджений за 2 місяці про їх зміну або звільнений до закінчення цього строку після попередження, суд відповідно змінює дату звільнення.

Відповідно до ст.32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

Згідно з ч.3 ст.32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Відповідно до положень ст. 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно ст. 49-4 КЗпП України зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених цим Кодексом, при неможливості їх самостійного працевлаштування, забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення". Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов`язаних з вивільненням працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Аналогічні вимоги вбачаються і в положеннях ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві Приватне Акціонерне Товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді провідного інженера Штабу цивільної оборони. Наказом № 1239 від 23.11.1998 р., був призначений на посаду помічника Генерального директора. Наказом № 472 від 22.07.2011 р. переведений в Управління комбінату провідним інженером Штабу цивільної оборони, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 /том 1, ст. 10-11/.

На виконання Рішення наглядової ради Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (протокол від 14.07.2016 р. №56 /том 1, а.с. 170-173/), з метою реорганізації функції уніфікації функцій комплексного аналізу і технічного контролю, а також реалізації заходів, передбачених системою менеджменту якості, ПАТ «ІнГЗК» виданий наказ № 637 від 14.07.2016 року «Про структурні зміни». Згідно з пунктами 2.1.4., 2.1.5 наказу № 637 від 14.07.2016 р. «Про структурні зміни» фактично з штатного розкладу Управління комбінату виключені робітники Штабу цивільної оборони, зокрема позивач. /том 1, а.с. 12/.

На виконання наказу № 637 від 14.07.2016 р. «Про структурні зміни» Генеральним директором Приватного Акціонерного Товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» виданий наказ № 908 від 17.10.2016 р. «Про зміни суттєвих умов праці» з 18.12.2016 р., виключена з штатного розкладу цеха Управління одна одиниця провідного інженера Штабу цивільної оборони, змінені суттєві умови праці провідному інженеру Штабу цивільної оборони цеха Управління ОСОБА_1 шляхом зміни існуючого графіка роботи з однозмінної п`ятиденної робочої неділі (графік № 1) на однозмінну з робочим днем середа кожної третьої неділі місяця і тривалістю зміни 8 годин. Введена в штатний розклад Штабу цивільної оборони цеха Управління 0,05 штатної одиниці провідного інженера з одноденним однозмінним графіком праці (графік № 14 б) з робочим днем середа кожної третьої неділі місяця і тривалістю зміни 8 годин. Початок роботи 8-00 закінчення роботи 17-00 перерва на обід: с 12-00 до 13-00

Замінити у відповідності із ст.32КЗпП з 18.12.2016 р. суттєві умови праці провідному інженеру штаба цивільної оборони цеха управління ОСОБА_1 шляхом змінення існуючого графіку роботи з однозмінною п`ятиденної робочого тижня (грфік№1) на однозмінний одноденний робочий тиждень з робочим днем середа кожного третього тижня місяця та тривалістю зміни 8 годин.

У випадку відмови запропонувати працю в нових умовах у зв`язку із зміною істотних умов праці, трудовий договір розірвати відповідно п. 6 ст 36 КЗпП України/ том 1, а.с.14/.

11.01.2017 Позивач звернувся до Генерального директора ПАО «ІНГОК» ОСОБА_3 зазначивши: « на сьогоднішній день згоди на виконання робіт за наказами №908 від 17.10.2016, №1133 від 12.12.2016 я не можу надати так як у відповідності до ст.с.9,21 КЗПП Укарїни не законні та порушують умови безстрокової трудової умови»./ том 5, а.с. 174/.

Згідно з листом ознайомлення з наказом № 637 від 14.07.2016 року ОСОБА_1 був ознайомлений 19.07.2016 року./том 2, а.с. 54/.

Згідно з актом від 14.11.2016 року, затвердженого начальником відділу кадрів ОСОБА_8 - ОСОБА_1 була запропонована на вибір праця в якості:

- учня газорятівника СОАСС;

- учня дробильника РОФ-2;

- учня слюсаря з ремонту автомобілів ЦТА;

- учня слюсаря-ремонтника ДФ;

- учня машиніста млинів РОФ-1, РОФ-2;

- учня машиніста насосних установок РОФ-1, РОФ-2, ТВШХ;

- учня машиніста конвеєру ДФ, РОФ-2;

- учня електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування Кар`єр, ЦТА, ДФ, РОФ-1, РОФ-2.

Від запропонованої роботи ОСОБА_1 відмовився та від підпису зазначеного Акту - відмовився. /том 2, а.с. 129/.

Наказом № 28 від 11.01.2017 року ПРАТ «ІНГЗК» було звільнено ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України /том 2, а.с. 130/. Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 11.01.2017 року, що підтверджується його підписом. /том 2, а.с. 131-132/.

Таким чином, з боку відповідачів судом порушень не встановлено, оскільки позивач ОСОБА_1 був повідомлений про суттєві зміни умов праці за два місяці, відповідачем ПРАТ «ІНГЗК» було враховане переважне право позивача на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці ПРАТ «ІНГЗК» запропонувало ОСОБА_1 іншу роботу на тому самому підприємстві, але ОСОБА_1 відмовився.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Так, КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою частиною права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення, і судові органи не можуть вимагати обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату та саме в рамках розгляду спору про поновлення на роботі й вирішується питання про правомірність звільнення з роботи, тому до повноважень суду входить перевірка правильності проведення та дотримання роботодавцем процедури звільнення, у тому числі за скороченням, конкретного працівника.

Відповідно, скасування рішення про скорочення штату працівників підприємства чи установи є втручанням у здійснення внутрішньої діяльності такої юридичної особи.

В суді знайшов підтвердження факт суттєвої змінами в організації виробництва і праціна підприємстві відповідача, оскільки в під час реорганізації підприємства створюються та ліквідуються нові підрозділи, штатні одиниці. Наказ 637 від 14.07.2016 року «Про структурні зміни» /а.с.51 том 2./

Позивача було попереджено за 2 місяця про зміну істотних умов праці згідно вимог ст. 103 КЗпП України, на що позивач подав свою незгоду, одночасно звернувся до суду, відповідачем було надано відповідь щодо незгоди позивача /а.с.13 том 1/, позивачу було запропоновано інші роботи та посади /а.с129 т.2/, позивач вдруге надав незгоду зазначивши, що не може надати згоду / том 5, а.с. 174/, після чого позивача було звільнено/а.с.130 т.2/.

Ні на посаді провідного інженера з одноденним однозмінним, графіком праці 0,05 штатної одиниці, ні на переведення на іншу роботу позивач відмовився від продовження роботи.

З урахуванням конкретних обставин справи така зміна істотних умов праці правомірна оскільки підприємство раціоналізувало робочі місця, ввело нові форм організації праці.

Данна позиція узгоджується з рішенням верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі N 607/83/16-ц (провадження N 61-742св17)

Суд вважає доведеним той факт, що зміна істотних умов праці позивача була викликана змінами в організації виробництва і праці, в тому числі раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці.

Про це свідчить зміст протоколу №56 засідання наглядової ради ПРАТ «ІнГЗК», наказу №637 від 14.07.2016, штатного розпису/том 1 а.с 216- том 2 а.с 35/, зокрема зі штатного розпису вбачається, що були виведені зі штату штаб цивільної оборони, пило-вентиляційна служба, у кількості 5.15 штатних одиниць, а введено спец відділ у кількості 1,05 штатної одиниці.

Також зміст наказу 637 від 14.07.2016 свідчить про створення нового структурного підрозділу - управляння якістю, введення до штатного розпису відділу телекомунікації та зв`язку, виключення зі штатного розпису цеху диспетчеризації, тендерного відділу, відділу постачання, штаб цивільної оборони, тощо.

Сукупність вказаних обставин об`єктивно свідчить, що на підприємстві дійсно мало місце заміна організації виробництва і праці, що виключає будь -яке упередження саме до позивача та його дискримінацію.

Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з приводу предмету позову, суд вважає, що у межах даного спору відповідачами не порушено жодних прав, законних інтересів позивача та вимог чинного законодавства України, а тому правові підстави позивача, наведені на обґрунтування позовних вимог, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Дане твердження також підтверджується актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про праці та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №620/4.7-5 від 20.12.2016 /том 3 а.с 77-88/.

Доводи позивача про те, що зміною істотних умов праці було порушені його трудові права не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Так, відповідачем була затверджена нова посадова інструкція з якою ОСОБА_1 мав ознайомитись після видання наказу 1133 від 15.12.2016. Даною посадовою інструкцією було суттєво зменшено обсяг обов`язків ОСОБА_1 . Доказів того, що позивач за одноденний однозмінний графік роботи не міг виконати покладені на нього обов`язки - суду не надано.

Доводи позивача про те, що зміною істотних умов праці було порушені його трудові права не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Так, відповідачем була затверджена нова посадова інструкція, якою було суттєво зменшено обсяг обов`язків ОСОБА_1 . Доказів того, що позивач за одноденний однозмінний графік роботи не міг виконати покладені на нього обов`язки - суду не надано.

Не вбачає суд порушень і при встановленні позивачу посадового окладу 0,05 штатних одиниці.

Так відповідно до ст.ст. 3, 3-1 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну норму праці, а у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу мінімальна заробітна плата виплачується пропорційна до виконаної норми праці.

Таким чином, той факт, що після зміни істотних умов праці позивача фактично отримуваний ним дохід був би меншим за мінімальну заробітну плату є логічним, оскільки таким чином дохід був би пропорційним до виконаної праці.

Також, оцінюючи доводи позивача про те, що наказ 637 від 14.07.2016 було підписано особою, яка не мала повноважень керівника ПрАТ «ІнГЗК», суд вважає їх надуманими. Так, згідно рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ІнГЗК» від 28.04.2016 року було змінено тип Товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, та затверджено нове його найменування «Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», тому правонаступником ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" є Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (скорочена найменування «ПрАТ «ІНГЗК»), що підтверджується наданою суду копією його Статуту. Код ЄДРПОУ 00190905 не змінювався. Зміна типу Товариства та як наслідок зміна його найменування - не тягне за собою звільнення працівників даного підприємства, в тому числі і керівника, а отже ОСОБА_3 після зміни типу товариства продовжив виконувати обов`язки керівника на законних підставах. Доказів про те, що ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями керівника ПрАТ «ІнГЗК» станом на 14.07.2016 суду не надано.

Щодо тверджень позивача про те, що звільнення відбулось під час того як в провадженні суду знаходився позов про визнання наказів про зміни суттєвих умов праці, про структурні зміни незаконними, що на думку позивача виключало можливість його звільнення, суд зауважує наступне. По-перше, позивач не наводить жодного законодавчого обґрунтування такому твердженню. По-друге, суд також не встановив заборони звільнення на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України, у разі оскарження в суді наказу про зміну істотних умов праці.

Більше того, аналізуючи дотичні норми процесуального законодавства, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 3 пункту 5 постанови пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Відтак не звільнення позивача в зв`язку із відмовою виконувати обов`язки після істотних змін умов праці порушувало б права відповідача. Саме по собі подання до суду позову про скасування наказів про зміну істотних умов праці не тягне за собою поновлення на посаді за попередніми умовами праці до винесення судом рішення.

Вимога позову про стягнення моральної шкоди заявлена позивачем з підстав заподіяння такої шкоди внаслідок неправомірності дій відповідачів щодо складання наказів № 637 від 14.07.2016 року «Про структурні зміни», № 908 від 17.10.2016 року «Про зміни суттєвих умов праці» та № 1133 від 15.12.2016 року «Про зміни суттєвих умов праці» про скорочення чисельності і штату працівників, тому суд виходячи з наведених вище вимог законодавства, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки вона є похідною від перших позовних вимог.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав задля задоволення позовних вимог по суті позову, а не на підставі строку позовної давності, про застосування якої просив представник відповідача ПрАТ «ІНГЗК».

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

7.Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача. Тому, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.29, 32, 36, 40, 97, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказу генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 637 від 14.07.2016 «Про структурні зміни» відносно пунктів 2.1.4., 2.1.5.; скасування наказів генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 908 від 17.10.2016 та №1133 від 15.12.2016 «Про зміни суттєвих умов праці» стосовно провідного інженера штабу цивільної оборони цеху Управління; скасування наказу генерального директора ПрАТ «ІнГЗК» № 28 від 11.01.2017 «Про припинення трудового договору»; визнання припинення трудового договору незаконним; поновлення на роботі та стягнення з ПрАТ «ІНГЗК» середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відновлення попередніх умов праці на підставі діючого безстрокового трудового договору; стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди, витрат, понесених витрат у зв`язку з розглядом справи; зобов`язання Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПРАТ «ІНГЗК» відповідально ставитися до захисту трудових та конституційних прав позивача та щодо заборони вживати заходи, що зачіпають соціально-економічні права та інтереси працівників, гарантовані трудовим законодавством України та Конституцією України, повернення профспілкових внесків, сплачених за весь період його членства в профспілковій організації, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - юридична адреса 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47;

Відповідач: Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - юридична адреса 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2021 року.

Суддя О.М. Нестеренко