Справа № 740/3363/20

Провадження № 2/740/496/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М., Бережняк О. О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про стягнення заборгованості із заробітної плати,

установив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену заробітну плату за період з 01 вересня 2014 року по 03 жовтня 2019 року у сумі 423 182,4 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 31 серпня 2001 року по 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з інститутом. Дослідивши нарахування та виплати заробітної плати, розпочинаючи з 2014 - 2015 навчального року до 2018 - 2019 року, позивач виявив суттєві порушення трудового законодавства в оплаті його праці.

У зазначений період рівень заробітної плати увесь час знижувався. Попри постійну роботу над підвищенням професійного рівня (вступ до докторантури, навчання в докторантурі, підготовка до захисту докторської дисертації, захист докторської дисертації, виконання науково дослідної роботи), відповідач на власний розсуд коригував рівень доходів позивача. Маніпуляції відбувалися з педагогічним навантаженням у бік його зменшення, з доплатами за вчене звання, через недоплату за виконану роботу, що тягло за собою незаконне зменшення ставки та, відповідно, заробітної плати. Підтвердженням таких дій є накази відповідача, відомості про нарахування заробітної плати, які надавалися при її видачі.

За наказом від 26 жовтня 2012 року № 380-К «Про продовження трудових договорів науково-педагогічних працівників...» позивач працював на посаді доцента. Педагогічне навантаження на 2014 - 2015 навчальний рік складало 953 години. Рівень педагогічного навантаження на одного науково-педагогічного працівника в навчальному закладі на той час складав 900 годин на ставку. Ставка доцента за 19-м розрядом складала 2914,0 грн. З урахуванням доплат за наукову ступінь кандидата наук - 15 %, вислугу років - 20 %, вчене звання доцента - 10 %, загалом - 45 %, посадовий оклад складав 4225,3 грн, як і ставки кафедри з аналогічною доплатою. Втім, посадовий оклад складав 1,1 ставки (953 години : 900 годин =1,1 ставки). Недоплачена заробітна плата склала 422,5 грн за місяць, за 12 місяців - 5070,4 грн. У той же час вважає, що стягнення недоплаченої заробітної плати має відбутися за рівнем посадового окладу за 19-м тарифним розрядом станом на 02 жовтня 2019 року, тобто 6570,0 грн з доплатою 70 % (за наукову ступінь доктора наук - 25 %, вчене звання доцента - 25 %, встановлене Законом України «Про вищу освіту», вислугу років - 20 %), а всього - 11 169,0 грн. З урахуванням цього сума недоплаченої заробітної плати за місяць склала 1116,9 грн, за навчальний рік - 13 402,8 грн.

У наступному 2015 - 2016 навчальному році навантаження позивача складало 776 годин. З розрахунку на одного науково-педагогічного працівника в навчальному закладі відповідач самовільно встановив 700 годин. Посадовий оклад за 19-м розрядом складав 3461,0 грн, з доплатою 45 % - 5018,5 грн, як і підрахована ставка кафедри. Фактичне навантаження було більшим і складало 1,1 ставки (776 годин : 700 годин =1,1 ставки), що збільшило рівень посадового окладу до 5520,4 грн. Звідси недоплачена заробітна плата склала 501,9 грн за місяць і 6 022,8 грн. за навчальний рік.

У той же час відповідач, визначаючи навчальне навантаження на одну ставку 700 годин, порушив Закон України «Про вищу освіту», п. 2 ст. 56 якого передбачає, що максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. Указаний Закон України «Про вищу освіту» набув чинності з 01 вересня 2015 року.

На думку позивача, відповідач не врахував також, що доплата за вчене звання доцента не 10, а 25 %. Такі дії були свідомими, адже в штатному розписі на 2015 рік зазначений рівень доплати за вчене звання 25 %.

Фактичне навантаження позивача склало: 776 годин : 600 годин = 1,29 ставки. Рівень доплати до ставки склав 60 % (кандидат наук - 15 %, доцент - 25 %, вислуга років - 20 % ). Таким чином, ставка кафедри з доплатою 60 % складає 5537,6 грн (3461,0 грн х 0,60 + 3461,0 грн = 5537,6 грн), а 1,29 ставки - 7143,5 грн (5537,6 грн х 1,29 ставки = 7143,5 грн). Недоплачена зарплата за місяць складає 2125,0 грн (7143,5 грн - 5018,5 грн = 2125,0 грн), за навчальний рік - 25 500,0 грн (2150,0 грн х 12 місяців = 25 500,0 грн). З урахуванням тарифного розряду на 02 жовтня 2019 року стягненню підлягає 9389,5 грн за місяць та 112 674,0 грн за навчальний рік.

У 2016 - 2017 навчальному році навантаження складало 564 години. З урахуванням самовільного з порушенням закону встановленого відповідачем навантаження на одного науково-педагогічного працівника у навчальному закладі 800 годин, індивідуальне навантаження позивача склало 0,7 ставки (564 годин : 800 годин = 0,7 ставки), за цих умов стало меншим повної ставки.

Зміна заробітної плати може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, а не лише повідомлено працівника в установлений законом строк (таких повідомлень за увесь цей період не було). Якщо зміни в організації виробництва і праці відсутні, зміни істотних умов праці незаконні незалежно від попередження про них працівника та продовження ним роботи у нових умовах.

Відповідач зменшив обсяг навчальних годин, що стало підставою погіршення оплати праці, зменшення розміру заробітної плати, чим порушив також ст. 9 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Недоплачена заробітна плата з розрахунку повної ставки за місяць склала 2471,0 грн, за навчальний рік - 24 489,7 грн. У той же час вона має бути значно вищою. Згідно із Законом України «Про вищу освіту», який передбачає максимальне навантаження на повну ставку 600 годин, доплату за вчене звання доцента 25 % та з урахуванням змін обставин доплати за наукову ступінь (захистив докторську дисертацію 27 квітня 2017 року, а це - 25 % доплати), недоплачена заробітна плата за місяць склала 3078,9 грн, за навчальний рік - 34 566,4 грн. З урахуванням змін у розмірі заробітної плати на 02 жовтня 2019 року недоплата за місяць склала 6928,2 грн, за рік - 81 026,0 грн.

У 2017 - 2018 навчальному році відповідач незаконно встановив рівень навантаження науково-педагогічного працівника - 730 годин, навантаження позивача зменшив до 370 годин, що склало 0,5 ставки. З урахуванням тарифного розряду та визначених відповідачем доплат, недоплата заробітної плати за місяць склала 4240,8 грн, за навчальний рік - 55 646,4 грн. За приведення рівня навантаження науково-педагогічного працівника до передбачених законом, тобто до 600 годин на навчальний рік, доплати за наукову ступінь доцента у 25 %, доплати в цілому - до 70 %, рівень посадового окладу зросте на 1,21 ставки. За цих умов недоплачена заробітна плата склала 7079,1 грн за місяць та 90 665,2 грн за рік. Станом на 02 жовтня 2019 року - 9273,7 за місяць та 111 284,4 за навчальний рік.

У 2018 - 2019 навчальному році відповідач привів рівень навантаження науково-педагогічного працівника до визначеного законом - 600 годин. У той же час навантаження позивача протизаконно зменшив до 148 годин, що склало 0,24 ставки. Недоплачена заробітна плата з урахуванням всіх тих доплат та їхнього рівня, на які позивач згідно з чинним законодавством має право претендувати, складає за місяць 7683,1 грн, за навчальний рік - 95 073,2 грн. З розрахунку посадового окладу 19-го розряду на 02 жовтня 2019 року недоплачена заробітна плата за місяць складає 8231,0 грн, за навчальний рік - 98 772,4 грн.

За таких обставин загалом з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 423 182,4 грн недоплаченої заробітної плати за вказаний період.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в розмірі 403 756,80 грн. Вирішено питання щодо судового збору.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року задоволено заяву представника Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» - Подлуцького Максима Олександровича, скасовано заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження вказану цивільну справу.

19 січня 2021 року в підготовчому засіданні позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 728 993,70 грн заборгованості із заробітної плати.

Заяву про збільшення позовних вимог мотивовано тим, що збільшений розмір позовних вимог позивач порахував з урахуванням доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Так, в основу свого нового розрахунку заборговності позивач поклав рівень окладу, який зазначено відповідачем станом на 01 січня 2020 року, - 7610,00 грн, який, на думку позивача, повинен застосовуватися до всього спірного періоду.

Так, згідно з уточненим позивачем розрахунком заборгованість за період 2014 - 2015 навчальний рік становить 130 110,00 грн; 2015 - 2016 навчальний рік - 145 888,20 грн; 2016 - 2017 навчальний рік - 165 977,80 грн; 2017 - 2018 навчальний рік - 146 214,40 грн; 2018 - 2019 навчальний рік - 129 335,60 грн; за вересень 2019 року - 11 467,70 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2021 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог; закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду на 10-00 год. 17 лютого 2021 року.

У відзиві на позов представник відповідача визнав частково позов у розмірі 73 185,07 грн, вказуючи на те, що такий розмір заборгованості ґрунтується на розрахунку недоплати за навчальні роки починаючи з 2015 року. Так, у 2015 - 2016 навчальному році розмір недоплати позивачу становив 28 013,75 грн, що складається з посадового окладу: 3461,00 грн - за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року; 3806,00 грн - за період з грудня 2015 року по травень 2016 року; 4053,00 грн - за період з травня 2016 року по серпень 2016 року; за ставку 0,29 - різниця між фактичною оплатою ставки та недоплатою по ставці; за надбавку 0,60 - за вчене звання, за педагогічний стаж, науковий ступінь - кандидат наук, з 15 %, що є недоплатою за вчене звання - доцент.

У 2016 - 2017 навчальному році розмір недоплати позивачу становив - 25 614,54 грн, що складається з посадового окладу: 4053,00 грн - за період з вересня 2016 року по грудень 2017 року; 4566,00 грн - за грудень 2016 року; 5472,00 грн - за період з січня 2017 року по серпень 2017 року; за ставку 0,19 - різниця між фактичною оплатою ставки та недоплатою по ставці; за надбавку 0,60 - за вчене звання, за педагогічний стаж, науковий ступінь - кандидат наук, з 15 %, що є недоплатою за вчене звання - доцент.

У 2017 - 2018 навчальному році - 19 556,78 грн, що складається з посадового окладу: 5472,00 грн - за період з вересня 2017 року по січень 2018 року; 6026,00 грн - за період з січня 2018 року по серпень 2018 року; за ставку 0,12 - різниця між фактичною оплатою ставки та недоплатою по ставці; за надбавку 0,70 - за вчене звання, за педагогічний стаж, науковий ступінь - кандидат наук, з 15 %, що є недоплатою за вчене звання - доцент.

Щодо 2019 - 2020 навчального року, то представник відповідача зазначив, що позивач був попереджений про зменшення його навчального навантаження, що призвело до зменшення ставок починаючи з 01 вересня 2018 року та з 01 вересня 2019 року. Позивач зі зміною істотних умов праці погодився, оскільки колишні умови праці не могли бути збережені, а позивач трудовий договір не припинив. Указана зміна істотних умов праці була належним чином погоджена на засіданнях профспілкового комітету інституту.

Крім того, представник відповідача просив відмовити у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період 2014 - 2015 навчальний рік, яку позивач визначив у розмірі 130 110,00 грн, оскільки Закон України «Про вищу освіту» набрав чинності у вересні 2015 року, а тому його дія не поширюється на указані правовідносини сторін.

Представник відповідача зазначив, що різниця між розміром недоплати, який зазначив у позові ОСОБА_1 , та розрахованим відповідачем полягає в тому, що позивачем при здійсненні розрахунку взято за основу значно завищений розмір тарифної ставки - 7610,00 грн, хоча дійсна тарифна ставка у спірний період коливалася в межах від 3461,00 грн до 6026,00 грн.

У відповіді на відзив проти позову ОСОБА_1 зазначив, що із сумою недоплаченої заробітної плати в розмірі 73 185,07 грн, яку визнав відповідач, не погоджується. Свою незгоду мотивував тим, що посилання представника відповідача на те, що норми Закону України «Про вищу освіту» не поширюються на правовідносини сторін, які існували у період з 2014 по 2015 навчальний рік, оскільки він набрав чинності у 2015 році і не має зворотної дії, є безпідставними, оскільки указаний закон підлягає застосуванню до указаного періоду виходячи з норм ст. 55 Конституції України, ст. 9, 32, 96, 97 КЗпП України.

Крім того, керуючись нормами Закону України «Про вищу освіту», який діяв у 2014 та 2015 році, позивач визначив рівень доплати до посадового окладу, виходячи з його навчального навантаження, у розмірі 45 %, а не 25 %, як зазначив відповідач. На думку позивача, при визначенні розміру недоплат відповідач неправильно керувався тарифними ставками за 2014 - 2015 рік, а необхідно брати за основу тарифні ставки, визначені на 2020 рік, на час подачі позову до суду.

На переконання позивача, відвідач не врахував при визначенні суми недоплати доплату до тарифної ставки на 01 вересня 2020 року, яка має складати 7610,00 грн - 80 % (за наукову ступінь, вчене звання та вислугу років).

Позивач не погодився з наданим відповідачем розрахунком заборгованості, вказуючи на те, що він є непереконливим та суперечить закону і рішенню Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року. В основу свого розрахунку позивачем брався рівень окладу, який зазначено відповідачем станом на 01 січня 2020 року, - 7610,00 грн і він повинен застосовуватися до всього спірного періоду.

Стосовно погодження на зміну істотних умов праці, а саме зменшення навчального навантаження з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року, то, на думку позивача, вони є необґрунтованими, оскільки рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області визнано незаконним таке зменшення та зобов`язано повернути повне навантаження.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено і не заперечується учасниками справи, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи у відокремленому підрозділі Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут».

Так, наказом відповідача від 30 грудня 2009 року № 629-к ОСОБА_1 прийнятий з 30 грудня 2009 року по 31 серпня 2012 року на посаду доцента кафедри менеджменту з оплатою праці за 19-м тарифним розрядом у розмірі посадового окладу згідно зі штатним розписом (1864,00 грн на місяць) відповідно до розподілу ставок, звільнивши від роботи на цій посаді за сумісництвом, з наступним обранням за конкурсом.

Наказом відповідача від 31 серпня 2012 року № 260 «К» ОСОБА_1 , доценту кафедри аграрної економіки, менеджменту встановлено з 01 вересня 2012 року доплату: за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати); за вчене звання доцента у розмірі 10 % посадового окладу (ставки заробітної плати) та щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такому, що має стаж педагогічної роботи понад 10 років.

Згідно з наказом відповідача від 31 серпня 2017 року № 166 «К» ОСОБА_1 продовжено строк трудового договору на посаді доцента кафедри аграрної економіки як такому, що обраний за конкурсом на п`ять років, по 31 серпня 2022 року з оплатою праці за 19-м тарифним розрядом у розмірі посадового окладу згідно зі штатним розписом (5472,00 грн на місяць) відповідно до розподілу ставок за рахунок коштів загального та спеціального фондів.

Наказом відповідача від 01 вересня 2015 року № 261 «К» затверджено розподіл ставок науково-педагогічних працівників інституту на 2015 - 2016 навчальний рік. Згідно з таблицею розподілу ставок на 2015 - 2016 навчальний рік кафедра менеджменту, серед яких позивач - доцент, канд. с/г наук, доцент, ставка - 0,40, ставка (держ.) - 0,20, ставка (контр) - 0,20; кафедра аграрної економіки, ставка - 0,60, ставка (держ.) - 0,50, ставка (контр) - 0,10.

Наказом відповідача № 185 «К» від 01 вересня 2016 року затверджено розподіл ставок науково-педагогічних працівників на 2016 - 2017 навчальний рік. Згідно з таблицею розподілу ставок на 2016 - 2017 навчальний рік, кафедра менеджменту та логістики, серед яких позивач - доцент, канд. с/г наук, доцент, ставка - 0,30, ставка (держ.) - 0,05, ставка (контр) - 0,25; кафедра аграрної економіки, ставка - 0,45, ставка (держ.) - 0,20, ставка (контр) - 0,25.

Наказом відповідача від 01 вересня 2017 року № 171 «К» затверджено розподіл ставок науково-педагогічних працівників на 2017 - 2018 навчальний рік. Згідно з таблицею розподілу ставок на 2017 - 2018 навчальний рік, кафедра аграрної економіки, серед яких позивач, ставка - 0,50, ставка (держ.) - 0,10, ставка (контр) - 0,40.

Рішенням Вченої ради інституту від 27 травня 2015 року затверджено порядок формування та розподілу обсягу навчального педагогічного навантаження кафедр інституту. Відповідно до Порядку навантаження, обчислене наприкінці навчального року за наявним контингентом студентів та очікуваною кількістю вступників, що будуть прийняті відповідно до ліцензійного обсягу, уточнюється за підсумками прийому, поновлення відрахування студентів. До початку навчального року остаточно обчислюється загальна кількість годин по кафедрі та індивідуальне педагогічне навантаження кожного викладача. Розподіл індивідуального педагогічного навантаження, коригування навчальної роботи та індивідуальних планів фіксується протоколом засідання кафедри. На підставі протоколу засідання кафедри наказом директора інституту затверджується розподіл індивідуального навантаження, індивідуальних планів, частки ставок науково-педагогічних працівників, штатний розклад.

На підставі наказу відповідача від 31 серпня 2015 року № 122 «Про виконання рішення вченої ради інституту» затверджено план заходів з реалізації рішення Вченої ради інституту щодо стану готовності навчально-матеріальної бази інституту до нового навчального року - 2015, та план заходів з реалізації рішення Вченої ради інституту щодо результату роботи інституту в 2014 - 2015 навчальному році та завдання колективу на новий навчальний рік. Згідно з п. 3 останнього плану: враховуючи лист Міністерства освіти і науки України від 13 березня 2015 року № 1/9-126 «Щодо особливостей організації освітнього процесу та формування навчальних планів у 2015 - 2016 навчальному році» здійснити поступовий перехід від 900 до 600 годин навчального навантаження протягом 3 навчальних років (2015 - 2018 роки) та установити аудиторне навчальне навантаження на 1 науково-педагогічного працівника за 2015 - 2016 навчальний рік в обсязі 700 годин, виходячи з наявного контингенту студентів та загальної кількості годин навчальних планів підготовки фахівців.

Разом з цим установлено, що згідно зі штатним розписом інституту на 2015 рік надбавка за вчене звання доцента визначена на рівні 25 %. Однак відповідач зменшив розмір надбавки за вчене звання доцента в 2016 - 2017, 2017 - 2018 навчальних роках з 25 % до 10 %.

Крім цього, установлено, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року, ухваленим у справі № 740/2871/18 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України, відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про визнання незаконною недовиплати заробітної плати, - визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає: у встановленні навчального навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме в 2015 - 2016 навчальному році - 700 годин, 2016 - 2017 навчальному році - 800 годин, 2017 - 2018 навчальному році - 730 годин, що потягло неправильне вирахування ставки викладача, на порушення ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту»; у зменшенні доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % на порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Вирішено питання щодо судового збору.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України залишено без задоволення, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року залишено без змін.

Визнаючи незаконним зменшення надбавки позивачу за вчене звання доцента у 2016 - 2017, 2017 - 2018 навчальних роках з 25 % до 10 %, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що таке зменшення є незаконним та суперечить вимогам ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Визнаючи незаконною недовиплату заробітної плати позивачу, що полягає у встановленні навчального навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме в 2015 - 2016 навчальному році - 700 годин, 2016 - 2017 навчальному році - 800 годин, 2017 - 2018 навчальному році - 730 годин, що потягло неправильне вирахування ставки викладача, місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про порушення відповідачем ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту».

Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року, зокрема, визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає: у зменшенні навантаження викладача протягом 2016 - 2017 навчального року з 1,0 ставки до 0,75 ставки, протягом 2017 - 2018 навчального року до 0,5 ставки, протягом 2018 - 2019 навчального року - до 0,24 ставки, та ухвалено повернути повне навантаження; у зменшенні в 2016 - 2017, 2017 - 2018 навчальних роках доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % на порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зменшення навантаження позивача є незаконним, що призвело до незаконної недовиплати заробітної плати та є підставою для повернення законних умов праці (повного навантаження), а також, що дії Національного університету біоресурсів і природокористування України щодо зменшення надбавки позивачу за вчене звання доцента в 2016 - 2017 навчальному році, 2017 - 2018 навчальному році з 25 % до 10 % є незаконними та суперечать ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2020 року додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року змінено - виключено з його мотивувальної частини абзаци 13 - 15, а з резолютивної частини - абзац 3, про розгляд судом позовної вимоги про визнання незаконною недовиплату заробітної плати через зміну істотних умов праці у зв`язку зі зменшенням доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % на порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». В іншій частині додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року залишено без змін.

Зазначену постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, повторно розглянув позовну вимогу про визнання незаконною недовиплату заробітної плати через зміну істотних умов праці у зв`язку зі зменшення доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % на порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», стосовно якої вже були постановлені рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішеннями судів, які набрали законної сили, визнано, у тому числі незаконною недовиплату відповідачем заробітної прати позивачу у зв`язку зі встановленням навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме в 2015 - 2016 навчальний рік - 700 годин, 2016 - 2017 навчальний рік - 800 годин, 2017 - 2018 навчальний рік - 730 годин. Крім цього, визнано незаконним зменшення позивачу розміру надбавки за вчене звання доцента в 2016 - 2017, 2017 - 2018 навчальних роках з 25 % до 10 %.

Згідно з наведеними позивачем у заяві про збільшення позовних вимог розрахунками недоплачена заробітна плата за період 01 вересня 2014 року - 30 вересня 2019 року становить 728 993,70 грн, з яких: за 2014 - 2015 навчальний рік - 130 110,00 грн; за 2015 - 2016 навчальний рік - 145 888,20 грн; за 2016 - 2017 навчальний рік - 165 977,80 грн; за 2017 - 2018 навчальний рік - 146 214,40 грн; за 2018 - 2019 навчальний рік - 129 335,60 грн; за вересень 2019 року - 11 467,70 грн.

При цьому в основу своїх розрахунків позивач поклав один розмір тарифної ставки за весь період - 7610,00 грн.

Разом з цим відповідач у своїх розрахунках, які, за твердженнями представника відповідача, зроблені з урахуванням вищевказаних судових рішень, визначив розмір заборгованості - 73 185,07 грн, з яких: за 2015 - 2016 навчальний рік - 28 013,75 грн; за 2016 - 2017 навчальний рік - 25 614,54 грн; за 2017 - 2018 навчальний рік - 19 556,78 грн.

При цьому у своїх розрахунках відповідач застосував такі посадові оклади і ставки:

- 3461,00 грн - за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року; 3806,00 грн - за період з грудня 2015 року по травень 2016 року; 4053,00 грн - за період з травня 2016 року по серпень 2016 року; за ставку 0,29 - різниця між фактичною оплатою ставки та недоплатою по ставці; за надбавку 0,60 - за вчене звання, за педагогічний стаж, науковий ступінь - кандидат наук, з 15 %, що є недоплатою за вчене звання - доцент;

- 4053,00 грн - за період з вересня 2016 року по грудень 2017 року; 4566,00 грн - за грудень 2016 року; 5472,00 грн - за період з січня 2017 року по серпень 2017 року; за ставку 0,19 - різниця між фактичною оплатою ставки та недоплатою по ставці; за надбавку 0,60 - за вчене звання, за педагогічний стаж, науковий ступінь - кандидат наук, з 15 %, що є недоплатою за вчене звання - доцент;

- 5472,00 грн - за період з вересня 2017 року по січень 2018 року; 6026,00 грн - за період з січня 2018 року по серпень 2018 року; за ставку 0,12 - різниця між фактичною оплатою ставки та недоплатою по ставці; за надбавку 0,70 - за вчене звання, за педагогічний стаж, науковий ступінь - кандидат наук, з 15 %, що є недоплатою за вчене звання - доцент.

Зазначені розміри посадових окладів стосовно позивача підтверджуються відповідними наказами відповідача (а. с. 236 - 241).

Таким чином, наведений відповідачем розрахунок заборгованості є правильним, законним та обгрунтованим, не спростований позивачем належним чином.

Стосовно 2019 - 2020 навчального року, то слушними є твердження представника відповідача, що позивач був попереджений про зменшення його навчального навантаження, що призвело до зменшення ставок починаючи з 01 вересня 2018 року та з 01 вересня 2019 року. Позивач зі зміною істотних умов праці погодився, оскільки колишні умови праці не могли бути збережені, а позивач трудовий договір не припинив. Указана зміна істотних умов праці була належним чином погоджена на засіданнях профспілкового комітету інституту.

Указані твердження відповідача підверджуються поданнями відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинськиц агротехнічний інститут» на ім`я голови профспілкового комітету від 15 травня 2018 року та 21 травня 2019 року, витягами з протоколів засідання профспілкового комітету від 22 травня 2018 року та 31 травня 2019 року, попередженням про зменшення педагогічного навантаження від 18 червня 2019 року, з яким позивач ознайомлений 26 червня 2019 року (а. с. 199 - 205).

Крім цього, установлено, що наказом відповідача від 01 жовтня 2019 року № 160 К позивача звільнено з роботи з 03 жовтня 2019 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а. с. 232).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Згідно з п. 3 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.

За змістом п. 10 вказаного Положення у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Юридичною підставою для укладання контракту з педагогічними працівниками на час виникнення спірних правовідносин була ст. 54 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060-ХІІ), положення ч. 3 якої визначають, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладання трудового договору, у тому числі за контрактом.

Статтею 56 Закону № 1060-ХІІ встановлено, що робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

Навантаження науково-педагогічного працівника - це обсяг роботи у годинах за визначеними законом видами діяльності (навчальна, методична, наукова, організаційна), який дорівнює встановленій кількості годин, яке планується кафедрами відповідно донаказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів» від 07 серпня 2002 року № 450 та розпоряджень навчально-методичного відділу.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

У ч. 4 ст. 97 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно зі ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 94 КЗпП України надано визначення заробітної плати - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог статті 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці, якими є зміна систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій - працівника необхідно повідомити не пізніше, ніж за два місяці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.

Закон України «Про вищу освіту» опубліковано в газеті Верховної Ради України «Голос України» від 06 серпня 2014 року № 148 (5898), він набрав чинності 06 вересня 2014 року.

У той же час абзац 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», в якому зазначено, що максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік, набрав чинності з 01 вересня 2015 року.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що а кти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Слушними є доводи представника відповідача про те, що заборгованість за період 2014 - 2015 навчальний рік стягненню не підлягає, оскільки Закон України «Про вищу освіту» набрав чинності у вересні 2015 року, а тому цей закон не поширюється на правовідносини сторін, які існували в період 2014 - 2015 навчального року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 73 185,07 грн, тобто у розмірі, який визнається відповідачем, і який визначений з урахуванням рішень судів у справі № 740/2871/18 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України, відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про визнання незаконною недовиплати заробітної плати. Визнаний відповідачем розмір заборгованості із недоплаченої заробітної плати не спростований позивачем, більше того, такий розмір заборгованості підтверджується матеріалами справи, відповідає загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, а також вимогам ст. 5 ЦК України.

З огляду на предмет позову і заявлені позовні вимоги в останній заяві позивача про збільшення позовних вимог, з урахуванням принципу диспозитивності, регламентованого ст. 13 ЦПК України, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо правової підстави його звільнення та необхідності стягнення середнього заробітку та вихідної допомоги, адже ці доводи знаходяться поза межами позовних вимог.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain)).

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позов заявлено на суму 728 993,70 грн, а суд задовольнив позов у розмірі 73 185,07 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 10 %, то з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 729,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 223, 263 - 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про стягнення заборгованості із заробітної плати, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19 січня 2021 року - задовольнити частково.

Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; код ЄДРПОУ 00493706) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати в розмірі 73 185 (сімдесят три тисячі сто вісімдесят п`ять) гривень 07 коп.

Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; код ЄДРПОУ 00493706) в дохід держави судовий збір у розмірі 729 (сімсот двадцять дев`ять) гривень на рахунок ГУК у м. Києві (м. Київ) - 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA 798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене і підписане 20 квітня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко