20.04.2021 Справа № 756/5832/21

Справа № 756/5832/21

Провадження № 2-о/756/513/21

УХВАЛА

20 квітня 2021 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Авіжень В.Й., звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з вищевказаною заявою, в якій просила встановити факт смерті її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ровеньки Луганської області, Україна.

Ознайомившись із матеріалами заяви суддя дійшов до наступного.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995р. за №5, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим Цивільно-процесуальним кодексом України, так і вимогам щодо її змісту.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України (ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

Тобто, діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачене подання заяви про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України незалежно від місця проживання заявника, а тому у даному випадку застосовуються правила, передбачені ст. 316 ЦПК України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства, заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана лише за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України, в противагу заявам про встановлення факту народження, які можуть бути подані до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника, про що конкретно визначено в абзаці першому частини першої статті 317 ЦПК України.

Окремо слід зазначити, що станом на день звернення заявника з вищезазначеною заявою, Комітетом з питань правової політики лише розглянуто проект Закону про внесення змін до статті 317 Цивільного процесуального кодексу України щодо зняття обмежень у виборі місцевого загального суду для звернення заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України (реєстр. № 3832 від 13 липня 2020 року), а тому відповідні зміни, про якій йдеться у вказаному законопроекті, до статті 317 ЦПК не внесені.

Частиною 1 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

З матеріалів заяви вбачається, що згідно паспортних даних місце проживання заявника: АДРЕСА_1 , вказана адреса також зазначена у заяві про встановлення факту смерті.

Таким чином, ОСОБА_1 та її представником не надано доказів того, що заявник проживає на території, яка відносить до територіальної юрисдикції (підсудності) Оболонського районного суду м. Києва.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Таким чином, заявнику необхідно надати докази на підтвердження її місця проживання саме в Оболонському районі м. Києва, тобто в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Оболонського районного суду м. Києва.

При цьому суддя зауважує, що залишення заяви без руху не є обмеженням права заявника на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання заявником цих вимог та прийнятності заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, заява підлягає залишенню без руху до усунення заявником вказаних порушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 293, 294, 316, 317, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без руху, надавши заявнику строк у десять днів для усунення зазначених недоліків, який починає перебіг з дня отримання заявником ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://www.reestr.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Тиха