-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2021справа № 914/276/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське АТП, м. Миколаїв, Львівська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція трейд, м. Городок, Львівська обл.
про стягнення 81 802,39грн. заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участю помічника судді Пукач М.В.
Представники:
від позивача: Пендерецький Володимир Ігорович адвокат;
від відповідача: Костюк Богдан Віталійович представник;
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське АТП, м. Миколаїв, Львівська обл. до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція трейд, м. Городок, Львівська обл. про стягнення 81 802,39грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.02.2021р. позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
18.02.2021 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду за вх.№3888/21 відповідно до якої позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
23.02.2021 року ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та розгляд справи по суті призначено на 25.03.2021 року.
10.03.2021 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву за вх.№5645/21 з документами згідно вказаного додатку.
24.03.2021 року на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№7132/21.
Протокольною ухвалою суду від 25.03.2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2021 року.
30.03.2021 року від відповідача на поштову адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив за вх.37730/21 з документами згідно вказаного додатку.
31.03.2021 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі за вх.№7728/21 з доказами направлення іншій стороні.
У судове засідання 15.04.2021 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, та в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити в повному обсязі.
У судове засідання 15.04.2021 року відповідач явку уповноваженого представника забезпечив, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. 15.04.2021 відповідачем подано через канцелярію суду заперечення на додаткові пояснення позивача за вх.№9148/21.
В матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївське АТП та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція трейд 27.10.2017 року укладено договір перевезення вантажів №83/TR/2017, на виконання якого позивачем надано послуги з перевезення вантажів , а відповідачем прийнято такі послуги згідно актів збачі-приймання робіт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору перевезення вантажів №83/TR/2017 від 27.10.2017 року не здійснив своєчасної та повної оплати наданих послуг за надані транспортні послуги по наданих послугах з перевезення вантажів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 75 500,00 грн. за надані послуги. Також за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач здійснив нарахування відповідачеві 3% річних у сумі 3 322,14грн. та інфляційні втрати у сумі 2 980,25грн., що підтверджується доданим до позовної заяви позивачем розрахунком сум, що стягуються.
Предметом позову є стягнення 81 802,39 грн, з яких:
- 75 500,00грн. основна заборгованість за надані транспортні послуги з перевезення вантажу,
- 3 322,14 грн. 3 % річних,
- 2 980,25грн. інфляційні втрати.
Підставою позову є обставини, якими обґрунтовується факт порушення відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом, оформлені у вигляді актів наданих послуг за надані транспортні послуги по перевезення вантажу.
Аргументи відповідача.
У подано відзиві, відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.
Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.
У пункті 4.3. Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки .вантажу. На виконання умов укладеного Договору Замовнику були надані послуги перевезення на загальну суму 75 500,00 грн., що і становить суму заборгованості перед Позивачем.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено заяву про застосування строку позовної давності до вимог Позивача і відмовити у задоволенні позову.
Крім того, у позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3 322,14 грн. 3% річних та 2 980,25 грн. інфляційних втрат. Для розрахунку розміру вказаних сум Позивач використовує дату початку виникнення заборгованості наступний день після підписання сторонами Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по кожній наданій послузі, а датою закінчення нарахування заборгованості - 18 січня 2021 року. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат поза межами строку позовної давності є неможливим, оскільки позовну заяву було подано 02 лютого 2021 року, що свідчить про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності по наданих послугах згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Фактичні обставини справи.
27 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївське АТП (перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галіція трейд (замовником) укладений договір перевезення вантажів № 83/ТК/2017.
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.
Згідно п. 4.1. Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.
У пункті 4.3. Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно- транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки вантажу.
У пункті 4.4 Договору Сторони погодили, що оплата проводиться в гривнях, у разі отриманні Замовником в повному обсязі оригіналів правильно оформлених документів, вказаних у п. 3.1.9. та п. 4.3. даного Договору.
На виконання умов укладеного Договору Замовнику були надані послуги перевезення на загальну суму 75 500,00 грн., що становить суму заборгованості перед Позивачем.
Сторони в укладеному Договорі встановили, що оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки вантажу (п. 4.З.). Оплата проводиться в гривнях, у разі отриманні Замовником в повному обсязі оригіналів правильно оформлених документів вказаних у п. 3.1.9. та п. 4.3. даного Договору (п. 4.4.).
Згідно підписаних сторонами Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) Перевізником були надані наступні послуги: 1. Послуги автотранспорту на суму 19 500,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000692 від 05 жовтня 2019 року; 2. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі- прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000910 від 18 грудня 2019 року; 3. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000921 від 20 грудня 2019 року; 4. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000922 від 21 грудня 2019 року; 5. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000932 від 23 грудня 2019 року; 6. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000934 від 23 грудня 2019 року; 7. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000941 від 27 грудня 2019 року; 8. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000943 від 27 грудня 2019 року; 9. Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 15 січня 2020 року.
Вищезазначені Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписані та скріплені печатками обох сторін. Загальна сума наданих послуг перевізником замовнику становить 83 500,00грн.
Відповідно до матеріалів справи, ТзОВ «Миколаївське АТП» 12.11.2020 року направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція-трейд» претензію із вимогою сплатити заборгованість за укладеним між сторонами договором.
04.12.2020 року ТзОВ «Галіція-трейд» здійснено часткову оплату боргу в розмірі 8 000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 04.12.2020 року №2773.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором перевезення вантажів № 83/ТК/2017 становить 75 500,00грн.
В матеріалах справи немає доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг з наданих позивачем послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до договору перевезення вантажів № 83/ТК/2017 та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 75 000,00грн.
За умовами зазначеного договору перевезення вантажів № 83/ТК/2017, розрахунок за надані послуги замовник повинен проводити протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки вантажу, послуги відповідачем не оплачені, відтак позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано відповідачу 3 322,14грн. три проценти річних від простроченої суми та 2 980,25грн. інфляційних втрат.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт укладення договору перевезення вантажів № 83/ТК/2017, його неналежне виконання в частині повної оплати, встановлення наявності чи відсутності обставин пропуску строку позовної давності.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до норм ч. 1, 2, 3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як випливає із змісту статті 306 ГК України та ч. 1 ст. 909 ЦК України, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, на обов`язок оплатити перевезення вантажу покладається на відправника.
За умовами укладеного між сторонами договору перевезення вантажу обов`язок сплати покладається на відповідача у справі (замовник за договором) (п.3.2.2. договору).
Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, зокрема Актом звірки взаєморозрахунків, що належним чином підписаний сторонами та скріплений печатками на суму 83 500,00грн., наданими первинними документами, що також належним чином оформлені та засвідчують факт здійснення господарської операції та виконання договору перевезення вантажу зі сторони позивача у справі.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу ( з врахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2020 у справі №916/499/20).
Отже, суд доходить висновку, що право позивача є порушеним.
Однак відповідач заявив про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 258 ЦК України передбачено, що до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників і вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.
У п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання застосування строку позовної давності при вирішенні господарських спорів» роз`яснено, що у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Судом встановлено, що переривання строку позовної давності мало місце у зв`язку з підписання Акту звірки взаєморозрахунків від 30.06.2020 року. Ця обставина сторонами не заперечується належними та допустимими доказами.
В подальшому позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості згідно договору від 12.11.202 року №15, за наслідками якої відповідачем проведено один платіж як встановлено у справі і не заперечувалося сторонами, на суму 8 000,00грн. згідно рахунку №СФ-932 від 23.12.2019 року за Актом №ОУ 0000932 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 23 грудня 2019 та лист від 14.12.2020 року №18.
Суд відхиляє доводи позивача про застосування у даному випадку ст. 315 ГК України з огляду на те, що пред`явлення претензії у цьому випадку, що веде до строку подання позову до суду після розгляду цієї претензії, застосовується стосовно перевізника.
Також суд відхиляє доводи позивача щодо сплати частини боргу після пред`явлення претензії, що призводить до переривання строку позовної давності. Як зазначено вище, що, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Умовами договору (п.4 договору) встановлено порядок розрахунків між сторонами, що вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок (п.п.4.2.), що оплата здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання від Перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно- транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів, що супроводжують партію поставки вантажу (п.п.4.3.).
Відповідач оплатив тільки частину боргу, як цього вимагало зобов`язання за договором перевезення вантажу, за Актом №ОУ 0000932 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 23 грудня 2019 на суму 8 000,00грн. Інша частина боргу за іншими Актами здачі-приймання робіт ним не оплачена. Відтак, зазначені дії не можуть свідчити про переривання строку позовної давності стосовно всієї суми заборгованості.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якої поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в раз якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Позивач просить суд стягнути із Відповідача заборгованість за послуги з перевезення вантажу, штрафні санкції, в тому числі три процент річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу за період з 05.10.2019 (Послуги автотранспорту на суму 19 500,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000692 від 05 жовтня 2019 року) по 15.01.2020 року (Послуги автотранспорту на суму 8000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 15 січня 2020 року останні Акт надання послуг за даним договором). Однак із позовної заяви вбачається, що вона підписана Позивачем 19.01.2021 року, з відбитку печатки поштового відділення вбачається, що позовну заяву направлено 25.01.2021 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, а саме 04 січня 2021 року.
Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
На позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське АТП, м. Миколаїв, Львівська обл. до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція трейд, м. Городок, Львівська обл. про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Позивачем не надані належні обгрунтування щодо пропуску строку позовної давності, клопотань та підстав визнання поважними причини пропущення позовної давності не заявлено та судом не встанволено ч.5 ст.267 ЦК України).
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.4 цієї ж статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Оскільки у задоволені позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2021 року.
СуддяС.М. Коссак
скопійовано
-
скопійовано
-
