ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2021Справа № 908/1372/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Савченко Наталії Анатоліївни

до 1. Національної поліції України

2. Державної казначейської служби України

3. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 371.779,31 грн.

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Озюменко Р.Ю., ордер серії АН 1013135 від 29.05.2020

від відповідача-1 Скригонюк І.В., самопредставництво

від відповідача-2 не з`явився

від відповідача-3 Кендюх Т.В., самопредставництво

СУТЬ СПОРУ:

08.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Савченко Наталії Анатоліївни до Національної поліції України, Національної поліції України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 371.779,31 грн, з яких 271.779,31 грн майнової шкоди та 100.000,00 грн моральної шкоди, завданих незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб Національної поліції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 908/1372/20 від 15.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

17.08.2019 (під час перебування судді у відпустці) позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі прийнято з перевищенням строку, встановленого вказаною вище нормою, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 відкрито провадження у справі № 908/1372/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.09.2020.

Даною ухвалою зобов`язано відповідачів протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

15.09.2020 від відповідача-3 до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на належного Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, оскільки саме у останнього згідно Єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів знаходиться на розрахунково-касовому обслуговування Національна поліція України.

17.09.2020 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не доведено належними засобами доказування права власності на морський біоресурси, у зв`язку з чим не набув права вимоги відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості вилученого у позивача майна. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 у справі № 757/63134/19-к скасовано арешт, накладений на водні біоресурси, які були вилучені у ФОП Савченко Н.А. Лише 06.04.2020 відповідачу-1 стало відомо про вказану ухвалу. 26.05.2020 на виконання зазначеної ухвали повернуто ФОП Савченко Н.А. вилучені у неї водні біоресурси згідно акту приймання-передачі майна, в якому позивач зазначила про отримання простроченої риби. Зазначає, що позивач мала вільний доступ до холодильних камер, де зберігались вилучені у неї водні біоресурси і могла забирати рибу, заміняти її або завозити нову. Відповідач-1 зазначає, що згідно висновків експертів за результатами проведення експертизи відібраних зразків водних біоресурсів встановлено, що на момент повернення їх позивачу вони відповідали вимогам нормативних документів, не були зіпсовані та були придатні до споживання чи подальшого продажу (реалізації). Виключенням є лише частина риби пеленгас, що на момент огляду 26.05.2020 знаходився на палетах № 4 та № 8, яка згідно висновку експерта вже до моменту її заморозки була непридатною для споживання. Відзначає, що пр. вилученні у позивача водних біоресурсів їх фактичне переміщення не здійснювалось, риба знаходилась на відповідальному зберіганні у початковій морозильній камері. Вважає, що висновок про вартість № И-19 від 20.05.2020 не може слугувати належним та достатнім доказом вартості вилученої у позивача риби. Фактично позивач просить стягнути вартість риби (253.171,31 грн) визначеної висновком № И-19 станом на 20.05.2020, а не фактичну вартість придбаного товару на момент його купівлі. Заперечує проти вимоги про стягнення шкоди внаслідок витрат за оренду площ в морозильній камері в розмірі 18.608,00 грн, оскільки позивачем не подано доказів здійснення фактичної оплати коштів за договором суборенди № 0207 від 02.01.2019, тоді як договір № 0901 від 01.09.2019 укладений після вилучення у позивача риби (21.08.2019) та не має до вилученої риби жодного відношення. Також заперечує проти вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки не підтверджено жодним чином всіх складових необхідних для її стягнення. Відповідач-1 заперечує проти вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 36.312,03 грн, оскільки відсутні документальні докази їх понесення.

29.09.2020 від позивача до суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника, який має приймати участь в іншому судовому процесі.

В підготовчому засіданні 29.09.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.10.2020.

08.10.2020 від представника позивача - адвоката Озюменко Р.Ю. до суду надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 908/1372/20, призначеного на 13.10.2020, у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 з задоволенні заяви про проведення судового засідання у справі № 908/1372/20 призначеного на 13.10.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

12.10.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування матеріалів (копії) кримінального провадження № 12017100100012527 з Головного слідчого управління Національної поліції в м. Києві.

13.10.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 13.10.2020 без участі представника позивача, при цьому розглянути клопотання про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 13.10.2020 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем подано клопотання про витребування доказів з пропущенням строку встановленого ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, без обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк, без клопотання про поновлення строку для його подачі, а тому не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1372/20 на 30 (тридцять) днів.

В підготовчому засіданні 13.10.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.11.2020.

В підготовчому засіданні 10.11.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.11.2020.

19.11.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до видужання позивача - Савченко Н.А. (переламаний хребет) та її представника адвоката Озюменко Р.Ю. (хворий на CОVID-19).

В підготовчому засіданні 19.11.2020 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі з огляду на наступне

Вичерпний перелік обставин, за яких суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі визначений у статтях 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, які не містять вказаної заявником обставини.

В підготовчому засіданні 19.11.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.12.2020.

02.12.2020 від відповідача-3 на електрону пошту суду надійшло клопотання, в якому просить задовольнити раніше подане ним клопотання про заміну неналежного відповідача та здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача-3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 908/1372/20 від 09.12.2020 зазначене вище клопотання відповідачса-3 повернуто без розгляду на підставі ст. 170 господарського процесуального кодексу України, оскільки воно не скріплено електронним підписом.

10.12.2020 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 11.12.2020 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

В підготовчому засіданні 10.12.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.12.2020.

21.12.2020 від відповідача-3 до суду надійшло клопотання, в якому просить задовольнити раніше подане ним клопотання про заміну неналежного відповідача та здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача-3.

22.12.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти викладених відповідачем у відзиві обставин.

22.12.2020 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач просить провести підготовче засідання без участі представника позивача; просить прийняти відповідь на відзив; закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті.

В підготовчому засіданні 22.12.2020 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача-3 про заміну неналежного відповідача з огляду на наступне

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З огляду на відсутність відповідного клопотання позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача-3 про заміну неналежного відповідача.

В підготовчому засіданні 22.12.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.01.2021.

Позивач в судовому засіданні 26.01.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судовому засіданні 26.01.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 26.01.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.02.2021.

09.02.2021 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач просить відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 09.02.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.02.2021.

Відповідач-3 в судовому засіданні 18.02.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 18.02.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.03.2021.

В судовому засіданні 04.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовтехнологістик» (орендар) та Фізичною особою - підприємцем Савченко Наталією Анатоліївною (суборендар, позивач) укладено договір суборенди холодильної камери № 0207 (далі - договір суборенди № 0207).

Відповідно до п. 1.1. договору суборенди № 0207 орендар передав в суборенду, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину холодильної камери, загальною площею 20 кв. м, що знаходиться у виробничому корпусі за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10.

Факт передачі та прийняття позивачем у суборенду частини холодильної камери підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2019.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2019 у справі № 757/43116/19-к надано дозвіл слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів на проведення обшуку у комплексі будівель та споруд, які використовуються ТОВ ТД «Рибпром» (код ЄДРПОУ 32846847), що за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10, які на праві власності зареєстровані за ТОВ «Бриарон» (код ЄДРПОУ 39695519), з метою виявлення та вилучення речей та документів ТОВ ТД «Рибпром» (код ЄДРПОУ 32846847), ПП «РКП Маяк» (код ЄДРПОУ 03888931), ТОВ «Риф» (код ЄДРПОУ 20493364), ТОВ «Бердянський м`ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 35602421), ТОВ «Дюкарь» (код ЄДРПОУ 39795574),ТОВ «Вариор» (код ЄДРПОУ 33580003), а саме: угоди, договори, контракти, з додатками, специфікації, банківські виписки, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти прийому-передачі, видаткові та податкові накладні, реєстри податкових накладних, блокноти, чорнові записи, системні блоки комп`ютерів, пластикові банківські платіжні картки, моноблоки, ноутбуки, магнітні носії інформації, флеш-накопичувачі, сервери, електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні телефони, сім-картки, листування, інші фінансово-господарські документи, печатки та штампи товариств, незаконно виловлені біоресурси, а також біоресурси на які відсутні документи про їх походження, заборонені законом пристосування для добування риби (браконьєрські снасті, ятера, доріжки, парашути, ставні, екрани, електровудки, драчі, остроги, павуки, перемети).

21.08.2019 на підставі вказаної ухвали старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100013527 від 13.11.2017 проведено обшук будівель та споруд за адресою: Запорізька область, М. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10, за результатами якого складено відповідний протокол обшуку та вилучено всі водні біоресурси, які належать ряду фізичних та юридичних осіб, в тому числі у ФОП Савченко Н.А. вилучено:

1) бичок - 8960 кг;

2) оселедець - 299 кг;

3) хамса - 109 кг;

4) пеленгас - 178 кг.

Згідно акту прийому-передачі на відповідальне зберігання від 21.08.2019 вилучену згідно протоколу обшуку рибу передано на відповідальне зберігання комірнику ТОВ «Азовтехнологістик» ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2019 у справі № 757/45494/19-к накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10, де знаходяться складські приміщення ТОВ «Рибпром» з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування ним, в тому числі на: рибу бичок с/м вагою 8960 кг, рибу оселедець вагою 299 кг, рибу хамса вагою 109 кг, рибу пеленгас вагою 178 кг.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 у справі № 757/63134/19-к клопотання Фізичної особи-підприємця Савченко Н.А. про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2019 в рамках кримінального провадження № 12017100100013527 задоволено. Скасовано арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2019 на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку 21.08.2019 в м. Бердянськ, по вул. Халтуріна, 10, де знаходиться складське приміщення ТОВ ТД «Рибпром» (код ЄДРПОУ 32846847), а саме: риби пеленгас вагою 178 кг, риби хамса вагою 109 кг, риби оселедець вагою 299 кг, риби бичок с/м вагою 8960 кг.

Дана ухвала отримана Головним слідчим управлінням Національної поліції 06.04.2020, яка була направлена останньому разом з листом Офісу Генеральної прокуратури № 09/1/1-623вих-20 від 01.04.2020.

06.05.2020 у зв`язку з прийняттям ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 у справі № 757/63134/19-к позивачем на електрону пошту Головного слідчого управління Національної поліції України подано заяву від 06.05.2020 про повернення вилученої вході проведення обушку рибної продукції.

В матеріалах справи наявні листи Головного слідчого управління Національної поліції України № 15342дн/24/2/2-2020 від 14.05.2020 та № 15747дн/24/2/2-2020 від 19.05.2020, адресовані ФОП Савченко Н.А., в яких повідомлено про необхідність зв`язатись за контактним телефоном (наведеним у листах) з метою узгодження дати та часу виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 у справі № 75763134/19-к.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 у справі № 757/20373/20-к надано дозвіл слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадження № 12017100100013527 від 13.11.2017 за участю спеціалістів, експертів на проведення огляду у комплексі будівель та споруд, які використовуються ТОВ ТД «Рибпром», що за адресою: Запорізька область, М. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10, які на праві власності належать ТОВ «Бриарон» з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, вилучення речей та документів, а також відібрання зразків водних біоресурсів.

26.05.2020 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України на підставі вказаної вище ухвали проведено огляд, про що складено відповідний протокол огляду від 26.05.2020. У ході проведення огляду ФОП Савченко Н.А. повернуто водні біоресурси, які були вилучені 21.08.2019 про що складено акт приймання-передачі майна. У вказаному акті ФОП Савченко Н.А. зазначила, що отримала прострочену рибу у якій пройшов термін придатності.

Спір виник у зв`язку з тим, що внаслідок дій відповідача-1 щодо вилучення водних біоресурсів (риби), що належить позивачу та передачі їх на зберігання, після скасування арешту та повернення риби позивачу, строк придатності риби сплив, у зв`язку з чим позивачу назначено шкоду в розмірі 253.171,31 грн у вигляді вартості втраченої риби та витрат за оренду морозильної камери в розмірі 18.608,00 грн. Окрім цього діями відповідача-1 позивачу було завдано моральну шкоду, оцінену позивачем в розмірі 100.000,00 грн, оскільки внаслідок вилучення та тривалого утримання продовольчої продукції позивач зазнала сильних душевних страждань та переживань, що стало наслідком погіршення її здоров`я. Також вказує на те, що кримінальна справа мала великий суспільний резонанс в місті що негативно відобразилось на діловій репутації позивача, наслідком чого ряд суб`єктів підприємницької діяльності відмовились надавати позивачу в оренду складські приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Право власності ФОП Савченко Н.А. на арештовану рибну продукцію підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, а саме:

1) Згідно накладної № 194 від 01.06.2019, виданою ФОП Тимошенко І.В. позивачем придбано бичок азовський свіжоморожений вагою - 4000 кг, вартістю 140.000,00 грн.

Відповідно до посвідчення якості № 103 від 01.06.2019, виданої ФОП Тимошенко І.В. рибна продукція кількістю 4000 кг поставлена свіжою (дата виготовлення 09.04.2019), а строк придатності становив - не більше 6 місяців.

Оплати вказаної продукції вартістю 140.000,00 грн підтверджується товарним чеком № 194 від 01.06.2019.

2) Згідно видаткової накладної № РН-006 від 01.07.2019, виданої ТОВ «Азовплюс» позивачем придбано бичок морожений вагою - 5770 кг, вартістю 43.852,00 грн.

Відповідно до декларації (свідоцтва) про якість № РН-006 від 01.07.2019 рибна продукція кількістю 5770 кг поставлено свіжою (дата виготовлення квітень 2019 року), а строк придатності становив - не більше 6 місяців.

Підтвердженням оплати вказаної продукції вартістю 43.852,00 грн є квитанція № 0.0.1460897908.1 від 11.09.2019.

3) Згідно накладної № 7 від 17.07.2019, виданої ФОП Коссе В.Л. позивачем придбано оселедець азовський свіжоморожений вагою - 350 кг, вартістю 14.000,00 грн, хамсу свіжоморожену - 250 кг, вартістю 12.500,00 грн, загальною вартістю 26.500,00 грн.

Відповідно до посвідчення якості № 7 від 17.07.2019 вказана рибна продукція поставлена свіжою (дата виготовлення 29.04.2019 та відповідно 05.05.2019), а строк придатності становив - не більше 6 місяців.

Підтвердженням оплати вказаної рибної продукції в розмірі 26.500,00 грн є товарний чек № 7 від 17.07.2019.

4) Згідно накладної № 7 від 15.08.2019, виданої ФОП Чуменко В.В. позивачем придбано пелінгас вагою - 310 кг, вартістю 9.300,00 грн.

Відповідно до посвідчення про якість № 7 від 15.08.2019 дана продукція поставлена свіжою (дата виготовлення квітень 2019 року), а строк придатності становив - 8 місяців.

Оплати вказаної рибної продукції в розмірі 9.300,00 грн підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру № 7 від 19.08.2019.

З приводу викладених відповідачем-1 у відзиві заперечень щодо відсутності належного документального підтвердження здійснення оплати рибної продукції суд відзначає наступне

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон).

Так, згаданий Закон до розрахункових документів відносить - касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов`язкового надання покупцю складених за встановленою формою фіскальних чеків, надрукованих РРО, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

Водночас п. 15 ст. 3 Закону передбачено, що чеки, накладні та інші письмові документи, які засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватись покупцю таких товарів (послуг) на його вимогу. Тобто такі документи видаються за вимогою покупця.

Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом, є правомірним.

Разом з тим, якщо форми та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов`язковим, встановлені п. 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, то форма та зміст товарного чека на теперішній час законодавчо не визначена.

Таким чином, суб`єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» продаж товарів строк придатності яких минув, забороняється.

Згідно із Стандартом Державного комітету рибного господарства України СОУ 15.2-34821206-033:2010 «Риба дрібна заморожена. Технічні умови», затвердженим наказом № 103 від 07.04.2010, цей стандарт поширюється на рибу дрібну заморожену, призначену для реалізації на харчові цілі та для промислового перероблення, в т.ч., бичка азово-чорноморського, хамсу азовську.

Відповідно з даним Стандартом, строк зберігання риби бичок у замороженому стані при температурі -18 °С складає 8 місяців, хамса азовська - 4 місяці, хамса чорноморська - 6 місяців при тих же температурних умовах (пункт 10.1. Стандарту).

Згідно до Міждержавного стандарту ДСТУ 32910-2014 «Оселедець заморожений. Технічні умови» від 01.01.2016, за прийняття якого голосувала в тому числі держава Україна в особи Мінекономрозвитку України, рекомендований строк придатної мороженого оселедця азово-чорноморського гіри температурі не вище 18 °С становить - 4 місяці, а при температурі не вище 25 °С - 6 місяців (таблиця Б.1).

Відповідно до ДСТУ 4868:2007 (Національний стандарт України, Риба заморожена), цей стандарт поширюється на заморожену рибу всіх родин і видів, призначену для реалізовування на харчові цілі та для промислового переробляння. Стандарт не поширюється на анчоусові, бичкові, камбалу-глоссу, корюшку, єльця, оселедцеві, хрящові риби, жирну мойву, дріб`язок другої та третьої груп.

Згідно із п. 10.7 ДСТУ 4868:2007 строк придатності замороженої риби до споживання - згідно з 10.3-10.6.

Відповідно до п. 10.3 ДСТУ 4868:2007 зберігають заморожену рибу за температури не вище ніж мінус 18 °С від дати виготовлення не більше ніж 8 місяців - лосось атлантичний та інші лососеві риби, коропові, сиги, судак, окунь річковий, щука, сом, кефаль, риби осетрові, палтус нерозібраний та інші морські та прісноводні риби.

З огляду на те, що придбана позивачем рибна продукція була виготовлена у квітні та травні 2019 року, термін її придатності станом на день повернення позивачу - 26.05.2020 сплив, а отже вона є непридатною та продаж такої риби є забороненим.

У зв`язку з викладеним, судом не приймається до уваги поданий відповідачем-1 висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 15020/20-34/19042-19066/20-23, згідно якого встановлено, що зразки відібраної під час огляду 26.05.2020 риби, що належить позивачу, за визначеними показниками відповідають вимогам, що пред`являються до риби замороженої за СОУ 15.2-34821206-033:2010 «Риба дрібна заморожена. Технічні умови» та ДСТУ 4868:2007 «Риба заморожена. Технічні умови».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові зокрема внаслідок незаконного накладення арешту на майно.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема у разі незаконного накладення арешту на майно.

Незаконність накладеного арешту на майно (рибну продукцію), що належить ФОП Савченко Н.А. підтверджується ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 у справі № 757/63134/19-к про скасування такого арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно, на яке накладено арешт.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з необхідністю визначення розміру шкоди позивач звернувся до Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово-промислової палати.

Згідно наявного в матеріалах справи експертного висновку про вартість № И-19 від 20.05.2020 Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово-промислової палати експерт встановив, що станом на дату експертизи середня вартість риби становить:

- пеленгас (40-50 см) за 1 кг - 44,47 грн;

- хамса (10-12 см) за 1 кг - 30,00 грн;

- оселедець (15-18 см) - 35,35 грн;

- бичок азовський (13-15 см) - 36,65 грн;

- бичок азовський (7-10 см) - 17,10 грн.

З урахуванням визначеної у вказаному експертному висновку вартості розмір завданої шкоди за повернення непридатної до споживання рибної продукції загалом становить 253.171,31 грн, а саме:

- 7.915,66 грн за 178 кг за пеленгас (40-50 см);

- 3.270,00 грн за 109 кг хамси (10-12 см);

- 10.569,65 грн за 299 кг оселедця (15-18 см);

- 146.600,00 грн за 4000 кг бичка азовського 913-15 см);

- 84.816,00 грн за 4960 кг бичка азовського (7-10 см).

- 152152 грн. за 6916 кг бичка азовського середнього свіжомороженого, 10-14 см.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування положень частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

У статті 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Водночас у ч. 4 статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Порядку зберігання речових доказів визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до п. 27 Порядку зберігання речових доказів схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1- 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

За змістом частини 1 статті 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 5 статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У частинах 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

За змістом статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У статті 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Суд дійшов висновку про доведення позивачем всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення шкоди в розмірі 253.171,31 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення шкоди в розмірі 18.608,00 грн у вигляді витрат за оренду площ в морозильній камері де знаходилась вилучена продукція слід зазначити наступне

Договір суборенди № 0207 від 02.01.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовтехнологістик» (орендар) та Фізичною особою - підприємцем Савченко Наталією Анатоліївною (суборендар) зі строком дії до 31.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриарон» (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Савченко Наталією Анатоліївною (орендар, позивач) укладено договір оренди частини холодильної камери № 0901 (далі - договір оренди № 0901), зі строком дії до 31.12.2020.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди № 0901 орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв в строкове платне користування частину холодильної камери, загальною площею 10 кв. м, що знаходиться у виробничому корпусі за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10.

Факт передачі та прийняття позивачем у оренду частини холодильної камери підтверджується актом прийому-передачі від 01.09.2019.

Згідно з п. 2.1 договору оренди № 0901 плата за користування одним кв. м холодильної камери, яка зазначена в п. 1.1 даного договору, становить 240,00 грн в місяць в т.ч. ПДВ. Отже загалом плата становить 2.400,00 грн на місяць.

В матеріалах справи наявна квитанція № 0.0.1677245060.1 від 15.04.2020, згідно якої вбачається, що позивач перерахувала орендодавцю - ТОВ «Бриарон» кошти в сумі 18.608,00 грн. В призначенні платежу зазначено «за послуги зберігання згідно дог. № 0109 від 01.09.2020».

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Савченко Н.А. мала доступ до орендованої нею частини холодильної камери та здійснювала її використання шляхом завезення нової біопродукції (підтверджено свідченнями комірника ТОВ «Азовтехнологістик» Сливки О.О., якій передано на відповідальне зберігання вилучену у позивача рибу, які викладено у протоколі огляду від 26.05.2020 та не спростовано позивачем у запереченнях до цього протоколу; зафіксовано у відеозаписі на диску DVD-R № 2, доданому до відзиву відповідача-1).

З відеозапису на диску DVD-R № 2 вбачається, що вся риба, що належить позивачу (вилучена під обшуку і нова риба, що завезена пізніше) знаходяться в холодильній камері в одному місці на одній площі.

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що вилучена у позивача під час обшуку 21.08.2019 рибна продукція знаходилась саме на площі, орендованій згідно договору оренди № 0901 від 01.09.2020.

З огляду на те, що позивач користувалась орендованою у холодильній камері площею, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про відшкодування відповідачем-1 позивачу 18.608,00 грн витрат пов`язаних з орендою площ в морозильній камері.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 100.000,00 грн моральної шкоди задоволенню не підлягають виходячи з наступного

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» також визначено:

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди не надав суду жодних доказів, які б свідчили про погіршення стану її здоров`я та погіршення ділової репутації, що стало наслідком відмови від співпраці ряду суб`єктів підприємницької діяльності щодо не надання в орендне користування складських приміщень.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100.000,00 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відшкодування шкоди органом державної влади здійснюється з відповідного бюджету, оскільки останній фінансується з державного бюджету України.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (АР Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Конституційний суд України в своєму рішенні № 12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.2011).

Отже, заявлена до стягнення шкода в розмірі 253.171,31 грн підлягає стягненню з Державного бюджету України.

При цьому, формулюючи резолютивну частину рішення в даній справі судом врахована позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Савченко Наталії Анатоліївни є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Савченко Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 253.171 (двісті п`ятдесят три тисячі сто сімдесят одна) грн 31 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб Національної поліції України.

3. Стягнути з Національної поліції України (01601, ми. Київ. вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) на користь Фізичної особи-підприємця Савченко Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3.797 (три тисячі сімсот дев`яносто сім) грн 57 коп.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.04.2021 (після виходу судді з лікарняного).

СуддяВ.В. Сівакова