ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/19745/18

адміністративне провадження № К/9901/32281/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року (суддя: Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (судді: Вівдиченко Т.Р., Ісаєнко Ю.А., Карпушова О.В.) у справі №640/19745/18 за позовом Приватного підприємства "Лібра-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Лібра-Трейд" (далі - ПП "Лібра-Трейд", позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м Києві, віповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2018 № 00011341402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем було завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Фан-Трейд», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Також скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції, що і суд першої, і суд апеляційної інстанцій допустили порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про виклик як свідка директора ТОВ «Фан-Трейд», незважаючи на те, що його пояснення допомогли б зрозуміти та прояснити характер спірних господарських операцій.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ «Фан-Трейд» діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані гуртуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, а, відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Лібра-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Фан-Трейд» за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року, за результатами якої складено Акт від 22 серпня 2018 року № 574/26-15-14-02-04/35932074, у якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 14.1.257 пункту 14 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 888 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року №00011341402, яким ТОВ «Лібра-Трейд» зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 888 000 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкових вигод.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

В силу п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з постачання товарів на адресу ТОВ «Фан-Трейд».

Так, судами встановлено, що у період, який перевірявся, між ПП «Лібра-Трейд» (постачальник) та ТОВ «Фан-Трейд» (покупець) укладено Договір поставки № 28-15 від 10 квітня 2015 року, за умовами якого постачальник поставляє окремими партіями, а покупець приймає й сплачує на умовах, викладених у договорі, наступний товар: свіжі фрукти та овочі (банани, цитрусові, тощо, в асортименті).

Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії і одиниці товару, що постачається, визначаються в накладних (специфікаціях), що є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій та правомірності формування податкових вигод за такими операціями позивачем були надані: видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки та картки рахунку 281 за 16 квітня 2015 року, 17 квітня 2015 року, 27 квітня 2015 року, 29 квітня 2015 року та картка рахунку 361 за квітень 2015 року, які підтверджують факт оплати товару.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У свою чергу, контролюючим органом, за висновками судів, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його покупців, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП «Лібра-Трейд» спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

При цьому судові інстанції цілком об`єктивно визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальників позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені його контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживаннях цих осіб. Проте, відповідачем під час здійснення перевірки таких фактів не встановлено.

В контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Верховний Суд також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу щодо наявності кримінального провадження №32018180000000024, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 та ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, фігурантом якого є ТОВ «Фан-Трейд», судами попередніх інстанцій також правомірно враховано, що на час розгляду даної адміністративної справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах кримінального провадження №32018180000000024. В свою чергу, формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Колегія суддів також враховує, що ні в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, ні ході апеляційного перегляду відповідачем як суб`єктом, на якого процесуальним законодавством в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень, не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б дозволили судам встановити зв`язок між обставинами, які слугували підставою для порушення означеного вище кримінального провадження, та спірними господарськими операціями.

З аналогічних підстав колегія суддів вважає обґрунтованою відмову судів попередніх інстанцій щодо допиту в судовому засіданні директора ТОВ «Фан-Трейд», - гр. ОСОБА_1 , оскільки будь-які докази заперечення такою особою своєї причетності до реєстрації та ведення господарської діяльності зазначеного товариства (як то завірена у визначений законом спосіб копія відповідного протоколу допиту) до матеріалів справи відповідачем також долучені не були.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкових вигод за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська