Головуючийсуду 1інстанції -Тесленко І.О.
Доповідач - Луганська В.М.
Справа № 414/2575/20
Провадження № 22-ц/810/298/21
ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Луганської В.М.
суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.
за участю секретаря : Вовчанської С.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 10 лютого 2021 року, ухвалене судом у складі судді Тесленко І. О.,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбного договору,
в с т а н о в и в:
У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що між позивачем та відповідачем 09 листопада 2017 року було укладено шлюбний договір.
11 листопада 2017 року між сторонами було зареєстровано шлюб, про що Кремінським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Луганській області складено актовий запис № 90.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідача народилась дитина ОСОБА_3 .
20 липня 2020 року рішенням Кремінського районного суду Луганської області шлюб між ними було розірвано.
27 серпня 2020 року рішенням Кремінського районного суду Луганської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1200 грн починаючи з 03 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
У Кремінському районному суді Луганської області розглядається цивільна справа № 414/2283/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання відповідно до умов п. 2.4 шлюбного договору від 09 листопада 2017 року у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, що на сьогоднішній день становить 5000,00 грн.
У зв`язку з цим позивач змушений звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбного договору, оскільки виконати умови зазначені в ньому на сьогоднішній день неможливо.
Щодо неможливості виконання умов шлюбного договору позивач зазначив, що його середньомісячний дохід за мінусом усіх утримань складає 3385,74 грн, сплата аліментів у розмірі 5000,00 грн є неможливою.
Крім того, за час, що сплинув з моменту укладання вказаного шлюбного договору, значно погіршився стан здоров`я позивача.
Просив суд шлюбний договір, укладений 09 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі за № 854 розірвати через неможливість його виконання.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 10 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбного договору відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 7000 гривень 00 копійок.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Кремінського районного суду Луганської області від 10 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на спільну дитину обрала для себе спосіб захисту своїх прав та прав дитини передбачений законом, а не укладеним шлюбним договором, що вказує на добровільну відмову ОСОБА_2 від умов шлюбного договору в частині сплати аліментних платежів на спільну дитину.
Рішення суду в частині стягнення із скаржника судових витрат на правничу допомогу у сумі 7000 не обґрунтоване, оскільки представником відповідача заперечувалась сума витрат як необґрунтована та завищена, але судом першої інстанції це не було взято до уваги.
Посилається на те, що шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Постановою про звернення стягнення на заробітну плату боржника ВП № 64279690 від 05.02.2021 року з скаржника стягнено аліменти у розмірі 50% до погашення заборгованості (що є максимальним стягненням відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження»), починаючи з 11.11.2020 року. Після здійснення всіх виплат його заробіток становить менш ніж 50% нарахованих коштів, що значно впливає на його забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: 09 листопада 2017 року між сторонами було укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тіщенком О.М., зареєстровано в реєстрі за №854.
Пунктом 2.3 шлюбного договору встановлено, що у разі розірвання шлюбу, ОСОБА_1 , зобов`язується щомісяця виплачувати на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання їх спільних дітей, якщо такі з`являться в період шлюбу, в розмірі одного прожиткового мінімуму на дитину певного віку, але не більше трьох прожиткових мінімумів на всіх дітей сумарно.
Згідно до п. 2.4 шлюбного договору, у разі розірвання шлюбу до досягнення дитиною трирічного віку, ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 20.07.2020 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 27.08.2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідачки аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1200 грн, починаючи з 03 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно довідки про доходи позивача № 98 від 16.11.2020 року, за період липень жовтень 2020 року ним було отримано дохід (з врахуванням сплати аліментів в розмірі 3600,00грн.) в сумі 13542,97 грн.
Позивач перебуває на Д обліку у лікаря невролога.
Наказом ПП «Продгрупсервіс» №21-к від 21.08.202 року позивачу було встановлено легшу працю без навантаження організму при здійсненні ремонтних робіт обладнання та механізмів та підйом тяжкостей понад 5 кг, встановлено заробітну плату у розмірі не менше середньомісячної зарплати за 3 останніх місяців.
ОСОБА_1 є одним з засновників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укртехмолоко» (код ЄДРПОУ 32196360), його частка в статутному капіталі складає 316200,00 грн.
Відповідно до довідки з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів у 4 кварталі 2017 року позивачу нараховано в сумі 13435,35 грн виплачено в сумі 10050,00 грн, у 3 кварталі 2020 року було нараховано в сумі 15981,46 грн, виплачено16800,00 грн.
Дохід ОСОБА_1 за період липень грудень 2020 року склав 26383,12 грн, фактично отримано 21250,76 грн, що підтверджується довідкою про доходи №97 від 16.11.2020 року.
Згідно до листа ТОВ науково-виробниче підприємство «Укртехмолоко» №1 від 05.01.2021 року, у період з 2017 року по 2020 рік підприємство не працювало, фінансово господарської діяльності не проводило, доходів не отримувало, тому ніяких дивідендів нікому з засновників не виплачувало.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 20.07.2020 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №239974512 від 11.01.2021 року, ОСОБА_1 належить квартира загальною площею 75,3 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів щодо неможливості виконання шлюбного договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 92 СК України, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Згідно ст. 93 СК України, шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов`язки подружжя як батьків.
Відповідно до ст. 96 СК України, у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов`язків. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
Згідно до ст. 99 СК України, сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов`язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса . Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв`язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
Відповідно до ст. 101 СК України, одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов`язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
Згідно ст. 102 СК України, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
З аналізу ст. 102 СК України випливає, що шлюбний договір може бути розірваний судом на вимогу одного з подружжя лише при існуванні підстав, що мають істотне значення. Закон називає лише одну з таких підстав, а саме - неможливість виконання умов договору.
Оскільки договір, в тому числі шлюбний договір, передусім, є категорією цивільного права, то відповідно до ст. 8 СК України, у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми ст. 3, 6 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) щодо свободи договору, а також гл. 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни й розірвання.
Так, ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, таким чином надаючи особам право вибору: використати чинні норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.
Отже, принцип свободи договору, відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від його укладення); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Судом встановлено, що 09 листопада 2017 року між сторонами було укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тіщенком О.М., зареєстровано в реєстрі за №854.
Шлюбним договором сторони визначили права та обов`язки у разі розірвання шлюбу.
Відповідно до п.2.3 шлюбного договору встановлено, що у разі розірвання шлюбу, ОСОБА_1 , зобов`язується щомісяця виплачувати на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання їх спільних дітей, якщо такі з`являться в період шлюбу, в розмірі одного прожиткового мінімуму на дитину певного віку, але не більше трьох прожиткових мінімумів на всіх дітей сумарно.
Пунктом 2.4 шлюбного договору встановлено, що у разі розірвання шлюбу до досягнення дитиною трирічного віку, ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Тобто сторони у шлюбному договорі визначили, що у разі розірвання шлюбу до досягнення дитиною трирічного віку, позивач зобов`язався сплачувати аліменти на утримання відповідачки у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували що з часу укладання шлюбного договору на час звернення позивача до суду у нього виникли обставини, які унеможливлюють виконання шлюбного договору в частині сплати аліментів на утримання відповідачки у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно до досягненню дитиною трирічного віку.
З довідок про доходи позивача (а.с.22, 64) вбачається, що доходи позивача у 2020 році не знизилися у порівнянні з 2017 роком на час укладання шлюбного договору. Позивачем не надано належних доказів, того, що з часу укладання шлюбного договору він став непрацездатною особою. Крім того, не надано доказів, що його майновий стан змінився.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є одним з засновників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укртехмолоко» (код ЄДРПОУ 32196360) і його частка в статутному капіталі складає 316200,00 грн. Вказана обставина позивачем не спростована.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду, що позивачем не надано доказів неможливості виконання шлюбного договору в частині сплати аліментів на дружину.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2020 року за позовом відповідачки з нього стягуються аліменти на утримання дитини і відповідачка звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на дитину обрала для себе спосіб захисту своїх прав та прав дитини передбачений законом, а не шлюбним договором, що вказує на добровільну відмову від умов шлюбного договору в частині аліментних платежів не заслуговують на увагу, оскільки звернення відповідачки до суду про примусове стягнення аліментів при наявності шлюбного договору, яким визначено розмір аліментів на дитину у розумінні ст.101 Сімейного Кодексу України не є односторонньою відмовою від шлюбного договору.
Посилання скаржника на те, що після здійснення всіх виплат його заробіток становитиме менше 50% нарахованих коштів, що впливає на його забезпечення нормального функціонування організму, необхідних для задоволення основних потреб не заслуговує на увагу, оскільки як зазначалося вище, позивачем не надано доказів на існування обставин, які б були підставою для розірвання шлюбного договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в частинні стягнення витрат на правничу допомогу не відповідає вимогам закону не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Представником відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу у розмір 7000, 00 грн. До відзиву було додано договір № 2912/20 про надання правової допомоги від 29 грудня 2020 року, акт № 2 здачі- прийняття робіт, квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату відповідачкою адвокату 7000, 00 грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача не заявлялось клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу. З урахуванням наданих доказів, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст.137, 141 ЦПК України дійшов вірного висновку про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 256, 259,367,374, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 10 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови 14 квітня 2021 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова
