ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2010 року 17:35 № 2а-4247/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Костенка Д.А. Кочана В.М. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за

позовом

_1

до

сил підтримки Збройних Сил України

Генерального штабу Збройних Сил України

протиправними дій та скасування наказу №108 від 22.04.09р.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про оскарження рішення (дій, бездіяльності) відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно застосував до відповідача стягнення у формі суворої догани та безпідставно прийшов до висновку про порушення позивачем вимог Статуту Збройних Сил України.

Позивач просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання 31.03.09 наказу командувача сил підтримки Збройних Сил України та виїзд без дозволу за межі гарнізону; за порушення вимог ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України щодо прядку отримання та виконання наказу та ст..216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо порядку виїзду за межі гарнізону, а також невиходу на зв’язок за службовою необхідністю (наказ командувача сил підтримки Збройних Сил України від 22.04.09 № 108); скасувати рішення (усно) командувача сил підтримки Збройних Сил України від 31.03.09 щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення „сувора догана” за невиконання наказу командувача сил підтримки Збройних Сил України та виїзд без дозволу за межі гарнізону; наказ командувача сил підтримки Збройних Сил України від 22.04.09 № 108 щодо порушення вимог ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо порядку отримання та виконання наказу та ст..216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо порядку виїзду за межі гарнізону, а також невиходу на зв’язок за службовою необхідністю.

02.11.2009 позивач подав заяву про доповнення позовних вимог, в якій просив суд визнати акт службового розслідування, проведеного на підставі наказу командувача сил підтримки Збройних Сил України від 14.04.09 № 102 таким, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.04 № 82; визнати протиправним рішення відповідача –командувача сил підтримки Збройних Сил України щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 14.10.09 за порушення форми одягу; скасування рішення (усно) командувача сил підтримки Збройних Сил України від 14.10.09 щодо накладання на позивача дисциплінарного стягнення „сувора догана” за порушення форми одягу.

01.03.10 позивач подав доповнення до позову про залучення до участі у справі в якості відповідача Генеральний штаб Збройних Сил України (Фінансове управління) стягнення з Генерального штабу Збройних Сил України невиплаченої премії за підсумками 2009 року в розмірі 2 027 грн.

01.03.2010 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд:

1. визнати протиправними дії відповідача-1 –командувача сил підтримки Збройних Сил України щодо:

притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 31.03.2009 (сувора догана - усно) за невиконання наказу відповідача та виїзд без дозволу за межі гарнізону 29.03.2009 (неділя); 22.04.2009 (сувора догана) згідно з наказом командувача сил підтримки Збройних Сил України № 108 (із змінами внесеними наказом від 14.07.09 № 193) за порушення вимог ст..37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання наказу та невиходу на зв’язок за службовою необхідністю 11.04.09 (субота); 14.10.0 (сувора догана усно) за порушення форми одягу;

невиплати грошової премії за підсумками роботи у 2009 році відповідно до наказу командувача сил підтримки Збройних Сил України від 25.12.2009 № 41-з „Про заохочення військовослужбовців Командування сил підтримки Збройних Сил України” у розмірі 2 027 грн.

2. скасувати:

рішення (усно) командувача сил підтримки Збройних Сил України 31.03.2009 (сувора догана) за невиконання наказу відповідача та виїзд без дозволу за межі гарнізону 29.03.09 (неділя);

наказ командувача сил підтримки Збройних Сил України від 22.04.2009 № 108 (із змінами, внесеними наказом від 14.07.09 № 193) (сувора догана) за порушення вимог ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання наказу та невиходу на зв’язок за службовою необхідністю 11.04.09 (субота);

рішення (усно) командувача сил підтримки Збройних Сил України 14.10.2009 (сувора догана) за порушення форми одягу.

3. Стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України (Фінансове управління) на корись позивача невиплачену грошову премію за підсумками роботи у 2009 році у розмірі 2 027 грн.

Протокольною ухвалою (ЖУРНАЛ судового засідання від 01.03.10 по справі № 2а-4247/09/2670) судом було залучено до участі у справі у якості відповідача-2 Генерапльний штаб Збройних Сил України, відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачі проти позову заперечували, просили в позові відмовити, посилаючись на те, що під час службового розслідування було встановлено вчинення позивачем дисциплінарних проступків.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у формі суворої догани згідно з усним рішенням командувача сил підтримки Збройних Сил України від 31.03.2009 за невиконання наказу та виїзд без дозволу за межі гарнізону.

Відповідно до витягу з Наказу Командувача сил підтримки Збройних Сил України від 14.04.2009 № 102 „Про призначення службового розслідування по факту невиходу на оперативний зв’язок та неприбуття на службу полковника юстиції ОСОБА_1 в установлений термін за викликом старшого начальника” було призначено службове розслідування та комісію.

21.04.2009 в Акті службового розслідування викладено пропозицію за порушення вимог ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо порядку отримання та виконання наказу та ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо порядку виїзду за межі гарнізону, а також невиходу на зв’язок за службовою необхідністю застосувати до позивача заходи дисциплінарного впливу та оголосити сувору догану.

22.04.09 за наказом командувача сил підтримки Збройних Сил України № 108 „Про порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних сил України полковником юстиції ОСОБА_1 та притягнення його до відповідальності” позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 37 та 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

14.07.2009 Командувачем сил підтримки Збройних Сил України було прийнято наказ № 193 „Про внесення змін до наказу командувача сил підтримки Збройних Сил України” від 22.04.09 № 108”, згідно з яким у п.2 наказу командувача сил підтримки Збройних Сил України від 22.04.2009 № 108 слова та цифри „порядку дотримання та виконання наказу та ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо порядку виїзду за межі гарнізону, а також невиходу” замінити словами „виконання наказу та невиходу”. Як пояснив позивач, зазначений наказ не доводився йому до відома під підпис.

З наданих позивачем та представниками відповідача-1 пояснень було з’ясовано, що приводом для застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності стало невиконання позивачем, що 29.03.2009 (неділя) знаходився у с. Вигів Коростенського району Житомирської області у зв’язку з хворобою його матері, розпорядження прибути до місця служби у встановлений термін –протягом однієї години.

Як вбачається з акта розслідування, відповідач встановив позивачу термін прибуття до місця служби –1 годину, не зважаючи на те, що позивач поставив його до відома, що зможе прибути до місця служби не раніше ніж через 2 години 30 хв. В акті перевірки зазначено, що перебування позивача за межами Київського гарнізону було без дозволу командувача.

Дисциплінарна відповідальність була застосована до позивача також через його невихід на зв’язок з командувачем 11.04.2009. Як зазначено в акті перевірки позивач прибув до Командування сил підтримки Збройних Сил України 11.04.2009 о 08 год.40 хв. для виконання службових обов’язків та залишив розташування Командування Сил підтримки Збройних Сил України об 11 год.20 хв.

Об 11 год.50 хв., виконуючи розпорядження командувача сил підтримки Збройних Сил України, старший оперативний черговий зателефонував позивачу додому для виклику його на зв’язок за службовою необхідністю. Разом з тим, з відповіді дружини йому стало відомо, що позивача немає вдома. О 12 год.10 хв. старший оперативний черговий доповів командувачу сил підтримки Збройних Сил України про неможливість виконання наказу про виклик позивача на зв’язок.

Як пояснив у судовому засіданні позивач, що також підтверджується його письмовими поясненнями відповідачу, які містяться у справі, позивач 11.04.2009 (субота), після вибуття з Командування Сил підтримки Збройних Сил України, поїхав до друга допомогти в ремонті автомобіля та під час здійснення ремонту не мав при собі телефону.

Крім того, позивач зазначив, що серед пропущених дзвінків не було відомих йому номерів телефонів командувача сил підтримки Збройних Сил України.

Згідно з п.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий

має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Як встановлено під час розгляду справі з пояснень позивача, останній, отримавши розпорядження від відповідача-1, повідомив йому про неможливість виконання розпорядження в установлений термін та зазначив необхідний йому для виконання розпорядження час, зважаючи на перебування його у Житомирській області.

При цьому, відповідачем не заперечується, а також підтверджується актом перевірки, що позивач все ж виконав розпорядження відповідача-1, прибувши до гарнізону о 15 год.00 хв.

Таким чином, суд вважає, що відповідач-1 дійшов невірного висновку про порушення позивачем вимог ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

З огляду на це, застосування до позивача дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим.

Відповідно до абз.2 ст.199 Статуту для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Відповідно до ст.203 Статуту вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігр. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Відповідно до ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Під час розгляду справ було встановлено, що позивач викликався власне у вихідні дні –29.03.2009 –неділю та 11.04.2009 –суботу.

Також суд звертає увагу, що відповідача було зобов’язано надати усі докази, що свідчать про порушення порядку виїзду позивача за межі гарнізону.

Відповідач-1 вказаних вимог суду не виконав. Тому суд вважає факт виїзду позивача за межі гарнізону не підтвердженим. Крім того, факт виїзду позивача за межі гарнізону не встановлений та належним чином не підтверджений відповідачем-1 і під час проведення службового розслідування.

Факт виїзду позивача презюмувався лише на підставі пояснень позивача викладених під час розгляду справи в суді. Суд бере до уваги також, що відповідач врахував межі гарнізону формально. З урахуванням відстані до місця перебування позивача, за його ж поясненнями (150 км. від адміністративного кордону м. Київ), виїзд ОСОБА_1 не був критичним.

У той же час представниками відповідача не надано доказів, що команда на прибуття на робоче місце у вихідних день було викликано службовою необхідністю, а знаходження позивача за межами гарнізону вплинуло на виконання його службових обов’язків. Строк фактичного повернення ОСОБА_1 був співрозмірним навіть зі строком прибуття до розташування частини у разі оголошення підвищеної бойової готовності.

Крім того, відповідачем не враховані важкі сімейні обставини (важка хвороба матері), що зумовили виїзд.

Відповідно до Телеграми Начальника генерального штабу Збройних Сил України Командувачам видів Збройних Сил України, Сил підтримки Збройних Сил України, командирам армійських корпусів та повітряних командувань, командувачам військ оперативних командувань, начальнику територіального управління «Північ», начальникам Головних управлінь (управлінь) Генерального штабу Збройних Сил України, командувачу Об’єднаного оперативного командування поставлено вимогу виключити практику проведення службових заходів у позаслужбовий час, вихідні та святкові дні, за винятком необхідних щодо негайного вирішення проблемних питань, пов’язаних з підтриманням бойової та мобілізаційної готовності, збереження життя особового складу.

Оскільки відповідачем-1 не було надано доказів встановлення особливого порядку служби у вихідні дні, врахування встановлених в судовому засіданні обставин при винесенні рішення при застосуванні стягнення суд вважає застосування стягнення –безпідставним.

Щодо невиходу позивача на оперативний зв'язок 11.04.2009, то під час розгляду справи відповідачами було підтверджено доводи позивача про відсутність керівних документів, якими визначено порядок виходу військовослужбовців на оперативний зв'язок.

Також позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у формі «сувора догана», оголошеної усно 14.10.2009 за порушення форми одягу. Приводом для застосування до позивача вказаного виду стягнення стало те, що 14.10.2009 позивач слідував з території військової частини у цивільній формі одягу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Поліклініки Генерального штабу Збройних Сил України від 14.10.2009 № 2277 позивач за станом здоров’я потребував звільнення від службових обов’язків терміном на 4 дні з 14.10.2009 по 17.10.2009 діагноз: гострий ринофарингит.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»для військовослужбовців установлюються військова форма одягу, знаки розрізнення та відзнаки.

Зразки військової форми одягу, знаків розрізнення та відзнак військовослужбовців, правила їх носіння розробляються Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, та затверджуються Кабінетом Міністрів України, а надалі патентуються в установленому порядку.

Згідно з Додатком до наказу Міністра оборони України №150 від 12.06.95 ПРАВИЛА носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України право на носіння військової форми одягу мають військовослужбовці Збройних Сил України, які проходять військову службу, вихованці військових ліцеїв, вихованці військових оркестрів, військові будівельники, а також генерали, адмірали, офіцери, прапорщики та мічмани, які перебувають у запасі або відставці і мають право на носіння військової форми одягу.

Військову форму одягу носять у суворій відповідності з даними Правилами.

Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, курсанти військово-навчальних закладів, військовослужбовці строкової служби, вихованці військових ліцеїв, вихованці військових оркестрів та військові будівельники:

парадну —на парадах;

парадно-вихідну —під час вручення військовим частинам, кораблям і з'єднанням державних нагород, бойових прапорів; під час отримання державних нагород; під час прийняття військової присяги; у складі почесної варти; у дні річних свят військової частини, корабля; у святкові та вихідні дні; під час спуску корабля на воду; під час вручення кораблю Військово-морського прапора України та його першому підйомі на кораблі; під час звільнення з розташування військової частини, під час перебування у відпустці та інших випадках за вказівкою командира військової частини (корабля);

повсякденну і польову ( у Військово-Морських Силах—для походу) —на всіх заняттях, під час несення добових нарядів; у вільний від занять час у розташуванні військової частини; навчаннях, маневрах, бойових чергуваннях і заняттях в навчальних центрах, а також в інших випадках за вказівкою командира військової частини (корабля);

робочу —під час виконання господарських, будівельних робіт, а також під час обслуговування техніки та озброєння.

Зазначені правила не встановлюють обов’язку військовослужбовців носити військову форму одягу в будь-який час, в тому числі під час перебування на лікарняному.

З аналізу положень як Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, так і Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не передбачено відповідальності у формі суворої догани за порушення форми одягу та що власне розуміється під порушенням форми одягу.

За таких обставин підстави вважати, що позивач порушив порядок носіння військової форми одягу відсутні, а застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення є неправомірним.

Відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (п. 45).

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (п. 83 Дисциплінарного статуту).

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (п.84 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині) (п.85 Дисциплінарного статуту).

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення (п. 86 Дисциплінарного статуту).

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого (п.87 Дисциплінарного статуту).

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 88 Дисциплінарного статуту).

Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб (п.91 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до загальних правил застосування юридичної відповідальності, необхідна наявність складу правопорушення.

До складу правопорушення входять наступні елементи: об’єкт правопорушення, об’єктивна сторона, суб’єкт правопорушення, суб’єктивна сторона. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони правопорушення є вина особи, що має прояв в умислі чи необережності.

Будь-яка особа може бути притягнута до певного виду юридичної відповідальності при наявності в її діях складу відповідного правопорушення, а саме протиправної дії або бездіяльності можливих негативних наслідків, причинного зв’язку між дією та наслідками, вини у передбачений законодавством строк.

У зазначених випадках підлягає доказуванню: законодавча заборона, наявність порушення, вина.

Під час розгляду справи відповідачем не було доведено наявності в діях позивача складу правопорушень, за які до нього було застосовано дисциплінарну відповідальність

Судом також встановлено, що безпідставне застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності потягло за собою позбавлення позивача належної йому грошової премії, встановленої наказом командувача сил підтримки Збройних Сил України від 25.12.09 № 41-з «Про заохочення військовослужбовців Командування сил підтримки Збройних Сил України»у розмірі 2 027 грн.

Поновлення порушених прав позивача може бути здійснене шляхом скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення неодержаної грошової премії. Задоволення вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та невиплати грошової премії не є необхідним для захисту порушених прав позивача, тому в цій частині вказані вимоги є безпідставними.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Під час розгляду справи судом було встановлено порушення порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що потягло за собою несприятливі наслідки до позивача.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі обов’язок щодо доказування не виконали.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим в частині скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення невиплаченої премії.

Керуючись ст. ст. 60, 69-71, 94, 160-165, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

наказ командувача сил підтримки Збройних Сил України 31 березня 2009 року про накладання стягнення (сувора догана) за невиконання наказу відповідача та виїзд без дозволу за межі гарнізону 29.03.09:

наказ командувача сил підтримки Збройних Сил України від 22.04.09 № 108 (із змінами, внесеними наказом від 14.07.09 № 193) (сувора догана) за порушення вимог ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання наказу та невиходу на зв'язок за службовою необхідністю 11.04.09 (субота);

наказ командувача сил підтримки Збройних Сил України 14 жовтня 2009 року про накладання стягнення (сувора догана) за порушення форми одягу.

Стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову премію за підсумками роботи у 2009 році у розмірі 2027,0 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді Д.А. Костенко

В.М. Кочан