КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року справа №320/241/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, Броварської районної ради Київської області та Зазимської сільської ради Київської області, про застосування заходів реагування.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з позовом до Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Літочківського сільського будинку культури Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури" за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Літочки, вул. Каштанова, 11-А, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті позапланової перевірки від 13.10.2020 № 289.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що в ході проведення позапланової перевірки Літочківського сільського будинку культури Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури", розташованого за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Літочки, вул. Каштанова, 11-А, було встановлено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до усунення відповідних порушень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Броварську районну раду Київської області та Літочківську сільську раду Броварського району Київської області.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Усною ухвалою суду від 28.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Літочківську сільську раду, на правонаступника - Зазимську сільську раду Київської області.

Усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2021.

25.03.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання позивача та неявку відповідача та третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури" (ідентифікаційний код 41614120, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 235) зареєстровано в якості юридичної особи 26.09.2017, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.34-36).

Відповідно до вказаного витягу засновником Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури" є Броварська районна рада Київської області.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.11.2020 власником будівлі за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Літочки, вул. Каштанова, буд. 11-А, є Літочківська сільська рада Броварського району Київської області (а.с.28-29).

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Зазимської об`єднаної територіальної громади за посиланням: http://zotg.gov.ua/index.php/rishennya/rishennya/category/9-02-pozacherhova-sesiia-8-sklykannia-10122020-i-plenarne-zasidannia, 10.12.2020 Зазимською сільською радою Броварського району Київської області на І пленарному засіданні 2 позачергової сесії VIIІ скликання прийнято рішення № 20 "Про початок реорганізації юридичних осіб Пухівської сільської ради, Рожнівської сільської ради, Літківської сільської ради, Літочківської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради".

Зі вказаного веб-сайту вбачається, що 11.02.2021 Зазимською сільською радою Броварського району Київської області на 6 позачерговій сесії VIIІ скликання прийнято рішення № 516 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність Зазимської сільської територіальної громади майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Броварського району", яким надано згоду на прийняття у комунальну власність Зазимської сільської територіальної громади в особі Зазимської сільської ради комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури".

Судом встановлено, що у період з 12.10.2020 по 13.10.2020 фахівцем сектору забезпечення заходів з попередження НС у Броварському районі ЦЗД ГУ ДСНС України у Київській області капітаном служби цивільного захисту Кравець Станіславом Володимировичем на підставі наказу Головного управління ДСНС України у Київській області від 22.09.2020 № 782 (а.с.11-14) було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Літочківським сільським будинком культури КЗ БРР "Броварський районний будинок культури", який розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Літочки, вул. Каштанова, 11-А, вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якого був складений акт від 13.10.2020 № 289 (а.с.16-23).

Зі змісту вказаного акта вбачається, що в ході перевірки були виявлені порушення Літочківським сільським будинком культури КЗ БРР "Броварський районний будинок культури" законодавчих та нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема:

- пункт 3.9 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - приміщення не забезпечені необхідною кількістю вогнегасників відповідно до "Типових норм належності вогнегасників", затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153;

- пункт 3.10 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - вогнегасники не розміщені шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

- пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - об`єкт не обладнаний системами протипожежного захисту згідно норм ДБН В.2.5.56-2014;

- пункт 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - не проведено вогнезахисне обробляння дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності підтверджуючими документами;

- пункт 1.21 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - не виконаний захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд";

- пункт 1.16 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - електрощити, групові електрощити не забезпечені схемами підключення споживачів з пояснювальними написами і вказати значення номінального струму апарату захисту;

- пункт 1.7 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - електророзподільні коробки не закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів;

- пункт 1.18 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - в приміщеннях об`єкта допускається експлуатація електромережі з пошкодженою ізоляцією;

- пункт 1.6 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в розподільчих коробках не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

- пункт 1.17 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати не розміщені шляхом встановлення на негорючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0.01 метра;

- пункт 1.20 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання;

- пункт 3.17 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - не надано на розгляд документи, які підтверджують проведення технічного обслуговування наявних вогнегасників;

- пункт 6 глави 6 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - допускається експлуатація подовжувачів, електронагрівального обладнання та інших приладів.

Виявлення вказаних порушень відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).

Частиною першою статті 1 Закону № 877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

При цьому, статтею 2 Закону № 877 визначено сферу його дії.

Так, відповідно до вказаної норми дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

З вказаного слідує, що положення Закону № 877 поширюються на відносини, які виникають у сфері контролю за дотриманням законодавства у сфері цивільного захисту, протипожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України № 5403 від 02.10.2012.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ України).

Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України закріплено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України передбачено наявність загрози життю та здоров`ю людей внаслідок порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань техногенної, пожежної безпеки, в якості підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Суд звертає увагу, що визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, на переконання суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як зазначено вище, в акті від 13.10.2020 № 289 встановлено тринадцять окремих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Стосовно порушення відповідачем пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 (далі - Правила № 1417), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно з пунктом 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил № 1417 у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев`яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.

Стосовно порушення відповідачем пункту 3.9 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Відповідно до пункту 3.9 глави 3 розділу V Правил № 1417 вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153 (далі - Типові норми належності вогнегасників № 151).

Водночас, цей Наказ скасовано на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України №166-р від 10.03.2017.

Відповідно до пункту 3.9 глави 3 розділу V Правил № 1417 в чинній редакції (згідно зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 830 від 25.11.2020) вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677 (діла Правила №25).

Згідно з пунктом 1 Розділу І Правил №25 ці Правила установлюють вимоги до експлуатації переносних вогнегасників повною масою до 20 кг та пересувних вогнегасників повною масою до 450 кг, призначених для гасіння пожеж класів А, В, С, D, F, та електроустановок, що перебувають під напругою до 1000 В (далі - Е), та норми їх належності на об`єктах суб`єктів господарювання незалежно від форм власності (далі - об`єкти).

Відповідно до пункту 7 Розділу УІ Правил №25 будинки адміністративного та побутового призначення і громадські будинки, у тому числі підприємства торгівлі, на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше, а в разі площі поверху більше 100 кв. м. кількість вогнегасників приймаються з розрахунку 1 кг вогнегасної речовини на кожні 10 кв. м. площі підлоги.

Крім того, слід передбачати по одному газовому вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше:

- на 20 кв. м. площі підлоги в офісних приміщеннях з оргтехнікою, коморах, електрощитових, вентиляційних камерах та інших технічних приміщеннях;

- на 50 кв. м. площі підлоги в приміщеннях архівів, машзалів, бібліотек, музеїв.

Стосовно порушення відповідачем пункту 3.10 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Згідно з пунктом 3.10 глави 3 розділу V Правил № (в чинній на теперішній час редакції) для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір», ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». Знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за потреби).

Розміщення та експлуатація вогнегасників повинні здійснюватись згідно з вимогами Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677.

Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

- навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

- установлювання в шафи пожежних кран-комплектів, у спеціальні тумби, на підставки, що надійно закріплені, на підлозі (якщо дозволяє конструкційне виконання), у пожежні щити (стенди).

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.21 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Згідно з пунктом 1.21 глави 1 розділу ІV Правил № 1417 захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд" (далі - ДСТУ Б В.2.5-38:2008) прямий удар блискавки (ПУБ) - безпосередній контакт каналу блискавки з об`єктом (будівлею або спорудою), що супроводжується протіканням через нього струму блискавки.

Відповідно до пункту 3.9 розділу 3 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 захист від ПУБ - зовнішня система заходів, які вживаються для скорочення матеріальних збитків, обумовлених ударами блискавки в будівельні конструкції.

Пунктом 6.1 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 передбачено, що система блискавкозахисту будівель або споруд включає захист від ПУБ - зовнішня блискавкозахисна система (БЗС) і захист від вторинних дій блискавки - внутрішня БЗС. В окремих випадках блискавкозахист може містити тільки зовнішню БЗС або тільки внутрішню БЗС. У загальному випадку частина струмів блискавки протікає по елементах системи внутрішнього блискавкозахисту.

Зовнішня БЗС може бути відокремленою (ізольованою) від споруди (блискавковідводи, що стоять окремо - стрижньові або тросові, а також сусідні споруди, що виконують функції природних блискавковідводів) або встановленою на об`єкті, що захищається, і навіть може бути його частиною.

Захист від ПУБ спеціальних об`єктів, у нормальних технологічних режимах яких можуть знаходитися і утворюватися вибухонебезпечні концентрації газів (парів, пилу, волокна тощо), повинен виконуватися блискавковідводами, що стоять окремо. Віддаленність блискавковідводів, що стоять окремо від об`єкта, що захищається, і підземних металевих комунікацій визначається галузевими нормативними документами.

За наявності на будівлях і спорудах спеціальних об`єктів прямих газовідвідних і дихальних труб для вільного відведення в атмосферу газів, пари і суспензій вибухонебезпечної концентрації в зону захисту блискавковідводів повинен входити простір над обрізом труб, обмежений півкулею радіусом 5 м.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 зовнішня БЗС у загальному випадку складається з блискавкоприймачів, струмовідводів і заземлювачів.

Згідно з пунктом 6.3 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 блискавкоприймачі можуть бути спеціально встановленими, у тому числі на об`єкті, або їх функції виконують конструктивні елементи об`єкта, що захищається; в останньому випадку вони називаються природними блискавкоприймачами.

Блискавкоприймачі можуть складатися з довільної комбінації таких елементів: стрижнів, натягнутих дротів (тросів), сітчастих провідників (сіток).

З метою зниження імовірності виникнення небезпечного іскріння струмовідводи необхідно розташовувати таким чином, щоб між точкою ураження і землею:

- струм розтікався декількома паралельними шляхами;

- довжина цих шляхів була обмежена до мінімуму.

Струмовідводи слід розташовувати рівномірно по периметру об`єкта, що захищається. За можливості їх прокладають поблизу кутів будівель (пункт 6.4 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008).

Згідно з пунктом 6.5 розділу 6 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 для захисту від ПУБ слід, як правило, використовувати природні заземлювачі - металеві і залізобетонні конструкції будівель, споруд, зовнішніх установок, опор блискавковідводів, що стоять окремо, тощо, які перебувають у контакті з землею, у тому числі залізобетонні фундаменти в неагресивних, слабоагресивних і середньоагресивних середовищах за умови забезпечення неперервного електричного зв`язку по їх арматурі і приєднання її до закладних деталей за допомогою зварювання.

Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 такі захисні засоби як зовнішня система блискавкозахисту, екранування, еквіпотенціальні з`єднання провідних частин і пристрої захисту від імпульсної перенапруги визначають зони захисту від дії блискавки. Із зростанням номера зони захисту знижується вплив електромагнітного поля і струму блискавки.

Пунктами 8.2-8.3 розділу 8 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 визначено, що екранування є основним способом зменшення електромагнітних перешкод.

Металева конструкція будівельної споруди використовується або може бути використана як екран. Подібна екранна структура утворюється сталевою арматурою даху, стін, підлоги будівлі, а також металевими деталями даху, фасадів, сталевими каркасами, решітками. Ця екрануюча структура утворює електромагнітний екран з отворами (за рахунок вікон, дверей, вентиляційних отворів, чарунок сітки в арматурі, щілин в металевому фасаді, отворів для ліній електропостачання тощо). Для зменшення впливу електромагнітних полів всі провідні частини об`єкта електрично об`єднуються і з`єднуються з системою блискавкозахисту.

З`єднання металевих елементів необхідні для зменшення різниці потенціалів між ними, всередині об`єкта, що захищається.

З`єднання металевих елементів і систем, що знаходяться всередині простору, що захищається, і перетинають межі зон блискавкозахисту, виконуються на межах зон. Здійснювати з`єднання слід за допомогою спеціальних провідників, або затискачів і, коли це необхідно, з встановленням ПЗІП.

Пунктом 9.2 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 блискавкозахисні пристрої об`єктів, після закінчення будівництва (реконструкції), приймаються в експлуатацію робочою комісією і передаються в експлуатацію замовнику до початку монтажу технологічного устаткування, завезення і завантаження в будівлі і споруди устаткування і цінного майна.

Приймання блискавкозахисних пристроїв на діючих об`єктах здійснюється робочою комісією.

Склад робочої комісії визначається замовником, до складу робочої комісії можуть залучатися представники: особи, відповідальні за електрогосподарство; підрядної організації; органу державного пожежного нагляду.

Робочій комісії пред`являються наступні документи: затверджені проекти пристрою блискавкозахисту; акти на приховані роботи (щодо влаштування і монтажу заземлювачів і струмовідводів недоступних для огляду); акти випробувань пристроїв блискавкозахисту і захисту від вторинних проявів блискавки і занесення високих потенціалів через наземні і підземні металеві комунікації (дані про опір всіх заземлювачів, результати огляду і перевірки робіт щодо монтажу блискавкоприймачів, струмовідводів, заземлювачів, елементів їх кріплення, надійності електричних з`єднань між струмопровідними елементами тощо).

Робоча комісія проводить повну перевірку і огляд виконаних будівельно-монтажних робіт із монтажу блискавкозахисних пристроїв.

Приймання блискавкозахисних пристроїв об`єктів, що будуються, оформлюється актами приймання устаткування для пристроїв блискавкозахисту. Введення блискавкозахисних пристроїв в експлуатацію оформлюється, як правило, актами-допусками відповідних органів державного контролю і нагляду.

Після приймання в експлуатацію пристроїв блискавкозахисту складаються паспорти блискавкозахисних пристроїв і паспорти заземлювачів пристроїв блискавкозахисту, які зберігаються у відповідального за електрогосподарство.

Акти, затверджені керівником організації, разом з представленими актами на приховані роботи і протоколи вимірювань включаються в паспорт блискавкозахисних пристроїв.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.16 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Відповідно до пункту 1.16 глави 1 розділу IV Правил № 1417 електрощити, групові електрощитки повинні оснащуватися схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.7 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Згідно з пунктом 1.7 глави 1 розділу IV Правил № 1417 в електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон відгалужувальні та з`єднувальні коробки повинні бути закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.18 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Відповідно до пункту 1.18 глави 1 розділу IV Правил № 1417 експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією, забороняється.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.6 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Пунктом 1.6 глави 1 розділу IV Правил № 1417 визначено, що з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів.

Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.17 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Відповідно до пункту 1.17 глави 1 розділу IV Правил № 1417 електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати повинні встановлюватися на не горючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.20 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Згідно з пунктом 1.20 глави 1 розділу ІV Правил № 1417 замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ.

Стосовно порушення відповідачем пункту 3.17 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Відповідно до пункту 3.17 глави 3 розділу V Правил № 1417 технічне обслуговування вогнегасників повинно здійснюватися відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154, а також ДСТУ 4297-2004 "Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги".

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 ДСТУ 4297-2004 "Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги" (далі - ДСТУ 4297-2004) для забезпечення працездатного стану та якісної експлуатації вогнегасників на підприємстві може бути організовано їх технічне обслуговування. Для виконання робіт з технічного обслуговування вогнегасників підприємство укладає договір з пунктом технічного обслуговування вогнегасників (далі - ПТОВ) відповідно до вимог чинного законодавства України. Для власних потреб допускається створення на підприємстві власного ПТОВ за умови його відповідності вимогам цих Правил.

Згідно з підпунктом 3.19.3 пункту 3.19 розділу 3 ДСТУ 4297-2004 приймання вогнегасників після технічного обслуговування оформлюється актом, який складається не менше ніж у двох примірниках і підписується представниками споживача послуг та ПТОВ.

Стосовно порушення відповідачем пункту 6 глави 6 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

З положень пункту 6 глави 6 розділу VІ Правил № 1417 вбачається, що для об`єктів площею до 300 м-2, які належать до незначного ступеня ризику згідно з Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 715, що окремо розташовані або вбудовані (прибудовані) в інших будинках та мають самостійний евакуаційний вихід назовні, експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією, застосування саморобних некаліброваних плавких вставок та подовжувачів, а також саморобного електронагрівального обладнання та інших приладів та експлуатація електронагрівальних приладів (масляних радіаторів та нагрівальних електропанелей із закритими нагрівальними елементами) з несправним індивідуальним електрозахистом та терморегулятором або без них не допускається.

Стосовно порушення відповідачем пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил № 1417 будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 ДБН В.2.5-56:2014 не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані застраховані одноповерхові наземні об`єкти громадського призначення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 кв.м.

Пунктом 6.1 розділу VI ДБН В.2.5-56:2014 визначено, що системи протипожежного захисту поділяються на: а) системи пожежної сигналізації; б) автоматичні системи пожежогасіння; в) автономні системи пожежогасіння локального застосування; г) системи керування евакуюванням (в частині системи оповіщення напрямку евакуювання); д) системи протидимного захисту; е) системи централізованого пожежного спостерігання; ж) системи диспетчиризації СПЗ; и) системи флегматизації; інженерні системи та технологічне обладнання, які не входять до складу СПЗ, але з СПЗ функціонально пов`язані: к) блискавкозахист; л) пожежні ліфти; м) пожежні кран-комплекти; н) протипожежні двері, клапани, ворота та завіси (екрани) тощо.

Згідно з пунктом 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устаткування при сигналі "пожежа" тощо).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.

Системи пожежної сигналізації не повинні: а) підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, з`єднані вони з ними чи ні; б) виходити з ладу (частково або повністю) через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено; в) реагувати на інші явища, не пов`язані з виявленням пожежі (підпункт 7.2.3 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014).

Суд зазначає, що виявлені позивачем порушення створюють потенційну небезпеку для життя та здоров`я людей, а поданий позов направлений на попередження виникнення негативних наслідків у разі виникнення надзвичайної ситуації, тобто носить характер превентивного захисту.

Так, відсутність вогнезахисного обробляння призводить до зменшення межі вогнестійкості несучих елементів конструкції. Вогнезахисне обробляння дерев`яних та металевих конструкцій дозволяє отримати додатковий час для порятунку людей та організацій гасіння пожежі.

Відсутність автоматичної пожежної сигналізації призводить до пізнього виявлення пожежі та оповіщення людей, які перебувають у будівлі, в зв`язку з чим первинні засоби пожежогасіння будуть не ефективними, продукти горіння та чадний газ унеможливлять своєчасну та безпечну евакуацію людей з будівлі та призведуть до отруєння людей що перебуватимуть у ній, гасіння пожежі здійсниться лише після прибуття пожежних підрозділів з необхідними засобами гасіння.

Відсутність блискавкозахисту може призвести до швидкого займання та появи пожежі внаслідок якої виникають небезпечні фактори (продукти горіння, чадний газ та підвищених температур), та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 33 частини 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Згідно з пунктом 24 вищезазначеної правової норми надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Відповідно до підпункту 4.3.7 пункту 4 Терміни та визначення понять ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 09.06.2006 №162, небезпечний чинник пожежі, небезпечний фактор пожежі - це прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи гибелі людей і (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. Примітка. До небезпечних чинників пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Таким чином, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Аналіз вказаних статей дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.

Суд зауважує, що позивач як орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, а оскільки під час проведення перевірки позивачем були встановлені відповідні порушення, такий захід реагування як зупинення експлуатації приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є доцільним.

Слід зазначити, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 823/589/16.

Оскільки, під час розгляду справи відповідачем не доведено повне усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, встановлених під час позапланової перевірки, то на даний час існує загроза життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно за статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Пожежна і техногенна безпека в цілому є прямо пропорційним та тотожним поняттям до життя та здоров`я людини, оскільки відсутність заходів, передбачених нормативно-правовими актами у даній сфері, призводить до загибелі та травмування громадян.

Вище зазначені порушення створюють пряму або опосередковану загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією.

Обов`язок держави - захищати життя людини також закріплено і у ст. 27 Конституції України.

Основною метою поданого позивачем позову є встановлення умов для безпеки людей, відсутності неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі.

У п. 31 постанови Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 815/140/18 зазначено, що відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84805275).

Матеріали справи не містять доказів усунення відповідачем вищевказаних порушень.

Суд наголошує на тому, що неусунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають:

- на забезпечення безпеки роботи відповідача, безпеки його працівників, відвідувачів у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту;

- на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі;

- на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків;

- на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації.

При збереженні таких умов для працівників товариства існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров`ю.

Отже, характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі № 826/7073/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87839157) дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень (об`єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не усунув порушення, які виявлені в ході проведення перевірки, суд дійшов висновку про необхідність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Літочківського сільського будинку культури Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури", що розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Літочки, вул. Каштанова, 11-А, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті позапланової перевірки від 13.10.2020 № 289.

При цьому, суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявленого порушення.

Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення відповідачем виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Враховуючи вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позивачем понесені не були, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Застосувати захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Літочківського сільського будинку культури Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури", що розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н., с. Літочки, вул. Каштанова, 11-А, шляхом зобов`язання Комунального закладу Броварської районної ради "Броварський районний будинок культури" повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті позапланової перевірки від 13.10.2020 № 289.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.