ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2021 р. Справа№ 910/6474/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 (повне рішення складено: 20.11.2020)

у справі №910/6474/20 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"

про стягнення 134266,76 дол. США

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антонов" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" про стягнення 134266,76 дол. США, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем всупереч Договору комісії №STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018 не виконано обов`язок щодо перерахування вартості реалізованої продукції, наданої позивачем відповідачу відповідно до умов зазначеного договору в розмірі 363894,82 дол. США. У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 363894,82 дол. США та пеню у розмірі 124821,03 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/6474/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" на користь Державного підприємства "Антонов" основний борг у розмірі 49250,00 (сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) дол. США (станом на 28.04.2020 еквівалентно 1334798 (один мільйон триста тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 13 коп.), пеню у розмірі 1155629 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 37356 (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят шість) грн 41 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були вчинені необхідні дії для забезпечення виконання зобов`язань за Договором у визначені строки, разом з тим, відповідачем не доведено, що затримка остаточного підписання договірних документів за вказаним договором комісії (на що він, зокрема, посилається як на причину затримки в отриманні документів для експорту продукції) сталася саме з вини позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/6474/20. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/6474/20 в частині стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" на користь Державного підприємства "Антонов" основного боргу у розмірі 49250,00 (сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) дол. США (станом на 28.04.2020 еквівалентно 1334798 (один мільйон триста тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 13 коп.), пені у розмірі 1155629 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 18 коп. та судового збору у розмірі 37356 (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят шість) грн 41 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Державного підприємства "Антонов" відмовити повністю. В іншій частині рішення залишити без змін.

Звертаючись із апеляційною скаргою відповідач зазначав, що обставини справи, що підтверджується наявними у справі доказами, свідчать про тривале і навмисне зволікання зі сторони позивача і підписанні договору комісії, наданого відповідачем позивачу після робочої зустрічі представників обох сторін на території ДП «Антонов» у лютому 2018 року.

Відповідач зазначав, що позивач всупереч принципам таким як добросовісність та розумність, що закріплені ст. 3 ЦК України, позивач знаючи про укладений відповідачем контракт з інозамовником, тривалий час проявляв повну бездіяльність, не відповідав на листи, не направляв відповідачу підписаний примірник договору комісії, не висловлював жодних зауважень щодо умов Договору комісії, примірники якого були надані позивачу у лютому 2018 року.

Апелянт зазначав, що на його запит листом №31.1/105/8529-18 від 18.10.2018 не була надана вчасно інформація від позивача щодо зменшення розміру ящика для перевезення кіля. Долучений до позовної заяви лист позивача від 31.10.2018 №532/12454-18 відповідачу не направлявся, у матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Крім того відповідач зазначав, що позивач не виконував свій обов`язок, передбачений п. 25.01 Контракту, щодо повідомлення покупця про готовність продукції (виробів) до постачання для відкриття покупцем акредитиву, направивши йому лист №STE-40/1566-І від 30.10.2018.

Також апелянт зазначав, що умовами Договору комісії сторони не передбачили відповідальність порушника зобов`язання за відсутності його вини. Законодавством також не передбачена така відповідальність сторін Договору комісії. Отже, на думку скаржника, комісіонер може вважатися порушником зобов`язання перед комітентом лише з того моменту, коли він у результаті виконання доручення одержав майно (товар) чи грошові кошти від третьої особи, але у передбачений договором строк не передав майно (товар) чи грошові кошти комітенту. За таких обставин, на думку скаржника є не правомірним покладення на Комісіонера відповідальності за перерахування валютної виручки Комітенту поза межами 90-денного строку від дня підписання акту приймання-передачі продукції, незважаючи на неодержання виручки від покупця у межах цього строку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 клопотання Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/6474/20 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/6474/20. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/6474/20 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт". Розгляд справи призначено на 02.02.2021.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 без змін.

В обґрунтування свого відзиву позивач зазначав наступне. З дотриманням вимог частини п`ятої та шостої статті 181 Господарського кодексу України позивач у двадцятиденний строк з моменту отримання від відповідача протоколу узгодження розбіжностей №1 від 11.07.2018, який надійшов 30.07.2018 разом із листом відповідача №31.1/82/6242-18 від 25.07.2018, розглянув його, погодив окремі умови та підтвердив у письмовій формі згоду шляхом складання власного протоколу розбіжностей №1 від 07.08.2018, який було остаточно підписано відповідачем 07.08.2018.

Позивач зазначав, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами, на думку позивача були відсутні з його боку будь-які порушення як у процесі переддоговірних відносин з відповідачем, так і в процесі виконання умов Договору. Позивач діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством України та Договором комісії, ураховуючи принципи добросовісності та розумності. У тої же час, на думку позивача, відповідач під час виконання умов Договору комісії не висував будь-яки претензій до позивача щодо порушення ним строків та/або інших суттєвих умов складених між сторонами на підставі Договору правовідносин; не звертався з будь-яким вимогами до позивача чи з позовними заявами до суду про визнання факту порушення позивачем умов Договору та стягнення у зв`язку з цим збитків чи штрафних санкцій тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 розгляд справи відкладено на 02.03.2021.

02.03.2021 у зв`язку із перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 розгляд справи призначено на 25.03.2021.

25.03.2021 у розгляді справи було оголошено перерву до 08.04.2021.

У судове засідання, яке відбулось 08.04.2021 з`явились представники позивача та відповідача.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

З матеріалів господарської справи убачається наступне.

08.06.2018 між Державним підприємством "Антонов" (комітент, позивач) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємство "Спецтехноекспорт" (комісіонер, відповідач) укладено Договір комісії № STE-1-156-Д/К-17 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) запчастин до військово-транспортних літаків Ан-32 (надалі - продукція), найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в Додатку № 1 до цього договору.

Передбачене п. 1.1 цього договору доручення комісіонер зобов`язується виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що комісіонер зобов`язаний виконати доручення комітента, визначене п. 1.1 цього договору протягом 360 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.10, 3.1.15 Договору комісіонер зобов`язується за дорученням та за рахунок комітента здійснити необхідну передконтрактну роботу та укласти контракт з покупцем на умовах, передбачених цим договором. У разі необхідності, та за попереднього письмового погодження з комітентом, вчинити інші (допоміжні) правочини, спрямовані на забезпечення виконання доручення комітента за цим договором, у тому числі шляхом залучення відповідних агентів. У термін протягом 10 робочих днів з дня виконання зобов`язань надати комітенту звіти комісіонера, а також копії документів, що його підтверджують, завірених печаткою комісіонера. Протягом 10 днів з дати підписання контракту з покупцем, надати комітенту завірену копію підписаного контракту.

Комітент у свою чергу зобов`язується, зокрема, передати на комісію відповідно до умов цього договору продукцію згідно з розділом 5 цього договору протягом строків вказаних в додатку № 1 до договору; сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 7 цього договору; відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за цим договором на умовах, визначених розділом 9 цього договору (п. п. 3.2.1, 3.2.5, 3.2.6 Договору).

Відповідно до пунктів 5.8, 5.9 Договору приймання-передача продукції проводиться представниками комісіонера та комітента з оформленням акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є підтвердженням виконання комітентом зобов`язань за даним договором в частині, що стосується передачі продукції комісіонеру для її реалізації покупцю.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за виконання доручення зазначеного в даному договорі комісіонер отримує комісійну плату (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті комісіонером з отриманої комісійної плати), у розмірі 9% від загальної погодженої комітентом ціни продажу продукції за цим договором і складає 132975,00 доларів США.

Згідно з п. 8.1 Договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно п. 5.8.

Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим договором буде відбуватися у валюті контракту (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 9.4 Договору комітент відшкодовує комісіонеру документально підтверджені витрати та понесені збитки, яких він зазнав з вини комітента при вчиненні контракту з покупцем щодо продукції, стосовно якої вчиняється правочин, визначений п. 1.1 даного договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 18.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору комісії № STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018 визначено, що перша партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 90 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору, друга партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 330 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору, третя партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 515 днів з дати отримання копії контракту згідно п. 3.1.15 Договору.

З матеріалів справи убачається, що 07.08.2018 сторонами було підписано Протокол узгодження розбіжностей № 1 до Договору комісії № STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018.

З урахуванням вищенаведеного та відповідно дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що указаний правочин за своєю правовою природою є договором комісії.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Отже, як було установлено судом, листом № 31.1/82/6252-18 від 25.07.2018 відповідачем позивачу було направлено копію Контракту № AIR HQ/NMO/AN-32/91230/29ED/240/ENG D3(Q)11271/PUR/STE-1-111-K/KE-17, який отримано позивачем 30.07.2018.

Листом № 532/9249-18 від 17.08.2018 позивач повідомив відповідача, що 27.08.2018 перша партія продукції буде готова до передачі.

Разом з тим, листом № 31.1/116/7781-18 від 19.09.2018 відповідач попросив позивача перенести строки передачі першої партії продукції до отримання необхідних документів (ліцензії ДСЕКУ на здійснення експорту, банківської гарантії, акредитиву).

У подальшому, листом № 31.1/105/8244-18 від 04.10.2018 відповідач проінформував позивача про готовність до відвантаження першої партії виробів за Договором, починаючи з 17.10.2018; листом № 31.1/105/8529-18 від 18.10.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути можливість зменшення розмірів ящика (по ширині) шляхом демонтажу деяких складових частин кіля та подальшої збірки в країні замовника, оскільки, розміри виготовленого ящика для перевезеного кіля перевищують внутрішні габарити морського контейнера.

ДП "Антонов" листом № 532/12454-18 від 31.10.2018 повідомило ДП ДГЗП "СпецТехноЕкспорт" про зменшення розміру ящика для перевезення кіля та попросило надіслати точну дату прибуття комісії на прийомку продукції.

Листом № 532/14330-18 від 06.12.2018 позивач зазначив, що продукція згідно Договору комісії № STE-1-156-Д/К-17 буде готова до відвантаження 06.12.2018.

Судом установлено, що 17.01.2019 комітент передав, а комісіонер прийняв першу та другу партію продукції, а 21.02.2019 третю партію продукції по узгодженій номенклатурі і цінам, що вказані в Додатку № 1 до Договору. Вартість кожної з трьох партій продукції становить 492500,00 дол. США.

Факт прийому-передачі визначених партій продукції підтверджується Актами приймання-передачі продукції, копії яких додано позивачем до позову.

Стосовно посилання відповідача у апеляційній скарзі, що лист № 532/12454-18 від 31.10.2018 не направлявся позивачем на адресу відповідача колегією суддів вважається необґрунтованим, оскільки сторонами було підписано акти приймання-передачі товару із зменшеними розміру ящика, а отже приймаючи указаний товар відповідач був обізнаний про те, який саме товар приймається.

З матеріалів справи убачається, що грошові кошти за продукцію, поставлену за контрактом в рамках виконання доручення комітента були перераховані позивачу трьома платежами, а саме: 21.06.2019 - 280209,05 дол. США, 02.08.2019 - 625600,00 дол. США, 17.12.2019 - 49250,00 дол. США.

Судом було установлено, що 25.05.2020 ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" та ДП "Антонов" було підписано Звіт комісіонера, яким відповідно сторони погодили, що залишок коштів комітента на рахунку комісіонера для забезпечення виконання доручення комітента відповідно до умов комісії станом на 25.05.2020 складає 8827,00 дол. США, не узгоджена сума витрат комітента складає 49250,00 дол. США.

Звертаючись із позовом ДП зазначало, що відповідачем усупереч Договору комісії №STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018 не виконано обов`язок щодо перерахування вартості реалізованої продукції, наданої позивачем відповідачу відповідно до умов зазначеного договору, у повному обсязі та у визначені договором строки, тому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 58077,00 дол. США та 76189,76 дол. США пені.

Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи. Висновок суду апеляційної інстанцій.

Ураховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що як було установлено судом 08.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір комісії № STE-1-156-Д/К-17, відповідно до пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) запчастин до військово-транспортних літаків Ан-32, найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в Додатку № 1 до цього договору.

Додатком № 1 до Договору комісії визначено, що перша партія продукції, а саме, руль напряму (код продукції УКТ ЗЕД 8803300090) та кіль (код продукції УКТ ЗЕД 8803300090) загальною вартістю 492500,00 дол. США повинна бути відвантажена протягом 90 днів з дати отримання копії Контракту згідно п. 3.1.15 Договору, друга партія продукції загальною вартістю 492500,00 дол. США - протягом 330 днів з зазначеної дати, третя партія загальною вартістю 492500,00 дол. США - протягом 515 днів.

Пунктом 3.1.15 Договору визначено, що комісіонер протягом 10 (десяти) днів з дати підписання контракту з покупцем зобов`язаний надати комітенту завірену копію підписаного контракту.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до умов Договору (а саме п. 3.1.15 Договору) листом № 31.1/82/6252-18 від 25.07.2018 відповідачем позивачу направлено копію Контракту № AIR HQ/NMO/AN-32/91230/29ED/240/ENG D3(Q)11271/PUR/STE-1-111-K/KE-17, який отримано позивачем 30.07.2018.

Згідно з пунктами 5.8, 5.9 Договору, приймання-передача продукції проводиться представниками комісіонера та комітента з оформленням акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є підтвердженням виконання комітентом зобов`язань за даним договором в частині, що стосується передачі продукції комісіонеру для її реалізації покупцю.

17.01.2019 комітент передав, а комісіонер прийняв першу та другу партії продукції, а 21.02.2019 третю партію продукції по узгодженій номенклатурі і цінам, що указані в Додатку № 1 до Договору. Вартість кожної з трьох партій продукції становить 492 500,00 дол. США.

Відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Як було визначено пунктом 6.6 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється через банк покупця протягом 10 банківських днів з дня подачі комісіонером документів у банк і така плата буде зарахована на банківський рахунок комітента протягом 10 банківських днів з дня подачі комісіонером документів у банк, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно з п. 5.8.

Згідно з п. 8.1 Договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно з п. 5.8.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, з матеріалів справи слідує, що перерахування коштів за актами приймання-передачі продукції від 17.01.2019 (перша та друга партія продукції) мало були здійснено не пізніше 17.04.2019, за актом приймання-передачі продукції від 21.02.2019 (третя партія) - не пізніше 22.05.2019.

Відповідно судом було установлено, що 26.06.2019 позивачем та відповідачем було підписано Звіт комісіонера, у якому зазначено, що станом на 21.06.2019 від Інозамовника на виконання контракту було отримано платіж у розмірі 492500,00 дол. США з утриманням банком в якості штрафних санкцій 49250,00 дол. США. Заборгованість комісіонера перед комітентом станом на 26.06.2019 склала 98391,06 дол. США. Погоджена комітентом сума витрат - 64649,89 дол. США, не узгоджена сума витрат - 49250,00 дол. США.

Разом з тим, 25.05.2020 сторонами було підписано Звіт комітента, у п. 4 якого зазначено, що на виконання контракту від Інозамовника станом на 31.07.2019 отримано платіж у розмірі 985000,00 дол. США за мінусом комісії банка кореспондента та з утриманням банком в якості штрафних санкцій 49250,00 дол. США.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що залишок коштів комітента на рахунку комісіонера для забезпечення виконання доручення комітента відповідно до умов договору комісії станом на 25.05.2020 складає 8827,00 дол. США (з урахуванням заборгованості комісіонера перед комітентом у сумі 98391,06 дол. США). Не узгоджена сума витрат - 49250,00 дол. США.

Стосовно стягнення з відповідача 8827,00 дол. США колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

Відповідно до ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Відповідач звертав увагу, що з указаних грошових коштів він продовжує оплачувати витрати на обслуговування банківської контргарантії, яка згідно з договором контргарантії № 18-1GR0077 від 24.09.2018 (копія договору додана відповідачем до відзиву) діє терміном до 11.03.2021.

Судом першої інстанції зазначалось, що на підтвердження зазначеного відповідачем було надано суду звіти комісіонера від 31.05.2020, 30.06.2020, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, і з яких убачається, що комісіонером продовжують здійснюватися витрати на управління контргарантією.

Так, для забезпечення виконання доручення комітента відповідно до умов договору комісії на підставі рахунку 484 від 30.04.2020, п/д 1255 від 12.05.2020 комісіонером було сплачено 370,27 дол. США, на підставі рахунку 575 від 01.06.2020, п/д 1538 від 03.06.2020 - 384,74 дол. США.

Крім того, відповідач зазначав, що листом № 31.34/1128/7013-20 від 20.10.2020 позивачу було направлено на погодження черговий Звіт комісіонера від 30.09.2020 у рамках виконання Договору комісії, згідно з яким залишок коштів комітента на рахунку комісіонера станом на 30.09.2020 складає 6960,67 дол. США.

Ураховуючи вищенаведене, та беручи до уваги умови Договору комісії (п. 3.2.6, п. 7.2, п. 8.1), та норми чинного законодавства (ст. ст. 1020, 1024 ЦК України), п. 10 Звіту комісіонера від 25.05.2020, яким визначено, що залишок коштів у сумі 8827,00 дол. США слугує для забезпечення виконання доручення комітента, термін дії банківської контргарантії за договором № 18-1GR0077 від 24.09.2018, колегія суддів зазначає, що звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 8827,00 дол. США є передчасним, а відтак, задоволенню не підлягає. Отже, колегія суддів погоджується із указаним висновком суду першої інстанції.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 49250,00 дол. США (неузгодженої суми витрат) колегія суддів зазначає наступне.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав, що у зв`язку з порушенням позивачем умов Договору комісії у результаті чого не відбулося вчасне (у строки передбачені Контрактом) відвантаження першої партії продукції покупцю, останнім були нараховані та утримані штрафні санкції в сумі 49250,00 дол. США, а, отже, зазначені витрати мають бути відшкодовані за рахунок позивача.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивача зазначав, що ним в межах визначеного Договором строку було повідомлено відповідача про готовність до передачі першої партії продукції, однак, відповідач зазначив про неможливість такого прийняття, при чому документи, на які він посилався, як на одну з підстав неможливості прийняття продукції, станом на 04.10.2018 відповідачем були отримані, відтак, позивач належним чином виконав свої обов`язки за Договором, а, отже, не має нести витрати у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання умов Контракту.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 49250,00 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до п. 9.4 Договору комітент відшкодовує комісіонеру документально підтверджені витрати та понесені збитки, яких він зазнав з вини комітента при вчиненні контракту з покупцем щодо продукції, стосовно якої вчиняється правочин, визначений п. 1.1 даного договору.

Зокрема, ч. 1, 2 статті 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором.

Разом з тим, статтями 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України убачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Перша партія продукції повинна бути відвантажена протягом 90 днів з дати отримання копії Контракту згідно п. 3.1.15 даного Договору (Додаток №1).

Пунктом 3.1.15 Договору визначено, що комісіонер протягом 10 (десяти) днів з дати підписання контракту з покупцем зобов`язаний надати комітенту завірену копію підписаного контракту.

Судом першої інстанції було установлено, що відповідно до умов Договору (а саме п. 3.1.15 Договору) листом № 31.1/82/6252-18 від 25.07.2018 відповідачем позивачу було направлено копію Контракту № AIR HQ/NMO/AN-32/91230/29ED/240/ENG D3(Q)11271/PUR/STE-1-111-K/KE-17, який отримано позивачем 30.07.2018.

З урахуванням вищенаведеного можна дійти висновку, що перша партія продукції повинна бути відвантажена позивачем відповідачу не пізніше 28.10.2018.

З матеріалів справи слідує, що листом № 532/9249-18 від 17.08.2018 позивач повідомив відповідача, що 27.08.2018 перша партія продукції буде готова до передачі.

У подальшому, листом № 31.1/116/7781-18 від 19.09.2018 відповідач попросив позивача перенести строки передачі першої партії продукції до отримання необхідних документів (ліцензії ДСЕКУ на здійснення експорту, банківської гарантії, акредитиву) та зазначив, що затримка в отриманні документів відбулася у зв`язку з затримкою остаточного підписання договірних документів за указаним договором комісії, яке відбулося 07.08.2018, а роз`яснення для подачі документів до ДСЕКУ отримано лише 03.09.2018.

Надалі, листом № 31.1/105/8244-18 від 04.10.2018 відповідач проінформував позивача про готовність до відвантаження першої партії виробів за Договором, починаючи з 17.10.2018.

Разом з тим, у листі № 532/11570-18 від 10.10.2018 ДП "Антонов" зазначило, що відповідачем не було надано інформації стосовно складу комісії та повторно просило в найкоротші терміни повідомити персональний склад представників відповідача, а також, вказало, що інформація щодо габаритів першої партії вантажу була надана відповідачу в листі № 532/10377-18 від 13.09.2018.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем були вчинені необхідні дії для забезпечення виконання зобов`язань за Договором у визначені строки, разом з тим, відповідачем не доведено, що затримка остаточного підписання договірних документів за вказаним договором комісії (на що він, зокрема, посилається як на причину затримки в отриманні документів для експорту продукції) сталася саме з вини позивача.

Крім того, як убачається із змісту ч. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи слідує, що умовами Контракту (п. 6) сторони передбачили, що поставка першої партії виробів здійснюється продавцем (ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт") протягом 6 місяців з дати набуття чинності Контрактом. Датою набуття чинності Контрактом є 13.03.2018. Тобто, продукція мала бути поставлена продавцем покупцю не пізніше 13.09.2018.

Пунктом 16 Контракту визначено, що покупець має право, також, утримати з продавця пеню у розмірі 0,5% від загальної ціни невчасно поставлених/непоставлених виробів за даним Контрактом за кожен тиждень прострочення поставки або його частини, але не більше 10% загальної ціни виробів, що не були поставлені вчасно.

Колегія суддів зазначає, що перша партія продукції за умовами Договору комісії мала бути відвантажена позивачем відповідачу не пізніше 28.10.2018.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що навіть у випадку відвантаження продукції в межах визначеного Договором комісії строку (з 14.09.2018 по 28.10.2018), відповідач в будь-якому випадку порушив строк поставки продукції відповідно до умов Контракту, що в свою чергу призвело до застосування до нього санкцій, визначених п. 16 Контракту.

З матеріалів позовної заяви убачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 76189,76 дол. США пені за прострочення термінів розрахунків комісіонера з комітентом на підставі п. 13.5 Договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п. 13.5 Договору сторони визначили, що за прострочення термінів розрахунків комісіонера з комітентом, на вимогу комітента комісіонер зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний тиждень прострочення, але не більше 10% від загального розміру суми, що не була сплачена вчасно.

З матеріалів справи слідує, що 17.01.2019 комітент передав, а комісіонер прийняв першу та другу партію продукції, а 21.02.2019 третю партію продукції по узгодженій номенклатурі і цінам, що вказані в Додатку № 1 до Договору. Вартість кожної з трьох партій продукції становить 492500,00 дол. США.

Згідно з п. 8.1 Договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно п. 5.8.

Отже, розрахунок за першу та другу партії товару мав бути здійснений не пізніше 17.04.2019, за третю партію - не пізніше 22.05.2019.

Грошові кошти за продукцію, поставлену за контрактом в рамках виконання доручення комітента були перераховані позивачу трьома платежами, а саме: 21.06.2019 - 280209,05 дол. США, 02.08.2019 - 625600,00 дол. США, 17.12.2019 - 49250,00 дол. США.

Тобто, відповідачем порушено умови Договору щодо здійснення термінів розрахунків комісіонера з комітентом, якими, зокрема, передбачено, що кошти перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту їх надходження від покупця, але в будь-якому випадку не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі продукції.

З урахуванням вищенаведеного можна дійти висновку, що сама вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору є правомірними.