Справа № 938/231/21

Номер провадження № 1-кп/938/65/21

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

14 квітня 2021 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2020 за №12020095130000042 про обвинувачення

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.304 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в :

у провадженні Верховинського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.304 КК України.

Ухвалою судді від 12.04.2021 по даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 14.04.2021.

В підготовче судове засідання з`явилися прокурор, потерпілий, обвинувачений, захисник. Обвинувачений бере участь в підготовчому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції із Державною установою «Івано-Фрнківська установа виконання покарань №12».

Ухвалою слідчого судді, в ході досудового розслідування, ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого продовжувалася та закінчується 18.04.2021.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Від отримання даного клопотання обвинувачений ОСОБА_3 відмовився, про що свідчить відмітка фахівця ВКВСР ДУ «Івано-Фрнківська установа виконання покарань №12» на супровідному листі прокурора у кримінальному провадженні Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури від 13.04.2021 №06-1800-20 щодо скерування клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 13.04.2021 до відповідної установи для вручення ОСОБА_3 . В той же час, фахівцем згаданої установи зроблено відмітку про те, що таке клопотання оголошено обвинуваченому.

В підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду підтвердив, що відмовився від отримання такого клопотання, однак його зміст було йому оголошено представником установи виконання покарань між 10-11 годиною 14.04.2021.

Відтак суд приходить до висновку, що обвинувачений ознайомлений із клопотанням про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у строки визначені ст. 184 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою отримала, про що свідчить її підпис на клопотанні, яке подане прокурором до суду. В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтвердила факт отримання такого клопотання та зазначила, що отримала таке близько 11-ї години 14.04.2021.

Подане клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який нідене працює,не одружений,депутатом необирався, будучираніше судимим: вироком Верховинського районного суду від 20.11.2009 за ст.194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання із іспитовим строком на 2 роки; вироком Івано-Франківського міського суду від06.10.2010за ст.185ч.1КК Українидо покаранняу видіпозбавлення волі,строком 1рік,на підставіч.1ст.71КК Українидо призначеногопокарання частковоприєднано невідбутучастини покаранняза вироком Верховинськогорайонного судувід 20.11.2009і визначеноостаточне покаранняза сукупністювироків увиді позбавленняволі строком3років 6місяців,судимість заст.194ч.2КК Українине знятата непогашена, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України.

Зокрема, прокурор посилається на те, що ОСОБА_3 знаходячись 02.10.2020 близько 01:30 год. в с. Довгопілля, Верховинського району, Івано-Франківської області, діючи із раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, залучивши у вказану протиправну діяльність неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зовнішності неповнолітньої особи, який в той час проходив поруч, посягаючи на його нормальний моральний розвиток, умисно, психічно вплинув на нього шляхом обману, видаючи чуже майно за таке що йому надано в користування, схилив останнього до вчинення крадіжки.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел ОСОБА_3 підійшов до місця стоянки належного ОСОБА_5 автомобіля марки «Volkswagen T4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , навпроти будинку АДРЕСА_1 та відчинив в ньому задні двері салону, які були не замкнутими.

Після цього ОСОБА_3 схилив, шляхом обману, неповнолітнього ОСОБА_7 проникнути в салон даного автомобіля, який не усвідомлюючи суспільно-небезпечних наслідків своїх дій внаслідок своїх вікових особливостей, знаходячись в середині салону автомобіля та діючи за вказівками ОСОБА_3 відчинив йому із середини салону капот двигуна автомобіля. Скориставшись цим ОСОБА_3 , повторно, таємно викрав, шляхом відрізання проводів до клем акумуляторної батареї і демонтажу із підкапотного простору автомобіля акумуляторну батарею марки «Forse» ємкістю 100 (Аг) жовтого кольору, вартістю 2500 грн та змусив, шляхом залякування, неповнолітнього ОСОБА_7 відкрити та оглянути відсік для збереження дрібних предметів (бардачок), розміщений на приладній панелі автомобіля, в якому останній виявив гаманець та на вимогу ОСОБА_3 , опустивши скло водійської дверки автомобіля, передав гаманець ОСОБА_3 назовні.

ОСОБА_3 в свою чергу отримавши вказаний гаманець та оглянувши його, таємно викрав з нього грошові кошти купюрами з номіналом: одну 10 євро, одну 1000 грн, одну купюру 500 грн, дві купюри по 200 грн та одну купюру 100 грн.

В продовження цього ОСОБА_3 переніс викрадене до свого автомобіля марки «Renault» синього кольору із іноземними реєстраційними номерними знаками, який знаходився неподалік, та використовуючи в ньому викрадену акумуляторну батарею для запуску двигуна скрився разом з викраденою акумуляторною батареєю, яку після запуску двигуна поклав на заднє сидіння автомобіля марки «Renault».

В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_5 було спричинено майнової шкоди на загальну суму 4 300 грн.

Крім того, 02.10.2020 близько 01:30 год. ОСОБА_3 підійшов до місця стоянки належного ОСОБА_5 автомобіля, марки «Volkswagen T4» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 навпроти будинку АДРЕСА_1 та відчинив в ньому задні двері салону, які були не замкнутими та діючи із раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, залучивши у вказану протиправну діяльність неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зовнішності неповнолітньої особи, який в той час проходив поруч, посягаючи на його нормальний моральний розвиток, умисно, психічно вплинув на нього шляхом обману, видаючи чуже майна за таке що йому надано в користування, схилив останнього до вчинення крадіжки.

Після цього ОСОБА_3 схилив, шляхом обману, неповнолітнього ОСОБА_7 проникнути в салон даного автомобіля, який не усвідомлюючи суспільно-небезпечних наслідків своїх дій внаслідок своїх вікових особливостей, знаходячись в середині салону автомобіля та діючи за вказівками ОСОБА_3 відчинив йому із середини салону капот двигуна автомобіля. Скориставшись цим ОСОБА_3 , повторно, таємно викрав, шляхом відрізання проводів до клем акумуляторної батареї і демонтажу із підкапотного простору автомобіля акумуляторну батарею марки «Forse» ємкістю 100 (Аг) жовтого кольору, вартістю 2500 грн. та змусив, шляхом залякування, неповнолітнього ОСОБА_7 відкрити та оглянути відсік для збереження дрібних предметів (бардачок), розміщений на приладній панелі автомобіля, в якому останній виявив гаманець та на вимогу ОСОБА_3 , опустивши скло водійської дверки автомобіля, передав гаманець ОСОБА_3 назовні.

ОСОБА_3 в свою чергу отримавши вказаний гаманець та оглянувши його, таємно викрав з нього грошові кошти купюрами з номіналом: одну 10 євро, одну 1000 грн, одну купюру 500 грн, дві купюри по 200 грн та одну купюру 100 грн.

В подальшому ОСОБА_3 змусив, шляхом погрози застосувати насильство неповнолітнього ОСОБА_7 , присісти в автомобіль марки «Renault» під керуванням ОСОБА_3 , та направився в напрямку с.Стебні, Верховинського району, Івано-Франківської області. Після зупинки автомобіля біля підвісного моста навпроти с.Стебні, Путильського району, Чернівецької області ОСОБА_3 змусив неповнолітнього ОСОБА_7 отримати від нього з метою не розголошення відомостей про вчинення протиправні дії, купюру номіналом 500 гривень.

Враховуючи наведене, прокурор, вважає, що визначені ст.177 КПК України ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати і на стадії судового провадження. Такими ризиками є, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи в статусі підозрюваного під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016090130000101 від 15.06.2016 ухилявся від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим 19.05.2017 був оголошеним в розшук в тому числі і міжнародний розшук та 03.07.1019, перебуваючи у попередньому ув`язнені вчинив втечу з під варти, з приводу чого є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 120190130000092 від 03.07.2019 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 393 ч.1 КК України. Також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як, вчинив вищевказані нові умисні злочини маючи непогашену та не зняту судимість за вироком Верховинського районного суду від 20.11.2009, перебуваючи в той же час обвинуваченим по кримінальних провадженнях: № 12016090130000101 від 15.06.2016 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 296 ч.4, ст. 395 ч.1 КК України; № 120190130000092 від 03.07.2019 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 393 ч.1 КК України. Окрім того, ОСОБА_3 вчинив 02.10.2020 інкриміновані йому злочини передбачені ст. 185 ч.2, ст. 304 ч.1 КК України під час застосованого, ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 12.08.2020, стосовно нього у кримінальному провадженні № 120200130000065 від 20.04.2020, на строк 60 днів, до 11.10.2020, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також вказаною ухвалою визначено запобіжний захід у виді застави для забезпечення ОСОБА_3 обов`язків визначених КПК України та визначено розмір застави у розмірі 31530 гривень, яка ОСОБА_3 сплачена.

Окрім того зазначає, що є всі підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства беззаперечних доказів його вини, та перебуваючи вже в статусі обвинуваченого, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину у вигляді позбавлення волі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків перешкоджаючи таким чином встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Наведені вище ризики на думку прокурора перешкоджають обрати обвинуваченому ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід, ніж взяття під варту.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора заперечив, просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки на його думку прокурором не підтверджено наявність ризиків визначених ст. 177 КПК України. Просить застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_6 також заперечила проти задоволення клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, на які він посилається. Звертає увагу на те, що у обвинуваченого ОСОБА_3 є ряд інших кримінальних проваджень на розгляд яких він з`являється. Вважає, що відомості про вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, можуть впливати на кваліфікацію та не свідчать про наявність ризиків зазначених у клопотанні. Також звертає увагу на те, що посилання прокурора на перебування ОСОБА_3 у розшуку в 2017 році, є безпідставним, не свідчить про наявність ризиків, оскільки дане питання було предметом судового розгляду, і особа не може нести постійно тягар допущеної помилки. Звертає увагу на те, що прокурором не доведено факту порушення ОСОБА_3 умов домашнього арешту, який обирався відносно нього. Прокурором не доведено що обвинувачений буде незаконно впливати на потерпілого чи свідків. Також вважає, що докази на які посилається прокурор у клопотанні є недопустимими.

Вважає, що є більш м`які запобіжні заходи, які можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, зокрема у вигляді домашнього арешту. Також зазначає, що у випадку порушення умов домашнього арешту, прокурор матиме право звернутись до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_5 залишив вирішення клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника з приводу заявленого клопотання, з`ясувавши думку потерпілого, оглянувши та перевіривши, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, як і мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з обвинувального акту, доданого до нього реєстру, ОСОБА_3 на підставі зібраних доказів обґрунтовано обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та у втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України.

При вирішенні питання щодо доцільності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 будучи раніше засудженим за кримінальні правопорушення, судимість за що не знята та не погашена, а також по декількох кримінальних правопорушеннях кримінальні провадження відносно нього перебувають на розгляді в суді, обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого умисних злочинів, а саме передбачених ч.2 ст. 185 КК України, який за законом карається позбавленням волі на строк до п`яти років, та ч.1 ст.304 КК України, який за законом карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_3 неодружений, ніде не працює, дітей на утриманні не має, будь-яких обставин, які б виключали можливість тримання обвинуваченого під вартою за станом здоров`я чи віком не встановлено.

Суд вважає, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , прокурором доведено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду доводиться тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи в статусі підозрюваного під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12016090130000101 від 15.06.2016 ухилявся від органу досудового розслідування у зв`язку із чим 19.05.2017 був оголошеним в розшук в тому числі і міжнародний розшук та 03.07.1019, перебуваючи у попередньому ув`язнені вчинив втечу з під варти, з приводу чого є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 120190130000092 від 03.07.2019 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 393 ч.1 КК України.

Суд також приймає до уваги те, що ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 21.01.2021 надано дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_3 для розгляду клопотання про засттосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з тих підстав, що ОСОБА_3 будучи присутнім у приміщенні суду при розгляді іншого кримінального провадження відносно нього, відмовився від отримання судової повістки про виклик до суду для розгляду відповідного клопотання та покинув мовчки спочатку зал судового засідання, а в подальшому і приміщення суду, тобто мав намір ухилитися від суду.

Підставами вважати, що ОСОБА_3 може вчиняти інші злочини є те, що він раніше судимий. Зокрема, ОСОБА_3 був засуджений:

- 20.11.2009 року Верховинським районним судом за ст.194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання із іспитовим строком на 2 роки ;

- 06.10.2010 року Івано-Франківським міським судом за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Верховинського районного суду від 20.11.2009 і визначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений із місця відбування покарання 04.04.2014 року у зв`язку з відбуттям покарання;

- 03.11.2016 року Верховинським районним судом за ч.1 ст.296 КК України до штрафу в розмірі 10200 грн., який ним вчинено 20.07.2016 року.

Таким чином, судимість ОСОБА_3 за ст. 194 ч. 2 КК України не знята та не погашена.

Крім того, відповідно до довідки про судимість ОСОБА_3 також обвинувачується у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090130000101 від 15.06.2016, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, ст.296 ч.4, ст.395 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090130000092 від 03.07.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 393 ч.1 КК України, та у кримінальному провадженні № 12020090130000065 від 20.04.2020 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України.

Разом з титм, суд вважає, що прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою з метою запобігти спробам незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки жодних відомостей про те, що обвинувачений здійснював дії щодо незаконно впливу на потерпілого та свідків не наведено.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» (2012), наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, однак, прокурор не заявив клопотання про заслуховування в судовому засіданні будь-якого свідка чи потерпілого, які би підтверджували наявність конкретних фактів, які доводять спроби ОСОБА_3 незаконно впливати на потерпілих та свідків, не забезпечивши прибуття таких свідків та потерпілих до суду відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України.

В судовому засіданні обвинуваченим та його захисником не доведено той факт, що ризики, які існували в кримінальному провадженні відпали, доказів на спростування вище викладених висновків суду не надано.

Суд також вважає, що жоден інший, більш м`який запобіжний захід не здатен запобігти вказаним ризикам.

Зокрема, застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту про застосування якого просив обвинувачений та його захисник, є неможливим, оскільки ОСОБА_3 , офіційно ніде не працює, тобто не має постійного джерела доходу, що може спонукати його на вчинення нового умисного корисливого злочину, не має міцних соціальних зв`язків, підозрюється у вчиненні злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за них, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчиняти нові злочини.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення процесуальної поведінки до обвинуваченого ОСОБА_3 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не запобігатимуть ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст.183 КПК України передбачено випадки, коли суд не зобов`язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні, тобто змістом цієї норми не заборонено визначати розмір застави обвинуваченому при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. ч. 4,5ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України), -від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави, згідно вимог ч.4 ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання сховатися.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» визначено, що у 2021 році прожитковий мінімум працездатних осіб, з 1 січня становить 2270 гривень.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо визначення застави обвинуваченому ОСОБА_3 в розмірі 136200 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2021 року) та узгоджується зі змістомст. 182 КПК України.Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та є не завідомо непосильним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки передбачені ч. 5ст. 194 ПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 315, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в:

клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 20год.00 хв. 14 квітня 2021 року по 20 год. 00хв. 12 червня 2021 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу в розмірі 136200 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (2270,00 гривні *60= 136200 грн.), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 12 червня 2021 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця перебування;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 60 днів.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО- 820172, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити про це суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1