Номер провадження: 11-сс/813/502/21

Номер справи місцевого суду: 521/2939/21 1-м/521/25/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Одеса

Одеській апеляційний у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

особи, щодо якої вирішується питання про екстрадицію ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про екстрадицію ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 04 березня 2021 року, про продовження строку домашнього арешту в нічний час доби стосовно ОСОБА_8 до вирішення питання про його видачу і передачу компетентним органам Республіки Білорусь,-

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 04 березня 2021 року, було задоволено клопотання керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави у відношенні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважав, що ризик вчинення ОСОБА_8 дій, передбачених п.1) ч.1 ст. 177 КПК України, не відпали.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказував на те, що оскаржена ухвала має бути скасована через невідповідність висновків суду обставинам кримінального провадження та через істотне порушення вимог кримінально процесуального закону.

Зазначає, що слідчий суддя не надав жодної оцінки доводам сторони захисту про невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК України, відсутність правових підстав для розгляду такого клопотання слідчим суддею.

Посилаючись на викладені обставини, захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 04 березня 2021 року, та постановити нову, якою відмовити у задавлені клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту в нічний час доби стосовно ОСОБА_8 до вирішення питання про його видачу і передачу компетентним органам Республіки Білорусь.

Позиції учасниківсудового розгляду.

В судовому засіданні захисник та особа, щодо якої вирішується питання про екстрадицію ОСОБА_8 підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З матеріалів провадження вбачається, що 10.01.2020 року працівниками УКР ГУНП в Одеській області о 20 годині, затримано громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з наданих ініціатором розшуку матеріалів, громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_8 , розшукується правоохоронними органами Республіки Білорусь, з метою притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 380, ч. 4 ст. 205 КК Республіки Білорусь (підробка іншого офіційного документа, звільняючого від обов`язків, з метою використання такого документу іншою особою та у таємному викраденні чужого майна, вчиненому в особливо великому розмірі, відповідно).

Постановою Мінського суду Мінської області від 19.04.2019 року, ОСОБА_8 оголошений у розшук та відносно нього залишений запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2020 відносно ОСОБА_8 застосований тимчасовий арешт строком на 40 діб.

До Офісу Генерального прокурора від Генеральної прокуратури Республіки Білорусь надійшов запит про видачу ОСОБА_8 , з метою приведення до виконання вироку суду Мінського району Мінської області від 19.09.2011, яким його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 380, ч. 4 ст. 205 КК Республіки Білорусь, та засуджено із застосуванням ч. 2 ст. 72 КК Республіки Білорусь до 4 років позбавлення волі.

В ході екстрадиційної перевірки встановлено, що злочини за які засуджено ОСОБА_8 за законодавством України відповідають ч.5 ст.185, ч.1 ст.358 КК України, і є екстрадиційними, строки давності виконання обвинувального вироку, відповідно до ст.80 КК України, не закінчились, крім того екстрадиційна перевірка триває.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Республіки Білорусь, із покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду від 30.04.2020 року відносно ОСОБА_8 було продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.05.2020 року вищевказана ухвала слідчого судді від 30.04.2020 року була скасована та до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний період доби, до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Республіки Білорусь, із покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалами Малиновського районного суду м. Одеси від 21.08.2020, 17.09.2020, 06.01.2021 року було продовжено строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який спливає 04.03.2021.

Так, відповідно до ч.ч.10, 11 ст.584 КПК України, екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.

Натомість ч. 6 ст. 181 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

Таким чином, слідчий суддя за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці повинен перевіряти наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою, що ним і було зроблено, однак не доведено існування підстав, які виправдовують подальше продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Під час розгляду клопотання про застосування домашнього арешту слідчий суддя дотримався вимог ст.584 КПК України, зокрема, слідчим суддею була встановлена особа, перевірений запит компетентних органів Республіки Білорусь про видачу ОСОБА_8 , застосування такого арешту продовжено в межах строків, передбачених ч.10 ст.584 КПК України.

На підставі наведеного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що продовження строку дії застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту є необхідним для запобігання встановленого ризику та забезпечення видачі останнього на запит іноземної держави.

Апеляційний суд дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, а також матеріали судового провадження вважає, що зазначені висновки в ухвалі слідчого судді є законними та обґрунтованими, оскільки знаходять підтвердження зазначеними матеріалами та відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав право продовжувати дію застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, так як сукупний строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати шести місяців, апеляційний суд відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на наступне.

Приписи ч.ч. 1 та 2 ст. 585 КПК України встановлюють, що за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).

При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов`язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров`я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв`язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.

Водночас,ч.1ст.586КПК Українипередбачає вичерпнийперелік випадківприпинення тимчасовогоарешту абозапобіжного заходу,до якихвідносяться:1)центральний органУкраїни впередбачені міжнароднимдоговором Українистроки неотримав запитпро видачуособи (екстрадицію); 2) під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наявності яких видача особи (екстрадиція) не здійснюється; 3) компетентний орган іноземної держави відмовився вимагати видачу особи; 4) центральним органом України прийнято рішення про відмову у видачі особи (екстрадиції).

За викладених вище обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що ст.585 КПК України, яка визначає порядок застосування відносно особи запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, для забезпечення її видачі на запит іноземної держави не містить обмежень щодо строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Такі обмеження, зокрема, встановлення граничного строку, передбачені вимогами ст. 584 КПК України щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту), відповідно до положень ч. 10 якої, екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

Натомість, системний аналіз положень глави 44 КПК України «Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)» дозволяє дійти висновків про те, що застосування запобіжного заходу для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави (будь то екстрадиційний арешт або запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою) здійснюється до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) або відмови в такій видачі, при цьому, лише екстрадиційний арешт не може тривати більше 12-ти місяців.

Водночас, положення ч. 6 ст. 181 КПК України, на які посилається сторона захисту в апеляційній скарзі, стосуються застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту під час досудового розслідування кримінального провадження, проте на теперішній час відносно ОСОБА_8 проводиться екстрадиційна перевірка та вирішується питання щодо наявності підстав для видачі компетентний органам Республіки Білорсь (екстрадиції).

Відповідно до вимог ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 ст.9 КПК України закріплює одну із основних засад кримінального провадження, зокрема, законність, відповідно до якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно положень ч. 6 зазначеної ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Враховуючи викладене у всій своїй сукупності, керуючись положеннями вищенаведених ст.ст. 585 та 586 КПК України, а також загальними засадами кримінального провадження, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із покладенням на останнього певних обов`язків на строк проведення екстрадиційної перевірки, якого буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 та виконання покладених на нього обов`язків.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_8 довідки про звернення за захистом в Україні, з огляду на те, що наявність або відсутність такого документу перевірятиметься лише під час перевірки рішення про видачу особи (екстрадицію), у порядку ст.589 КПК України, а тому не має правового значення для вирішення питання про продовження строку домашнього арешту.

За таких обставин, згідно вимог ст. 409 КПК України, апеляційнийсуддійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги підтвердження не знайшли, передбачених законом підстав для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, так як судове рішення відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а також чинним міжнародним договорам України.

Керуючись статтями 12, 16 Європейської конвенції «Про видачу правопорушників» від 13 грудня 1957 року, статтями 405, 407, 418, 419, 422, 585 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про екстрадицію ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси, від 04 березня 2021 року, про продовження строку домашнього арешту в нічний час доби стосовно ОСОБА_8 до вирішення питання про його видачу і передачу компетентним органам Республіки Білорусь,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4