Апеляційне провадження № 22-ц/824/4435/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Київ

Унікальний номер 758/3143/30

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухваленого 26 листопада 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Гребенюка В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 07.10.2019 року між ним та відповідачем було укладено договір на виготовлення продукції, відповідно до умов якого він замовив, а відповідач зобов`язався виготовити, поставити та зібрати на його об`єкті меблеву продукцію на умовах, визначених договором. Згідно з договором ціна продукції складала 41 350 гривень, з них він попередньо сплатив 35 500 гривень. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у встановлений строк меблі не поставив.

У зв`язку з викладеним просив стягнути з ОСОБА_1 у розмірі 35 500 гривень, неустойки у розмірі 3 477,33 гривень та судового збору.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 26 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 38 977,33 грн. заборгованості. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач шляхом вимоги про стягнення передплати розірвав в односторонньому порядку договір, хоча такий договір не передбачає одностороннього розірвання.

Також не врахував положень договору, а саме п.2.4, за умовами якого виготовлення продукції, передбаченої договором можливе виключно після погодження бланку-замовлення, який встановлює узгоджені характеристики, розміри та вигляд продукції, проте такого бланку-замовлення зі сторони позивача не було.

Також судом стягнуто пеню, яка взагалі не передбачено договором, за відсутності доведеного факту несвоєчасно переданої продукції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити з підстав її безпідставності та необґрунтованості.

Вказує, що жодної вимоги про розірвання договору в односторонньому порядку позивачем не заявлялося.

До того ж, твердження відповідача в апеляційній скарзі стосовно відсутності бланку-замовлення з узгодженими характеристиками продукції не відповідає дійсності, оскільки ще до здійснення передплати між сторонами було узгоджено замовлення, на підставі чого укладено договір та оплачено 35500,00 грн.

Просив стягнути з відповідача 14 250, 00 грн. судових витрат на правову допомогу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 656 ЦК України визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Стаття 672 ЦК України передбачає, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар. 3. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. 4. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. 5. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 7.10.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7/10.19 на виготовлення продукції. Відповідно до п. 1.1 договору позивач замовив, а відповідач зобов`язався виготовити, поставити та зібрати на об`єкті позивача меблі (стіна м`яка, ліжко, подушка м`яка для тумби) на загальну суму 41 350 гривень (а.с. 4-5).

З метою виконання умов договору позивач сплатив аванс у розмірі 5 500 гривень, що підтверджується квитанцією від 28.10.2019 року № 2810 (а.с. 6), а також перерахував 30 000 гривень на картку АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується квитанцією від 07.10.2019 року № 07/10 (а.с. 7), квитанцією № 3E0B-M542-92AK-ECAT від 07.10.2019 року на суму 30 150,75 гривень (а.с. 8).

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_2 вказував на те, що він, як замовник, повністю виконав умови договору від 07.10.2019, сплатив 35 500,00 грн. передплати за виготовлення, поставлення та збирання меблевої продукції, проте виконавець прострочив виконання оплачених послуг.

Відповідно до договору від 7.10.2019, зокрема, п.2.4. - виконавець зобов`язується виготовити, доставити на об`єкт замовника продукцію у терміни, визначені в п.1.1., які становлять 22 робочих дні з моменту внесення передоплати.

Першу передплату внесено позивачем 07.10.2019, наступну - 28.10.2019, що не оспорюється сторонами.

Позивач стверджував, що бланк-замовлення із узгодженими характеристиками відповідно до п.2.2.1 договору надано відповідачу, а лише потім, здійснено передоплату.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статті 77-80 передбачають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до п.2.4. договору, передбачено, що виконавець зобов`язується виготовити, доставити на об`єкт замовника, зібрати (змонтувати) продукцію на об`єкті замовника та передати продукцію замовнику у терміни, визначені в даному договору, за умови своєчасного здійснення замовником попередньої оплати згідно умов п.2.2. цього договору та підписання в термін на протязі 5 робочих днів після внесення передоплати бланку-замовлення із узгодженими характеристиками, розмірами і виглядом продукції. Термін передання замовнику продукції продовжується на час прострочення виконання сторонами зобов`язань, визначених даним пунктом договору.

Відповідно до п.1.1. договору, предметом договору є: стіна м`яка, ліжко, подушка для тумби, вартістю 41 350,00 грн. Вказана специфікація меблевої продукції («характеристика»), як зазначено у вказаному договорі має бути узгоджена та описана «у бланку-замовленні» (ас.4).

На підтвердження вимог позову позивачем надано лише копію договору № 07/10.19 від 07.10.2019 та копії квитанцій про оплату замовлення.

Проте, всупереч положенням норм законодавства, ОСОБА_2 не надано доказів виконання умов п.2.4 договору, укладеного між сторонами та оформлення належним чином бланку-замовлення із узгодженими характеристиками, розмірами і виглядом продукції.

А тому, враховуючи погоджений сторонами договору порядок його виконання, посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в самій позовній заяві на те, що начебто оформлений бланк-замовлення залишився у відповідача не може слугувати підставою для задоволення вимог, оскільки відповідно до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Основними засадами цивільних відносин в ст. 3 ЦК України закріплені, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції, з огляду на що рішення Подільського районного суду м.Києва від 26.11.2020 підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 2,3 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з викладеним, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягає до стягнення судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1265,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, заявлених в апеляційній скарзі в розмірі 7000,00 грн, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

ОСОБА_1 не надано доказів, які б могли підтвердити понесені ним витрати на правничу допомогу, не доведено факту укладення договору з адвокатом, не надано доказів здійснених витрат, з огляду на що, вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 26 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 265 (одна тисяча двісті шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: