-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Номер провадження: 22-ц/813/1343/21
Номер справи місцевого суду: 522/14680/17
Головуючий у першій інстанції Тарасов А.В.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Громіка Р.Д.,
суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря Сіваченко Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства інфраструктури України, треті особи: Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до Міністерства інфраструктури України, в якій зазначив, що наказом Міністерства інфраструктури України № 83-О від 04.08.2017 року його звільнено з посади директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з достроковим розірванням укладеного з ним контракту (п. 1 Наказу). Наказом Міністерства інфраструктури України № 84-О від 04.08.2017 року покладено виконання обов`язків директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з 05 серпня 2017 року на ОСОБА_3 , заступника директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (п. 1 Наказу). Позивач не погоджується зі своїм звільненням, вважає його незаконним, а Накази Міністерства інфраструктури України № 83-О від 04.08.2017 року та № 84-О від 04.08.2017 року протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки з моменту укладення з Міністерством інфраструктури України контракту позивач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання та діяв чітко в межах наданих йому контрактом повноважень щодо управління підприємством, в оскаржуваному Наказі № 83-О взагалі не зазначено конкретний пункт контракту умову, яку порушив позивач, як керівник, Одеська обласна державна адміністрація не надала погодження на звільнення позивача з посади директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_2 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.08.2017 року просив визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_2 » № 83-О від 04.08.2017 року, визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства інфраструктури України «Про виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 84-О від 04.08.2017 року, з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства інфраструктури України «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 04.08.2017 № 84-О» № 85-О від 04.08.2017 року, поновити позивача на посаді директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_2 » № 83-0 від 04 серпня 2017 року. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України «Про виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 84-0 від 04 серпня 2017 року, з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства інфраструктури України «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 04.08.2017 року № 84-О» № 85-0 від 04 серпня 2017 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Стягнено з Міністерства інфраструктури України на користь держави судовий збір в розмірі 1920 гривень. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року змінити шляхом виключення із його мотивувальної частини посилань на недотримання відповідачем процедури, встановленої КМУ від 09 жовтня 2013 року №818, в якості підстави для задоволення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що вона з 29.11.2008 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Апелянт зазначає, що заробітна плата, яка отримувалась позивачем за час перебування на посаді директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тобто спільним майном, яке належить, в тому числі, ОСОБА_1 . На думку скаржника, вирішувати питання про розпорядження відповідною заробітною платою, в тому числі, подавати заяву про відмову від позову, направленого на відновлення на посаді, з якої ОСОБА_2 було звільнено, позивач мав право виключно за наявності її згоди, оскільки відмова від такого позову позбавила, в тому числі, скаржника можливості розпоряджатися спільним майном подружжя заробітною платою. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення беззаперечно впливає на її права та обов`язки щодо позивача по справі, що наділяє її правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №521/12093/19 (провадження №61-20975св19) дійшов наступного правового висновку: «відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., апеляційний суд не врахував, що він звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 352 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених вище норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення, чи невирішення судом першої інстанції питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України».
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року.
У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З матеріалів справи вбачається, що належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Трудові права є особистими немайновими правами, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (ст. 312 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. За ч.ч 3-4 вказаної статті особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. За ч. 1 ст. 271 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.
За обставинами даної справи предметом позову є вимоги позивача про визнання незаконним наказу про звільнення та про поновлення на посаді, тобто немайнові особисті вимоги позивача, які він здійснює самостійно та на власний розсуд. Вимоги матеріального характеру, пов`язані зі спором по суті (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) позивачем не заявлялись.
Таким чином, ОСОБА_1 не є особою, права якої порушені у вказаній судовій справі.
Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального судочинства.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У Рішенні від 16 лютого 2017 року за заявою №18986/06 у справі «Каракуця проти України», Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що заявники ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом звернення відповідача про перегляд заочного судового рішення, оскільки перегляд таких рішень гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
За таких обставин немає правових підстав вважати, що оскаржуваним рішенням Приморським районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року вирішувались права та обов`язки ОСОБА_1 .
У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 362, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк
скопійовано
-
скопійовано
-
