Справа № 658/2250/20

(провадження № 2/658/101/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д,,

при секретарі Левицькій Н.Я.,

розглянувши в місті Каховці у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави до Каховської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та витребування майна до комунальної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Малокаховської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про:

визнання незаконним та скасування рішення Малокаховської сільської ради №806 від 23.04.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».

скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №37129956 на земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005 (реєстраційний номер нерухомого майна 1774328065235), власником якої є ОСОБА_3

витребування у ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Малокаховської сільської ради (вул. Ювілейна, 45, с. Малокаховка, код ЄДРПОУ 26518817) земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, нормативно грошовою оцінкою 26791,08 грн..

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 13 січня 2021 року замінено Малокаховську сільську раду на правонаступника Каховську міську раду.

З урахуванням уточнень до позову, остання редакція вимог є наступною:

визнати незаконним та скасувати рішення Малокаховської сільської ради №806 від 23.04.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774328065235, номер запису про право власності 37129956);

витребувати у ОСОБА_2 до комунальної власності територіальної громади с. Малокаховка в особі Малокаховської сільської ради земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005.

В обґрунтування позову зазначається, що 05 травня 2020 року жителі села Малокаховка звернулись із заявою до прокуратури з приводу, в тому числі, передачі у власність земельної ділянки 1,08 га зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 , яка є депутатом Малокаховської сільської ради. За результатами отриманих прокурором від Малокаховської сільської ради матеріалів, було встановлено, що рішенням ради від 23 квітня 2020 року надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0800 га в АДРЕСА_1 . Після оформлення права власності 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 , подарувала отриману земельну ділянку сину ОСОБА_2 .. Прокурор вважає, що рішення сільської ради від 23 квітня 2020 року є незаконним та підлягає скасуванню, договір дарування та державна реєстрація права власності також, оскільки рішення прийнято із порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині порушення порядку зміни цільового призначення землі та порядку прийняття рішення радою на сесії.

Представник Каховської міської ради в судовому засіданні позов прокурора визнав та просив його задовольнити, оскільки оспорюване прокурором рішення Малокаховською сільською радою було прийнято із порушеннями вимог земельного законодавства та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також безпосередньо ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, оскільки вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає розгляду судом. Так, представник зазначала, що прокурор звернувся до суду безпідставно, оскільки їм не доведено підстави звернення до суду, не доведено в чому саме порушено інтереси держави, і, крім того прокурор не звертався до органу який прийняв рішення із пропозицією самостійно виправити виявленні помилки, що відповідно до позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16 липня 2019 року справа № 826/15545/17 є підставою для залишення позову без розгляду.

Щодо законності рішення представником відповідачів зазначено, що проект землеустрою щодо зміни цільового призначення землі та переведення її в землі сільськогосподарського призначення був перевірений компетентними органами, порушень встановлено не було, а тому у сільської ради відсутні були підстави для не затвердження такого проекту землеустрою, оскільки держава в особі спеціального уповноважених органів санкціонувала та підтвердила законність зміни цільового призначення землі. Представник також в судовому засіданні та у відзиві на позов вважала, що в даному випадку необхідно застосувати принцип «належного урядування» щодо виправлення помилки допущеної державними органами та таке виправлення не повинно непропорційно втручатись в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (справа «Рисовський проти України»).

Одночасно із позовною заявою прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою суду від 22 липня 2020 року.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача звернувся із клопотанням про залишення позову без розгляду .

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони у справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави.

Так, судом встановлено, що рішенням Малокаховської сільської ради №787 від 20.02.2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із зміною цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зі зміною цільового призначення, загальною площею 1,0800 га, для ведення особистого селянського господарства на території Малокаховської сільської ради, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки 6523583500:01:068:0005.

Рішенням Малокаховської сільської ради № 806 від 23.04.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,0800 га для ведення особисто селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,080 га кадастровим номером 6523583500:01:068:0005 зареєстровано 24.04.202 року державним реєстратором виконавчого комітету Каховської міської ради, за номером 36363144.

02 липня 2020 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_3 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №37129956 від 02.07.2020..

Основною підставою для скасування рішення сільської ради про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 прокурором зазначено невиконання вимог земельного та містобудівного законодавства щодо внесення змін до Генерального плану населеного пункту перед вирішенням питання про надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення землі.

Відповідно до ст.. ст. 116, 118, 122 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено матеріалами справи 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Малокаховської сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,08 га, що розташована на території АДРЕСА_1 зі зміною цільового призначення з земель житлової та громадської забудови на землю особистого селянського господарства із зазначенням відповідного кадастрового номеру землі 6523583500:01:068:0005. (а.с. 17).

20 лютого 2020 року рішенням № 787 Малокаховської сільської ради було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із зміною цільового призначення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ..

Проте, таке рішення сільською радою було прийнято в порушення вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо невідповідності місця розташування об`єкта генеральному плану населених пунктів та іншій містобудівній документації.

Так, під час прийняття рішення на сесії радою не з`ясовувалось питання обґрунтованості зміни цільового призначення землі, яка в генеральному плані села визначена як землі житлової та громадської забудови, з видом використання будівництво на обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код 03.10).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами рішенням сільської ради № 561 від 18 березня 2015 року було затверджено містобудівну документацію «Генеральний план, поєднаний з детальними планами села Малокаховка Каховського району, Херсонської області.

Згідно викопіювання з Генерального плану с. Малокаховка, територія земельної ділянки площею 1,080 га, що передана у власність ОСОБА_1 віднесено до транспортної інфраструктури.

Відповідно до ст. 16, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, ст. 1 Закону).

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Оновлення містобудівної документації передбачає:

1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;

2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму;

3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Статтею 21 названого Закону встановлено, що громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Зі змісту наведених норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що у разі розроблення для населеного пункту генерального плану та його затвердження, в ньому обґрунтовується довгострокова стратегія планування та забудови території населеного пункту, а тому у разі необхідності зміни призначення певної зони населеного пункту, в даному випадку земельної ділянки яка була відведена для транспортної інфраструктури, сільська рада повинна була поставити на обговорення питання щодо доцільності зміни призначення земельної ділянки та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Зі змісту заяви жителів села, заява підписана 23-я мешканцями територіальної громади, вбачається, що питання у жителів виникли з причин відсутності відкритої та достовірної інформації щодо підстав прийняття сільською радою певних рішень та позбавлення їх можливості бути обізнаними щодо розпорядження майном комунальної власності не в інтересах громади в цілому, а саме: передавання землі транспортної інфраструктури в особисту власність однієї особи для ведення особистого селянського господарства, тоді як від жителів громади були пропозиції щодо будування сільськогосподарського ринку, як це передбачено Генеральним планом села.

Відповідно до ст. 2 та 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, рішення сільською радою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймалось в супереч інтересам громади, оскільки не ставилось на обговорення питання щодо доцільності зміни цільового призначення землі, яка Генеральним планом була визначена як земля ринкової інфраструктури із довгостроковою стратегією розвитку села, тобто з метою економічного та соціального розвитку населеного пункту.

На затвердження сесії сільської ради 23 квітня 2020 року був наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ..

В супереч зазначеним вище нормам Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішенням сільської ради від 23 квітня 2020 року проект землеустрою був затверджений та змінено цільове призначення земельної ділянки із житлової та громадської забудови на землю для ведення особистого селянського господарства.

Крім зазначених вище умов за яких може бути змінено цільове призначення земельної ділянки, судом також встановлено, що проект землеустрою містить певні неточності та помилки, які також впливають на законність рішення сільської ради.

Так на титульному листі проекту (а.с. 23) зазначено інший кадастровий номер земельної ділянки, а саме 6523582700:05:001:0006. У висновку про погодження проекту землеустрою, наданому головним архітектором району Даниленко І. взагалі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок щодо якої земельної ділянки він наданий, оскільки в провулку Морський в с. Малокаховка згідно викопіювання з місця розташування земельної ділянки значаться земельні ділянки Малокаховської сільської ради без визначення та без кадастрового номеру, і, крім того у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не зазначено відносно якої саме земельної ділянки надається висновок, не визначено кадастровий номер, лише зазначено місце розташування: АДРЕСА_1 , однак як зазначено вище в даному провулку є декілька земельних ділянок сільської ради без визначення та без кадастрових номерів.

При цьому судом не приймаються до уваги пояснення представника відповідача щодо визначення кадастрового номеру після затвердження проекту землеустрою, оскільки ОСОБА_1 заява подавалась щодо конкретної земельної ділянки, у якої є кадастровий номер та є цільове призначення землі.

Відповідно до ч. 1 та 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З урахуванням всього вищевикладеного суд приходить до висновку, що рішення Малокаховської сільської ради №806 від 23.04.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » сільською радою прийнято із порушенням норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельного кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

Одночасно суд вважає не доведеною прокурором підставу визнання незаконним рішення - відсутність кворуму під час голосування ради та порушення порядку оприлюднення проекту рішення щодо ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Згідно рішення ради та протоколу голосування (а.с. 20-21) на 58 сесії Малокаховської сільської ради VII скликання були присутні 9 депутатів з 14 та голова сільської ради, а голосували 6 депутатів та голова ради, тобто кворум був, оскільки присутніх було більше половини, з них більшість проголосувала «за».

Питання пов`язанні із присутністю під час голосування депутата ОСОБА_4 з`ясовувалось за допомогою свідчень свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також протоколу сесії.

Згідно свідчень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_4 не міг бути присутнім на сесії, оскільки він був разом з ними на вулиці та участі в засіданні ради не приймав, однак згідно свідчень секретаря ОСОБА_7 депутат ОСОБА_4 , був присутній, однак не голосував, також факт його присутності підтверджується списком депутатів, які взяли участь у роботі 58 сесії VII скликання, згідно якого напроти прізвища ОСОБА_4 стоїть його підпис.

За таких даних в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт відсутності кворуму під час голосування та відсутності депутата ОСОБА_4 під час голосування за рішення № 806.

Щодо порушення порядку оприлюднення проекту рішення щодо ОСОБА_1 , судом з`ясовано, що на стенді сільської ради проект розміщувався та депутатам повідомлялось про питання, які будуть розглядатись на 58 сесії.

Також, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на відсутність у прокурора повноважень щодо звернення із позовом до суду.

Мотиви відмови у залишенні позову без розгляду з цих підстав викладено в ухвалі суду від 25 серпня 2020 року.

Щодо посилання представника відповідача на те, що проект землеустрою щодо зміни цільового призначення землі та переведення її в землі сільськогосподарського призначення був перевірений компетентними органами, порушень встановлено не було, а тому у сільської ради відсутні були підстави для не затвердження такого проекту землеустрою, оскільки держава в особі спеціального уповноважених органів санкціонувала та підтвердила законність зміни цільового призначення землі, слід зазначити наступне.

Як зазначено вище проект землеустрою наданий на затвердження ради мав певні недоліки, які необхідно було з`ясувати перед голосуванням, оскільки не зрозуміло щодо якої ділянки надано висновки компетентними органами та щодо якої земельної ділянки надавався проект, а також доцільність зміни цільового призначення землі, яка призначена відповідно до Генерального плану для організації ринку та ринкової інфраструктури.

Крім того, як зазначено судом відсутні були підстави взагалі надавати дозвіл на розробку такого проекту без проведення певних процедур пов`язаних із зміною цільового призначення землі та внесенням змін до Генерального плану та з`ясування з цього приводу думки громади.

Щодо посилання представника, що в даному випадку необхідно застосувати принцип «належного урядування» щодо виправлення помилки допущеної державними органами та таке виправлення не повинно непропорційно втручатись в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (справа «Рисовський проти України»), суд зазначає.

Посилаючись на зазначене рішення ЄСПЛ представником не враховано, що в рішенні йдеться про «помилку держави», яка сталася в минулому, тобто з моменту помилки пройшло багато часу, що не може впливати на майбутні правовідносини, які повністю відповідали вимогам закону. Крім того,в зазначеномурішення ЄСПЛприйшов донаступного висновку,що принцип«належного урядування»,як правило,не повиненперешкоджати державниморганам виправлятивипадкові помилки,навіть ті,причиною якихє їхнявласна недбалість.Будь-якаінша позиціябула брівнозначною,interalia(середіншого),санкціонуванню неналежногорозподілу обмеженихдержавних ресурсів,що самепо собісуперечило бзагальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

В даній справі ОСОБА_1 крім того, що вона є жителем села та членом громади та має певні права на земельну ділянку, являється депутатом сільської ради та одночасно представляє інтереси такої громади, а тому повинна діяти у відповідності до вимог закону щодо використання права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Так, право громади бути обізнаними щодо розпорядження землями комунальної власності, з урахуванням їх думки є не менш важливим ніж право особи отримати у особисту власність землі комунальної власності.

02 липня 2020 року ОСОБА_1 подарувала отриману безоплатно земельну ділянку сину ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний запис в реєстрі - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774328065235, номер запису про право власності 37129956.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) щодо ефективного захисту права власності у разі визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність земельної ділянки, ефективним є задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, що відповідає речовоправовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту.

«Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.»

В даній справі власником майна є територіальна громада с. Малокаховка в особі Каховської міської ради, тобто майно витребовується у останньої особи яка отримала її безоплатно ( ОСОБА_2 ) на користь громади для повернення її у комунальну власність.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Прокурором під час звернення до суду сплачено судовий збір (в тому числі за подачу заяви про забезпечення позову) у загальному розмірі 7357 грн..

Позов задоволено судом повністю, а тому вся сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідачів, при цьому судом під час розподілу витрат між відповідачами враховано поведінку кожного відповідача, а саме визнання позову Каховською міською радою та категоричне невизнання позову відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22 липня 2020 року було забезпечено позов.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки прокурор та інші учасники справи не зверталися до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вони продовжують свою дію протягом 90 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 258-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави до Каховської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та витребування майна до комунальної власності задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Малокаховської сільської ради №806 від 23.04.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774328065235, номер запису про право власності 37129956).

Витребувати у ОСОБА_2 до комунальної власності територіальної громади с. Малокаховка в особі Каховської міської ради ( АДРЕСА_3 ) земельну ділянку площею 1,0800 га з кадастровим номером 6523583500:01:068:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Каховської міської ради на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) судовий збір у розмірі 1226,33 грн..

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) судовий збір у розмірі 4905,2 грн.

Заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 липня 2020 року продовжують діяти у відповідності до вимог, встановлених ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Суддя: І. Д. Под`ячева