ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2466/21 Справа № 185/1927/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Городничої В.С.,

суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої посилався на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Ощадбанк», де підписала Заяву про приєднання № 1441498 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), на підставі якої відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Також відповідачем було підписано Заяву на встановлення кредитної лінії (Кредиту), чим ініціювала надання їй відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок № НОМЕР_1 з параметрами кредитування: бажаний розмір кредиту 27 500,00 грн на строк 60 місяців, з фіксованою процентною ставкою за кредитом у розмірі 38,00 процентів річних.

У зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 18.02.2020 року заборгованість перед банком складає 28 428,70 грн, з яких: 25 425,15 грн заборгованість за основним боргом (кредитором); 2 083,31 грн проценти за користування кредитом; 27,94 грн комісія; 398,85 грн пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 187,47 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 251,37 грн три проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 39,21 грн три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 5,06 грн втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 10,34 грн втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

На підставі викладеного, просив стягнути на свою користь з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитом у сумі 22 164,01 грн (двадцять дві тисячі сто шістдесят чотири грн 01 копійка), яка складається з наступного: заборгованість за основним боргом (кредитом) 20 754,24 грн, комісія 27,94 грн, пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 398,85 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 187,47 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 708,69 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 45,93, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 17,43 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 23,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати у сумі 1 638,79 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду ОСОБА_1 не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 вересня 2018 року відповідач підписала Заяву про приєднання № 1441498 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Відповідно до Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) позивач та відповідач узгодили бажаний розмір кредиту в розмірі 27 500 грн строком кредитування 60 місяців (а.с.8,9).

Згідно з матеріалами справи, а саме згідно з копією розписки, відповідач ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_2 на своє ім`я по рахунку № НОМЕР_1 (а.с.80).

В подальшому номер поточного рахунку було змінено з « НОМЕР_1 » на «26209697492420», а потім на «UA233054820000026209697492420» (а.с.92,93).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Приймаючи до уваги те, що у період з 18.02.2020, тобто з дати станом на яку було розраховано первісний розмір заборгованості, яку просив стягнути позивач, відповідачем було частково погашено розмір заборгованості і станом на 03.11.2020 року розмір заборгованості складає 22 164,01 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) 20 754,24 грн, комісія 27,94 грн, пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 398,85 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 187,47 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 708,69 грн, 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 45,93, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 17,43 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 23,46 грн.

Вказана сума боргу відповідача перед позивачем підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» від 30.11.2020 року № 103.20-12/1-2217.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази та обставини справи. Заява позичальника про приєднання та заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, підписані особисто відповідачем, вони містять усі істотні умови договору, у тому числі й розмір кредиту, відсоткової ставки, штрафні санкції та інші умови. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Заперечуючи проти позовних вимог, позичальник не надав суду зустрічного розрахунку та обґрунтованих доказів безпідставності вимог позивача, отже доводи останнього фактично зводяться до незгоди з наданим позивачем розрахунком.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 22 164,01 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Заява про приєднання №1441498, яка додана позивачем до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, так як вона є лише пропозицією укласти договір в розумінні ЦК України; у Заяві про приєднання відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання, зокрема, відсутні умови про надання позивачем тієї чи іншої суми, про обов`язок повернення цих коштів відповідачем, відсутні дані про вид договору, реквізити розрахункових рахунків між кридитодавцем і позичальником, номер платіжної картки, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пеня, штраф) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначена процентна ставка.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви разом із Заявою про приєднання було додано Заяву про встановлення та паспорт споживчого кредиту. З вказаних документів вбачається, що шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, клієнт - ОСОБА_1 беззастережно приєдналась до Договору в редакції, який на день підписання цієї Заяви був розміщений на офіційній інтернет-сторінці Банку: www.oschadbank.ua, та уклала з Банком Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку, Кредитного договору.

Відповідно до п.п.3.4.1. та 3.4.2. Заяви про приєднання шляхом підписання цієї Заяви, відповідач ініціювала відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», після чого Банк відкрив рахунок та надав Позичальнику картку типу VISA «Моя карта», що підтверджується випискою по картковому рахунку та копією розписки про отримання платіжної картки та ПІН- конверту (а.с. 88).

Відповідно до п. 5.1 Заяви про приєднання, позичальник підтвердив своє письмове клопотання на отримання кредиту та усвідомлення того, що укладає договір в повному обсязі, з урахуванням всіх його складових частин, зокрема, договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, кредитного договору, умови яких викладені в описовій частині Договору, та усвідомлює правові наслідки укладення таких договорів.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що між сторонами було підписано Заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії, якою позичальник ініціював одержання кредиту шляхом надання відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок № НОМЕР_1 з бажаним кредитним лімітом 27 500,00 грн, на строк 60 місяців, з фіксованою процентною ставкою за кредитом у розмірі 38,00 процентів річних.

Отже, Заява про приєднання, Заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем, про що, як встановлено судом першої інстанції, не заперечував представник відповідача, містять усі істотні умови договору: розмір кредиту, відсоткова ставка, штрафні санкції та інші умови. Підписавши правочин ОСОБА_2 тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, виразила свою безумовну згоду з усіма його істотними умовами.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк неправомірно декілька разів змінював номера рахунків клієнтів, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.3.4.1 Блоку 3 «Умова про приєднання до Договору» та п. 6.2 Блоку 6 «Умови кредитування» заяви про приєднання № 1441498 до Договору комплексного банківського обслуговування АТ «Ощадбанк» для надання кредиту клієнту відкрив поточний (картковий) рахунок за № НОМЕР_1 .

Проте, за вимогами п. 5 постанови Правління Національного банку України від 11.09.2017р. №89, Банкам України потрібно забезпечити до 01 січня 2019 року поступовий перехід на здійснення операцій з використанням платіжних карток із застосуванням балансових рахунків 2600 АП Кошти на вимогу суб`єктів господарювання групи рахунків 260 Кошти на вимогу суб`єктів господарювання, 2620 АП Кошти на вимогу фізичних осіб групи рахунків 262 Кошти на вимогу фізичних осіб, 2650 АП Кошти на вимогу небанківських фінансових установ групи рахунків 265 Кошти небанківських фінансових установ розділу 26 класу 2 Плану рахунків. Тому, до 01 січня 2019 року змінено номер поточного (карткового) рахунку з № НОМЕР_1 на № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» про зміну рахунку від 11.06.2020р. за вих. №103.20-12/1-1187.

Надалі, керуючись вимогами п. 3 Постанови правління Національного банку України від 28.12.2018 №162, банки України зобов`язано з 05 серпня до 31 жовтня 2019 року самостійно здійснювати зміну (не за ініціативою клієнта) діючих рахунків клієнтів банків відповідно до вимог стандарту IBAN зі збереженням довжини номера рахунку аналітичного обліку, не більше 14 символів, що підтверджується довідкою АТ«Ощадбанк» про зміну рахунку від 11.06.2020 року за вих. №103.20-12/1-1186.

Через зміни у законодавстві України та запровадження Національним банком України відповідних змін до нормативної-правової бази, поточний (картковий) рахунок клієнта на теперішній обліковується в банківській системі за номером по стандарту IBAN НОМЕР_4 .

Таким чином, приєднана до позовної заяви банківська виписка з особового рахунку клієнта є належним доказом, оскільки формувалась за новим номером банківського рахунку.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.С.Городнича

Судді: О.В.Лаченкова

М.Ю.Петешенкова