Справа №760/5731/21
Провадження №2/760/6440/21
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження у справі
17 березня 2021 року м. Київ
Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду про захист честі, гідності та ділової репутації,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Київського апеляційного суду про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просить спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать його честь та гідність (ділову репутацію), а саме характер відомостей у визначенні - «зловживання процесуальними правами» та «образи», спростувавши їх скасовуючи ухвалу ун. №.759/5110/20 провадження № 22-ц/824/9635/2020 від 06.07.2020 року з наступним видаленням ухвали ун. №.759/5110/20 провадження № 22-ц/824/9635/2020 від 06.07.2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також стягнути з відповідача збитки в розмірі 2 102 гривень та моральну шкоду в сумі 10 000 000 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 березня 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.
Після одержання позовної заяви та ознайомлення з її змістом, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, коли розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Однак, як встановлено з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 фактично не погоджується із процесуальним рішенням судді Київського апеляційного суду Вербової І.М. у справі №759/5110/20, провадження №22-ц/824/9635/2020 від 06 липня 2020 року.
Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв`язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Також, згідно з ч.1, ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно частини 11 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення даної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.
Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України, № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).
Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року (далі - ЦК України). Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду покладається на державу, а не на суд.
Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 454/1980/16-ц.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що спір не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України, а відтак на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України необхідно відмовити у відкритті провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 186, 260, 261, 353, 354 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду про захист честі, гідності та ділової репутації.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Солом`янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова
