Справа № 357/9983/20

2/357/642/21

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2020 року позивач Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, посилаючись на наступні обставини.

При реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_1 надані документи, передбачені Постановою КМУ від 09 вересня 2018 р. № 792 «Про затвердження порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку осіб, які шукають роботу», згідно якої реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за умови пред`явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту, інших документів центр зайнятості не вимагає. Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 чітко визначено, які відомості повинні вноситися до трудової книжки.

В Білоцерківському центрі зайнятості гр. ОСОБА_1 зареєструвався, як такий, що шукає роботу 24.12.2019 року, 26.12.2019 року, відповідно до

«Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних» надано статус безробітного та встановлена допомога по безробіттю відповідно до Законів України«Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затверджено спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду від 13.02.2009 року № 7-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року № 232/16248, за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.

Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості проведена перевірка достовірності даних та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», « Про зайнятість населення» та складено відповідний акт.

Актом № 1266 від 02.07.2020 року Київського міського центру зайнятості, встановлено, що перебуваючи на обліку в Білоцерківському МРЦЗ, як безробітний гр. ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області, що підтверджується цивільно-правовим договором від 01.01.2020 року № 57 про надання послуг.

На підставі вищезазначеного акту розслідування, директором Білоцерківського МРЦЗ 21.08.2020 року винесено наказ про повернення гр. ОСОБА_1 виплаченої допомоги по безробіттю, за період з 01.01.2020 року по 20.05.2020 року в сумі - 13733,07грн., який разом з претензією №771/1052/02/01-24 від 28.08.2020 року передано відповідачу. Однак, добровільно у встановлений строк кошти повернуто не було.

Відповідно до cт. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

Згідно з ч. 1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої діяльності, а також особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійних, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч. 3 ст. 3Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Таким чином гр. ОСОБА_1 з 01.01.2020 року відносився до категорії зайнятого населення.

Необхідною умовою для отримання допомоги по безробіттю є наявність у особи статусу безробітного. В даному випадку, оскільки, як зазначалося вище, відповідач перебував у цивільно - правових відносинах, згідно законодавства «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» отримання ОСОБА_1 з 01.01.2020 року допомоги по безробіттю та інших соціальних послуг є безпідставним.

Під час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачем було надано недостовірну інформацію щодо власної зайнятості.

Відповідно до пп. 3 п. 4 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Таким чином гр. ОСОБА_1 не мав права отримувати матеріальне забезпечення за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безпідставно і незаконно.

У разі якщо особа отримала допомогу по безробіттю без наявності на те підстав, то вона зобов`язана добровільно повернути безпідставно отриману суму, в іншому разі відповідна сума виплаченої по безробіттю допомоги стягується з неї у встановленому законом порядку.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 13733,07 грн. та судовий збір в сумі 2102,00 грн., згідно платіжного доручення № 1440 від 25 вересня 2020 р. (а.с. 1-7).

Ухвалою судді від 25 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 16 годину 30 хвилин 28 грудня 2020 року (а.с. 101-102).

Судове засідання неодноразово відкладалось з різних причин, останній до 09 квітня 2021 року о 11 год. 00 хв.

09.04.2021 року учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

08 квітня 2021 року за вх. № 16855 судом отримано клопотання представника позивача Жуковської Алевтини Олександрівни , яка діє на підставі довіреності від 10.01.2020 року (а.с. 98), в якому повідомила, що згідно виписки по рахунку БЦ МРЦЗ ОСОБА_1 повернув незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 13733,07 грн. та просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості судовий збір в сумі 2102,00 грн. згідно платіжного доручення № 217 від 27 лютого 2020 року та розглянути справу без участі представника позивача (а.с. 124-125).

09 квітня 2021 року за вх. № 16933 судом отримано від відповідача ОСОБА_1 заяву, в якій повідомив, він як відповідач позовні вимоги визнав повністю. Та до початку розгляду судом справи по суті, здійснив погашення заборгованості, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у позовній заяві в сумі 13733,07 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У зв`язку з цим, просив вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору. Проводити розгляд справи без його участі (а.с. 126).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідноіз ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 24.12.2019 рокув Білоцерківському центрі зайнятості відповідач ОСОБА_1 зареєструвався, як такий, що шукає роботу.

26.12.2019 року відповідно до «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних» надано статус безробітного та встановлена допомога по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з ч. 1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої діяльності, а також особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійних, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Таким чином відповідач ОСОБА_1 з 01.01.2020 року відносився до категорії зайнятого населення.

Необхідною умовою для отримання допомоги по безробіттю є наявність у особи статусу безробітного. В даному випадку, оскільки, як зазначалося вище, відповідач перебував у цивільно - правових відносинах, згідно законодавства «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», отримання ОСОБА_1 з 01.01.2020 року допомоги по безробіттю та інших соціальних послуг є безпідставним.

Під час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачем було надано недостовірну інформацію щодо власної зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу Центральногооргану виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Тобто, у разі якщо особа отримала допомогу по безробіттю без наявності на те підстав то вона зобов`язана добровільно повернути безпідставно отриману суму, в іншому разі відповідна сума виплаченої по безробіттю допомоги стягується з неї у встановленому законом порядку.

Водночас в силу положень ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 цієї статті вказаного Закону зазначає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз.17,18 пп.11 п. 30 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 19.09.2018 року №792, центр зайнятості припиняє реєстрацію:встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації; встановлення факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідач в порушення зазначених вище вимог не вказав, що між нимта Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області є договір, який підписаний 01.01.2020 року. На момент перебування особи на обліку в центрі зайнятості, відповідач не був безробітним у розумінні статті 1 Закону України «Про зайнятість населення».

Особи які виконують роботи (надають послуги) за цивільно - правовими договорами, предметом яких є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт та надання послуг, закон відносить до зайнятого населення. У зв`язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу та отримувати матеріальне забезпечення за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення або наявність такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ, тому є підставою для стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення.

Кошти всумі - 13733,07грн. підлягають поверненню до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, так як згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів вказаного Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори що виникають з правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не мав права отримувати матеріальне забезпечення за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а звертаючись до позивача з заявою про надання статусу безробітного та підписуючи її власноручно, останній ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що особа, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятій у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статтею 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача виплаченої йому допомоги по безробіттю.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З отриманої судом заяви відповідача ОСОБА_1 09.04.2021 року за вх. № 16933 убачається, що останній визнає вимоги Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю в розмірі 13733,07 гривень (а.с. 126) та надав копію квитанції про сплату незаконно одержаної допомоги по безробіттю в розмірі 13733 грн. 07 коп. (а.с. 117).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки відповідач визнав вимоги та добровільно повернув незаконно одержаної допомоги по безробіттю в розмірі 13 733 грн. 07 коп., що підтверджується відповідною квитанцією, яка була додана останнім до заяви від 11.03.2021 року ( а. с. 117 ), тому вимоги позивача до відповідача щодо стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю не підлягають задоволенню.

Однак, так як відповідач визнав позовні вимоги та добровільно повернув позивачу суму в розмірі 13 733,07 грн., яка була предметом спору, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Так, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Звертаючись до суду вищевказаними позовними вимогами позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 102 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1440 від 25 вересня 2020 року ( а. с. 50 ).

А отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості підлягають стягненню понесені позивачем при звернені до суду 50 відсотків судових витрат у сумі 1051,00 гривень та Білоцерківському управлінню Державної казначейської служби України Київської області повернути Білоцерківському міськрайонному центру зайнятості 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 1051,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1212, 1213, 1215 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 254, 263 - 265, 273, 274- 279, 352-354 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України "Про зайнятість населення", суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволені позовних вимог Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, - відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості судовий збір у розмірі 1051,00 гривень ( одна тисяча п`ятдесят однагривня ).

Зобов`язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого буд. 36, код ЄДРПОУ - 38009832, повернути Білоцерківському міськрайонному центру зайнятості (адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого буд. 36, ЄДРПОУ - 22199887, МФО - 820172, ДКСУ м. Київ, номер рахунку IBAN НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1051 гривень ( одна тисяча п`ятдесят одна гривня ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості (адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого буд. 36, ЄДРПОУ - 22199887, МФО - 820172, ДКСУ м. Київ, номер рахунку IBAN НОМЕР_1);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт, серії НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов