ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 Справа № 917/270/21

м. Полтава

Суддя Паламарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трансавто", 64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Бугайченка, буд. 38 к. 31-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина -Агро", 37610, Полтавська область, Миргородський район, с. Остапівка, вул. Шевченка, буд. 43

про стягнення 3994,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.02.2021р. до господарського суду Полтавської області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Трансавто" про стягнення 3994,62 грн. заборгованості, з яких: 68 грн. 48 коп. (інфляційне збільшення простроченого сплатою 30% платежу в сумі 36 040 грн. 13 коп. за період з 13 травня 2020 року по 03 червня 2020 року); 2 135 грн. 98 коп. (інфляційне збільшення простроченого сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 01 вересня 2020 року по 25 листопада 2020 року); 62 грн. 21 коп. (три проценти річних за прострочення сплатою 30% платежу в сумі 36 040 грн. 13 коп. за період з 13 травня 2020 року по 03 червня 2020 року); 345 грн. 59 коп. (три проценти річних за прострочення сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 06 жовтня 2020 року по 25 листопада 2020 року); 1 382 грн. 36 коп. (пеня за прострочення сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 06 жовтня 2020 року по 25 листопада 2020 року).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 р. даний позов був переданий на розгляд судді Паламарчука В.В.

Ухвалою від 02.03.2021 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень - до 5 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Зазначена ухвала направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана представниками сторін 05.03.2021 р. відповідачем та 09.03.2021 р. позивачем, про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

10.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Транс Авто», як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро», як Орендарем, було укладено договір транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 1004_2020/1 з додатками №№ 1, 2 до нього (далі - Договір, а.с. 9-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, та згідно статті 805 Цивільного кодексу України Орендодавець зобов`язувався передати Орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - Техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - Екіпажем), а Орендар зобов`язувався прийняти Техніку Орендодавця та сплачувати Орендодавцеві орендну плату за її використання.

Згідно з п. 3.2 Договору, передача Техніки в оренду здійснюється Сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками Сторін та скріплюється печатками Орендаря та Орендодавця (за наявності у сторін печатки).

У відповідності до зазначеного положення Договору сторонами підписано та скріплено печатками Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000010 від 04.05.2020 (а.с. 15), згідно з яким Виконавцем (ТОВ «С-Транс Авто») були надано послуги з оренди трактора Challenger CAT MT865 д.н. НОМЕР_1 з культиватором Tiger Mate, загальною вартістю послуг 120 133,76 грн.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що оплата за користування технікою здійснюється Орендарем на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у даному договорі, у розмірі, зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунок за даним договором здійснюється:

- у термін 7 (сім) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг оренди, що оформлюється щотижня згідно п. 9.7 - в розмірі 30 % загальної вартості послуг;

- у термін до 01.08.2020 р. - решта 70 % вартості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 в справі № 917/1024/20 позовні вимоги ТОВ «С-Транс Авто» суд задовольнив частково та стягнув з ТОВ «Батьківщина-Агро» 330,86 грн. пені відповідно до п. 9.6 договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 1004_2020/1 від 10.04.2020 за несвоєчасне виконання зобов`язань в частині обов`язку сплати 30% загальної вартості оренди.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року по справі № 917/1638/20 було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «С-ТРАНС АВТО» і стягнуто на його користь з відповідача 1 741 грн. 77 коп. пені, 435 грн. 44 коп. 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення 84 093 грн. 63 коп. основної суми заборгованості - закрито на підставі п. 2 ч.І 1 ст. 231 ГПК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане судове рішення набрало законної сили 05 січня 2021 року, у зв`язку з чим на його підставі було видано наказ Господарського суду Полтавської області від 11 січня 2021 року по справі № 917/1638/20.

13 січня 2021 року відповідач сплатив на користь позивача 1 741 грн. 77 коп. пені, 435 грн. 44 коп. 3% річних та понесені позивачем по справі № 917/1638/20 судові витрати відповідно до платіжного доручення № 1101 від 13 січня 2021 року .

Позивач зазначає, що оскільки відповідач лише 03 червня 2020 року виконав свій обов`язок з оплати в повному обсязі 30% платежу за укладеним із позивачем Договором в сумі 36 040 грн. 13 коп., то позивач має право на нарахування і отримання від відповідача трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу за весь період прострочення вказаної суми - тобто з 13 травня 2020 року по 03 червня 2020 року (оскільки такі вимоги у попередній справі № 917/1024/20 не заявлялись взагалі).

Крім того, оскільки відповідач лише 25 листопада 2020 року виконав свій обов`язок з оплати в повному обсязі 70% платежу за укладеним із позивачем Договором в сумі 84 093 грн. 63 коп., то позивач має право на нарахування і отримання від відповідача інфляційного збільшення боргу за весь період прострочення вказаної суми з 04 серпня 2020 року по 25 листопада 2020 року (оскільки такі вимоги у попередній справі № 917/1638/20 не заявлялись взагалі), а також трьох процентів річних і пені за період з 06 жовтня 2020 року (момент, по який 3 % та неустойка була стягнута у попередній справі № 917/1638/20) по 25 листопада 2020 року (момент виконання відповідачем основного зобов`язання в сумі 84 093 грн. 63 коп.).

Таким чином, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 68 грн. 48 коп. (інфляційного збільшення простроченого сплатою 30% платежу в сумі 36 040 грн. 13 коп. за період з 13 травня 2020 року по 03 червня 2020 року); 2 135 грн. 98 коп. (інфляційного збільшення простроченого сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 01 вересня 2020 року по 25 листопада 2020 року); 62 грн. 21 коп. (три проценти річних за прострочення сплатою 30% платежу в сумі 36 040 грн. 13 коп. за період з 13 травня 2020 року по 03 червня 2020 року); 345 грн. 59 коп. (три проценти річних за прострочення сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 06 жовтня 2020 року по 25 листопада 2020 року); 1 382 грн. 36 коп. (пені за прострочення сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 06 жовтня 2020 року по 25 листопада 2020 року); а всього стягнути 3 994 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 62 коп.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.

Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 ЦК України.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000010 від 04.05.2020 (а.с. 15), підтверджується факт надання позивачем послуг з оренди Техніки загальною вартістю послуг 120133,76 грн.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що оплата за користування технікою здійснюється Орендарем на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у даному договорі, у розмірі, зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунок за даним договором здійснюється:

- у термін 7 (сім) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг оренди, що оформлюється щотижня згідно п. 9.7 - в розмірі 30 % загальної вартості послуг;

- у термін до 01.08.2020 р. - решта 70 % вартості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 в справі №917/1024/20 позовні вимоги ТОВ «С-Транс Авто» суд задовольнив частково та стягнув з ТОВ «Батьківщина-Агро» 330,86 грн. пені відповідно до п. 9.6 договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 1004_2020/1 від 10.04.2020 за несвоєчасне виконання зобов`язань в частині обов`язку сплати 30% загальної вартості оренди.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року по справі № 917/1638/20 було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «С-ТРАНС АВТО» і стягнуто на його користь з відповідача 1 741 грн. 77 коп. пені, 435 грн. 44 коп. 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення 84 093 грн. 63 коп. основної суми заборгованості - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане судове рішення набрало законної сили 05 січня 2021 року, у зв`язку з чим на його підставі було видано наказ Господарського суду Полтавської області від 11 січня 2021 року по справі № 917/1638/20.

13 січня 2021 року відповідач сплатив на користь позивача 1 741 грн. 77 коп. пені, 435 грн. 44 коп. 3% річних та понесені позивачем по справі № 917/1638/20 судові витрати відповідно до платіжного доручення № 1101 від 13 січня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно п. 9.6 Договору, у випадку несвоєчасної оплати Орендарем послуг Орендодавцю, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1% від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 1382,36 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.10.2020 р. по 25.11.2020 р.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, то суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 р., з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Пунктом 1.9 даної постанови визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок стягуваної суми пені та встановив, що Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року по справі № 917/1638/20 було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «С-ТРАНС АВТО» і стягнуто на його користь з відповідача 1 741 грн. 77 коп. пені, 435 грн. 44 коп. 3% річних за період 04.08.2020 р. по 06.10.2020 р., тобто - 06.10.2020 включно.

В той же час, позивач нараховує пеню у даній справі з 06.10.2020 р., що призводить до її подвійного стягнення. Крім того, при здійсненні перерахунку пені судом встановлено, що позивачем під час проведення розрахунку було здійснено нарахування пені за період прострочення, до якого включені і дні фактичної оплати. При цьому позивачем не було враховано, що в день проведення оплати зобов`язання було вже відсутнє повністю.

Судом перевірено методику нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафів "Ліга" та з врахуванням рекомендацій викладених в п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 р. За результатами розрахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1351,01 грн. за період з 07.10.2020 р. по 24.11.2020 р., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, суд відмовляє в задволенні

З врахуванням викладеного, суд також частково задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 345 грн. 59 коп. 3% проценти річних за прострочення сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 06 жовтня 2020 року по 25 листопада 2020 року та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 337,75 грн, 3% проценти річних за прострочення сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн. 63 коп. за період з 07 жовтня 2020 року по 24 листопада 2020 року, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% проценти річних за прострочення сплатою 70% платежу в сумі 84 093 грн., суд відмовляє в задоволенні

Позовні вимоги в частині стягнення 62 грн. 21 коп. 3% річних за прострочення сплатою 30% платежу в сумі 36 040 грн. 13 коп. за період з 13 травня 2020 року по 03 червня 2020 року, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 62,04 грн. за період з 13 травня 2020 року по 02 червня 2020 року (оскільки оплати була здійснена відповідачем 03.06.2020 р.) платіжне доручення №484 від 03.06.2020 р., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення 68 грн. 48 коп. (інфляційного збільшення простроченого сплатою 30% платежу в сумі 36 040 грн. 13 коп. за період з 13 травня 2020 року по 03 червня 2020 року) суд відмовляє в задоволенні виходячи з наступного:

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).