-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.04.2021Справа № 910/7281/20
За позовомФізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовичадо1) ОСОБА_1 2) Компанії Shutterstock Inc. 3) Компанії Depositphotos Inc. 4) Компанії iStockphoto Limited Partnership 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПОЗИТФОТОС УКРАЇНА"провизнання авторських прав на твори та зобов`язання припинення дій, що порушують права автора Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:
від позивача: Гурова К.Т. - представник за довіреністю;
від відповідача-1: Шевченко І.В. - представник за довіреністю;
від відповідачів2-5: не з`явилися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Ястремський Леонід Вадимович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , Компанії Shutterstock Inc., Компанії Depositphotos Inc. в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитфотос Україна", Компанії iStockphoto Limited Partnership, відповідно до якого просить:
- визнати Ястремського Леоніда Вадимовича особою, яка має авторські права, а саме виключні майнові права та авторські немайнові права на фотографії, створені ним в період з 01.01.2007 року по 31.12.2018 року в кількості 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок одна) фотографія під індивідуальними порядковими номерами фотографій від 1 до 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок один) включно, копії вихідних файлів яких в форматі .JPEG надані суду;
- зобов`язати ОСОБА_1 , Shutterstock Inc . (компанію, зареєстровану відповідно до законодавства штату Делавер, США, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ), Depositphotos Inc. (компанію, зареєстровану відповідно до законодавства штату Делавер, США, реєстраційний номер: 5777563) в особі представника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПОЗИТФОТОС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 42296516), iStockphoto Limited Partnership (компанію, зареєстровану відповідно до законодавства Канади, реєстраційний номер: LP14235873) припинити використання належних Ястремському Леоніду Вадимовичу , як особі, яка має авторські права, без його дозволу фотографій, створених ним в період з 01.01.2007 року по 31.12.2018 року, в кількості 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок одна) фотографія під індивідуальними порядковими номерами фотографій від 1 до 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок один) включно, копії вихідних файлів яких в форматі .JPEG надані суду, шляхом їх розміщення за допомогою веб-сайтів shutterstock.com, depositphotos.com, istockphoto.com та bigstockphoto.com.;
- заборонити ОСОБА_1 використовувати будь- яким шляхом та в будь-який спосіб, належні Ястремському Леоніду Вадимовичу , як особі, яка має авторські права, без його дозволу фотографії, створені ним в період з 01.01.2007 року по 31.12.2018 року, в кількості 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок одна) фотографія під індивідуальними порядковими номерами фотографій від 1 до 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок один) включно, копії вихідних файлів яких в форматі .JPEG надані суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, розміщуючи фотографії та надаючи третім особам дозволи (ліцензії) на обмежене платне використання фотографій за допомогою облікових записів відповідача-1 без дозволу позивача порушують майнове право останнього дозволяти або забороняти використання фотографій іншими особами; майнове право позивача на отримання авторської винагороди за використання фотографій іншими особами.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/7281/20, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31.07.2020.
15.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву в якому, зокрема, ТОВ "Депозитфотос Україна" звертає увагу на те, що він є неналежним відповідачем у справі, а позивачем порушено правила територіальної підсудності.
28.07.2020 до суду надійшла заява відповідача-1 про закриття провадження у справі.
Крім того, 31.07.2020 напередодні судового засідання від позивача до суду надійшли наступні заяви та клопотання:
- клопотання про долучення доказів, зокрема, заяви свідка ОСОБА_4 ;
- заяву про залучення в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитфотос Україна";
- клопотання про витребування доказів у ТОВ "Депозитфотос Україна";
- відповідь на відзив на позовну заяву;
- заява про зміну предмета позову.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників відповідачів -2, -4, надходження значної кількості клопотань від сторін, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 30.09.2020 та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.
16.09.2020 через загальний відділ діловодства суду відповідачем-3 подані письмові заперечення на відповідь на відзив та заперечення проти заяви про залучення співвідповідача.
Від позивача, у свою чергу, 21.09.2020 подано клопотання про долучення доказів до справи.
Відповідач-1 звернувся до суду 22.09.2020 із письмовими запереченнями проти клопотання про залучення в якості співвідповідача, проти клопотання про долучення доказів, із відзивом на позовну заяву та просив про поновлення строку для подання відзиву.
30.09.2020, напередодні судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи та письмова відповідь на відзив відповідача-1.
Заслухавши пояснення учасників процесу суд вирішив поновити відповідачу-1 строк для подання відзиву, про що вказано у відповідній ухвалі суду.
У підготовчому судовому засіданні 30.09.2020 суд наголосив, що наразі в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення про розгляд справи відповідачів-2,-4.
Крім того, суд зауважив, що позивачем так і не виконано вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі та не надано пояснення щодо наявності на території України офіційних представництв компанії відповідача-2 та відповідача-4.
Представник ТОВ "ДЕПОЗИТФОТОС УКРАЇНА" також неодноразово наголошував, що він не є представником Компанії Depositphotos Inc. на території України, а діє як самостійна юридична особа.
Таким чином, з огляду на повторну неявку в підготовче судове засідання представників відповідачів-2,-4, суд не вбачав за можливе вирішувати наявні у справі клопотання до належного повідомлення вказаних учасників процесу про час та місце розгляду та вирішив відкласти підготовче судове засідання до 30.10.2020.
23.10.2020 позивач письмово повідомив суд про невстановлення наявності на території України представництв відповідача-2, а 26.10.2020 надав інформацію про те, що Компанія iStockphoto Limited Partnership є дочірньою компанією Getty Images Inc, офіційним представником якої в Україні є Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Имиджес Юкрейн".
Крім того, 30.10.2020, напередодні підготовчого судового засідання представником позивача подані:
- письмові пояснення про повідомлення про розгляд справи відповідача-2;
- клопотання про долучення доказів (2 заяви);
- додаткові пояснення до клопотання про витребування доказів;
- додаткові пояснення до заяви про залучення в якості співвідповідача ТОВ "Депозитфотос Україна".
Відповідачі -2, -3, -4 явку уповноважених представників у підготовче судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представники позивача та відповідача-1, у свою чергу, надали усні пояснення стосовно не вирішених судом заяв та клопотань.
За результатами розгляду заяви про залучення до участі в справі співвідповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитфотос Україна" суд дійшов висновків, що із доводів позивача та заяви про зміну предмету позову не виявляється можливим встановити зміст позовних вимог до ТОВ "ДЕПОЗИТФОТОС УКРАЇНА" як співвідповідача.
Стосовно клопотання позивача про витребування доказів суд зазначив наступне.
Суд дослідивши подані матеріали дійшов висновку, що позивачем не доведено необхідності витребування доказів та не обґрунтовано, які саме обставини, що мають значення для вирішення справи такими доказами підтверджуються. Тому, суд залишив клопотання позивача про витребування доказів від 31.07.2020 без задоволення.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні 30.10.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, про що вказано у відповідній ухвалі.
Також, не вирішеним залишалося питання про долучення до матеріалів справи доказів, поданих позивачем 21.09.2020.
Оскільки положеннями ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено право учасників судового процесу в рамках господарського судочинства подавати докази, заяви та клопотання, тоді суд дійшов висновку про можливість долучити надані позивачем 21.09.2020 докази до справи з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників відповідачів, -2, -3, -4, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 04.12.2020.
Напередодні підготовчого судового засідання 04.12.2020 від позивача по справі надійшли наступні заяви та клопотання:
- заява про зміну предмета позову від 03.12.2020;
- заява про залучення в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Депозитфотос Україна" від 03.12.2020;
- заява про відмову надавати відповіді на запитання відповідача, викладені у відзиві від 03.12.2020.
Відповідач-1, у свою чергу, надав два клопотання про долучення доказів від 02.12.2020 та письмові заперечення проти доказів, доданих позивачем до письмових пояснень по суті справи від 29.09.2020.
Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 04.12.2020 представник позивача, у першу чергу, наполягав на прийнятті заяви про зміну предмета позову та просив залучити до справи співвідповідача.
Представник відповідача надав свої усні пояснення та повністю заперечив проти доводів представника позивача та заявлених ним у справі клопотань.
Судом було розглянуто заяву позивача про зміну предмету позову в редакції від 03.12.2020 та встановлено, що вказану заяву було надіслано на електронну пошту учасників справи.
Враховуючи те, що дії позивача зі зміни предмету позову не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням такої заяви в редакції від 30.10.2020.
Крім того, суд вирішив за необхідне залучити до участі в справі як співвідповідача - ТОВ "Депозитфотос Україна".
Зважаючи на наявні у матеріалах справи фактичні дані, предмет спору у справі та підстави позову, суд дійшов висновку про можливість долучити надані позивачем 30.07.2020, 15.09.2020, 29.09.2020, 28.10.2020 та відповідачем-1 02.12.2020 докази до справи з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників відповідачів, -2, -3, -4, залучення співвідповідача, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 29.01.2021.
16.01.2021 Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та призначено підготовче судове засідання у справі на 19.02.2021.
19.02.2021, напередодні підготовчого засідання до суду звернувся представник позивача з письмовими запереченнями на клопотання відповідача-1 про долучення доказів від 02.12.2020 та щодо інформації, наведеної відповідачем-1 у клопотанні про долучення доказів від 02.12.2020.
Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 19.02.2021 представник позивача надав усні пояснення та повідомив про подачу висновку експерта через загальний відділ діловодства суду.
Представник відповідача-1, у свою чергу, просив суд надати йому додатковий час для ознайомлення з висновком, долученим позивачем.
Інші відповідачі явку уповноважених представників у підготовче судове засідання 19.02.2021 не забезпечили.
З огляду на те, що в судовому засіданні 19.02.2021 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.04.2021.
19.02.2021 позивач долучив до справи висновок експерта № СЕ-19/111-21/2643-ФТ від 18.02.2021 за результатами проведення судової фототехнічної експертизи за експертною спеціальністю 6.1. "Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення" та просив визнати поважними причини пропуску строку для подання такого доказу.
Крім того, 24.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові докази, що були предметом експертного дослідження та клопотання про визнання поважними пропуску строку для подання таких доказів.
Відповідач-1, у свою чергу, звернувся до суду із письмовими запереченнями проти клопотань про долучення доказів від 19.02.2021 та від 22.02.2021, а позивач 02.04.2021 надав письмову відповідь на вказані заперечення відповідача-1.
Безпосередньо в судовому засіданні 02.04.2021 представники позивача та відповідача-1 надали усні пояснення на підтвердження їх позиції у справі.
Відповідачі 2-5 явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доводи учасників процесу, з огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Положеннями ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Крім того, суд наголошує на статті 207 Господарського процесуального кодексу України, з якої вбачається, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні доні, враховуючи доводи представників позивача та відповідача-1, суд дійшов висновку, що надані позивачем 19.02.2021 та 22.02.2021 докази мають значення для вирішення спору по суті не могли бути подані позивачем раніше з поважних причин.
Таким чином, суд визнає поважними причини неподання позивачем докази в установленні законодавством строки та долучає їх до справи. Крім того, судом враховані письмові та усні заперечення відповідача-1 проти вказаних доказів під час вирішення спору по суті.
У судовому засіданні 02.04.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ястремський Леонід Вадимович починаючи з 01.03.2010 офіційно здійснював підприємницьку діяльність Код КВЕД 74.20 у сфері фотографії.
Як вбачається із доводів позивача, безпосередньо ним та його працівниками в період з 01.01.2007 до 31.12.2018 було створено та оприлюднено 1 406 641 фоторгафічний твір, а відповідач-1 лише періодично допомагала з певних технічних питань.
28 серпня 2010 року між позивачем та відповідачем 1 було зареєстровано шлюб, про що Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис № 278.
Протягом періоду з 28 жовтня 2011 року до 01 лютого 2018 року працівниками позивача, які відповідно до службових обов`язків створювали з фотографії, були: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (надалі Працівник/Працівники). Копії трудових договорів із зазначеними Працівниками додаються до позовної заяви.
Крім того, між позивачем та Працівниками було укладено договори про розподіл майнових прав на службові твори, предметом яких є розподіл майнових прав на службові твори, які Працівники створили при виконанні трудових обов`язків, що підтверджується долученими до позову доказами.
Позивач також укладав із фотомоделями договір (надалі - Модельний реліз), відповідно до якого фотомодель надає позивачу повне виключне право на використання фотографій із її зображенням. Положення Модельних релізів містять опис фотосесії, яка була проведена за участю фотомоделі. Кожна фотомодель зображена на окремій фотографії із відповідним підписаним нею Модельним релізом, який тримає у руках, вказані дані знаходяться на Жорсткому диску Seagate Basic S/N NABC3QTO вміст якого досліджений судом безпосередньо в судовому засіданні 02.04.2021 за участі представників позивача та відповідача-1.
Позивач здійснив перше оприлюднення всіх фотографій шляхом їх публікування за допомогою двох веб-сайтів третіх осіб stock.adobe.com; та shutterstock.com.
За своєю суттю опублікування Фотографій за допомогою веб-сайтів третіх осіб є депонуванням Фотографій у депозитори з відкритим доступом та можливістю платного отримання в ньому примірника фотографічного твору будь-якою особою (можливістю отримання примірника фотографії та ліцензії та її використання).
Володільцем облікового запису на веб-сайті третіх осіб stock.adobe.com є позивач. Режим відкритого доступу до перегляду оприлюднених позивачем під комерційним найменуванням «Africa Studio» Фотографій та отримання ліцензій на їх використання доступний за посиланням: https://stock.adobe.com/ru/search7creator id=293313.
Пізніше, обліковий запис на веб-сайті shutterstock.com було зареєстровано на відповідача-1. Позивач стверджує, що реєстрація зазначеного акаунта на відповідача-1 була пов`язана із відсутністю на той момент у позивача закордонного паспорту, необхідного для здійснення реєстрації облікового запису та відсутністю технічної можливості реєстрації акаунту на двох осіб.
Режим відкритого доступу до перегляду оприлюднених під комерційним найменуванням «Africa studio» Фотографій та отримання ліцензій на їх використання доступний за посиланням: https://www.shutterstock.com/g/belchonock.
Так, до 07 грудня 2009 року зазначений обліковий запис на веб- сайті shutterstock.com містив інформацію, що авторами фотографічних творів, опублікованих за допомогою зазначеного облікового запису є «Olga Chernetskaya & Leonid Yastremsky». Від 07 грудня 2009 року зазначена інформація була змінена на псевдонім « Africa Studio », що підтверджується електронним листом від служби підтримки веб-сайту shutterstock.com, копія якого додається позивачем.
Таким чином, вперше опублікування фотографічних творів в їх загальній кількості 1 406 641 здійснювалося за допомогою двох веб-сайтів - stock.adobe.com та shutterstock.com.
В подальшому, Фотографії були також опубліковані за допомогою веб-сайтів depositphotos.com, istockphoto.com, аккаунти на яких були зареєстровані на ім`я відповідача-1. Режим відкритого доступу до перегляду опублікованих Фотографій доступний за посиланнями:
- https://depositphotos.com/portfolio-l 177973.html;
- https://www.istockphoto.com/ru/portfolio/belchonock.
Окрім того, 31.03.2011 року, відповідач-1 користуючись наявністю в неї доступу до аккаунту та всіх розміщених на ньому Фотографій на веб-сайті третіх осіб shutterstock.com, опублікувала за допомогою веб-сайту третіх осіб bigstockphoto.com, всі Фотографії, які публікувалися за допомогою веб-сайту третіх осіб shutterstock.com, що підтверджується електронним листом від служби підтримки веб-сайту третіх осіб shutterstock.com, копія якого додається. Зазначеним листом, що завдяки переадресації надійшов також на електронну пошту позивача, службою підтримки пропонувалось відповідачу-1 приєднатися до спеціальної програми, завдяки якій буде здійснюватися автоматичне копіювання всіх фотографій з аккаунту на платформі (включаючи поточні та наступні фото) на платформу Bigstock. Факт розміщення всіх Фотографій на веб-сайті bigstockphoto.com свідчить про те, що Відповідач-1 скористалася вказаною пропозицією.
Режим відкритого доступу до перегляду опублікованих Фотографій доступний за посиланням https://www.bigstockphoto.com/ru/search/?contributor==Yastremska.
Перелік Фотографій, які передавались для публікації за допомогою веб-сайту bigstockphoto.com повністю ідентичний переліку Фотографій, що були опубліковані на сайті shutterstock.com.
29 березня 2018 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, копія якого додається. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2019 року у справі №487/8747/18 розірвано шлюб між позивачем та відповідачем-1.
Спірні фотографічні твори не увійшли в склад майна, що було предметом розподілу між подружжям в якості спільної сумісної власності.
Позивач також стверджує, що після припинення спільного життя, за його згодою, облікові записи на веб-сайтах shutterstock.com, bigstockphoto.com, depositphotos.com, istockphoto.com залишилися зареєстрованими на відповідача-1.
Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що з огляду на істотну зміну обставин, а саме позбавлення позивача доступу до облікових записів, зареєстрованих на відповідача-1, позивач не надав відповідачу-1 своєї згоди на подальше використання Фотографій після 06.11.2019 року шляхом публікації Фотографій та надання третім особам дозволів (ліцензії) на обмежене платне використання Фотографій, в тому числі, за допомогою облікових записів, зареєстрованих на відповідача 1. Однак, відповідач-1 продовжила одноособово без участі позивача публікувати Фотографії та за винагороду надавати третім особам дозволи (ліцензії) на використання Фотографій, чим порушила авторські майнові права позивача.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач-1 посилається, зокрема, на таке:
- відповідач-1 з 2006 року займається діяльністю зі створення оригінальних фотографічних творів, у тому числі з метою отримання прибутку від їх продажу;
- за усною домовленістю при розлученні відповідач-1 регулярно передавала частину свого прибутку позивачу, в тому числі і за надання позивачем послуг зі зберігання та адміністрування бази фотографій, належних відповідачу;
- наприкінці 2019 позивач дізнався, що відповідач-1 замовила розробку власного програмного забезпечення для зберігання бази фотографій та після цього позивач закрив відповідачу доступ до серверу, безпідставно привласнивши результати багаторічної творчої діяльності відповідача-1;
- сам позивач зазначив у позові, що творчою працею займалась відповідач-1, а він займався господарським та адміністративним забезпеченням її творчої діяльності;
- модельні релізи, які укладалися з відповідачем, дублювалися і на ім`я позивача, тобто, сторонами створювався набір документів (релізів) у двох примірниках;
- позивач не надав суду вихідні файли зображень, що використовувалися для подальшої обробки на підтвердження викладених у позові обставин.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 435 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України), первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
У частині першій та другій статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. (презумпція авторства).
Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 443 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, зокрема фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або наукам.
За законодавством країн Союзу зберігається право визначати термін охорони фотографічних творів і творів прикладного мистецтва, охоронюваних у якості художніх творів; проте цей термін не може бути менший двадцяти п`яти років від часу створення такого твору (частина четверта статті 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів).
У частинах першій, другій статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Частина перша статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відносить до об`єктів авторського права твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема фотографічні твори.
Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 ЦК України).
Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз`яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.
Відповідно до частин першої, третьої статті 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, вперше фотографічні твори були опубліковані саме позивачем на веб-сайті stock.adobe.com. та shutterstock.com.
Вирішуючи справи щодо захисту авторських прав, суди повинні виходити з того, що за закріпленим у процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем або загрозу такого порушення, розмір шкоди (за винятком вимоги щодо виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача; відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні об`єкта авторського права, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.
З урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, спростувати її повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження факту наявності у позивача вихідних файлів спірних Фотографій ним долучено до справи Висновок експерта № СЕ-19/111-21/2643-ФТ від 18.02.2021 за результатами проведення судової фототехнічної експертизи за експертною спеціальністю 6.1. "Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення".
На вирішення експерта були поставлені наступні питання:
- Чи піддавалися зображення, що містяться у вихідних файлах - Файлі 1 та Файлі 2 - обробці? Якщо ні, то якими відомостями підтверджується цей факт? (згідно з висновком експерта не піддавалися).
- Чи виготовлено зображення, що містяться в Файлі 1-А та Файлі 1-Б шляхом обробки одного і того самого зображення, що міститься у вихідному Файлі 1? (згідно з висновком експерта зображення, що міститься у файлі 1-А було виготовлено шляхом обробки зображення іншого екземпляру (копії) Файлу 1. Зображення у Файл 1-Б є похідним від зображення у Файл 1-А).
- Чи виготовлено зображення, що містяться в Файлі 2-А та Файлі 2-Б шляхом обробки одного і того самого зображення, що міститься у вихідному Файлі 2? (згідно з висновком експерта зображення у Файл 2-Б є похідним від зображення у Файл 2-А).
- Чи є зображення в Файлі 1-А та Файлі 1-Б цілком ідентичними між собою? (згідно з висновком експерта зображення співпадають за розмірами, яскравістю, насиченістю, контрастністю зображень, наявністю, розміщенням та взаємним розміщенням елементів зображень і розрізняються розмірами та контрольними сумами файлів. Виявлені розбіжності можуть пояснюватися різними алгоритмами запису та збереження інформації).
- Чи є зображення в Файлі 2-А та Файлі 2-Б цілком ідентичними між собою? (згідно з висновком експерта зображення співпадають за розмірами, яскравістю, контрастністю зображень, наявністю, розміщенням та взаємним розміщенням елементів зображень і розрізняються розмірами та контрольними сумами файлів, а також насиченістю кольорів зображень. Виявлені розбіжності можуть пояснюватися наслідками редагування зображень у графічному редакторі, різними алгоритмами запису та збереження інформації).
Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
24.02.2020 позивачем надано, а судом долучено до справи докази:
- файли фотографій, а саме файли з назвами « 3840420», « 3905018», « 3840420-0», « 3905018-0», «shutterstock 767288332», «Depositphotos_181474714_ds», що були предметом експертного дослідження, за результатами якого складено висновок експерта №СЕ-19/111-21/2643-ФТ від 18.02.2021 p., записані на Флеш накопичувач Kingston Technology 16 Gb Data Traveler SE9;
- відеозапис процесу завантаження файлів на Флеш накопичувач Kingston Technology 16 Gb Data Traveler SE9. записаний на диск DVD+R EVO в файлі під назвою - Відеозапис завантаження файлів» в форматі «WMV».
Відповідно до ч. 2. ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, вимога про засвідчення електронним цифровим підписом стосується копії електронного доказу. Позивачем 22.02.2021 подане до суду оригінал електронного доказу - відеозапис здійснення завантаження фотографій для експертного дослідження, що був перенесений на диск для надання суду, а тому, підписання електронним цифровим підписом такого доказу відповідно до норм чинного господарського процесуального законодавства України не вимагається.
Позивач наголосив, що після отримання зазначеного флеш накопичувача від експерта після проведення експертизи, будь-яких втручань у зміст носія інформації не здійснювався, з міркувань збереження інформації в тому вигляді, в якому вона підлягала дослідженню експертом. Позивачем, в даному випадку, було здійснено лише передання носія інформації від експерта до суду.
Стосовно заяви свідка ОСОБА_4 суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
З долученої заяви свідка ОСОБА_4 вбачається, що:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася у чат підтримки, розміщений на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, посилання на який розміщено на зазначеному сайті в рубриці «Контакти». Після розмови з представником компанії, на адресу електронної пошті ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист від представника TOB «Депозитфотос Україна» ОСОБА_10 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка підписалася як менеджер Depositphotos Inc. Електронний лист містив файл з типовою «Ліцензійною угодою», що укладається ТОВ «Депозитфотос Україна», як Ліцензіаром, предметом якої є надання права Ліцензіату на використання файлів - об`єктів авторських прав, розміщених на сайті depositphotos.com та файл з « Додатком до Ліцензійної угоди ».
- 30.07.2020 ОСОБА_4 звернулася з листом через службу підтримки сайту depositphotos.con; до адміністрації сайту, в якому попросила повідомити, чи дійсно ОСОБА_10 є менеджером компанії Depositphotos Inc. та отримала відповідь, що це дійсно так.
Вказаними обставинами підтверджується факт здійснення ТОВ "Депозитфотос Україна" представництва інтересів Компанії Depositphotos Inc.
Крім того, безпосередньо в судовому засіданні 02.04.2021 представник позивача наголосив на необхідності дослідження доказів, долучених ним до письмових пояснень від 30.09.2020.
Так, зокрема, позивач долучив скріншоти його переписки з клієнтами за 2009-2010 роки та скріншоти переписки з відповідачем-1 за 2009 рік.
Однак, з доданих позивачем скріншотів переписок з клієнтами не можливо достовірно встановити між ким проводилося листування.
Суд дійшов висновку, що надані позивачем знімки екранів не містять підтвердження факту укладення будь-яких договорів з позивачем, а сама переписка не містить ідентифікуючих ознак, які б давали підстави вважати, що листування відбулося саме з позивачем чи його уповноваженою особою.
Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Частиною першою ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Роздруківка електронного листування без ЕЦП не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення та зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 р. у справі № 9901/43/19. Крім того, аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2018 р. у справі № 226/1204/18, від 04.12.2018 р. у справі № 2340/3060/18, від 23.11.2018 р. у справі № 813/1368/18, від 14.12.2018 р. у справі № 804/3580/18, від 11.06.2019 р. у справі № 904/2882/18 та від 24.09.2019 р. у справі № 922/1151/18.
Натомість приналежність електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачу-1 та електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу сторонами заперечено та спростовано не було, як і факт наявності електронного листування між відповідачем-1 та позивачем.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач-1 не надала жодних доказів на підтвердження власних доводів про здійснення діяльності зі створення оригінальних фотографічних творів з метою отримання прибутку з 2006 року.
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається лише, що ОСОБА_1 є керівником юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Африка Студіо", яке зареєстровано 08.04.2020.
У судовому засіданні 02.04.2021 судом також було досліджено зміст облікових записів, які знаходяться за наступними посиланнями:
- ІНФОРМАЦІЯ_5- ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- ІНФОРМАЦІЯ_7- ІНФОРМАЦІЯ_8За результатами дослідження вказаних посилань судом встановлено, а представниками позивача та відповідача-1 не спростовано, що в облікових записах вказано автором або власником саме відповідача-1, а не позивача.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем на спростування позовних вимог.
На відміну від позивача, відповідачем-1 не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтвердили наявність вихідних файлів спірних фотографічних творів.
Також, суд враховує, що позивач з 2010 року офіційно займався підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку в сфері фотографій та залучав для здійснення такої діяльності працівників відповідно до трудових договорів.
У той же час, авторське право позивача на спірні фотографічні твори відповідачем-1 не спростовано, а розміщення вказаних творів на веб-сайта відповідачів 2-5 з використанням відповідних облікових записів відповідача-1 порушує майнові авторські права позивача.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги презумпцію авторства, а також те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача-1.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича задовольнити повністю.
2. Визнати Ястремського Леоніда Вадимовича особою, яка має авторські права, а саме виключні майнові права та авторські немайнові права на фотографії, створені ним в період з 01.01.2007 року по 31.12.2018 року в кількості 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок одна) фотографія під індивідуальними порядковими номерами фотографій від 1 до 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок один) включно, копії вихідних файлів яких в форматі .JPEG надані суду.
3. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ) (компанію, зареєстровану відповідно до законодавства штату Делавер, США, реєстраційний номер: 5074916), Depositphotos Inc. (115West 30th Street Suite, 1110B, New York, NY 10001, USA) (компанію, зареєстровану відповідно до законодавства штату Делавер, США, реєстраційний номер: 5777563) в особі представника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕПОЗИТФОТОС УКРАЇНА" (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, 1/27; код ЄДРПОУ 42296516), iStockphoto Limited Partnership (Suite 313-1240 20th Ave SE, Calgary, Alberta T2G 1M8, Canada) (компанію, зареєстровану відповідно до законодавства Канади, реєстраційний номер: LP14235873 ) припинити використання належних Ястремському Леоніду Вадимовичу , як особі, яка має авторські права, без його дозволу фотографій, створених ним в період з 01.01.2007 року по 31.12.2018 року, в кількості 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок одна) фотографія під індивідуальними порядковими номерами фотографій від 1 до 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок один) включно, копії вихідних файлів яких в форматі .JPEG надані суду, в тому числі, але не виключно, шляхом їх розміщення за допомогою веб-сайтів shutterstock.com, depositphotos.com, istockphoto.com та bigstockphoto.com.
4.-Заборонити ОСОБА_1 використовувати будь-яким шляхом та в будь-який спосіб, належні Ястремському Леоніду Вадимовичу , як особі, яка має авторські права, без його дозволу фотографії, створені ним в період з 01.01.2007 року по 31.12.2018 року, в кількості 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок одна) фотографія під індивідуальними порядковими номерами фотографій від 1 до 1 406 641 (один мільйон чотириста шість тисяч шістсот сорок один) включно, копії вихідних файлів яких в форматі .JPEG надані суду.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 306, 00 грн.
6. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено та підписано 12.04.2021 року.
Суддя Ю.О.Підченко
скопійовано
-
скопійовано
-
