Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8990/19

Номер провадження2/711/302/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

адвокатів Трощенка В.В., Міщенка С.В., Шевченка С.М.,

представника ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката ОСОБА_2 Трощенка Віталія Васильовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

До Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла позовна заява, у які представника позивач ОСОБА_2 . ОСОБА_5 зазначає наступне. 21.06. 2019 року о 18 годині в м. Черкаси, на перехресті вулиць Благовісна - Різдвяна , водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Ауді - А6, д/н НОМЕР_1 (власник транспортного засобу ОСОБА_4 ), порушив правила дорожнього руху, в результаті чого відбулось зіткнення з транспортним засобом INFINITI FХ -37, д/н НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , чим здійснив правопорушення, що передбачене ст.124 КпАП України.

Згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2019 року по справі № 711/5182/19 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Про настання страхового випадку було повідомлено ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» де застраховано автомобіль відповідача ОСОБА_3 .

Протоколами огляду транспортного засобу від 03.07.2019 р. та від 12.07.2019 р. був встановлений перелік пошкоджень отриманих автомобілем INFINITI FХ -37, д/н НОМЕР_2 у результаті ДТП.

На підставі даних протоколів ПАТ «НСК«ОРАНТА» складений страховий акт № ОЦВ-19-23-9395/1 та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 42 282 27 грн. Дані кошти були перераховані на рахунок ОЩАДБАНК на прізвище ОСОБА_2 04.09.2019 року, що підтверджується повідомленням по «vіЬег».

Згідно висновку експерта від 28.10.2019 року №191/19 за результатами автотоварознавчого дослідження сума збитку становить 138349,05 грн з урахуванням зносу, а сума відновлювальних робіт згідно ремонтної калькуляції становить 255049,52 грн так як запасні частини закуповуються нові.

Отже, ОСОБА_2 будуть понесені значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж нараховані страхові відшкодування. На сьогоднішній день невідшкодованими залишаються 212767,25 грн.

При зверненні до ПАТ «НСК«ОРАНТА» позивачу було повідомлено, що різниця у вартості ремонту та страхових виплатах полягає в тому, що при розрахунку виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту деталі міняються на нові, а отже і різниця в понесених ОСОБА_2 витратах підлягає стягненню саме з відповідача, як безпосереднього винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ч. 1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон №1961-IV (ст.З) визначає забезпечення

відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону №1961-Г/ (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК підстав.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст.1194 ЦК - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на вищевикладені норми відповідальність за шкоду несе безпоседньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача повність встановлена постановою суду, страхові відшкодування не в повній мірі покрили понесені витрати, вважаю що саме з відповідачів підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами у розмірі 212767,25 грн., на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля.

Відповідно до п. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Оскільки дорожньо- транспортна пригода трапилась на перехресті вулиці Благовісна та вулиці Різдвяна, вважаємо, що даний позов підсудний саме Придніпровському районному суду м. Черкаси.

Відповідно до п.6 ч.З ст.175 ЦПК України повідомляю, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися.

Відповідно до п.7. ч.З ст.175 ЦПК України повідомляю, що вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалось.

Відповідно до п.8 ч.З ст.175 ЦПК України повідомляю, що у позивача (або іншої особи) перебувають оригінали письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до ч. 10 п. З ст. 175 ЦПК України іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав нами не подавалось.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 4, 28, 175 ЦПК України просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 , як винуватця ДТП, ОСОБА_4 (як власника т/з) та ПАТ «HACK «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 212767,25 грн (двісті дванадцять тисяч сімсот шістдесят сім ) грн 25 коп., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2550,49 грн ( дві тисячі п 'ятсот п 'ятдесят ) грн. 49 коп., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 за проведення експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку в розмірі 3500 грн (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. та витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду т а відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшла 20.01.2020 заява про розгляд справи за її відсутності. Зазначила, що транспортний засіб був проданий нею на підставі доручення.

Від відповідача ОСОБА_3 та його адвоката Шевченка С.М. 27.01.2020 надійшов відзив у якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві вказують, що представник позивача ОСОБА_6 звернувся у Придніпровський районний суд міста Черкас в інтересах позивача ОСОБА_2 із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо -транспортної пригоди. У своїй позовній заяві ОСОБА_6 та ОСОБА_2 просили стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 212767,25 грн.; судовий збір в розмірі 2550,49 грн.; витрати на проведення експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку в розмірі 3500 грн. Крім того, позивач просить покласти всі витрати, пов`язані із розглядом справи на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 категорично не погоджується із позовними вимогами, оскільки позов є необґрунтованим, доводи, викладені у позовній заяві не підтверджуються належними та допустимими доказами, та, як наслідок, вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі із огляду на наступне. По-перше. Щодо солідарного обов`язку відповідачів. Позивач пред`явив вимогу щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, а також власника джерела підвищеної небезпеки. Дійсно, на момент ДТП ПАТ «НАСК «ОРАНТА» була страховиком, а ОСОБА_3 страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5207357 від 15.04.2019 року. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України.)

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортній засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою,

цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону )

За змістом пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, ПАТ «HACK «ОРАНТА», уклавши з відповідачем ОСОБА_3 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.

Відтак, позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Така ж сама правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18) .

По друге. Щодо позовних вимог до власника джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту б постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України)».

Тобто, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки не можуть бути пред`явлені до власника такого джерела, якщо він не є тотожним із особою, яка здійснює діяльність джерела підвищеної небезпеки.

По третє. Щодо розмежування розміру відповідальності страховика та страхувальника.

У постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між Фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавай шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

По-четверте. Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП на рівні вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

Відповідно до постанови від 12 березня 2018 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/5001/17 обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Приписи статті 29 та пункту 32.7 статті 32 цього Закону передбачають, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.

По-п`яте. Щодо встановлення одноосібного винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України «шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: ....За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці, залежно від обставин, що мають істотне значення».

Окрім того, відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб»

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 10.01.2019 року по справі № 274/4882/17 Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду «У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України)»

Згідно із цією ж постановою, положення пункту 36. З статті 36 Закону застосовується у разі поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно- правова відповідальність яких застрахована відповідно до вимог Закону...

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративні справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом».

Дійсно, відповідно до постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05.07.2019 року по справі про адміністративне правопорушення № 711/5182/19 відповідач ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні вимог п.п. 16.11 Правил дорожнього руху та, відповідно вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідач визнав свою вину у вчиненні даного правопорушення шляхом порушення вимог п. 16.11 ПДР України і ніяким чином не оспорює судове рішення у цій частині. Разом з тим, відповідач вважає, що настання даної дорожньо-транспортної пригоди стало можливим в тому числі і внаслідок порушення позивачем ОСОБА_2 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій, в тому числі і той, що має перевагу у русі «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

На момент дорожньо-транспортної пригоди у транспортному засобі відповідача ОСОБА_3 було встановлено відеореєстратор, на якому зафіксовано, що зіткнення відбулося у момент, коли його (відповідача) транспортний засіб вже майже завершив маневр проїзду перехрестя.

Із фотознімків, які були зроблені безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, на місці згаданої ДТП, вбачається, що місце контакту на автомобілі відповідача розташовується в районі заднього правого колеса.

Всі наведені обставини свідчать про те, що, у разі дотримання правил швидкісного режиму позивачем ОСОБА_2 та своєчасного застосування гальмування при виявленні небезпеки для руху, зіткнення транспортних засобів, швидше за все, не відбулося б. При цьому, на думку як відповідача, так і його представника, позивачеві, навіть, не потрібно б було повністю зупиняти свій автомобіль до ліні руху автомобіля відповідача, а лише поступово знизити швидкість не екстреним, а звичайним, службовим гальмуванням.

Питання про наявність в діях позивача ОСОБА_2 технічної можливості запобігти зіткненню, раніше не вирішувалося, але воно має суттєве значення для вирішення по суті даного позову, оскільки необхідно проводити поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована відповідно до вимог п. 36.3 статті 36 Закону... та ст. 1188 ЦК України.

Вирішити таке питання можливо шляхом проведення комплексної транспортно- трасологічної та автотехнічної експертизи за матеріалами даної цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення № 711/5182/19. Крім того, у разі задоволення клопотання про призначення судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, для її проведення ряд необхідних вихідних даних, зокрема щодо розташування місця зіткнення, транспортних засобів та параметрів проїзної частини дороги міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 711/5182/19, тому до матеріалів відзиву додається клопотання про витребування даної справи із Придніпровського районного суду міста Черкаси.

Тобто, позивач не довів у встановленому законом порядку належними та допустимим доказами розмір заподіяної йому внаслідок ДТП шкоди, порядок її стягнення, а також не визначив коло осіб, які є відповідальними за заподіяння позивачеві шкоди, а значить, у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування заподіяної майнової шкоди позивачеві слід відмовити у повному обсязі.

Розмір судових витрат, які поніс, та які планує понести відповідач ОСОБА_3 у зв`язку із розглядом даної справи складає до 7000 грн,, з яких: 5000 грн. - фактичні витрати на професійну правничу допомогу; - до 2000 грн. - можливі витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку із участю адвоката у судових засіданнях

З огляду на вищевикладене, просить у задоволенні позову ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди відмовити повністю.

17.03.2021 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про призначення комплексної транспортно-трасологічної експертизи.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Повідомили додатково, що шкода позивачу завдана ОСОБА_3 , який зобов`язаний відшкодувати завданий збиток. Розмір відшкодування відповідачем фактично не оскаржувався.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Шевченко С.М. заперечував щодо задоволення клопотання. Зауважив, що суд розглядав адміністративні матеріали тільки щодо дій ОСОБА_3 . Отже, на даний час є невизначеною ступінь відповідальності сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у судовому засіданні повідомила, що позивачу було сплачено 42282,27 грн. Щодо задоволення позову заперечувала.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.07.2019 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Відповідно наданих доказів власником автомобіля Ауді - А6, д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_4 .

Керуванням автомобіля Ауді - А6, д/н НОМЕР_1 під час ДТП здійснював відповідач по справі ОСОБА_3 .

Листом від 03.09.2019 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомила, що згідно страхового акту № ОЦВ-19-23-9395/1страховиком 16.08.2019 було здійснено страхове відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 42282,27 грн.

Відповідно до висновку № 191/19 експерта за результатами авто товарознавчого дослідження від 28.10.2019 сума збитку становить 138349,05 грн. з урахуванням зносу, сума відновлювальних робіт згідно ремонтної калькуляції становить 255049,52 грн.

Відповідно до квитанції № 191/19 вартість даного експертного дослідження становить 3500 грн. Замовником зазначена ОСОБА_2 .

Заперечуючи проти вартості матеріальних збитків, визначених висновку № 191/19 експерта за результатами авто товарознавчого дослідження від 28.10.2019 відповідачем не надано будь-якого іншого розрахунку вартості спричиненої позивачці шкоди. Клопотань про призначення відповідної експертизи з боку відповідача не надходило.

Вирішуючи вимоги про часткове задоволення позову суд виходить з наступного.

Згідно до п.1ч.1ст.1188 ЦК України шкода,завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах,а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо- транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страховою відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

У зв`язку із зазначеним, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211 св 18).

В даному випадку позивач пред`явив вимогу до винної особи про відшкодування непогашеної частини повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Крім того, за правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже на підставі викладеного, суд не погоджується з висновками позивача щодо визначення відповідачами ОСОБА_4 (як власника транспортного засобу) та ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Оскільки позивачу відшкодовано страхове відшкодування за шкоду, що спричинена внаслідок ДТП, у розмірі 42282,27грн., суд встановив, що позивач має право на отримання різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка одержана від страховика, а саме в розмірі 212767,25 грн.

Суд також стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача вартість проведеного автотоварознавчого дослідження, яке підтверджено відповідним актом, в сумі 3500 грн.

Суд вважає, що посилання відповідача на встановлення одноосібного винуватця ДТП не заслуговують на увагу з огляду на те, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.07.2019 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Тобто, при розгляді даної цивільної справи, суд враховує наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили

На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір»,з відповідача на користь позивача суд стягує судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1167, 1187, 1200, 1201, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов адвоката ОСОБА_2 Трощенка Віталія Васильовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , прописаний АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , прописана АДРЕСА_2 ) в відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі212767,25 грн., 3500 грн. за проведення експертного дослідження, 2550,49 грн. судового збору, а всього 218817,74 грн.

В решті - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти робочих днів.

Головуючий: Н. М. Кондрацька