Справа № 565/231/21

Провадження № 2/565/344/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Ломази С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пелиха А.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу №565/231/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними, стягнення коштів та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Ощадбанк» з вимогами:

-визнати незаконними дії АТ «Ощадбанк» щодо арешту та автоматичного стягнення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитною лінією, заборонити арештовувати, блокувати чи будь-яким іншим способом обмежувати доступ до рахунків та грошей, які знаходяться на них без рішення суду;

-стягнути з відповідача АТ «Ощадбанк» на його користь безпідставно стягнуті кошти у сумі 92 299,95 грн;

-стягнути з відповідача АТ «Ощадбанк» на його користь відшкодування за заподіяну моральну шкоду у сумі 100 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05.11.2020 року при спробі зняти кошти з карткового рахунку, не зміг цього зробити і отримав повідомлення від АТ «Ощадбанк» на телефон про те, що обмежено ліміт на видачу коштів. Через 20 хвилин отримав повідомлення про те, що з його рахунку НОМЕР_1 було списано кошти для сплати погашення заборгованості перед банком по рахунку НОМЕР_2 у сумі 20 621,45 грн. Саме така сума була йому зарахована на рахунок як заробітна плата.

Того ж дня, працівник банку повідомила йому, що його банківський рахунок арештований та кошти стягуються через наявність у нього заборгованості за банківським продуктом «Мій Комфорт», рахунок № НОМЕР_3 . Про такі дії АТ «Ощадбанк» його не повідомляв.

20.11.2020 року у нього погіршився стан здоров`я. Звернувшись до лікаря, останній виписав йому направлення на ІФА -тест та лікарняний лист. цього ж дня на його рахунок було нараховано частину заробітної плати у сумі 5 686 грн, які також були безпідставно списані АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Таким чином він опинився хворий без коштів на лікування і був змушений лікуватись «народною медициною», принижуватись позичати кошти у знайомих на придбання ліків. 27.11.2020 року він закрив лікарняний.

До його знайомих та рідних почали телефонувати інші банки, перед якими в нього також є фінансові зобов`язання, погрожуючи, що їм прийдеться оплачувати його борги, а рідним виселенням з квартири. На нього також почали тиснути його колеги по роботі, яким він також повинен віддавати борги.

02.12.2020 року був підданий булінгу зі сторони колег на роботі, адже повністю перестав виконувати свої богові зобов`язання. Через це у нього на роботі стався гіпертронічний криз.

04.12.2020 року йому знову було нараховано заробітну плату у сумі 14 543 грн. та знову незаконно АТ «Ощадбанк» стягнуто всю суму. Йому довелось іти підробляти вантажником, щоб заробити кошти на харчування.

У подальшому АТ «Ощадбанк» безпідставно стягнув кошти 18.12.2020 року у сумі 5 221 грн. та 8 153 грн, 28.12.2020 року - 12 700 грн, 05.01.2021 року - 14 931 грн, 06.01.2021 року - 800 грн, 12.01.2021 року - 9 676,52 грн, які надходили йому на рахунок як заробітна плата, премія та матеріальна допомога.

Вказує, що банк арештувавши його рахунок та стягнувши кошти порушив ст. ст. 24-25 Закону України «Про оплату праці», Закон України «Про прожитковий мінімум», ст. ст. 27, 43, 46, 48, 59, 64, 68 Конституції України, ст. ст. 1066, 1071 ЦК України.

Вказує на те, що з листопада 2020 року перебуває у стресовому стані та декілька раз хворів через своє безправне положення, виснаженість нервової системи, відчуває почуття приниженості, зверхнього ставлення відповідача. Не мав можливості купувати ліки під час хвороби 29.02.2021 року він був змушений звільнитись з роботи через незаконні дії АТ «Ощадбанк». Через неможливість повертати борги він не зміг працювати у такій атмосфері. Такими обставинами йому заподіяна моральна шкода.

Від відповідача АТ «Ощадбанк» надійшов відзив, у якому просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через безпідставність. Відзив обґрунтовує тим, що 27.03.2019 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти), шляхом подачі та підписання заяви про приєднання № 5173/241116 до Договору комплексного банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.1 заяви про приєднання, умовою приєднання до Договору є підписання цієї заяви про приєднання до договору, а клієнт беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день приєднання розміщена на інтернет сторінці банку www.oschadbank.ua та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. За умовами п.3.2 Заяви про приєднання, банк відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок операції за якими можуть здійснюватись з використання електронного платіжного засобу з дебетово-кредитною схемою. За змістом п.3.4.1 Заяви про приєднання, банк відкриває рахунок № НОМЕР_3 в гривні України на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. Відповідно до п.п. 1 п. 4.1 Заяви про приєднання, проставленням власноручного свого підпису під цією заявою про приєднання позичальник підтверджує своє письмове клопотання про отримання кредиту та усвідомлення того, що укладає договір в повному обсязі, з урахуванням всіх його складових частин, зокрема, договору банківського рахунку, договору банківського вкладу (депозиту), кредитного договору, умови яких викладені в Особливій частині договору та усвідомлює правові наслідки укладення таких договорів. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 80 000 грн, що підтверджено меморіальним ордером від 30.03.2019 року. Таким чином банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, сплати нарахованих процентів та обов`язкових платежів, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

У зв`язку з цим, банком на підставі договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти), керуючись розділом VII договору, заблокував картку позичальника з подальшим списання коштів, відповідно до умов, визначених договором. Відповідно до п. 7.1 договору, з метою забезпечення належного та своєчасного виконання грошових зобов`язань клієнта, перед банком за цим договором, клієнт доручає банку, а банк набуває право здійснювати договірне списання коштів з карткового рахунку клієнта та інших поточних рахунків клієнта, відкритих на дату укладення цього договору або тих, що будуть відкриті в банку, коштів у сумах, що відповідають розмірам грошових зобов`язань клієнта, які підлягають сплаті на підставі договору або інших договорів, укладених між клієнтом та банком, або на підставі позадоговірних зобов`язань, в тому числі, але не виключно - повернення кредиту або несанкціонованого овердрафту. Згідно з п. 7.12 договору, договірне списання в розмірі прострочених зобов`язань клієнта за цим договором, здійснюється банком самостійно без одержання попередньої згоди клієнта. Ініціатором переказу коштів з рахунків клієнта в порядку договірного списання в цьому випадку є банк. Банк набуває можливість реалізувати своє право на списання коштів в рахунок виконання клієнтом зобов`язань перед банком, починаючи з першого дня виникнення прострочення платежів за цим договором та/або за іншими договорами, укладеними між банком та клієнтом. На момент здійснення договірного списання за цим договором платіжна картка тимчасово блокується без попередження клієнта. Після завершення операції договірного списання платіжна картка розблоковується.

Посилаючись на викладене, вказує, що АТ «Ощадбанк» законно заблокував картку позивача із подальшим договірним списанням коштів з карткового рахунку клієнта, з метою погашення заборгованості перед банком у сумі 92 299,95 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представник відповідача Пелих А.Б. просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази судом встановлені наступні обставини.

27.03.2019 року позивач ОСОБА_1 подав до установи банку № 10017/080 Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» заяву про приєднання № 5173/241116 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Ця обставина підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією вказаної заяви. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що підпис на цій заяві виконаний ним особисто.

Відповідно до п. 3.1 заяви від 27.03.2019 року ОСОБА_1 , шляхом підписання цієї заяви він беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день приєднання розміщена на інтернет сторінці банку www.oschadbank.ua та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. За умовами п.3.2 Заяви про приєднання, банк відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок операції за якими можуть здійснюватись з використання електронного платіжного засобу з дебетово-кредитною схемою. За змістом п.3.4.1 Заяви про приєднання, банк відкриває рахунок № НОМЕР_3 в гривні України на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. Відповідно до п.п.1 п. 4.1 Заяви про приєднання, проставленням власноручного свого підпису під цією заявою про приєднання позичальник підтверджує своє письмове клопотання про отримання кредиту та усвідомлення того, що укладає договір в повному обсязі, з урахуванням всіх його складових частин, зокрема, договору банківського рахунку, договору банківського вкладу (депозиту), кредитного договору, умови яких викладені в Особливій частині договору та усвідомлює правові наслідки укладення таких договорів.

Крім того, у підпункті 11 пункту 4.1 вказаної заяви, зазначено, що заявник надає право та доручає АТ «Ощадбанк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих в АТ «Ощадбанк» без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких його грошових зобов`язань перед АТ «Ощадбанк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений в майбутньому з банком.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають законам та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладені обставини, дають підстави для висновку, що між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 27.03.2019 року укладений договір банківського рахунка на умовах, викладених у заяві ОСОБА_1 про приєднання № 5173/241116 від 27.03.2019 року. Крім того, сторони у судовому засіданні визнали, вказану обставину.

Відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк», який належить позивачу ОСОБА_1 , на рахунок позивача зараховані кошти у виді заробітної плати 05.11.2020 року у сумі 20 621,45 грн, 20.11.21020 року у сумі 5 706,00 грн, 04.12.2020 року у сумі 14 543,61 грн, 18.12.2020 року у сумі 5 221,00 грн, 18.12.2020 року у сумі 8 153,00 грн, 28.12.2020 року у сумі 12 700,00 грн, 05.01.2021 року у сумі 14 931,132 грн, 06.01.2021 року у сумі 800,00 грн, 12.01.2021 року у сумі 13 200 грн та 2 733,49 грн, а також 25.12.2020 року зараховано 4,24 грн нарахованих відсотків на залишок коштів на загальну суму 98 613,92 грн.

З них відповідачем списано як договірне списання з рахунку для погашення грошових зобов`язань перед банком 05.11.2020 року у сумі 20 611,45 грн, 20.11.2020 року у сумі 5 686,00 грн, 07.12.2020 року у сумі 14 516,61 грн, 18.12.2020 року у сумі 5 221,00 грн, 23.12.2020 року у сумі 8 153,00 грн, 28.12.2020 року у сумі 4,24 грн та 12 700,00 грн, 06.01.2021 року 14 931,13 грн та 800,00 грн, 12.01.2021 року у сумі 9 676,52 грн, на загальну суму 92 299,95 грн.

З аналізу руху коштів по рахунку ОСОБА_1 випливає, що із 26 327,45 грн, які надійшли на його рахунок як заробітна плата у листопаді 2020 року відповідач списав 26 297,45 грн залишивши на рахунку позивача 30 грн. Із 40 617,61 грн, які надійшли на рахунок позивача як заробітна плата у листопаді 2020 року відповідач списав 40 590,61 грн залишивши на рахунку позивача 27 грн. У січні 2021 року із 31 664,13 грн, які надійшли на рахунок ОСОБА_1 як заробітна плата відповідач списав 25 407,65 грн і на рахунку залишилось 6 256,48 грн.

Представник відповідача визнає, що вказані суми списані за ініціативою відповідача у рахунок погашення заборгованості, яка виникла у позивача ОСОБА_1 перед відповідачем за виданим кредитом станом на 05.11.2020 року. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 визнав обставину наявності у нього боргу перед АТ «Ощадбанк» станом на 05.11.2020 року у сумі 92 299,95 грн. Крім того, видача кредиту відповідачем кредиту у сумі 80 000,00 грн. підтверджується меморіальним ордером № 0559851018 від 30.03.2019 року.

Як передбачено ч. 1 ст. 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» закріплено, що клієнт при укладанні договору з банком має право передбачити договірне списання коштів зі своїх рахунків на користь банку або третіх осіб. Що стосується списання грошей в рахунок погашення кредиту, то це може статися за рішенням суду або на підставі пункту договору, тобто в порядку договірного списання. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1 у підпункті 11 п. 4.1 Заяви про приєднання № 5173/241116 від 27.03.2019 року, дав письмове розпорядження відповідачу АТ «Ощадбанк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих в АТ «Ощадбанк» без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких його грошових зобов`язань перед АТ «Ощадбанк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений в майбутньому з банком та наявність у нього боргового зобов`язання перед відповідачем АТ «Ощадбанк» у сумі 92 299,95 грн станом на 05.11.2020 року суд доходить висновку про наявність у відповідача АТ «Ощадбанк» права на списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» для погашення його грошових зобов`язань у сумі 92 299,95 грн.

Проте, вирішуючи питання щодо суми коштів, яку відповідач мав право списати з рахунку позивача за один місяць, суд враховує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь- яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статтей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці». Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства.

Визначаючи розмір заробітної плати, який потрібен для утримання працівника, суд, керується вимогами ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум». Зокрема, вказаною нормою визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Оскільки позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг встановленого законом пенсійного віку, суд доходить висновку про визначення для нього прожиткового мінімуму як для працездатної особи.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатний осіб з 1 липня 2020 року - 2197 гривень, з 1 грудня 2020 року - 2270 гривень та з 1 січня 2021 року - 2270 гривень.

З викладеного випливає, що відповідач АТ «Ощадбанк» у листопаді 2020 року безпідставно списав з рахунку позивача 2 167 грн (2 197 грн прожитковий мінімум - 30 грн залишку на рахунку позивача у листопаді 2020 року) та у грудні 2020 року - 2 243 грн (2270 грн прожитковий мінімум - 27 грн залишку на рахунку позивача у грудні 2020 року) на загальну суму 4 410 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4 410 грн безпідставно стягнутих коштів.

Суд, не погоджується з доводами позивача щодо необхідності застосування для врегулювання спору у цій частині вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо розмірів стягнень із заробітної плати, зважаючи на те, що цим законом врегульовуються відносини щодо примусового стягнення боргу за виконавчими листами. В той же час спірні відносини виникли на підставі договору.

Що стосується підстав блокування відповідачем рахунку позивача, судом встановлені наступні обставини.

В судовому засіданні сторони визнали та не оспорюють, що розрахунковий рахунок ОСОБА_1 відкритий на підставі його заяви про приєднання № 5173/241116 від 27.03.2019 року був заблокований відповідачем у період з 05.11.2020 року до 12.01.2021 року.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України договір банківського рахунку між банком і фізичною особою укладається у письмовій формі. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1 ст.218 ЦК України).

Як передбачено ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позову, АТ «Ощадбанк» зазначило, що між ним і ОСОБА_1 був укладений договір банківського рахунку шляхом приєднання останнього до договору комплексного банківського обслуговування в редакції, яка на день приєднання розміщена на інтернет сторінці банку www.oschadbank.ua та відповідно до п. 7.12 цього договору, на момент здійснення договірного списання за цим договором платіжна картка тимчасово блокується без попередження клієнта.

На підтвердження вказаних обстави АТ «Ощадбанк» надало суду: копію заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 5173/241116 від 27.03.2019 року та завірену копію такого договору із змінами від 23.12.2020 року та відміткою про те, що цей договір набрав чинності 02.02.2021 року, тобто після укладення договору між позивачем та відповідачем. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що саме такий договір діяв і станом на 27.03.2019 року і був розміщений на сайті АТ «Ощадбанк».

В суді позивач ОСОБА_1 визнав, що він підписав указану заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 5173/241116 від 27.03.2019 року, разом із тим, позивач заперечив факт укладення сторонами договору, за умовами якого він доручав банку блокувати грошові кошти на його картковому рахунку. Таких умов указана заява про приєднання не містить.

Договір в редакції, яка на день приєднання розміщений на інтернет сторінці банку www.oschadbank.ua, не підписаний позивачем ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів позивач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Таким чином, у суду відсутні докази про укладення АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_1 договору, за умовами якого вони домовились про можливість припинення відповідачем операцій по рахунку позивача тобто його блокування. Цю обставину АТ «Ощадбанк» не довело.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у АТ «Ощадбанк» не було законних підстав для припинення операцій по розрахунковому рахунку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ці дії банку щодо блокування рахунку позивача є неправомірними.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди судовим встановлені наступні обставини.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Отже, враховуючи неправомірні дії відповідача щодо блокування рахунку позивач, суд визнає, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у зв`язку з такою протиправною поведінкою щодо нього, а тому набув права на відшкодування моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача щодо блокування його рахунку (припинення операцій по рахунку), що узгоджується з правовою позицією викладеною, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц .

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача суд бере до уваги те, що в судовому засіданні сторонами визнана обставина, що рахунок позивача був заблокований у період з 05.11.2020 року до 12.01.2021 року, внаслідок таких дій позивач не зміг скористуватись своїми коштами у сумі 4 410 грн, те, що у цей період позивач не мав іншого доходу і не міг забезпечити своє належне утримання. До суду не подано належних і допустимих доказів про те, що у зв`язку з блокуванням його рахунку позивач ОСОБА_1 захворів та це було підставою для його звільнення з постійного місця роботи. У зв`язку з цим, суд не бере до уваги викладені обставини, на які позивач посилався у позовній заяві.

Суд, ураховуючи характер моральних страждань позивача, суттєвість вимушених змін у його житті внаслідок блокування рахунку, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності і справедливості, зменшує розмір морального відшкодування до 1000 грн., розмір якого слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Розглядаючи вимогу позивача про визнання незаконними дії АТ «Ощадбанк» щодо арешту та автоматичного стягнення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитною лінією та про заборону відповідачу арештовувати, блокувати чи будь-яким іншим способом обмежувати доступ до рахунків та грошей, які знаходяться на них без рішення суду, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зважаючи на те, що ст. 16 ЦК України, не передбачено таких способів захисту цивільних прав як визнання незаконними дій юридичної особи, яка не відноситься до органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування і такий спосіб захисту прав позивача не передбачений договором укладеним між ним та відповідачем, суд доходить висновку, що у задоволенні вказаних вимог позивача слід відмовити у зв?язку з неналежним обранням способу захисту цивільних прав.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року, позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Визначаючи розмір судового збору, який слід було сплатити позивачем при подачі позову, суд враховує, що позивач звернувся з однією позовною вимогою немайнового характеру та майновими вимогами з ціною позову 192 299,95 грн.

Таким чином за подачу однієї вимоги немайнового характеру позивач повинен був заплатити 908 грн 00 коп. та за подачу вимог майнового характеру 1 923 грн 00 коп.

Оскільки у задоволенні немайнової вимоги відмовлено повністю, сплачу судового збору у цій частині слід покласти на позивача.

Задовольнивши вимоги позивача на суму 5 410 грн суд задовольнив позов на 2,8 % від ціни позову. Отже, пропорційно до задоволення майнових вимог з позивача на користь держави необхідно стягнути 1 878 грн 77 коп., а з відповідача - 44 грн 23 коп.

З урахуванням покладення на позивача сплати судового збору у зв`язку з повною відмовою у задоволенні вимоги немайнового характеру, з позивача ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути 2 786,77 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 207, 208, 626, 628, 634, 1071, 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними, стягнення коштів та моральної шкоди відмовити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 4 410 (чотири тисячі чотириста десять) грн 00 коп. безпідставно стягнутих коштів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) грн 00 коп.

У задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у сумі 44 (сорок чотири) грн. 23 (двадцять три) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 2 786 (дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 77 (сімдесят сім) коп.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління «АТ «Ощадбанк», місце знаходження м. Рівне, вул. Петлюри, 16.

Повне рішення виготовлене 12.04.2021 року.

Головуючий суддя І.Ю. Зейкан