КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3915/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Київ

Справа № 753/22881/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Колесника О.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», третя особа - державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» про визнання договорів про відступлення прав вимоги недійсними, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна,

встановив:

В листопаді 2018 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Перший інвестиційний клуб», ПАТ «Платинум Банк», третя особа - державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант», в якому просила визнати недійсним договір від 14.03.2018 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та договір №108К про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за договором про іпотечний кредит №2.06120953 від 18.12.2006 року між ТОВ «Перший інвестиційний клуб» та ПАТ «Платинум Банк» та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойка О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42349017 від 02.08.2018 щодо державної реєстрації права власності ТОВ «Перший інвестиційний клуб» на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності: 27311191 від 31.07.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2006 року між позивачем та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», було укладено кредитний договір №2.06120953. Згідно п. 1.2 даного договору, кредит надається позичальнику для рефінансування кредитного боргу за кредитним договором від 29.09.2004 №9-ЗА.1/09-2004К, цільовим призначенням якого було придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . З метою забезпечення виконання умов договору №2.06120953 від 18.12.2006 року, за яким банк повинен був надати кредитні кошти, позивач уклала з іпотекодержателем договір іпотеки від 18.12.2006 року, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .

14.03.2018 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб» укладено договір про відступлення прав вимоги та договір №108К про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №2.06120953 від 18.12.2006 року, за яким нібито відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, укладеним з позивачем, на користь ТОВ «Перший інвестиційний клуб».

02.08.2018 року Державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойко О.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42349017 від 02.08.2018 року, яким здійснив державну реєстрацію права власності ТОВ «Перший інвестиційний клуб» на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності: 27311191 від 31.07.2018 року. Оскільки кредит за договором №2.06120953 від 18.12.2006 року надавався на споживчі потреби, так як первинний кредит надано на споживчі потреби, тому на дані кредитні правовідносини поширюються норми законодавства про захист прав споживачів, а відтак ПАТ «Платинум банк», відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», був зобов`язаний при укладенні договору відступлення права вимоги відступати його на користь виключно фінансової установи.

Оскільки ТОВ «Перший інвестиційний клуб» не відноситься до фінансових установ, у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати послуги, у тому числі і у формі факторингу, тому договір від 14.03.2018 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб», про відступлення прав вимоги та договір №108К про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №2.06120953 від 18.12.2006 року, в силу ст. 215 ЦК України, слід визнати недійсними. Крім того, у разі визнання недійсним оспорюваного договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід скасувати і рішення про державну реєстрацію прав.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин.

Вказує, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на правовідносини між банком та позичальником за кредитним договором, тому банк мав виконати вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» як під час укладення кредитного договору, так і під час його виконання, тобто ПАТ «Платинум Банк» зобов`язаний при укладенні договору відступлення права вимоги відступати його на користь виключно фінансової установи. Звертає увагу на постанову Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

Стверджує, що укладений між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб» оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи. З укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу - ТОВ «Перший інвестиційний клуб», яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу. Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ «Перший інвестиційний клуб» - Малий О.О., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що доводи позивача та їх нормативно-правове обґрунтування не відповідають обставинам справи, адже в даному випадку, наявна спеціальна норма, яка регламентує правовідносини, що виникли між ТОВ «Перший інвестиційний клуб» та ПАТ «Платинум банк», якою керувались сторони при укладенні договорів. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.12.2020 року у справі № 335/6054/18, з подібних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, зокрема, у постанові від 22.12.2020 року у справі № 335/6054/18, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору про відступлення права вимоги. Отже,

позивач зобов`язаний був довести, що оспорюваним договором порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або

оспорюваному праву особи. При цьому у разі пред`явлення до позивача вимог зі сторони нового кредитора, позивач несе обов`язок з виконання кредитного договору у межах визначеними його сторонами умов. Тобто проведеними торгами та укладеним на їх підставі договором про відступлення права вимоги не породжується у позивача додаткові обов`язки та відповідальність щодо укладеного між ним та банком кредитного договору, оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.

Представник ТОВ «Перший інвестиційний клуб» - Шигімагін В.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши думку учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.09.2004 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9-3AJ/09-2004К, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 25 600 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_2 (а.с.17-19).

18.12.2006 року між позивачем та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», було укладено договір про іпотечний кредит №2.06120953 з цільовим призначенням - рефінансування кредитного боргу зі збільшенням суми (а.с.20-22).

З метою забезпечення виконання умов, за якими банк надав кредитні кошти, позивач уклав з іпотекодержателем договір іпотеки від 18.12.2006 року, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю.

14.03.2018 року, за результатами електронних торгів, оформлених протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2018-02-08-000135-а, що були проведені 21.02.2018 року в рамках ліквідаційної процедури ПАТ «Платинум Банк», між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за договором про іпотечний кредит (з усіма додатковими договорами та договорами про внесення змін) (а.с.23-24), а також договір №108К про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за договором іпотеки (а.с.100-101).

16.03.2018 року ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2.06120953 від 18.12.2006 року (а.с.98).

Враховуючи, що ОСОБА_1 вимогу залишила без задоволення, ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» звернувся до державного реєстратора Бойка О.М. Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» з метою проведення державної реєстрації права власності в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

На підставі наданих документів державним реєстратором 02.08.2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42349017 від 02.08.2018 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» (а.с.25-27).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що на дані кредитні правовідносини поширюються норми законодавства про захист прав споживачів, оскільки кредит за договором №2.06120953 від 18.12.2006 року надавався на споживчі потреби, а відтак ПАТ «Платинум банк», відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зобов`язаний при укладенні договору відступлення права вимоги відступати його на користь виключно фінансової установи. Оскільки ТОВ «Перший інвестиційний клуб» не відноситься до фінансових установ, у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка може надавати послуги, у тому числі і у формі факторингу, то договір від 14.03.2018 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб» про відступлення прав вимоги та договір №108К про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №2.06120953 від 18.12.2006 року, в силу ст. 215 ЦК України, слід визнати недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на недоведеність позивачем позовних вимог про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.01.2017 №14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.01.2017 №85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум банк», та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11.01.2017 по 10.02.2017 включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.02.2017р. №95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2017р. №743 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ПТБ» з 24.02.2017 по 23.02.2019.

08.10.2018 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2743 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Платинум банк», згідно якого з 12.10.2018 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ПТБ» Грошову Світлану Василівну, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ПТБ», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.02.2019 року № 248 «Про продовження здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПтБ» та делегування повноважень ліквідатора», продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПтБ» на один рік з 24.02.2019 року по 23.02.2020 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку є Фонд.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 14.03.2018 року за результатами електронних торгів, оформлених протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2018-02-08-000135-а, що були проведені 21.02.2018 року в рамках ліквідаційної процедури ПАТ «Платинум Банк», між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб» укладено договір № 108 К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, яким банк відступає новому кредитору право вимоги банку за договорами:

договір про іпотечний кредит № 2.06120953 від 18.12.2006 року зі ОСОБА_1 , додатковий договір від 17.06.2009 року до Договору про іпотечний кредит № 2.06120953 від 18.12.2006 року з додатком № 1, додатковий договір від 15.06.2012 року до договору про іпотечний кредит № 2.06120953 від 18.12.2006 року з додатком № 1; додатковий договір 14.09.2012 року до договору про іпотечний кредит № 2.06120953 від 18.12.2006 року з додатком № 1; іпотечний договір № 2.06120953 від 18.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. за реєстровим номером 5030.

Предметом договору № 108К визначено, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника з урахуванням змін, доповнень і додатків до нього.

Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договором іпотеки, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань боржника за основним договором та був посвідчений нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

14 березня 2018 року між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб» був укладений договір про відступлення ( купівлі-продажу ) прав вимоги № 108і, посвідчений 14.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісіциною Я.Б. за реєстровим № 834, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку права вимоги до іпотекодавця, зазначеного у додатку № 1 до цього договору, а саме - до ОСОБА_1 , за вищевказаним іпотечним договором від 18.12.2006 року.

02.08.2018 року державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойко О.М. здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42349017 від 02.08.2018 10:09:40, яким здійснив державну реєстрацію права власності ТОВ «Перший Інвестиційний клуб» на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресу: АДРЕСА_1 , запис про право власності: 27311191 від 31.07.2018 18:23:53.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» придбав права вимоги за вищевказаними зобов`язаннями через відкритий аукціон, який було організовано та проведено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, в даному випадку сторони при вчиненні оспорюваного правочину керувались положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 05.07.2012 року, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року, згідно якого реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого аукціону.

Положення не вимагає проведення аукціону безпосередньо між фінансовими установами банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок.

Відповідно до листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 28-2886/17 від 03.02.2017 року щодо учасників відкритих торгів (аукціонів) з продажу прав вимог за кредитними договорами або договорами забезпечення виконання зобов`язання, з моменту набрання чинності рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.11.2016 року № 2526, придбавати права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання за результатами проведення відкритого конкурсу мають право не тільки банки та небанківські фінансові установи, а й інші юридичні особи, які не віднесені до банків та небанківських фінансових установ, а також фізичні особи.

Таким чином, в даному випадку, наявна спеціальна норма, яка регламентує правовідносини, що виникли між сторонами оспорюваних правочинів.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки стаття 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб`єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу і фінансування під відступлення права грошової вимоги одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Разом з тим, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Таким чином, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплату часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 року у справі №910/7038/17та у постанові від 20.05.2019 року у справі №752/1183/16.

Отже, в сукупності оцінених судом доказів та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, колегія суддів вважає, що ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» мало право, як юридична особа, брати участь у відкритому аукціоні, який було організовано та проведено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб із продажу права вимоги за іпотечним договором № 2.06120953 від 18.12.2006 року, укладеним між позивачем ОСОБА_1 і ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк».

При цьому укладений спірний договір про відступлення права вимоги від 14 березня 2018 року № 108 К відповідає вимогам статей 512, 513, 514 ЦК України та є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а отже відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання їх недійсними, а відтак підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Перший інвестиційний клуб» квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк зобов`язаний був при укладенні договору відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами відступати їх на користь виключно фінансової установи колегія суддів відхиляє враховуючи наступне.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI, і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 спеціального Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (стаття 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури, було передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2016 року № 2526 «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)».

Договір відступлення прав вимоги було укладено 14 березня 2018 року між ПАТ «Платинум банк» (який перебуває в стані ліквідації) та ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» за результатами проведення відкритого аукціону, який було організовано та проведено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, з продажу активів банку, що ліквідується.

Отже, положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи, а тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, враховуючи відкликання Національним банком України 23 лютого 2017 року банківської ліцензії ПАТ «Платинум банк», а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав юридичних та фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ «Платинум банк» законодавством не визначені.

В той же час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними або юридичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, є пріоритетними щодо інших нормативних актів України.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18.

Доводи позивача про невідповідність висновків суду правовим висновкам, викладеним у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки у цій справі (на відміну від справи № 909/968/16 судове рішення у якої ухвалено Великою Палатою Верховного Суду) спірний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється спеціальними нормами.

Отже підстави для визнання недійсним договору від 14 березня 2018 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором відсутні.

Встановлено, що ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» та ПАТ «Платинум банк» на адресу ОСОБА_1 листом від 14.03.2018 року № 10\2261-Лм направлено повідомлення про заміну кредитора за договором про іпотечний кредит №2.06120953 від 18.12.2006 року.

Крім того, 16.03.2018 року ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2.06120953 від 18.12.2006 року, в якій зазначалось, що позивач порушив взяті на себе зобов`язання щодо строків сплати платежів, які встановлені кредитним договором, і станом на 14.03.2018 року заборгованість за кредитним договором у позивача становить 11 644, 22 доларів США. Також зазначалось про необхідність сплати заборгованості протягом 35 днів, а у разі залишення без задоволення цієї вимоги ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з п. 3.3 іпотечного договору №2.06120953 від 18.12.2006 року, в порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку» (а.с.98).

Поштову кореспонденцію було направлено за адресою проживання ОСОБА_1 , зазначеною у договорі іпотеки 18.12.2006 року, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення у цінний лист та відомостями з Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення (а.с 99).

Оскільки позивач зобов`язання по договору не виконала, борг не сплатила, 02.08.2018 року в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку», п. 3.3 іпотечного договору №2.06120953 від 18.12.2006 року, ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Перший Інвестиційний Клуб» подано державному реєстратору документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи, що підставою позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру позивач визначила недійсність договорів про відступлення права вимоги, проте підстави для задоволення позовних вимог про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними - відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.