22-ц/804/933/21

220/1955/20

Головуючий у 1-й інстанції Якішина О.М.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Попової С.А.,

суддів Биліна Т.І., Лопатіної М.Ю.,

за участю секретаря Грішко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Якішиної О.М., повний текст рішення складено 15 січня 2021 року,

у цивільній справі

за позовом Акціонерного товариства Банк Форвард

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року АТ Банк Форвард звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на наступні обставини.

20.04.2013 між ПАТ Банк Русский Стандарт, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання та використання платіжної картки № 105843807 на підставі заяви відповідача № 105843807 з висунутою у п. 1 пропозицією (офертою) про укладення цього договору, що була акцептована (прийнята) банком з відкриттям поточного рахунку № НОМЕР_1 і випуском платіжної картки на ім`я заявника.

За п. 1.4.1 заяви відповідач погодився, що невід`ємною частиною Договору про картку є Умови по карткам - Тарифи та Умови по карткам, розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет, з яким клієнт може у будь-який час ознайомитися.

За п. 7.10 Умов по карткам ОСОБА_1 зобов`язався у випадку отримання кредитів в рамках договору про картку погасити такий кредит відповідно до Умов по карткам, а також сплатити банку відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені діючими в банку тарифами.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання утворилася заборгованість в сумі 75951,46грн, яку банк відобразивши в заключному рахунку-виписці, вимагав з дотриманням положень п. 8.16 Умов по карткам погасити листом від 19.01.2018 та, в-друге, 19.08.2020.

Оскільки вимога банку не була задоволена відповідачем, то станом на 05.11.2020 утворилась заборгованість в розмірі 82131,62грн з яких: 75951,46грн - сума заборгованості; 6180,16грн - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за період з 20.02.2018 (перший день після закінчення 30-тиденногоо строку оплати заключного рахунку-виписки - п. 4.18 Умов по карткам) по 05.11.2020, що позивач АТ Банк Форвард, як правонаступник первісного кредитора ПАТ Банк Русский Стандарт, просив стягнути з відповідача вказану заборгованість поряд із компенсацією за рахунок відповідача понесених витрат з оплати судового збору у розмірі 2102грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14 січня 2021 року позов АТ Банк Форвард задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Форвард заборгованість за договором про надання та використання платіжної картки № 105843807 в сумі 82131,62грн з яких: 75951,46 грн - заборгованість за договором; 6180,16грн - 3% річних, а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1054, 1069 ЦК України та виходив з того, що банком були здійснені всі умови кредитування рахунку, а відповідачем не виконані умови укладеного договору, що призвело до утворення доведеної кредитної заборгованості, і що тягне за собою наслідки у вигляді права кредитора на отримання в порядку ст. 625 ЦК України компенсаційної плати у вигляді 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, нарахованих після закінчення строку кредитування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (а.с. 90-93), посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права щодо доказування, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що умови надання та обслуговування платіжних карток і тарифи, якими нібито підтверджується заборгованість, які додані до матеріалів справи, ним не підписані; виписки по рахунку надані у нечитабельному вигляді, сформовані позивачем, не посвідчені належним чином, не можуть бути належним доказом; відсутні докази отримання ним кредитної картки на руки, встановлення і видачу кредитного ліміту, користування кредитними коштами, відсутній розрахунок заборгованості і не зрозуміло з чого виник борг 82131,62грн.

Правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в них немає посилання на відповідача, ним не підписані, тому на нього вони не поширюються, бо відсутні докази, що саме ці умови він мав на увазі, коли підписував заяву. Про це висловлено в правових позиціях Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15, від 22.03.2017 у справі № 6-2320цс16 та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 61-787св18.

Розрахунок заборгованості і інші документи, надані позивачем, не можна вважати належними доказами, оскільки вони не є первинними платіжними документами (на кшталт платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер), а є письмовою інформацією за результатами обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди.

Тож, позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування відповідачу кредитних коштів, певну суму, неможливо встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кредитні кошти.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 АТ Банк Форвард (а.с. 122-126) зазначає, що: із відповідачем було укладено Договір про надання та використання платіжної картки, на підставі його заяви відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 ; ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із Умовами по карткам і тарифами, підтвердив їх зрозумілість і обов`язковість до виконання; відповідач зобов`язався погасити кредит в п. 7.10. Умов по карткам.

Пунктом 8.16 Умов по карткам визначено право банку в будь-яких момент вимагати повернення боргу шляхом направлення заключного рахунку-виписки. Відповідачеві було направлено заключний рахунок-виписку від 19.01.2018 із вимогою погасити борг в сумі 75951,46грн до 19.02.2018, і повторно 19.08.2020. Цю вимогу відповідач не задовольнив, через що нараховано борг з урахуванням 3% річних за правилами ст. 625 ЦК України, що загалом склав 82131,62грн.

Процедура розгляду справи апеляційним судом

Враховуючи положення ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 3 ст. 369 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного провадження.

Справа розглядається у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи відповідача ОСОБА_1 , який, підтримуючи доводи скарги, просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 116, 120), представника позивача - АТ Банк Форвард, який, заперечуючи проти доводів скарги відповідача, просив розглянути справу у його відсутність який заперечував проти вимог скарги (а.с. 121 і п. 6 відзиву - а.с. 125). Неявка сторін в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як встановлено судом, згідно заяви № 105843807 від 20.04.2013 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Банк Русский Стандарт (правонаступником якого є АТ Банк Форвард), з пропозицією (офертою) в п. 1) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Банк викладену в заяві відповідача пропозицію (оферту) прийняв (акцептував) і 20.04.2013 уклав з відповідачем договір про надання та використання платіжної картки № 105843807, шляхом здійснення дій, які відповідно до п. 1.2. заяви вважаються акцептом оферти відповідача, а саме, випуск платіжної картки і відкриття відповідачу поточного рахунку № НОМЕР_1 для здійснення операцій за рахунок наданого банком кредиту (а.с. 6).

Відповідно до п. 3 Заяви, клієнт розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід`ємною частиною договору про картку є умови по карткам (діючі Тарифи по карткам Клієнт отримує у день отримання картки, а також діючі тарифи та умови по карткам, розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, з якими клієнт може у будь-який час ознайомитись (п.2.12. Умов по Карткам).

Тарифи по вказаній картці затверджені наказами по банку від 11.12.2012 року та від 25.12.2012 року. Вказаними тарифами передбачено сплату клієнтом відсотків у розмірі 55% річних, про що домовились сторони (а.с. 7,18,19).

Відповідно до п. 13 заяви, відповідач з умовами по карткам та тарифами ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватись.

Відповідно до п. 4.1. Умов по карткам, які є невід`ємною частиною договору про картку заборгованість клієнта перед банком за цим договором виникає в результаті: надання банком клієнту кредиту; нарахування банком процентів, що належать до сплати клієнтом за користування кредитом; нарахування банком плат і комісійних винагород, що належать до сплати клієнтом; виникнення інших грошових зобов`язань клієнта перед банком, визначених договором про картку (у тому числі тарифами та/або умовами по карткам).

Відповідно до п. 7.10 Умов, відповідач зобов`язався у випадку отримання кредитів в рамках договору про картку погасити такий кредит відповідно до умов по карткам, а також сплатити банку відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені діючими в банку тарифами.

Згідно п. 8.9. Умов по карткам, банк має право стягувати з клієнта проценти за користування кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі (в т.ч. штрафи/пені), передбачені договором про картку (у тому числі умовами по карткам та/або тарифами).

Внаслідок здійснення банком у відповідності до ст. 1069 ЦК України кредитування рахунку, що підтверджено випискою по особовому рахунку із відомостями про вчинені операції і рух коштів (а.с. 20-45), у відповідача виникла заборгованість перед банком, втілена у розрахунку заборгованості банку (а.с. 72-74).

Відповідно до п. 8.16 Умов по карткам банк має право на власний розсуд визначити момент витребування кредиту та у будь-який момент часу вимагати від клієнта погашення заборгованості в повному обсязі шляхом формування й направлення клієнту заключного рахунку-виписки - документу, що містить вимогу банку до клієнта про повне погашення клієнтом всієї заборгованості за договором про картку (п. 1.20 Умов по карткам). Сума, вказана в заключному рахунку-виписці, є повною сумою заборгованості на дату його виставлення клієнту (п. 4.19. Умов по карткам). Погашення заборгованості на підставі виставленого банком клієнту заключного рахунку-виписки проводиться шляхом розміщення клієнтом на рахунку грошових коштів в обсязі, достатньому для погашення Заборгованості (п. 4.21. Умов по карткам).

Відповідно до листів від 19.01.2018 р. та від 19.08.2020 р. банк направив відповідачу заключний рахунок-виписку із вимогою погасити заборгованість за Договором про картку в сумі 75951,46 грн (а.с. 46-47).

Згідно п. 4.18. Умов по карткам погашення заборгованості повинне бути здійснене Клієнтом у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення заключного Рахунку-виписки (тобто формування і направлення Клієнту), проте в порушення цих умов Договору про картку відповідачем не погашена кредитна заборгованість перед банком.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом 05.11.2020 року у відповідача виникла заборгованість за кредитом у сумі 82131,62 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 75951,46 грн (73088,01грн основного боргу і 2863,45грн нарахованих процентів за користування кредитом), а також нараховані кредитодавцем поза межами терміну кредитування 3% річних в розмірі 6180,16 грн (а.с. 72-74).

2. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, наслідком акцепту (прийняття) ПАТ Банк Русский Стандарт, правонаступником якого є АТ Банк Форвард, оферти (пропозиції), викладеної в п. 1 заяви ОСОБА_1 , став факт надання платіжної картки і її активації клієнтом в порядку п. 2.5, 2.9 Умов по карткам для здійснення операцій з наданих банком кредиту.

Відповідно до п. 1 підписаної ОСОБА_1 заяви, Договір про картку укладений на умовах, викладених в цій Заяві, Тарифах по картках Банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Суд вважав доведеними обставини і, беручи до уваги зібрані по справі докази, оцінені судом з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України в сукупності, колегія суддів з цим погоджується, що між сторонами укладено Договір про надання та використання платіжної картки, елементом якого є кредитний договір, оформлений заявою клієнта ОСОБА_1 від 20.04.2013, що підписана відповідачем, містить інформацію про розмір відсотків за кредитом - 55 річних (а.с. 6).

Суд врахував обізнаність позичальника ОСОБА_1 із Умовами надання та обслуговування платіжних карток (далі скорочено - Умовами по карткам), Тарифами по карткам, які є складовою та невід`ємною частиною Договору, що він засвідчив в п. 3, 13 заяви і п. 4.1. Умов по карткам, і розуміння їх обов`язковості до виконання. А також у п. 12 відповідач підтвердив отримання ним, як клієнтом, оригінальних примірників його заяви від 20.04.2013 та цих Умов надання та обслуговування платіжних карток по краткам.

В цих формулярах сторонами узгоджено порядок, терміни і розмір платежів, в тому числі платежів за порушення виконання умов договору. Клієнт ОСОБА_1 погодився, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку (пункти 2.2 і 3 заяви, п.п. 2.1.2 Умов по карткам).

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 30.10.2019 у справі 751/10114/16-ц, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими до врахування спорів з подібними правовідносинами.

Судом першої інстанції встановлено отримання відповідачем кредитних коштів, активне користування карткою на зняття кредитних коштів і часткове повернення кредиту, в тому числі зі сплатою відсотків, з використанням отриманої від банку згідно з укладеним кредитним договором платіжної картки, що супроводжувалося зміною кредитного ліміту у часі кредитування, і що підтверджено виписками за особовим рахунком ОСОБА_1 (а.с. 20-35).

Згідно зі ст. 41 Закону України Про Національний банк України та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України Про банки та банківську діяльність, Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Так, за приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно із 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, як регістр аналітичного обліку, що підтверджує виконані операції з видачі ОСОБА_1 кредитних коштів і часткове погашення боргу позичальником, є належним і допустимим доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, і нарахованими процентами, обумовленими сторонами, яка була досліджена судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

З представленої банком виписки по особовому картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 20-35) вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Використання платіжної картки здійснювалося відповідачем на підставі відкритого рахунку № НОМЕР_2 .

Так, з випуском платіжної картки на ім`я ОСОБА_1 типу «РСУ MasterCard Unembossed 55» (Украина) (именной) (п.п. 1.1, 1.2 заяви - а.с. 6, Тарифи по продуктам - а.с. 19) відповідачеві було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , старт якого відбувся 12.06.2013 з видачею першої частки кредитних коштів готівкою у розмірі 300грн, за що отримана комісія згідно тарифів банку (а.с. 20-35).

Утворення заборгованості у відповідача через неналежне виконання ним грошових зобов`язань з повернення наданих банком у кредит коштів (п. 7.10 Умов по карткам) зведено у розрахунку заборгованості (а.с. 72-74), якими підтверджена заявлена банком сума як основної заборгованості, так і по процентам позичальника.

У апеляційній скарзі відповідач не заперечував факту отримання ним кредитних коштів і користування платіжною карткою впродовж спірного періоду. Жодна з транзакцій за участю виданої відповідачеві платіжної картки ним не оспорена. Проте, контррозрахунку заборгованості відповідачем не представлено.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежності наданих позивачем доказів, що мають підтверджувати факт існування боргу, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 646/5735/14-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 285/2912/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 591/6511/16-ц.

Закінчення терміну кредитування визначено моментом вимоги у спосіб, передбачений п. 2.20, 4.18, 8.9, 8.16 Умов по карткам, за якими договір діє до повного погашення заборгованості на підставі виставленого клієнту банком заключного рахунку-виписки. Погашення заборгованості повинне бути здійснене клієнтом у строк не пізніше 30 календарних днів від дня виставлення заключного рахунку-виписки. Днем виставлення заключного рахунку-виписки є день його формування і направлення клієнту (в даному випадку 19.01.2018).

Саме цим кінцевим терміном (19.01.2018 + 30 днів) обмежуються нарахування банком процентів за користування кредитними коштами, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Судом першої інстанції встановлено звернення банку до відповідача з листами від 19 .01.2018 та від 19.08.2020 із заключним рахунком-випискою із вимогою погашення заборгованості за договором про картку в сумі 75951,46грн, з яких сума основного боргу 73088,01грн і нараховані проценти за користування кредитом 2863,45грн (а.с. 46, 47).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами АТ Банк Форвард, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведення факту утворення і обсягу заборгованості ОСОБА_1 за договором, що в порядку захисту майнових прав підлягає стягненню на користь кредитодавця, поряд із застосуванням майнової відповідальності боржника в порядку ст. 625 ЦК України і стягненням на користь кредитодавця з нього трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено. Порушень норм процесуального або матеріального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи, або тих, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики апеляційний суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.

Судді: С.А.Попова

Т.І.Биліна

М.Ю.Лопатіна