22-ц/804/781/21

220/1735/19

Єдиний унікальний номер 220/1735/19

Номер провадження 22-ц/804/781/21

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Лопатіної М.Ю., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря Лазаренко Д.Т.,

учасники справи:

Донецька обласна прокуратура, представник позивача - Сущенко В.А.,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року у складі суду Яненко Г.М., повний текст якого складено 29 грудня 2020 року, у цивільній справі про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

05 липня 2019 року позивач Прокуратура Донецької області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 2002 року, та відповідно до наказу прокурора Донецької області №2339-к від 15.12.2015 року призначена на посаду заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури. Згідно з наказом прокурора Донецької області № 552-к від 09.07.2018 ОСОБА_1 звільнена з посади та органів прокуратури Донецької області за власним бажанням (а.с. 9). Відповідно до наказу керівника Красноармійської місцевої прокуратури № 9 від 21.02.2017 ОСОБА_1 призначена відповідальною особою за надання дозволу на виїзд, прийняття та здійснення перевірки правильності і достовірності заповнення подорожніх листів, після закінчення робочого дня, службового автомобіля марки «Toyota Corolla» з державним номером НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який належить на праві власності прокуратурі Донецької області. Автомобіль було закріплено за водієм прокуратури ОСОБА_3 . В ніч з 01 на 02 січня 2018 року ОСОБА_1 без дозволу керівника та не за службовим призначенням користувалась службовим автомобілем «Toyota Corolla», допустила до керування транспортним засобом сторонню особу та поблизу селища с. Роздольне, Покровського району Донецької області стала учасником дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пошкоджено зазначений службовий автомобіль. У зв`язку з чим, на користь позивача просили стягнути з відповідача спричинену шкоду в сумі 287.443, 15 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року в задоволенні позову Донецької обласної прокуратури відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що шкода позивачу дійсно спричинена, проте, за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України строк звернення до суду пропущено. День ухвалення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією рішення про притягнення відповідачки до дисциплінарної відповідальності (04.07.2018 р.), не є днем виявлення заподіяної нею шкоди за наявності у прокуратури Донецької області доказів доведеного факту завдання шкоди під час службового розслідування. Внаслідок вказаного суд застосував сплив позовної давності до виниклих правовідносин, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи

Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції підтвердив факт заподіяння відповідачем матеріальної шкоди, однак застосував наслідки спливу строку звернення до суду. Суд першої інстанції встановив, що позивачу стало відомо про порушення 28.02.2018 року, а до суду він звернувся 05.07.2019 року. Фактично суд обмежився констатацією пропуску річного строку, однак причин, з яких такий строк пропущено, та їх поважність судом не досліджувались. Слід звернути увагу на те, що пропуск строку звернення до суду є порівняно невеликим, лише 4 місяці, що не є надмірним та не свідчить про затягування судового розгляду з боку прокуратури. У той же час, відмова суду у захисті майнових прав юридичною особи (Донецької обласної прокуратури) з причин незначного пропуску звернення до суду становить порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Представник позивача Сущенко В.А. в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач ОСОБА_1 скористалася правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу в якому зазначила, що доводи позивача щодо поважності причин пропуску звернення до суду не можуть бути прийняті до уваги. Позивач не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного з поважних причин річного строку позовної давності, взагалі не вказував таких причин та не просив суд їх врахувати. Позивачу було достовірно відомо про спричинення шкоди вже 28.02.2018 року і саме з цієї дати повинен вираховуватися річний строк для звернення до суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини.

Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу прокурора Донецької області № 2339-к від 15.12.2015 р. призначена на посаду заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури (а.с.8).

Згідно з наказом прокурора Донецької області № 552-к від 09.07.2018 ОСОБА_1 звільнена з посади та органів прокуратури Донецької області за власним бажанням (а.с. 9).

Наказом прокурора Донецької області від 15.06.2017 № 50 окв «Про забезпечення збереження державного майна, попередження ДТП та неухильного додержання правил дорожнього руху при використанні службового приміщення» місцем зберігання автомобіля марки «Toyota Corolla» з державним номером НОМЕР_1 , 2012 року випуску визначено Великоновосілківський відділ Красноармійської місцевої прокуратури в особі ОСОБА_1 . Пунктом 17 зазначеного наказу передбачено керування службовими транспортними засобами виключно водіями, за якими вони закріплені. (а.с.12-13).

Згідно п. 1.1 наказу Генерального прокурора України № 305 від 24 жовтня 2017 року «Про порядок використання транспортних засобів органів прокуратури» використання транспортних засобів власником або орендарем яких є органи прокуратури, передбачене виключно для поїздок, пов`язаних із службовою діяльністю або матеріально-технічним забезпеченням органів прокуратури. Пунктом 1.4 зазначеного наказу передбачено, що використовувати транспортні засоби у вихідні та святкові дні, а також у відрядженні за межі області на відстані, що перевищує 200 кілометрів можна лише з дозволу керівника прокуратури (а.с.10-11)

12.04.2018 прокуратурою Донецької області проведено службове розслідування та підтверджено факт користування ОСОБА_1 автомобілем у вихідний день, без дозволу керівника місцевої прокуратури, не за службовим призначенням, допуск сторонньої особи до його керування та участь у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок чого автомобіль пошкоджено. (а.с.73-101)

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 298 дн-18 від 04.07.2018 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення щодо заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1. » за встановленим фактом, останню притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органи прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (а.с.67-73).

27.02.2018 р. прокуратурою Донецької області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018050000000091 за ч. 1 ст. 286 КК України за фактом скоєння ДТП за участю ОСОБА_1 .

Матеріальна шкода, спричинена прокуратурі Донецької області внаслідок пошкодження службового автомобіля «Toyota Corolla» з державним номером НОМЕР_1 підтверджується висновком судово - автотоварознавчої експертизи від 26.04.2018 р. Відповідно до висновків зазначеної експертизи вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля станом на 02.01.2018 становить 287443, 15 грн (а.с.39-51).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу керівника Красноармійської місцевої прокуратури № 9 від 21.02.2017 ОСОБА_1 призначена відповідальною особою за надання дозволу на виїзд, прийняття після закінчення робочого дня та здійснення перевірки правильності та достовірності заповнення подорожніх листів службового автомобіля марки «Toyota Corolla» з державним номером НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який належить на праві власності прокуратурі Донецької області. Автомобіль закріплено за водієм прокуратури ОСОБА_3 (а.с.16-17).

З наведеного вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Приписами ст. 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 131 КЗпП України працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Одночасно, згідно з п. 7 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових відносин.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів і т.п.), що належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов`язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (ст. ст. 203, 453 ЦК України). У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акту або висновку.

З аналізу наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що відповідачка спричинила позивачу майнову шкоду, проте з питанням про її відшкодування позивач звернувся поза межами строків, передбачених законом.

Доводи апеляційної скарги, що суд обмежився констатацією пропуску річного строку, однак причин, з яких такий строк пропущено, та їх поважність судом не досліджувались - непереконливі.

Суд першої інстанції дослідив та зробив обґрунтовані висновки, що 27.02.2018 року за участю позивача відбулася реєстрація кримінального провадження щодо скоєння відповідачкою дорожньо-транспортної пригоди, 12.04.2018 року комісією прокуратури Донецької області було зроблено висновок про встановлення факту використання відповідачкою - ОСОБА_1 службового автомобіля не за службовим призначенням у вихідний день, без відповідного дозволу, допуск до керування транспортним засобом особи у стані алкогольного сп`яніння, який не є працівником прокуратури, 26.04.2018 року на замовлення позивача судовим експертом Дегтяр О.І. визначено розмір матеріальних збитків заподіяних власнику автомобіля, проте, до суду позивач звернувся лише 05.07.2019 року(а.с.1-6, 18, 39-45, 73-101)

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду України в постанові від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс19.

За змістом частини третьої статті 233 КЗпП України набуття вироком чинності відносно особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов`язків, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акту бо висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації.

У даній постанові Верховний Суд вказав, що саме з дня підписання акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, почався перебіг річного строку, встановленого частиною 3 статті 233 КЗпП України, для звернення до суду з відповідним позовом.

Доводи апеляційної скарги, що суд не звернув увагу на те, що пропуск строку звернення до суду є порівняно невеликим, лише 4 місяці, що не є надмірним та не свідчить про затягування судового розгляду з боку прокуратури - недоречні.

Законодавець не передбачив такого поняття, як великий або невеликий строк звернення до суду, в ст.233 КЗпП передбачено конкретний строк, обмежений одним роком з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно положень ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки позивач під час розгляду справи не порушував питання про поновлення пропущеного з поважних причин річного строку позовної давності, та не вказував на наявність таких причин. Крім того, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Процесуальний закон не дає визначення терміну "поважні причини", між тим в рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказано наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Доводи апеляційної скарги, що відмова суду у захисті майнових прав юридичної особи (Донецької обласної прокуратури) з причин незначного пропуску звернення до суду становить порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції - неспроможні.

Пункт 1 статті 32 Конвенції наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу(пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії")

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин доводи позивача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, позивачем не надано.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: М.Ю. Лопатіна

Є.Є. Мальцева