Справа № 761/1950/20

Провадження № 2/761/3943/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд: стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5 000,00 гри. щомісячно, починаючи з 01.11.2018 до повноліття дитини, а також додаткові витрати на неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 135 498,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.02.2006 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу подружжя має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2013 шлюб між позивачем і відповідачем було розірвано.

22.07.2013 між позивачем та відповідачем укладено шлюбний договір.

З листопада 2018 року відповідач не сплачує аліменти на дитину, а також не сплачує комунальні послуги, пов`язані з утриманням житла, в якому проживає дитина, не бере участь в придбанні для дитини одягу та взуття, продуктів харчування, всіх необхідних речей для навчання та виховання дитини, не надає допомоги у фінансуванні відпочинку та оздоровленні дитини.

Як зазначає позивач, відповідач є здоровим і працездатним, у нього немає інших неповнолітніх дітей, є батьки похилого віку, які отримують пенсію. Розмір заробітної плати та інших доходів відповідачем від позивача приховується. Зі змісту постанови державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Копача Я.М. про арешт майна боржника від 26.02.2019, ВП № 58478801, позивачеві відомо про наявність у відповідача автомобіля марки «Тойота», 2016 року випуску, номер НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням матеріальної підтримки їхньої дитини, ОСОБА_3 , але відповідачем не здійснено будь-яких дій, спрямованих на сплату коштів на утримання дитини. Тому, позивач звернулася до суду із позовною заявою.

Ухвалою суду від 15.07.2020 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви направлялися відповідачу, однак відзиву на позовну заяву ним не подавалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

25.02.2006 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

16.08.2013 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

22.07.2013 між позивачем та відповідачем було укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1942.

Відповідно до п. 3.1.1 Шлюбного договору, подружжя домовилося, що у випадку розірвання шлюбу, той з подружжя, який буде проживати окремо від дитини, зобов`язується щомісячно сплачувати аліменти до досягнення дитиною повноліття у розмірі не менше ніж 5000,00 грн., але у будь-якому випадку не менше встановленого законодавством мінімуму.

Відповідач з листопада 2018 року не приймає участі в утриманні дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно ч. 1 до ст. 92 СК України, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 СК України, якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов`язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Частинами першою, дев`ятою статті 7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

У частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Згідно ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Згідно ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Договір, у тому числі шлюбний договір, насамперед є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо аліментних зобов`язань, шляхом укладення договору в добровільному порядку.

Відповідно до п.3.3. Шлюбного договору від 22.07.2013, подружжя за взаємною згодою, може відмовитися від шлюбного договору. Шлюбний договір припиняється в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Відповідно до п.3.4. Шлюбного договору від 22.07.2013, на вимогу одного з подружжя, шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Відповідно до п.3.6. Шлюбного договору від 22.07.2013, сторона, яка порушила умови цього договору, повинна усунути ці порушення.

Відповідно до п.3.4. Шлюбного договору від 22.07.2013, за порушення умов цього договору, винна особа відшкодовує спричиненні цим збитки іншій стороні у відповідності до законодавства України.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у своїй постанові №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі невиконання батьком (матір`ю) свого обов`язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

Таким чином, стягнення аліментів за укладеним між сторонами договором відбувається у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса.

Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» до виконавчих документів, зокрема, належить і виконавчий напис нотаріуса.

При цьому, з положень ст.71 Закону випливає, що обов`язок обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів покладається на державного виконавця, на примусовому виконанні у якого перебуває виконавчий документ (виконавчий лист, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса тощо).

Як було встановлено судом, позивач за виконавчим написом нотаріуса про примусове стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, згідно укладеного договору, не зверталась.

Окрім цього, встановлено, що даний договір сторонами не змінювався, не розривався та на теперішній час є дійсним.

З огляду на такі положення чинного законодавства, враховуючи умови Шлюбного договору, укладеного 22.07.2013 між позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів у розмірі 5 000, 00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд встановив.

Згідно довідки медичного центру «Медикал Ексклюзив» від 25.01.2018, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було поставлено діагноз «Пролапс мітрального клапану І степення. Дисплазія сполучної тканини».

Дитиною було пройдено курс масажів, що підтверджується договором про надання фізкультурно-оздоровчих послуг від 27.07.2018 та чеками від 27.07.2018. Так, згідно з цими документами, консультація лікаря та пробне заняття коштувало 350,00 грн., а курс масажів (курс реабілітації) - 3 900,00 грн., тобто всього 4 250,00 грн. Вказаний договір було укладено, а кошти сплачено матір`ю позивача - ОСОБА_4 на підставі укладеного з позивачем договору доручення від 26.07.2018.

30.07.2019 по 13.08.2019 дитина проходила навчання (мовні курси) у WellingtonCollege(Великобританія). Загальний розмір витрат, понесених на таке навчання Дитини, становив 86 747,00 грн., що складається з наступного:

- вартість бронювання навчальної програми за кордоном становила 8 130,00 грн.;

- вартість бронювання авіаквитка № 125 36605441940 Київ-Лондон, Лондон-Київ становила 6 335,00 грн.

- вартість придбання страхового полісу № 8008071 становила 307,64 грн.;

- вартість візового збору становила 3 522,92 грн. (116 євро);

- вартість послуг WellingtonCollege(м. Лондон) становила 68 451,44грн. (2 100 фунтів стерлігів).

Вказані вище витрати підтверджуються договором про надання послуг для бронювання навчальної програми за кордоном № 11.125032019 від 25.03.2019 та додатком № 1 до нього, актом надання послуг № 1 від 30.06.2019, звітом повіреного від 30.06.2019, листом центру навчання PLUS, WellingtonCollege від 12.12.2019.

28.08.2019 між позивачем та Приватним загальноосвітнім навчальним закладом «МІДГАРД» було укладено договір про надання освітніх послуг.

Згідно п. 3.3 Договору від 28.08.2019 освітні послуги надаються дитині з 01.09.2019 по 31.05.2020.

Згідно з п. 5.1 Договору від 28.08.2019 вартість освітніх послуг становить 180 000,00 грн.

Вказані вище витрати підтверджуються копіями квитанцій №0.0.1453038646.1 від 02.09.2019 на суму 25000 грн., № 0.0.1487413282.1 від 09.10.2019 на суму 50000 грн., №0.0.1485129916.1 від 06.10.2019 на суму 50000 грн.

Таким чином, позивачем понесено додаткові витрати на неповнолітню доньку ОСОБА_1 у загальній сумі 270997,00 грн. (4 250,00 грн.+86 747,00 грн.+180 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Верховний Суд в постанові від 26.08.2020 по справі № 336/1488/19 звернув увагу на те, що визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Отже, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 по справі «Хант проти України»).

Так, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

У п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

На підтвердження своїх доводів позивачем до позову додано детальний розрахунок витрат, які позивач поніс на лікування, навчання, оздоровлення, розвиток здібностей дитини, а також позивачем надано відповідні фіскальні документи на підтвердження цих витрат.

Доказів іншого стороною відповідача суду не надано.

З урахуванням викладеного, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ частину вартості додаткових витрат на неповнолітню дитину ОСОБА_3 у розмірі 135 498,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 182-184, 191 СК України, ст.ст. 81, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 279, 352 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) додаткові витрати на спільну дитину, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 135 498,50 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.03.2021.

Суддя: