Справа № 459/210/20

Провадження № 2/459/83/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судового засідання Яковенко І.Л.,

представника позивача Сироїда Р.П.,

представника відповідача Крупіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та його правонаступника ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шахта «Зарічна» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства енергетики України про скасування наказу, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у січні 2020року до суду з позовом до Державного підприємства «Шахта «Зарічна», в якому з врахуванням заяви про зміну предмета позову просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Шахти «Зарічна» «Про відміну наказів «Про залучення до чергування і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні» від 01.10.2019р. № 21;

- визнати протиправним і скасувати наказ державного підприємства «Шахта «Зарічна» «Про відміну наказів «Про встановлення помісячної стипендії» від 01.10.2019р. № 22;

- визнати протиправним і скасувати наказ державного підприємства «Шахта «Зарічна» «Про зняття нарахувань заробітної плати ОСОБА_2 в період з травня 2016р. по грудень 2018р. і зняття з обліку заборгованості по заробітній платі» від 09.10.2019р. № 24;

- стягнути з Державного підприємства «Шахта «Зарічна» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40578553) в користь ОСОБА _2 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати (в т.ч. податок з доходів фізичних осіб, військовий збір) в сумі 363 973 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 91коп.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 11 травня 2016року по 24 квітня 2019року працював на посаді виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Шахта «Зарічна». Підприємство підлягало ліквідації згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію деяких збиткових вугледобувних підприємств» від 8 липня 2015року № 696-р і наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про створення ДП «Шахта «Зарічна» шляхом виділу» від 21 липня 2015року № 552. Після звільнення з роботи, Державне підприємство «Шахта «Зарічна» надало довідку про те, що за час роботи йому нараховано заробітну плату в сумі 428900,29грн., з них виплачено заробітну плату (допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України) в сумі 64926,38грн. Невиплаченою залишається заробітна плата (в тому числі податок з доходів фізичних осіб, військовий збір) в сумі 363973грн. 91коп. Причиною невиплати заробітної плати підприємство вказало відсутність бюджетного фінансування. У липні 2019року позивач звернувся з заявою до суду про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. 24 липня 2019року Червоноградський міський суд Львівської області видав судовий наказ у справі № 459/1962/19 про стягнення з ДП «Шахта «Зарічна» в користь ОСОБА_1 363973,91грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Згодом відповідач заперечив наявність боргу і ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 13 серпня 2019року судовий наказ від 24.07.2019року скасовано. У жовтні 2019року відповідач видав три накази: «Про відміну наказів «Про залучення до чергування і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні» від 01.10.2019р. № 21 (далі - наказ № 21), «Про відміну наказів «Про встановлення щомісячної стипендії» від 01.10.2019р. № 22 (далі - наказ № 22), «Про зняття нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 в період з травня 2016р. по грудень 2018р. і зняття з обліку заборгованості по заробітній платі» від 09.10.2019р. № 24 (далі - наказ № 24), якими відповідно відмінено і знято з обліку нарахування заробітної плати, як доплату за роботу у вихідні і святкові дні, за роботу у нічний час з березня 2017р. по квітень 2019р., як доплату нарахування щомісячної стипендії за почесне звання «Заслужений шахтар України» за період з травня 2016р. по квітень 2019р., всі нарахування заробітної плати за період з травня 2016р. по грудень 2018р. Безпідставністю нарахування заробітної плати для ОСОБА_1 відповідач називає відсутність господарської діяльності та відсутність бюджетного фінансування за бюджетними програмами КПКВК 1101070 «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості, яка діяла у 2016, 2017, 2018роках. У кожному з трьох наказів №№ 21, 22, 24 у мотивувальній частині відсутні покликання на норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» чи інших законодавчих актів, як підстави для скасування заробітної плати і зняття її з обліку. Також зазначає, що 09 листопада 2019р. він отримав поштовим зв`язком нову довідку ДП «Шахта «Зарічна» від 17.10.2019р. № 1-1/80 про те, що на день звільнення з роботи невиплаченою залишається заробітна плата за січень 2019, лютий 2019р., березень 2019р., квітень 2019р. в сумі 36657,76грн. Законодавство про оплату праці не допускає випадків не нарахування заробітної плати, окрім простою з вини працівника, а за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці до підприємства застосовуються штрафні санкції передбачені ст. 265 КЗпП України. Дані накази порушують встановлені Кодексом законів про працю України гарантії при покладенні на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (ст.136 КЗпП України), зокрема покриття шкоди проводиться шляхом подання позову до суду, а у випадку із стягненням матеріальної шкоди з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників, то з таким позовом може звертатися лише вищестоящий до керівника в порядку підлеглості орган, що зроблено не було. Вважає накази №№ 21, 22, 24 протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата є його власністю і згідно частини четвертої ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Зазначає, що нарахована за період з травня 2016р. по квітень 2019р., но невиплачена заробітна плата в сумі 363973,91грн. є такою, що підлягає стягненню з відповідача в його користь. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Надано строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

05 лютого 2020 року через канцелярію суду, від позивача надійшла заява, про усунення недоліків.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 05 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. Призначено підготовче провадження у справі.

28 лютого 2020 року через канцелярію суду від представника відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 , будучи єдиним працівником новоствореного підприємства самостійно та неправомірно здійснював собі нарахування заробітної плати за період з 11.05.2016р. по 24.04.2019р., без наявності відповідних бюджетних асигнувань, без затверджених Міненерговугілля України штатного розпису та кошторисів бюджетних витрат, які планувались, але з різних причин не були здійснені впродовж 2016, 2017, 2018 років згідно бюджетної програми 1101070 «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості». Крім цього зазначає, що позивач безпідставно, в порушення чинного законодавства проводив доплату за роботу у вихідні дні, доплату за роботу у нічний час видаючи накази «Про залучення до чергування і охорони матеріально-технічних цінностей у вихідні дні», оскільки майно та всі матеріально-технічні цінності були передані ДП «Шахта «Зарічна» лише в 2019р. Також вважає, що позивач ОСОБА_1 безпідставно видав у 2016, 2017, 2018, 2019роках накази «Про встановлення щомісячних стипендій» як Заслуженому шахтарю України, оскільки дана виплата передбачена п.12.24 Галузевої угоди за рахунок прибутку підприємства від здійснення господарської діяльності, яка на ДП «Шахта «Зарічна» не велась.

В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що згідно п.2 Порядку використання коштів, передбачених у держбюджеті для ліквідації вугледобувних та торфодобувних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 93, головним розпорядником бюджетних коштів є Міненерговугілля. Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Пояснює, що позивачу ОСОБА_1 була видана довідка у якій зазначено, що згідно п. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та Законом про Держбюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 02/10-6629 від 10.07.2019р. ДП «Шахта «Зарічна» вперше тільки у 2019році була включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів державного бюджету на 2019р.

12 березня 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій навів власні пояснення та аргументи, якими спростовує і відхиляє наведені відповідачем у відзиві заперечення. Вважає, що відповідач намагається перевести спір про захист права на оплату праці в площину спору про джерела покриття витрат на заробітну плату. Зазначає, що не міг порушувати норми бюджетного законодавства, оскільки в період його роботи з травня 2016року по квітень 2019р. Державне підприємство «Шахта «Зарічна» не було отримувачем бюджетних коштів і відповідно не було учасником бюджетного процесу, але це виключало обов`язку, встановленого трудовим законодавством нараховувати заробітну плату, навіть і одному працівнику. Нарахування заробітної плати здійснювалось відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 КЗпП України та Галузевої угоди в мінімальних розмірах: посадовий оклад, винагорода за вислугу років, виплата стипендії за звання «Заслужений шахтар України», в окремих випадках доплата за роботу у вихідні дні і нічні години. Відсутність бюджетного фінансування на ліквідацію шахти не може свідчити про безпідставність нарахування заробітної плати. Навпаки, згідно пункту 4 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 93 бюджетні кошти спрямовуються з поміж іншого на погашення заборгованості з виплати заробітної плати. У відповіді на відзив позивач також зазначає, що згідно пункту 7.5 Статуту ДП «Шахта «Зарічна» директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Уповноваженого органу управління. Як керівник підприємства, він вважав, що буде ефективно, якщо вживатиме заходів для збереження майна, яке підлягало передачі від Відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» до ДП «Шахта «Зарічна». Також, звертає увагу, що Відповідач некоректно зазначає, що виплата стипендії за звання «Заслужений шахтар України» здійснюється згідно пункту 12.24 Галузевої угоди за рахунок прибутку підприємства, оскільки даний пункт Галузевої угоди не містить такої умови. Протиправність наказів №№ 21, 22, 24 полягає в тому, що приймаючи рішення про скасування заробітної плати відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб визначений чинним законодавством , порушивши ст.136 КЗпП України. В Україні діє податкова система, як сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету України і державних цільових фондів. Суми нарахованої мені заробітної плати є базою для нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиного соціального внеску). Також наголошує, що правомірність нарахування заробітної плати підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування і відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК -5, які були сформовані станом на 17.02.2020р. відомості про заробітну плату ОСОБА_1 відповідають розрахунковим листкам нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у спірний період. Відповідач, як платник єдиного соціального внеску, підтвердив правомірність нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати , сплативши єдиний соціальний внесок (базою для нарахування якого і були відповідні суми нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 ), що і підтверджується вищевказаними відомостями форми ОК -5, а також листом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2020р. № 1300-0503-8/4654 у якому повідомляється, що станом на 11.02.2020 року по Державному підприємству «Шахта «Зарічна» (код ЄДРПОУ 40578553) зараховано єдиний соціальний внесок по вересень 2019року включно. Головне управління Державної податкової служби України на звернення ОСОБА_1 надало Відомості від 05.02.2020р. № 5175/10/58.10-05 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ДП «Шахта «Зарічна» за період з 2 кварталу 2016року по 3 квартал 2019року. Сума нарахованого доходу ОСОБА_1 428900,29грн., сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб 70974,91грн. відповідають відомостям, які містяться у довідці про нараховану, але не виплачену заробітну плату від 11.07.2019р. № 11.07.2019р. № 1-1/11. Сума виплаченого доходу 59422,43грн., що зазначена у довідці податкової служби становить допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України і є неповною, оскільки згідно листа Сокальського відділення Фонду Соціального страхування України від 06.02.2020р. № 26.02-09-202 позивачу виплачено «лікарняні» в сумі 64926,38грн.

24.06.2020року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, про визнання наказів протиправними і їх скасування, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (викладені у мотивах та в обгрунтуванні позовної заяви).

Також 24.06.2020року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство енергетики України.

25.06.2020року протокольною ухвалою суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство енергетики України.

22.07.2020року через канцелярію суду представник відповідача по справі надав пояснення на заяву про зміну предмету позову що визнання наказів протиправними і їх скасування, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в яких зазначив, що саме, при зверненні ОСОБА_1 до Червоноградського міського суду Львівської області 18.07.2019р. з заявою про видачу судового наказу та стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 363973,91 грн., який було скасовано ухвалою від 13.08.2019р. у справі №459/1962/19 з огляду на наявний спір по нарахуванні заробітної плати (копія ухвали від 13.08.2019р. про скасування наказу знаходиться в матеріалах справи), постало питання детального вивчення сум, які були включені в нараховану заробітну плату позивачу. Також, стало відомо, що в період з 11.05.2016р. по 24.04.2019р. ОСОБА_1 , шляхом зловживання службовим становищем, під час виконання своїх обов`язків, безпідставно, в порушення чинного законодавства, проводив доплати до заробітної плати за роботу у вихідні дні, доплати за роботу в нічний час, видаючи накази №2 від від 06.03.2017р., №2 від 02.01.2019р. "Про залучення до чергування і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні" у зв`язку з "..підвищеною терористичною загрозою та недоукомплектованістю штату...", копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Передавальний акт пасивів та активів, копія якого знаходиться в матеріалах справи, був затверджений тільки у 2019 році, а відтак і майно та всі матеріально-технічні цінності були передані ДП "Шахта "Зарічна" лише в 2019 році, що підтверджує незаконність видання вищевказаних наказів ОСОБА_1 ,а відповідно і включення сум доплат у заробітну плату, яку позивач просить стягнути.

Також зазначає, що у своїй заяві позивач стверджує, що відповідно до п.7 Статуту ДП "Шахта "Зарічна", директор забезпечує ефективне використання та збереження майна, переданого підприємству. Проте, майно, на час виконання ОСОБА_1 обов`язків директора ДП "Шахта "Зарічна" не було передано, та не перебувало на балансі ДП "Шахта "Зарічна". Тому, обов`язок щодо забезпечення схоронності майна підприємства був покладений на директора діючого в ці роки відокремленого підрозділу "Шахта "Зарічна" ДП "Львіввугілля" - ОСОБА_3 .

Доказом цього є наказ №48 від 31.03.2017р. "Про щодобове чергування посадових осіб для забезпечення належного рівня охорони об`єктів шахти", яким було встановлено цілодобовий конроль за належним рівнем охорони життєво-важливих об`єктів шахти, згідно графіків чергування на 2017р.,2018р., з яких видно залучення до чергування відповідальних осіб у вихідні дні, копії яких додаються.Тому, твердження позивача щодо його обов`язку забезпечити схоронність майна, а відповідно і видання наказів про своє чергування у вихідні та святкові дні, та включення цих доплат у заробітну плату - є повністю безпідставними та протиправними.

Щодо твердження позивача про неправомірність видання наказу № 22 від 01.10.2019р."Про відміну наказів "Про встановлення помісячної стипендії", зазначає наступне. Відповідно до п. 12.24 Галузевої Угоди, "Заслужені шахтарі України" отримують від підприємства де вони працюють щомісячну стипендію у розмірі 60 % від мінімальної законодавчо встановленої заробітної плати. При цьому, позивач у своїх доводах не врахував п. 4.15 даної Галузевої Угоди, де зазначено, шо джерелами фінансування положень цієї Угоди є кошти підприємств, отримані в результаті їхньої фінансово-господарської діяльності, а також кошти державної підтримки, шо виділяються з державного бюджету на ці цілі. Оскільки ДП "Шахта "Зарічна" у період видання позивачем наказів про встановлення щомісячних стипендій не вела фінансово-господарської діяльності, що унеможливлювало отримання прибутку та інших джерел отримання доходів, окрім коштів державного бюджету, то і нарахування такої стипендії, що здійснював позивач, було неправомірним.

У своїх вимогах позивач вказує на те, що згідно наказу № 24 від 09.10.2019р. було скасовано нарахування заробітної плати за період з травня 2016р. по грудень 2018р., але залишено заробітну плату з січня по квітень 2019р. попри те, що :"...нічого не змінилось, господарська діяльність і бюджетне фінансування були відсутні". Проте, позивач не вказує, що йому було виплачено нараховану заробітну плату в сумі 36657,76 грн. за період з січня по квітень 2019р. та 1022 грн. компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, згідно вимог трудового законодавства України та Закону України "Про оплату праці". Виплата заробітної плати була здійснена з виключенням спірних сум доплат, нарахованих позивачем безпідставно, згідно виданих ним наказів №2 від 06.03.2017р., №2 від 02.01.2019р. "Про залучення до чергування і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні". Дані виплати здійснені відповідно до чинного бюджетного законодавства, при наявності бюджетного фінансування на відповідні цілі за відповідний період. Для виплати спірних сум нарахованої позивачем заробітної плати за період з травня 2016р. по грудень 2018р. не було жодних правових підстав, оскільки такі виплати були б здійснені поза межами видатків на оплату праці та порушували б вимоги бюджетного законодавства щодо порядку затвердження, реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань одержувачів бюджетних коштів.

У зв`язку з наведеним, вважає вимоги позивача - безпідставними.

29.07.2020року через канцелярію суду представник третьої особи по справі надав пояснення на позовну заяву позивача, в яких зазначив, що Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 21 серпня 2015року № 552 виділено зі складу Державного підприємства «Львіввугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Зарічна» і створено на його базі Державне підприємство «Шахта «Зарічна». Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 04.04.2016року затверджено Статут ДП «Шахта «Зарічна». Покликаючись на положення Статуту підприємства, частину 2 ст.219 Господарського кодексу України, частину другу ст.136 Цивільного кодексу України зазначає, що Міністерство не може втручатися в оперативно-господарську діяльність підприємства та нести відповідальність за зобов`язаннями ДП «Шахта «Зарічна». За виконання своїх посадових обов`язків працівникам ДП «Шахта «Зарічна» нараховується заробітна лата за рахунок частки доходу одержаного Підприємством у результаті його господарської діяльності. Узагальнюючи пояснення на позовну заяву, третя особа просить прийняти законне та обгрунтоване рішення у справі.

23.07.2020року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача подав 13.10.2020року клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із смертю позивача ОСОБА_1 , покликаючись на ст. 1219 ЦК України, згідно якої не входять до складу спадщини права і обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця. Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем щодо визнання протиправними наказів та їх скасування та виплату спірної заробітної плати пов`язані з особою позивача та не допускають правонаступництва.

13.10.2020року відмовлено у клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю позивача ОСОБА_1

13.10.2020року зупинено провадження у справі - до залучення до участі у справі правонаступника.

23.02.2021року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта «Зарічна», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства енергетики України, про скасування наказу, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

22.03.2021року від представника правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява через канцелярію суду про залучення до участі в справі правонаступника позивача.

25.03.2021року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта «Зарічна», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства енергетики України, про скасування наказу, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, правонаступника позивача ОСОБА_2 .

Представник правонаступника позивача надав аналогічні покази в судовому засіданні що викладені у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_5 надав аналогічні покази в судовому засіданні що викладені у відзиві на позовну заяву та в поясненнях на заяву про зміну предмета позову, просив у позові відмовити.

Представник третьої особи, у своїх поясненнях, які надав суду, також просив розглядати справи за відсутністю їхнього представника.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.07.2015р. № 696-р прийнято рішення про ліквідацію окремих вугільних підприємств і серед них відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна» державного підприємства «Львіввугілля».

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про створення ДП «Шахта «Зарічна» шляхом виділу» від 21.08.2015р. № 552 передбачено реорганізувати державне підприємство «Львіввугілля» шляхом виділу з його складу відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна» і створення на його базі державного підприємства «Шахта «Зарічна».

Наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 11.05.2016р. № 65-к/к ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Шахта «Зарічна»» у порядку переведення з посади директора відокремленого підрозділу «Шахта «Зарічна» Державного підприємства «Львіввугілля», на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку.

На посаді виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Шахта «Зарічна» ОСОБА_1 працював в період з 11.05.2016р. по 24.04.2019р.

На підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24.04.2019р. №37 к/к. ОСОБА_1 звільнений з роботи з його ініціативи згідно ст.38 КЗпП України в зв`язку з виходом на пенсію.

Після звільнення з роботи, державне підприємство «Шахта «Зарічна» надало довідку про нараховану, але невиплачену заробітну плату від 11.07.2019р. № 1-1/11, у якій було зазначено, що за час роботи на посаді виконуючого обов`язки директора шахти ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 428 900 (чотириста двадцять вісім тисяч дев`ятсот) грн. 29коп., з них виплачено заробітну плату (допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України) в сумі 64 926 (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять шість)грн. 38 коп. і довідку від 11,07.2019р. № 1-1/12 про заборговану заробітну плату.

18.07.2019р. ОСОБА_1 звернувся з заявою до Червоноградського міського суду про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

24.07.2019 року Червоноградський міський суд Львівської області видав наказ у справі № 459/1962/19 про стягнення з ДП «Шахта «Зарічна» в користь ОСОБА_1 363 973 ( триста шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят три ) грн. 91 коп. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

13.08.2019р. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області у справі № 459/1962/19 на підставі заяви боржника ДП «Шахта «Зарічна» судовий наказ від 24.07.2019р. скасовано.

Згідно розпорядження ДП «Шахта «Зарічна» № 1 від 03.08.2019р. видану довідку ОСОБА_1 «Про нараховану, але не виплачену заробітну плату» від 11.07.2019р № 1-1/11 вважати не дійсною.

Згідно наказу № 24 від 09.10.2019р. Державного підприємства «Шахта «Зарічна» «Про зняття нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 в період з травня 2016р. по грудень 2018р. і зняття з обліку заборгованості по заробітній платі» - відмінено нарахування заробітної плати ОСОБА_1 т. № 1 за період з травня 2016р. по грудень 2018р. як безпідставні, та знято з обліку заборгованості по заробітній платі.

Згідно наказу № 21 від 01.10.2019р. "Про відміну наказів "Про залучення до чергувань і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні" - відмінено накази Державного підприємства «Шахта «Зарічна» від 02.01.2019р. № 2, від 02.01.2018р. № 2, від 06.03.2017р. № 2 «Про залучення до чергувань і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні»

Згідно наказу № 22 від 01.10.2019р. "Про відміну наказів "Про встановлення стипендії" - відмінено накази Державного підприємства «Шахта «Зарічна» від 02.01.2019р. № 1, від 03.01.2018р. № 1, від 11.09.2017р. № 3, від 06.03.2017р. № 1, від 17.06.2016р. № 1 «Про встановлення стипендії», згідно яких в.о. директора Державного підприємства «Шахта «Зарічна» ОСОБА_1 т. № 1 встановлювалась щорічна стипендія в розмірі 60% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, к безпідставно.

17.10.2019р. Державне підприємство «Шахта «Зарічна» ОСОБА_1 видало довідку № 1-1/80 про нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 45537,6грн. (в т.ч. податок з доходів фізичних осіб, військовий збір).

Згідно довідки від 13.10.2020р. № 1-1/177 Державне підприємство «Шахта «Зарічна» виплатило ОСОБА_1 заробітну плату за січень 2019 - травень 2019р.р. в сумі 36657,76грн. Дана інформація підтверджується і довідкою ТВБВ № 10013/0138 філіії Львівського облуправління Державного ощадного банку України від 06.10.2020р. № 138/23-558 у якій зазначено, що 06.05.2020р. зараховано заробітну плату в сумі 36657,76грн.

21.08.2020року ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.03.2021року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 його правонаступника - ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання щодо законності заявлених позивачем вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Спір про скасування наказів та стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати виник за позовом ОСОБА_1 і не був вирішений за його життя, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги мають бути вирішені за участю особи, яка залучена до участі у справі в якості правонаступника позивача.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Частина другої цієї статті передбачає, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оплату праці» законодавство про оплату праці грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

З метою організації виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.07.2015р. № 696-р про ліквідацію окремих вугільних підприємств і відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів від 11.03.2011р. № 236 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реструктуризації вугільної та торфодобувної промисловості», ст.45 Гірничого закону України та згідно з вимогами Порядку, для початку фінансування заходів з підготовки до ліквідації шахти «Зарічна» і необхідно було створити юридичну особу, якою стало державне підприємство «Шахта «Зарічна», що додатково підтверджується у листі директора Департаменту вугільно-промислового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 14.03.2018р. № 34.1-вих/85/18 на адресу профспілкових органів.

Наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 04.04.2016р. № 220 затверджено Статут державного підприємства «Шахта «Зарічна». Пунктом 2 наказу на керівника ДП «Шахта «Зарічна» покладено обов`язок забезпечити державну реєстрацію Статуту у порядку і терміни, визначені чинним законодавством.

Згідно з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.06.2016р. державне підприємство «Шахта «Зарічна» ідентифікаційний код юридичної особи 40578553 взято на облік у органах статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України 17.06.2016р., представництво від імені юридичної особи на вчинення юридичних дій має ОСОБА_1 (виконуючий обов`язки директора).

Законодавство про оплату праці не допускає випадків не нарахування заробітної плати, окрім простою з вини працівника (частина 4 ст.113 КЗпП України).

У 2018р. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 93 затверджено «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - Порядок № 93).

Пунктом 4 Порядку № 93 встановлено, що бюджетні кошти спрямовуються на:

підготовку до ліквідації державних вугледобувних та торфодобувних підприємств (скорочення чисельності працівників; виплату поточної заробітної плати, погашення заборгованості з виплати заробітної плати; соціальних виплат з відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю працівників під час виконання трудових обов`язків; оплату спожитої електричної енергії; оформлення права постійного користування земельною ділянкою; забезпечення охорони навколишнього природного середовища та запобігання небезпечному впливу вугледобувного підприємства під час підготовки до ліквідації на діючі підприємства, будівлі, споруди, стан навколишнього природного середовища та здоров`я людей згідно з переліком відповідних робіт і заходів, затвердженим головним розпорядником бюджетних коштів; розроблення проекту ліквідації та проведення державної експертизи);

Окремо у підпункті 1) пункту 5 Порядку № 93 зазначено, що головним розпорядником коштів (Міненерговугілля) під час визначення обсягу бюджетних коштів, що спрямовуються на здійснення заходів з підготовки вугледобувного і вуглепереробного підприємства та його відокремлених підрозділів до ліквідації, враховуються обсяги власних коштів, які підприємство отримує в поточному періоді від провадження своєї діяльності.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно частини 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 98 КЗпП України- оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати. Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У відповідності до статті 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Отже, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 не виплачена.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, не погоджується з твердженнями представника відповідача, що ОСОБА_1 неправомірно здійснював собі нарахування відповідно до наказів "Про залучення до чергувань і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні" і "Про встановлення стипендії", оскільки не мають відповідного законодавчого керування та не підтверджені жодним рішенням суду.

Тому, наказ «Про відміну наказів «Про залучення до чергування і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні» від 01.10.2019р. № 21 та наказ «Про встановлення помісячної стипендії» від 01.10.2019р. № 22 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи відповідача щодо безпідставності нарахування і виплати заробітної плати позивачу через відсутність бюджетного фінансування суд відкидає, так як вони прямо суперечать вимогам трудового законодавства та практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема позиції висловленої в рішенні « Кечко проти України» від 08 листопада 2005року № 63134/00, згідно якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, представник відповідача звертався до Міненерговугілля з листом № 1-1/25 від 08.08.2020року для проведення аудиту по нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 , однак на його звернення Міненерговугілля надало відповідь, що згідно операційним планом на 2019рік, затвердженим Міністром 12.02.2019, проведення внутрішніх аудитів на підприємствах вугільної промисловості не заплановано. Крім того, на лист В.о. директора ДП «Шахта «Зарічна» ОСОБА_5 зазначили оскільки у листі зазначено про відсутність документів з питань встановлення та нарахування заробітної плати колишньому В.о. директора ДП «Шахта «Зарічна» ОСОБА_1 , здійснення внутрішнього аудиту з зазначеного питання не є можливим. Також, повідомили, що контракт з ОСОБА_1 не укладався, оскільки останній виконував обов`язки керівника підприємства, оклад ОСОБА_1 встановлено наказом Міненерговугілля від 14.04.2017 № 26 к/к у розмірі 8320гривень.

Це також, є підтвердженням того, що Відповідач незаконно та безпідставно виніс наказ «Про зняття нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 в період з травня 2016р. по грудень 2018р. і зняття з обліку заборгованості по заробітній платі» від 09.10.2019р. № 24, оскільки порушення нарахування заробітної плати ОСОБА_1 не підтверджено проведеними внутрішніми аудитами державних органів, проведеними перевірками правоохоронних органів, судовими рішеннями, а оклад ОСОБА_1 у розмірі 8320гривень встановлено наказом Міненерговугілля від 14.04.2017 № 26 к/к.

Крім того, представником відповідача не надано доказів суду, що він звертався до Головного управління Державної інспекції праці у Львівській області з проведенням перевірки законності нарахувань по заробітній платі ОСОБА_1 .

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що наказ державного підприємства «Шахта «Зарічна» «Про зняття нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 в період з травня 2016р. по грудень 2018р. і зняття з обліку заборгованості по заробітній платі» від 09.10.2019р. № 24 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки, позовна вимога в частині стягнення з Державного підприємства «Шахта «Зарічна» в користь правонаступника ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є похідною до позовних вимог про визнання наказів протиправними та їх скасування, а відтак підлягає частковому задоволенню.

Державне підприємство «Шахта «Зарічна» виплатило ОСОБА_1 заробітну плату за січень 2019-травень 2019р.р. в сумі 36657,76грн., тому, з врахуванням зазначених виплат з відповідача на користь позивача правонаступником є ОСОБА_2 слід стягнути нараховану, але невиплаченої заробітної плати в сумі 318 436 (триста вісімнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 31коп.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір стягується з відповідача на користь правонаступника позивача у розмірі 2522,40грн.

Керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ державного підприємства «Шахта «Зарічна» «Про відміну наказів «Про залучення до чергування і охорони матеріально-технічних цінностей в загально шахтні вихідні дні» від 01.10.2019р. № 21.

Визнати протиправним і скасувати наказ державного підприємства «Шахта «Зарічна» «Про відміну наказів «Про встановлення помісячної стипендії» від 01.10.2019р. № 22.

Визнати протиправним і скасувати наказ державного підприємства «Шахта «Зарічна» «Про зняття нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 в період з травня 2016р. по грудень 2018р. і зняття з обліку заборгованості по заробітній платі» від 09.10.2019р. № 24.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Зарічна» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40578553) в користь правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ідентифікаційний номер (РНОКПП) НОМЕР_2 , нараховану, але невиплаченої заробітної плати (в т.ч. податок з доходів фізичних осіб, військовий збір) в сумі 318 436 (триста вісімнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 31коп.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта «Зарічна» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40578553) в користь правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ідентифікаційний номер (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 2522,40грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.04.2021року.

Позивач: ОСОБА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Правонаступник позивача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Представник позивача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )

Відповідач: Державне підприємство «Шахта «Зарічна» (ЄДРПОУ 40578553, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, присілок Копані, вул.. Климіва-«Легенди», 40).

Третя особа: Міністерство енергетики України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35).

Головуючий: Д. І. Рудаков