Справа № 761/20399/19

Провадження № 2/761/650/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ДКП Тріада», ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Центр правової допомоги» Мельника Дмитра Сергійовича, державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «ДКП Тріада» (Відповідач 1), ОСОБА_2 (Відповідач 2), Державного реєстратора КП «Центр правової допомоги» Мельника Д.С. (Відповідач 3), Державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. (відповідач 4), приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Лігун А.І. (третя особа 1) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку (літ.В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, посвідченого 19.04.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1570, скасування рішення № 46567010 від 19.04.2019 р. про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок (літ.В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, та запис про право власності № 31270244, внесений на підставі цього рішення, витребування у відповідача копії договору купівлі-продажу нежилого будинку (літ.В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, посвідченого 19.04.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1570.

В подальшому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у якій просив визнати недійсним правочин про перереєстрацію за ДП «ДКП «Тріада» права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літ.В), загальною площею 27,90 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора КП «Центр правової допомоги» Мельника Д.С. від 05.04.2019 р. (індексний номер рішення 46343967), скасувати рішення № 46343967 від 05.04.2019 р. та запис про право власності № 31059821, внесений на підставі цього рішення; скасувати рішення Державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. № 46552830 від 19.04.2019 р. про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення Державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. № 46553236 від 19.04.2019 року про скасування запису про скасування державної реєстрації обтяження відносно нежилого будинку (літ.В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку (літ.В), загальною площею 27,90 кв.м.,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 13075480000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ДП «ДКП «Тріада» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І., зареєстрований в реєстрі за № 1570, а також скасувати рішення № 46567010 від 19.04.2019 р. та запис про право власності № 312702244, внесений на підставі цього рішення; скасувати рішення Державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. № 46568308 від 19.04.2019 р. про зміну загальної площі нежилого будинку (літ.В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 27,60 кв.м. до 59,60 кв.м.; витребувати у ОСОБА_2 нерухоме майно - нежилий будинок (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №13075480000, загальною площею 27,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.09.2012 р. між ним (позикодавцем) та Відповідачем 1 (позичальником) було укладено договір позики. В якості забезпечення боргових зобов`язань Відповідач 1 передав у іпотеку позивачу нерухоме майно - нежилий будинок (літ.В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач 1 свої боргові зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим позивач 25.02.2013 р. подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м.Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 183475 на об`єкт нерухомого майна та набув вказане нерухоме майно у власність. В квітні 2019 року позивач дізнався про рішенням Шевченківського районного суд м.Києва від 25.07.2017 р. визнано недійсною перереєстрацію нерухомого майна на нього.

05.04.2019 р. Державним реєстратором КП «Центр правової допомоги» Мельником Д.С. до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про перехід права власності на нежитлове приміщення до ДП «ДКП «Тріада».

19.04.2019 р. Державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. внесено інформацію про скасування записів про іпотеку та супутні обтяження нежитлового приміщення.

19.04.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І. посвідчено договір купівлі-продажу зазначеного нежилого приміщення, укладеного між ДП «ДКП «Тріада» та ОСОБА_2

19.04.2019 р. Державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. внесено інформацію щодо рішення про зміну загальної площі нежилого приміщення з 27,60 кв.м. до 59,60 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що всі реєстраційні дії, які були вчинені по відношенню до нежилого приміщення після набуття ним права власності є протиправними, оскільки належне йому майно незаконно без його згоди вибуло з володіння та відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України таке майно підлягає витребуванню.

Ухвалою від 24.05.2019 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 25.06.2019 р. задоволено частково заяву про забезпечення позову, а саме накладено арешт на нежилий будинок АДРЕСА_1 (літ.В) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000).

Ухвалою від 20.12.2019 р. прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 06.12.2019 р.

Ухвалою від 13.05.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 03.09.2012 р. між позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір позики. В якості забезпечення боргових зобов`язань Відповідач 1 передав позивачу в іпотеку нерухоме майно нежилий будинок (літ. В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1 свої боргові зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим позивач 25.02.2013 р. подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м.Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 183475 на об`єкт нерухомого майна та набув зазначене вище майно у власність.

В квітні 2019 року позивачу стало відомо, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2017 р. визнано недійсним правочин, на підставі якого він став власником спірного майна.

Позивачем в подальшому оскаржено вказане рішення, внаслідок чого постановою Київського апеляційного суду від 25.06.2019 р. рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2017 р. скасовано.

Зазначена постанова Київського апеляційного суду від 25.06.2019 р. залишена в силі постановою Верховного Суду від 07.12.2020 р.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, зокрема в частині вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зазначив, що спірне нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала права на таке відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, тобто за відсутності волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна.

Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, відповідно до частини третьої даної статті, однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України та роз`яснень, які надав пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Стаття 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом в судовому засіданні встановлено, що позивачем не вчинялися дії щодо схвалення чи виконання правочину, а також відсутні будь-які документи, які б свідчили про таке.

Більше того, матеріали справи свідчать про намагання позивача довести, що підстави для укладення оспорюваного договору є незаконними та укладання договору було всупереч його волі та інтересам, про що свідчить оскарження позивачем рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2017 р., яке постановою Київського апеляційного суду від 25.06.2019 р. було скасовано, а 07.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_2 та ДП «ДКП «Тріада» відмовлено, залишено в силі постанову Київського апеляційного суду від 25.06.2019 р.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені у вказаних судових рішеннях, які набрали законної сили, суд вважає, що оскільки спірне нерухоме майно неправомірно вибуло з власності позивача, як дійсного власника, тому підлягає визнанню недійсним правочин про перереєстрацію за ДП «ДКП Тріада» права власності на нерухоме майно, а саме на нежилий будинок (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,90 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, за яким 05.04.2019 р. державним реєстратором КП «Центр правової допомоги» Мельником Д.С. прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46343967, а також підлягає скасуванню вказане рішення із записом про право власності № 31059821, внесеним на підставі цього рішення.

Разом з тим, також підлягають скасуванню рішення № 46552830 від 19.04.2019 р. та № 46553236 від 19.04.2019 р. про скасування записів про іпотеку відносно нежилого будинку, оскільки вони прийняті державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. після неправомірного вибуття майна з власності позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що оскільки спірне нерухоме майно було відчужено без вільного волевиявлення його законного власника, суд приходить до висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку (літ.В), загальною площею 27,90 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 13075480000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ДП «ДКП «Тріада» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А.І., зареєстрований в реєстрі за № 1570, а також вважає, що підлягає скасуванню рішення № 46567010 від 19.04.2019 р. із записом про право власності № 312702244, внесеним на підставі цього рішення, та рішення державного реєстратора КП «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. № 46568308 від 19.04.2019 р. про зміну загальної площі нежилого будинку, прийняте після неправомірного відчуження майна позивача.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, зокрема в частині витребування майна, вказав, що спірне нерухоме майно була відчужене особою, яка не мала права на таке відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, тобто за відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна.

Так, у відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Як передбачено вимогами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5, відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч.1 ст. 388 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження на підставі укладених іншими особами правочинів, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його перереєстрації, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 р. в справі № 6-1цс15.

Водночас, за правилами ч.ч.1, 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Основним процесуальним обов`язком позивача, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, є обов`язок доказування, тобто позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто саме позивач повинен надати докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених ст. 388 ЦК України, тому що вона встановлює спеціальні правила для захисту такого права.

Тобто, з врахуванням ст. 12 ЦПК України, при зверненні до суду з позовом про витребування майна на підставі п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, позивач повинен довести факти й обставини, що мають значення для справи, а саме: факт, що майно вибуло з його володіння як власника не з його волі; факти й обставини, що підтверджують яким шляхом майно вибуло з його володіння.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанова Верховного Суду від 28.01.2021 р. в справі № 61-9629св19).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, що стосуються витребування майна, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що спірне нерухоме майно підлягає витребуванню у Відповідача 2 на користь позивача, як законного власника.

Крім того, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 подано заяви про застосування строків позовної давності, у якій посилаються на те, що факт припинення боргових та іпотечних відносин між позивачем та відповідачем 1 настав 25.02.2013 р., а тому позивачем пропущений строк позовної давності щодо заявлених вимог, із врахуванням їх уточнення, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач безперешкодно здійснював право власності з моменту його набуття на спірне нерухоме майно з 25.02.2013 р. до квітня 2019 року, коли він дізнався про порушення свого права через вибуття майна з його власності поза його волею, внаслідок укладення 19.04.2019 р. договору купівлі-продажу між ДП «ДКП Тріада» та ОСОБА_2 .

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивач фактично дізнався про порушення права власності у квітні 2019 році, а звернувся за його захистом з позовом до суду 17.05.2019 р., тому останнім строк позовної давності не пропущений.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, представництво інтересів позивача здійснювалося адвокатом Бабіч О.І., відповідно до договору про надання правової допомоги від 21.01.2021 р. та на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 21.01.2021 р. При цьому, сторони обумовили оплату в сумі 16000,00 грн. Додатково позивачем долучено акт приймання-передачі наданих послуг та звіт з детальним описом наданих робіт, що підтверджують надання таких послуг.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розмір означених судових витрат, суд вважає, що всі дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цієї справи є професійною правничою допомогою у розумінні вимог закону, а тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. у рівних частках, а сам по 4000,00 грн. з кожного.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9172,00 грн. у рівних частках, а саме по 2293,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ДКП Тріада», ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Центр правової допомоги» Мельника Дмитра Сергійовича, державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати недійсним правочин про перереєстрацію за Дочірнім підприємством «ДКП Тріада» права власності на нерухоме майно, а саме на нежилий будинок (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,90 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, за яким 05.04.2019 р. державним реєстратором Комунального підприємства «Центр правової допомоги» Мельником Дмитром Сергійовичем прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46343967, а також скасувати вказане рішення та запис про право власності № 31059821, внесений на підставі цього рішення.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни № 46552830 від 19.04.2019 р. про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлієї Володимирівни № 46553236 від 19.04.2019 р. про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,90 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, укладений 19.04.2019 р. між Дочірнім підприємством «ДКП Тріада» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном Андрієм Івановичем, зареєстрований в реєстрі за № 1570, а також скасувати прийняте на підставі вказаного правочину 19.04.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном Андрієм Івановичем рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46567010, та запис про право власності № 31270244, внесений на підставі цього рішення.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни № 46568308 від 19.04.2019 р. про зміну загальної площі нежилого будинку (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 27,6 кв.м. на 59,6 кв.м.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме на нежилий будинок (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000.

Стягнути з Дочірнього підприємства «ДКП Тріада», ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Центр правової допомоги» Мельника Дмитра Сергійовича, державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 25172 (двадцять п`ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп., з яких: 9172 (дев`ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп. - судові витрати по сплаті судового збору; 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу, в рівних частка, а саме по 6293 (шість тисяч двісті дев`яносто три) грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: