07.04.21

22-ц/812/613/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 484/2837/19

Провадження № 22-ц/812/613/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

за участі - представника відповідача Ремського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Медведєвої Н.А. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ) про стягнення майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 156158 грн, 20000 грн моральної шкоди та збитків за проведення експертизи 2400 грн, всього 178558 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 11 липня 2016 року приблизно о 14:00 год. на 120 км автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» М-14 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю МАN TGA, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та його автомобілю Меrcedes-Benz 412 D, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_3 від 05.06.2014 року. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2016 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності в зв`язку з закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом, при розгляді адміністративної справи, було встановлено, що ОСОБА_3 , працюючи у ФОП « ОСОБА_4 » та керуючи автомобілем МАN TGA, державний номер НОМЕР_1 , не дотримався Правил дорожнього руху України, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до пошкодження транспортних засобів. В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав свою вину. Але до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не було притягнуто у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

З метою отримання грошового відшкодування за нанесений матеріальний збиток, позивач звернувся до СТДВ «Глобус», в якій була застрахована цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 з максимальною сумою покриття збитків у розмірі 50 000 гривень.

06.07.2017 року СТДВ «Глобус» було виплачене позивачу відшкодування у розмірі 49 490 грн. Оскільки сума відшкодування, яка була виплачена СТДВ «Глобус», не покриває дійсної матеріальної шкоди, він 24 травня 2017 року звернувся до судового експерта Міністерства юстиції України Федотова Ф.В. з метою визначення вартості матеріального збитку, який був нанесений у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта за №5944 від 24 червня 2017 року ціна автомобілю складає 8680 доларів США, що по курсу НБУ складає 215 584 гривні. Ринкова вартість автомобілю Меrcedes-Benz 412 D, державний номер НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень унаслідок дорожньо-транспортної пригоди на дату дослідження визначається вартістю утилізації, яка дорівнює вартості металобрухту.

Виходячи з повної маси автомобілю без навантаження, яка складає 2160 кг та ціни металобрухту (4 гривні 60 копійок за 1 кг), ринкова вартість залишків автомобілю дорівнює множенню 2160 х 4,6 = 9936.00 грн.

Тобто, після отримання грошового відшкодування від страхової компанії у розмірі 49490 грн та ринкової вартості залишків у розмірі 9936.00 грн, виходячи з суми матеріального збитку із розрахунку ціни автомобілю на момент ДТП (215 584 грн.), матеріальний збиток, який було завдано ОСОБА_2 громадянином ОСОБА_3 складає 156158 грн. (215 584 - (49490 + 9936) = 156 158 грн.).

Також, ОСОБА_2 вказує, що ним було витрачено 2400 грн за проведення експертизи згідно рахунку №72/17 від 22.05.2017 року.

Вважає, що оскільки ОСОБА_3 , працює у ФОП « ОСОБА_4 », та під час скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_4 » то сума матеріальної та моральної шкоди повинна бути стягнута з його роботодавця, а саме з ФОП « ОСОБА_4 ». Факт того, що ОСОБА_3 працює у ФОП « ОСОБА_4 » встановлено постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 листопада 2016 року.

Вважає, що в зв`язку зі знищенням його майна, а саме автомобілю Меrcedes-Benz 412 D, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , який не підлягає відновленню, йому було завдано також моральну шкоду, яка виражається в дискомфорті, неможливості використовувати автомобіль в зв`язку з його знищенням, порушенням нормального звичного укладу життя, необхідністю неодноразово виїжджати до м. Миколаїв, переживаннях відносно свого нерухомого майна, а тому просить стягнути з відповідача 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 на його користь 178 558 грн, в тому числі 156158 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, 20000 грн в якості відшкодування моральної шкоди та 2400 грн в якості покриття збитків за проведення експертизи.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 156153грн. 38 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 3000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, 2400 грн витрат на проведення експертного дослідження та 1616 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 162169 грн. 84 коп. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач через свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. При цьому він не погоджується з тим, що оскільки ДТП сталася 11 липня 2016 року приблизно о 14.00 на 120 км авто дороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» М-14 за участю автомобіля позивача та автомобіля МАN TGA, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , то відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України, нести відповідальність за заподіяну шкоду має ФОП ОСОБА_1 , як роботодавець ОСОБА_3 , так як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_1 придбав у власність транспортний засіб МАN TGA 26.413, державний номер НОМЕР_5 тільки 11.08.2016 року.

Таким чином, станом на 11.07.2016 року ОСОБА_1 не був власником транспортного засобу, за кермом якого знаходився ОСОБА_3 .

Зазначає, що для прийняття рішення про стягнення завданої внаслідок ДТП шкоди з роботодавця необхідна наявність двох складових: трудових відносин між працівником та роботодавцем на момент ДТП та володіння роботодавцем транспортним засобом, за участі якого сталася ДТП.

За таких обставин, оскільки на момент ДТП ОСОБА_1 не був власником транспортного засобу МАN TGA, державний номер НОМЕР_1 , відсутні підстави для задоволення даного позову.

Вважає помилковим висновок суду про те, що наявність виданої 04.01.2012 року власником даного транспортного засобу довіреності щодо розпорядження, експлуатації та управління автомобілем на ім`я ОСОБА_6 і ОСОБА_1 є прямою підставою для визначення ОСОБА_1 як особи, яка володіє транспортним засобом. При цьому суд не врахував, що дана довіреність була видана двом особам, а не лише ОСОБА_1 , а також те, що довіреність за своєю юридичною сутністю є одностороннім правочином, який неможливо ототожнювати з правом власності, іншим речовим правом, договором підряду, оренди.

Таким чином, апелянт вказує, що відсутні докази того факту, що ОСОБА_1 на момент даної ДТП був володільцем транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 , а тому не повинен відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок ДТП.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що ОСОБА_3 на момент ДТП, а саме на 11 липня 2016 року, працював у ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю Головного управління ДПС у Миколаївській області Южноукраїнського управління від 23 березня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_3 на посаді водія відпрацьовано 31 день (тобто повний місяць) у липні місяці 2016 року у ФОП ОСОБА_1 , та останнім перераховані в повному обсязі податки за найманого працівника (ЄСВ, податок на доходи та військовий збір), а також встановлено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області ( ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_1 ) та Миколаївським апеляційним судом, в Постановах від 11 листопада 2016 року та 17 жовтня 2019 року («факт перебування заподіювача шкоди - третьої особи - ОСОБА_3 - у трудових відносинах з відповідачем ФОП ОСОБА_1 сторонами не заперечується») відповідно.

Станом на момент скоєння ДТП відповідач мав нотаріально посвідчену довіреність від 04.01.2012 року від власника автомобілю МАN TGA ОСОБА_7 з правом експлуатації, управління, а також розпорядження зазначеним транспортним засобом, строком на 10 (десять) років. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Мовчан С.В. та зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій під номером 2. Оригінал Витягу з Єдиного Реєстру Довіреностей знаходиться в матеріалах справи.

Також, на момент скоєння ДТП був дійсний страховий поліс за №АЕ/6912693 від 12.01.2016 року, згідно до якого страхувальником транспортного засобу МАN TGA 26 413, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_5 є ОСОБА_1 , і яким керував ОСОБА_3 11.07.2016 року при скоєнні ДТП. При оформленні страхового полісу ОСОБА_1 було сплачено 706,00 гривень у якості страхового платежу ТДВ СТДВ «Глобус». Копія зазначеного страхового полісу, завірена належним чином, перебуває у матеріалах адміністративної справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за №484/3271/16-ц у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області.

На момент ДТП, водій ОСОБА_3 керував автомобілем МАN TGA 26 413, 2004 року випуску, до якого був прикріплений причіп-бортовий-Е 8СНМ1Т2 РК 24, державний номер НОМЕР_6 , власником якого була ОСОБА_7 . ОСОБА_1 мав також посвідчену довіреність і від власника причепу ОСОБА_7 з правом експлуатації, розпорядження строком дії до 2022 року. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Мовчан С.В. та зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій під номером 3. Оригінал Витягу з Єдиного Реєстру Довіреностей знаходиться в матеріалах справи.

Станом на 11.07.2016 року був дійсний страховий поліс за №АЕ/6912692 від 12.01.2016 року на причіп, де страхувальником виступає - ОСОБА_1 . При оформленні страхового полісу ОСОБА_1 було сплачено 162,00 гривні у якості страхового платежу ТДВ СТДВ «Глобус».

Тобто, ОСОБА_3 керував автомобілем з причепом, які на момент ДТП належали одній і тій самій особі - ОСОБА_7 , але володільцем яких був ОСОБА_1 , оскільки мав нотаріально посвідчені довіреності з правом експлуатації та розпорядження автомобілем та причепом, складені в один і той самий день, та за Полісами обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником виступав - ОСОБА_1 , обидва страхові поліси були придбані в один день і в одній страховій компанії - ТДВ СТДВ «Глобус».

Зазначає про безпідставність посилань апелянта на те, що довіреність свідчить лише про наявність між особою, яка її видала ( ОСОБА_7 ), та особою, якій її видано ( ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ), правовідносин, які є представницькими відносинами, оскільки у такому разі страхувальником би у Полісах цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів була б власник автомобілю та причепу - ОСОБА_7 , тобто страхувалася би її відповідальність перед третіми особами. А так як страхувальником виступає - ОСОБА_1 , то це означає, що він страхує свою відповідальність перед третіми особами.

Також звертає увагу, що на момент настання ДТП, автомобіль МАN TGA 26 413, 2004 року випуску та причіп-бортовий-Е 8СНМІТ2 РК 24 знаходилися під керуванням водія - ОСОБА_3 , який працював у ФОП ОСОБА_1 на посаді водія повний робочий місяць (липень) у 2016 році.

Зазначені факти спростовують твердження апелянта щодо того, що ОСОБА_1 лише здійснював представництво інтересів ОСОБА_7 щодо автомобіля МАN TGA 26 413, 2004 року випуску ОСОБА_1 та причепу-бортового- НОМЕР_7 .

Отже, ОСОБА_3 , працюючи водієм у ФОП ОСОБА_1 , знаходячись на своєму робочому місці, здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, був визнаний винним у скоєнні правопорушення. Роботодавець ОСОБА_3 - ФОП ОСОБА_1 мав у користуванні та розпорядженні автомобіль, яким керував ОСОБА_3 під час ДТП, на підставі Довіреності від власника транспортного засобу та страхового Полісу (який був укладений на ім`я ОСОБА_1 ).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовільнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, судом було встановлено, що згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.11.2016р., ОСОБА_3 , який працював водієм ФОП « ОСОБА_4 », 11 липня 2016р. приблизно о 14.00 год. керував автомобілем "MAN TGA" на 120 км автодороги "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" М-14, не урахував дорожньої обстановки, не вжив заходів для зниження швидкості транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Мерседес-бенц" держ. номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_3 було закрите через закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності. Однак, судом встановлено, що ОСОБА_3 не дотримався ПДР України, що стало причиною ДТП, призвело до пошкодження транспортних засобів та легких тілесних ушкоджень у потерпілих, тобто ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 124 КУпАП.

Також судом встановлено, що власник автомобіля марки MAN TGA, державний номерний знак НОМЕР_5 , ОСОБА_7 04.01.2012р. надала довіреність щодо розпорядження, експлуатації та управління вказаним автомобілем на ім`я ОСОБА_6 і ОСОБА_1 строком дії до 2022р., яка посвідчена приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Мовчаном С.В. та зареєстрована у реєстрі за №2 (а.с. 115). Що також підтверджується Повним витягом є Єдиного реєстру довіреностей, реєстраційний номер 37129221 (а.с. 123).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, наданого Територіальним сервісним центром 4842 Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області (а.с. 114), ОСОБА_6 як представник ОСОБА_7 , 11 серпня 2016р. продав ОСОБА_1 автомобіль MAN TGА 26.413, номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_8 .

Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру 4842 Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області (а.с. 78) автомобіль марки MAN TGA, державний номерний знак НОМЕР_5 , перереєстрований з попереднього власника 11.08.2016р. на ОСОБА_1 22.01.2019р. вказаний автомобіль був перереєстрований через зміну номерних знаків з НОМЕР_5 на НОМЕР_9 .

Згідно страхового полісу №АЕ/6912693 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 12.01.2016р. по 11.01.2017р., виданого ТДВ СТДВ «Глобус», страхувальником відповідальності є саме ОСОБА_1 , а забезпеченим транспортним засобом автомобіль MAN TGА 26.413, номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_8 .

Проаналізувавши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що відповідач на час вчинення ДТП володів автомобілем MAN TGA, державний номерний знак НОМЕР_5 , на відповідній правовій підставі.

Згідно повідомлення Первомайської ДПІ Южноукраїнського управління ГУДПС у Миколаївській області з поданих ФОП ОСОБА_1 звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2016. за №9146379339 від 16.08.2016р. та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за №1600011612 від 09.11.2016р. за 3 квартал 2016р. найманий працівник ОСОБА_3 відпрацював у липні 31 день та з його доходу утриманий податок.

Крім того, у постанові Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від вказано, що ОСОБА_3 працював водієм ФОП « ОСОБА_4 ».

Доказів на спростування вищенаведеного представник відповідача суду не надав. Будь-яких доказів, що ОСОБА_3 неправомірно заволодів вказаним вище транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Отже, суд вважав встановленим, що ОСОБА_3 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а оскільки ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені ДТП, то саме на відповідача покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої позивачу.

Згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіль марки Mercedes-Benz 412 D, державний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, з 05.06.2014р. належить ОСОБА_2 .

Згідно страхового полісу №АЕ/6912693 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 12.01.2016р. по 11.01.2017р., виданого ТДВ СТДВ «Глобус» забезпеченим транспортним засобом є автомобіль MAN TGА 26.413, номерний знак НОМЕР_5 , а страхувальником є ОСОБА_1 . Визначено, що страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 50000грн., розмір франшизи 510грн.

23.11.2016р. ТДВ СТДВ «Глобус» зареєстровано заяву про настання страхового випадку, що відбувся 11.07.2016р., від потерпілої ОСОБА_8 , яка повідомила, що 11.07.2016р. на а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ відбулось зіткнення транспортного засобу MAN TGА, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу Mercedes-Benz 412 D, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 (а.с. 79).

04.07.2017р. ТДВ СТДВ «Глобус» був складений та затверджений страховий акт №ЦВ-ЦВ-724 (а.с. 80), згідно якого 11.07.2016р. з результаті зіткнення автомобілів заподіяно шкоду, пошкоджений автомобіль Mercedes-Benz 412 D, державний номер НОМЕР_2 . Страхувальником виступає ОСОБА_1 згідно полісу страхування №АЕ-6912693 від 11.01.2016р., забезпеченим транспортним засобом є автомобіль MAN TGА 26.413, номерний знак НОМЕР_5 . Розмір страхового відшкодування визначений в сумі 49490грн. Зазначена сума виплачена заявнику ОСОБА_8 .

Розмір та порядок сплати зазначеного страхового відшкодування сторони не оспорюють.

Відповідно до висновку експерта від 24.06.2017р. ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz 412D, реєстраційний номер НОМЕР_2 на час пошкодження 11.07.2016р. складає 215584грн. Вартість поновленого ремонту перевищує вартість ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження. Вартість матеріальної шкоди, нанесеного власнику автомобіля, визначається рівною його ринкової вартості на момент ДТП та складає 215584грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля з урахуванням аварійних пошкоджень на час дослідження, визначається рівною вартості утилізації, яка дорівнює вартості металобрухту складових колісного транспортного засобу, що залишились.

Згідно висновку експерта №20-957 судової автотоварознавчої експертизи від 26.11.2020р. ринкова вартість транспортного засобу Mercedes-Benz 412 D, державний номер НОМЕР_2 , до ДТП, яка мала місце 11.07.2016р. в цінах 2016р. без врахування зміни ціни обумовленої датою оцінки, складає 215579,38грн. Вартість вказаного автомобіля після ДТП 9936грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок ДТП станом на дату ДТП 712686,37грн. Вказаний висновок відповідає вимогам, встановленим ч.7 ст. 102 ЦПК України, отже, при визначенні розміру завданої в результаті ДТП шкоди суд врахував саме цей висновок експертизи.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz 412 D, державний номер НОМЕР_2 , значно перевищує вартість вказаного автомобіля до ДТП, зазначений автомобіль вважається фізично знищеним, отже його власнику належить відшкодувати різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням отримання страхового відшкодування, яке є меншим, ніж розмір спричиненої шкоди. Отже, розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача, становить 156 153,38грн. (215579,38грн. - 9936грн. - 49490грн.)

Крім того, з урахуванням обставин, встановлених під час судового розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої останньому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 3000 грн., оскільки такий розмір моральної шкоди відповідає ступеню перенесених ним страждань внаслідок пошкодження його транспортного засобу, при визначенні якої враховувались вимоги розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що ДТП, яка мала місце 11.07.2016р. за участю автомобілю MAN TGА 26.413, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобілю позивача Меrcedes-Benz 412 D, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , сталася з вини ОСОБА_3 , а також з тим, що в результаті ДПТ автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Автомобіль Меrcedes-Benz 412 D, 2000 року випуску, державний номер належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_3 від 05.06.2014 року.

11 червня 2014р. позивачем була видана довіреність на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з правом експлуатації, розпорядження автомобілем, тощо строком дії до 11 червня 2017 року. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. та зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій під номером 1032.

Тому саме ОСОБА_8 на підставі довіреності 23.11.2016р. зверталася до ТДВ СТДВ «Глобус» з заявою про настання страхового випадку, що відбувся 11.07.2016р., та отримала страхове відшкодування у розмірі 49490грн.

Також матеріалами справи встановлено, що на час ДТП, а саме 11 липня 2016р. року, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , працював на посаді водія та виконував свої трудові обов`язки. Цих обставин відповідач не заперечував.

Розмір матеріальної та моральної шкоди, який визначено судом як такий, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, а також сума витрат на проведення експертного дослідження, відповідачем не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов заявлено до неналежної особи, оскільки відповідач на час ДТП не був ні власником, ні законним володільцем автомобілю МАN TGA, державний номер НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_3 , колегія суддів вважає безпідставними, так як вони спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобілю МАN TGA 26 413, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , та причепу-бортового-Е 8СНМ1Т2 РК 24, державний номер НОМЕР_6 на час ДТП була ОСОБА_7 , яка 04 січня 2012р. видала довіреність на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з правом експлуатації, управління, а також розпорядження зазначеним транспортним засобом, строком на 10 років. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Мовчан С.В. та зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій під номером 2.

На момент ДТП автомобілем МАN TGA 26 413, 2004 року випуску, до якого був прикріплений причіп-бортовий-Е 8СНМ1Т2 РК 24, державний номер НОМЕР_6 , керував водій ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . Зазначені транспортні засоби були передані водію ОСОБА_3 його роботодавцем ФОП ОСОБА_1 для виконання трудових обов`язків.

Аналіз зазначенихобставин свідчитьпро те,що начас ДТПФОП ОСОБА_1 був законнимволодільцем якавтомобілю МАNTGA26413,2004року випуску,державний номер НОМЕР_5 ,так іпричепу-бортового-Е8СНМ1Т2РК 24,державний номер НОМЕР_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04 січня 2012р., згідно якої йому було надано право не тільки представляти інтереси ОСОБА_7 , пов`язані з експлуатацією, управлінням та технічним обслуговуванням згаданого транспортного засобу, а й експлуатувати, управляти, відчужувати автомобіль, здійснювати представництво в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах Державної автоінспекції, комісіях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях з питань, пов`язаних з експлуатацією, відчуженням автомобіля, його переобладнання, ремонтом, проходженням державного технічного огляду, визначенням на свій розсуд місця стоянки автомобіля, тощо.

Також на момент скоєння ДТП був дійсний страховий поліс за №АЕ/6912693 від 12.01.2016 року, згідно до якого страхувальником транспортного засобу МАN TGA 26 413, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_3 11.07.2016 року під час скоєння ДТП, є ОСОБА_1 При оформленні страхового полісу ОСОБА_1 було сплачено 706,00 гривень у якості страхового платежу ТДВ СТДВ «Глобус».

На момент ДТП ОСОБА_1 мав також посвідчену довіреність від власника причепу ОСОБА_7 , з правом експлуатації, розпорядження, строком дії до 2022 року. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Мовчан С.В. та зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій під номером 3.

Станом на 11.07.2016 року був дійсний страховий поліс за №АЕ/6912692 від 12.01.2016 року на причіп, де страхувальником виступає - ОСОБА_1 . При оформленні страхового полісу ОСОБА_1 було сплачено 162,00 гривні у якості страхового платежу ТДВ СТДВ «Глобус».

Відповідно до частини першої статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Положеннями статті 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Тобто правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

Зазначене свідчить про безпідставність посилань апелянта на те, що довіреність свідчить лише про наявність між особою, яка її видала ( ОСОБА_7 ), та особою, якій її видано ( ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ), правовідносин, які є представницькими відносинами, оскільки на підставі довіреності від 04 січня 2012р. власник транспортних засобів ОСОБА_7 передала ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зазначені транспортні засоби у володіння строком на 10 (десять) років.

Сукупний аналіз зазначених обставин свідчить про те, що на час ДТП ФОП ОСОБА_1 був законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, забезпеченого страховим полісом.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а саме те, що ним є його законний володілець.

Як уже було зазначено, суд правильно встановив, що на час ДТП законним володільцем автомобіля та причепу був саме ФОП ОСОБА_1 , на виконання договірних зобов`язань з яким і діяла ТДВ СТДВ «Глобус», здійснюючи виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_8 , як потерпілої сторони.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки- роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц та постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).

Сам по собі факт того, що довіреність від 04 січня 2012р. власником транспортних засобів ОСОБА_7 була видана на ім`я не тільки ОСОБА_1 , а й на ім`я ОСОБА_6 , з урахуванням конкретних обставин справи не свідчить, що за шкоду, заподіяну під час ДТП позивачу, повинен нести відповідальність і ОСОБА_6 , оскільки матеріалами справи не встановлено, що він реально володів зазначеними транспортними засобами на час ДТП та передавав їх у керування ОСОБА_3 .

За такого доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, зроблених в рішенні суду.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, а також враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 09 квітня 2021 року