Справа № 130/546/20

Провадження № 22-ц/801/8/2021

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 рокуСправа № 130/546/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді доповідача),

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення Закону України «Про захист прав споживачів» за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Порощука П.П., дата складення повного тексту рішення 17 липня 2020 року,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 13 грудня 2019 року було відкрито провадження в справі за позовом до ТОВ «Енера Вінниця». Однак, відповідач знаючи, що в суді розглядається спір, всупереч вимогам п.7.11 правил роздрібного ринку електричної енергії від 14 березня 2018 року №312, незаконно припинив йому електропостачання. Зазначає, що вказаними діями відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у неможливості проживання в будинку без електроенергії в зимовий період, яку він оцінює в розмірі 30000 грн.

З огляду на викладені обставини, просив суд визнати відсутність будь-якого договору про постачання електроенергії від 01 січня 2019 року №20360553 між споживачем та відповідачем; визнати незаконним припинення електропостачання споживачу з 03 лютого 2020 року та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 30000 грн., недовідпущеної електроенергії позивачу згідно листа вимоги відповідача.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про порушення Закону України «Про захист прав споживачів» відмовлено.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області мотивоване тим, що позивачем не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведено вина та протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції постановляючи оскаржуване рішення керувався нормами ПРРЕЕ, який є внутрішнім нормативно-правовим актом, що не є загальновідомим. Вважає, що відповідач неправомірно припинив йому електропостачання, оскільки відповідно до наданої відповідачем довідки від 23 квітня 2020 року ним справно оплачувались рахунки з 01 січня 2019 року по жовтень 2019 року. Поряд з цим вважає, що оплачені ним рахунки у вказаний період проводились на підставі умов старого договору від 2001 року, а не згідно нового, оскільки відповідачем не було надіслано йому пропозицію укласти такий договір. Покликається на підтвердження завдання йому моральної шкоди, внаслідок неправомірного припинення постачання електричної енергії. Крім того вважає, що судом першої інстанції не наведено обґрунтування відмови в задоволенні позову щодо всіх трьох позовних вимог.

14 вересня 2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідач заперечив твердження заявника про те, що ПРРЕЕ є внутрішнім нормативно-правовим актом, оскільки останній затверджений Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, який оприлюднено в газеті Урядовий кур`єр від 18 квітня 2018 року №75, а також 23 березня 2018 року на офіційному сайті НКРЕКП. Поряд з цим зазначив, що позивачу разом із відзивом по справі була направлена пропозиція укладення договору, зокрема заява-приєднання. Відповідач також зауважив, що позивач здійснивши фактичне споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків, у відповідності до Постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року, приєднався до умов договору. Зазначив, що підстав для неприпинення електропостачання споживача на підставі п.7.11 ПРРЕЕ, наразі немає. Вказав, що позивачем не надано жодного доказу, щодо порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод та інтересів, посягання на фізичні страждання, незаконні, протиправні дії щодо особи, членів його сім`ї чи близьких родичів, душевних стражданнях тощо. Позивачем не надано жодного розрахунку, документа, який свідчить про розмір завданої моральної шкоди.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року зупинено апеляційне провадження у вказаній справі до набрання рішеннями законної сили у цивільних справах № 130/2553/19 за позовом ОСОБА_1 АТ «Вінницяобленерго» - Шаргородські електромережі структурна одиниця «Жмеринська дільниця» та ТОВ «Енера Вінниця» про порушення відповідачами закону України «Про захист прав споживачів» та № 130/893/20 за позовом ТОВ «ЕнераВінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 березня 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Апеляційним судом встановлено, що за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №20360553 від 01 січня 2019 року по о/р 20360553 станом на 20 січня 2020 року за спожиту електричну енергію не погашена сума заборгованості в розмірі 7934,16 грн., яка виникла за період з жовтня 2019 по листопад 2019 року. Нараховано за період 8183,16 грн., оплачено за період 249 грн., що підтверджується копією попередження позивача про припинення (обмеження) постачання електричної енергії за заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію №15 - 4268 від 20 січня 2020 року (а.с. 2).

Згідно копії листа-вимоги №373/2020 позивачу запропоновано в п`ятиденний термін з моменту його отримання здійснити оплату заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 21965,76 грн. (а.с. 4).

ОСОБА_1 сплачував за спожиту електроенергію: 04 березня 2019 року 9,00 грн.; 01 квітня 2019 року 35,00 грн.; 03 червня 2019 року 35,00 грн.; 04 липня 2019 року 45,00 грн.; 14 серпня 2019 року 35,00 грн.; 18 жовтня 2019 року 45,00 грн.; 15 листопада 2019 року 45,00 грн. (а.с. 49-50).

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року в цивільній справі №130/893/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 29648 (двадцять дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 64 коп.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2021 року в цивільній справі №130/2553/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (в особі структурної одиниці «Шаргородські електричні мережі»), товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про визнання бездіяльності щодо невиконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та щодо нарахування суми заборгованості за електропостачання, про визнання певних обставин, про стягнення суми недовідпущеної електроенергії, про зобов`язання вчинити дії, про стягнення моральної шкоди, відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії регулюються Законом України « Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 та Кодексом комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14 березня 2018 року.

Абзацом 4 пункту 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, упродовж трьох років з 1 січня 2019 року, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є додатком № 6 ПККЕЕ.

На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», позивачем розміщено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до п.3.2.12. Постанови № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (в редакції на момент виникнення правовідносин), договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку.

Також, абзацом 5 ч. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем буд-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Аналогічні приписи містить п. 8 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (в редакції на момент виникнення правовідносин), відповідно до якого, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до копії довідки про споживання за період з січня 2019 року по квітень 2020 року, яка наявна в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 оплачено: 04 березня 2019 року 9 грн.; 01 квітня 2019 року 35 грн.; 03 червня 2019 року 35 грн.; 04 липня 2019 року 45 грн.; 14 серпня 2019 року 35 грн.; 18 жовтня 2019 року 45 грн., 15 листопада 2019 року 45 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 приєднався до умов договору, оскільки здійснив фактичне споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про відсутність укладення будь-якого договору про постачання електроенергії від 01 січня 2019 року №20360553 між споживачем та відповідачем не підлягають до задоволення, оскільки спростовуються належними і допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, факт укладання вказаного договору з 01 січня 2019 року між позивачем та відповідачем встановлений в постанові Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року в цивільній справі № 130/893/20 за позовом ТОВ «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, що у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання незаконним припинення електропостачання споживачу з 03 лютого 2020 року та стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 30000 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 622-625, 714 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 56, 58 Закону № 2019-VIII, розділів ІІІ, ІV, V ПРРЕЕ, інших норм законодавства цивільні права та обов`язки, що виникають із договору про постачання електричної енергії споживачу, повинні належно виконуватися; сторони цього договору зобов`язані виконувати умови договору та вимоги законодавства, щодо, зокрема, оплати споживачем послуги з електропостачання, припинення електропостачання лише з підстав і в порядку, передбачених законом і договором; споживач зобов`язаний належно оплачувати надані йому послуги, а електропостачальник управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, сплати боргу; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в тому числі, вчиняючи та виконуючи правочин, добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки.

Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України).

За змістом положень Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-ХІІ), Закону № 2019-VIII, ПРРЕЕ щодо прав споживача послуг із постачання електричної енергії в контексті відключення електропостачання у зв`язку з наявністю боргу споживача перед постачальником:

держава захищає права споживачів (ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1, ст. 5 ч.ч. 1, 3 Закону № 1023-ХІІ, ст. 58 ч. 1 п. 12 Закону № 2019-VIII, п.п. 5.5., 9.3., 9.6. ПРРЕЕ);

у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ч. 2 ЦК України);

постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах; відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному Законом № 2019-VIII та правилами роздрібного ринку (ст. 60 ч.ч. 2, 3 Закону № 2019-VIII);

форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п. 4.8. ПРРЕЕ);

плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну; рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем, в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 4.12. ПРРЕЕ);

для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій … формі … (п. 4.13. ПРРЕЕ);

якщо споживач не оплатив остаточний рахунок за спожиту електричну енергію, ні електропостачальник, ні оператор системи не обмежуються у своїх правах щодо припинення електропостачання або розподілу (передачі) електричної енергії такому споживачу відповідно до ПРРЕЕ (п. 4.26. ПРЕЕ);

спірні питання, які виникають між відповідними учасниками роздрібного ринку щодо проведення розрахунків за електричну енергію, надані послуги оператора системи чи постачальника послуг комерційного обліку, вирішуються сторонами укладених договорів в установленому законодавством порядку, у тому числі шляхом переговорів або в судовому порядку (п. 4.35. ПРРЕЕ);

оператор системи має право тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, … або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених ПРРЕЕ та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами … (п. 5.1.1. пп. 6 ПРРЕЕ);

припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником (п. 7.5. ПРРЕЕ).

Відтак, з системного аналізу вказаних норм вбачається, що припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу переслідуватиме легітимну мету та відновлення порушених прав електропостачальника, за умови наявної у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору та попередження останнього про таке припинення постачання електричної енергії не пізніше ніж за 5 робочих днів.

Факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію підтверджується рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року в цивільній справі № 130/893/20, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2021 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 29648,64 грн. Вказана постанова набрала законної сили 03 березня 2021 року, а тому в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню у цій справі.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлялось попередження про припинення (обмеження) постачання електричної енергії за заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію (а.с. 2).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду попередньої інстанції щодо недоведеності вини та протиправних діянь відповідача з приводу припинення постачання електричної енергії ОСОБА_1 .

Належних і допустимих доказів на спростування вказаних висновків позивачем до суду попередньої та апеляційної інстанції не надано, як і не міститься таких в матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, всупереч вимогам п.7.11 правил роздрібного ринку електричної енергії від 14 березня 2018 року №312, незаконно припинив позивачу електропостачання, у зв`язку із тим, що ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 13 грудня 2019 року було відкрито провадження в справі за позовом до ТОВ «Енера Вінниця» не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 4 п. 7.11. ПРРЕЕ на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що положення п. 7.11 ПРРЕЕ застосовуються лише у разі розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

Натомість, на момент виникнення спірних правовідносин в провадженні Жмеринського міськрайонного суду перебувала цивільна справа № 130/2553/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерго» - Шаргородські електричні мережі структурна одиниця «Жмеринська дільниця» та ТОВ «Енера Вінниця» про порушення відповідачами Закону України «Про захист прав споживачів».

Відтак, предметом судового розгляду вказаної справи, за позицією позивача є саме порушення відповідачами, тобто особами які надають послуги з електропостачання, Закону України «Про захист прав споживачів», а не споживачем ОСОБА_1 . Правил та/або умов договорів, як те визначено п. 7.11 ПРРЕЕ.

Таким чином, викладені апелянтом твердження про те, що відповідачем незаконно припинено електропостачання споживачу з 03 лютого 2020 року, не є слушними, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 30000 грн. також не підлягають до задоволення, оскільки такі є похідними від вимог про визнання відсутності будь-якого договору про постачання електроенергії від 01 січня 2019 року №20360553 між споживачем та відповідачем та визнання незаконним припинення електропостачання споживачу з 03 лютого 2020 року, в задоволенні яких було відмовлено.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк