Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/574/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.04.2021смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої-судді: Єгорової Н.І.,

при секретареві: Маковецькій Л.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу ,

В С ТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу , посилаючись на те, що восени 2019року він позичив відповідачам кошти у сумі 150 000 грн., про що була складена розписка. Згідно розписки, відповідачі зобов*язалися повернути позивачеві борг до 20 грудня 2019 року.

Однак, у визначений в розписці строк борг відповідачами не був повернутий. ОСОБА_1 намагався вирішити питання про повернення боргу мирним шляхом, але відповідачі ухиляються від виконання боргових зобов*язань.

З урахуванням прострочки виконання грошового зобов"язання, яка складає 8 місяців, позивач просить застосувати вимоги ст.625 ЦК України, тобто стягнути з боржників крім суми боргу, три проценти річних від простроченої суми, що буде складати 3000 грн. Загальна суму боргу складатиме 153000 грн.

Позивач просить стягнути з подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошову суму за договором позики в солідарному порядку, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача -адвокат Вовчанська Г.С. надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та позивача, позовні вимоги підтримують, наполягають на їх задоволенні .

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. У письмовому відзиву на позов відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що кошти в борг вони не брали, розписку про позику ОСОБА_2 писав проти своєї волі. Крім того, відповідачі вважають, що позивачем не надано доказів на підтвердження передачі коштів у борг ,а зміст розписки свідчить лише про намір взяти кошти в борг.

Відповідач ОСОБА_3 у відзиву на позов зазначила, що про боргову розписку їй стало відомо лише після отримання матеріалів справи від суду. Розписку про отримання коштів в позику вона не підписувала ,коштів від позивача не отримувала , а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.11.2019р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли в борг у ОСОБА_1 кошти в сумі 150000 грн. Позичальники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов"язалися повернути кошти 20 грудня 2019р., про що свідчить письмова розписка підписана позичальниками.

10.07.2020р. була складена нова розписка, якою підтверджена розписка складена 12.11.2019р. про взяття у борг коштів в сумі 150000 грн. у ОСОБА_1 , зобов"язавшись повернути борг 20 грудня 2019р. Факт складання розписки та взяття коштів у борг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили своїми підписами, про що свідчить досліджена в судовому засіданні письмова розписка..

Однак, у визначений у розписці строк, позичальники кошти не повернули, що підтверджується наявністю у позикодавця оригіналу письмової розписки про передачу коштів у борг.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Аналізуючи письмові докази, надані позивачем, а саме письмову розписку від 12.11.2019р., згідно якої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми підписами підтвердили, що беруть в борг у ОСОБА_1 кошти в сумі 150000грн. з зобов"язанням повернути борг 20 грудня 2020р., а також розписку, складену 10.07.2020р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтвердження факту складання розписки про отримання в борг коштів у ОСОБА_1 , суд приходить висновку, що між сторонами був укладений договір позики.

Боржники не виконали своє зобов"язання щодо повернення позики у строк визначений в розписці. Неповернення позики своєчасно підтверджується наявністю оригінала розписки у позикодавця, а саме ОСОБА_1 .

Ствердження відповідача ОСОБА_2 у письмовому відзиву про те, що він не брав кошти в борг, на думку суду є сумнівними. В розписці , складеній 10.07.2020р. ОСОБА_2 зазначив, що вони беруть в борг кошти та зобов"язуються їх повернути.

Тобто, дієсполучення "беремо" означає реальний час дії, що здійснюється, а не на майбутнє, як вважає відповідач. У випадку здійснення дії у майбутньому, зазначається час його настання, а лише потім час виконання взятих на себе зобов"язань.

Відповідач ОСОБА_3 стверджує у відзиву на позов, що розписку не підписувала, однак доказів на підтвердження своїх заперечень не надала. Відповідачка взагалі в судове засідання не з"явилася, хоча неодноразово повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи.

В письмових розписках про отримання позики, наявні підписи обох відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Чи поставлений підпис в розписці саме відповідачкою або іншою особою, суд не має можливості перевірити, так як клопотання про призначення з цього приводу експертизи жодна із сторін не заявляла.

Крім того, заперечення щодо підпису у розписці не підтверджені жодними доказами. Відомостей щодо реєстрації кримінальних проваджень по факту підробки підпису суду не надано. За таких обставин, доводи відповідачів щодо написання розписки попри їх волі, та не отримання коштів у сумі 150000 грн., не можуть бути прийняті до уваги, так як не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі не виконали умов укладеного із ОСОБА_1 договору позики, оформленого розпискою, а тому зобов`язані сплатити позивачу суму основного боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, що відповідає вимогам частини другою статті 625 ЦК України.

Враховуючи, термін прострочки у 8 міс. ( 150000х3%=4500:12=3754х8=3000 грн.) 3% річних від простроченої суми боргу складатиме 3000 грн., загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідачів становить 150000 + 3000= 153000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу у солідарному порядку.

Відповідно до ст.540 ЦК України- якщо у зобов"язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов"язок у рівній частині, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Солідарний обов"язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов"язання.

Відповідно до вимог ст.540 ЦК України зобов"язання про повернення позики відповідачі повинні виконувати у рівних частках, оскільки предмет зобов"язання не є неподільним.

Судові витрати, у виді судового збору в сумі 1950.40 грн. та витрат за надання правової допомоги в сумі 3000 грн., документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.5, 76, 133, 141, 258, 264,265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 ( прож. с.Маринівка, Доманівського району, Миколаївської області), ОСОБА_3 ( прож. с.Маринівка, Доманівського району, Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 (1985р. народження, ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) борг за договором позики в розмірі 153 000( сто п"ятдесят три тисячі ) грн.; із яких: 150 000грн. - сума боргу, 3000 грн. -3% річних.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 ( прож. с.Маринівка, Доманівського району, Миколаївської області), ОСОБА_3 ( прож. с.Маринівка, Доманівського району, Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 (1985р. народження, ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1950.40 грн. та витрат за надання правової допомоги в сумі 3000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі розгляду справи у відсутності осіб- з моменту отримання його копії.

Суддя : Н. І. Єгорова