Справа № 185/7657/20

Провадження № 2/185/768/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Величко А.О., позивача та представника відповідача,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення оплати надурочних робіт, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди у зв`язку із порушення трудових прав, -

встановив:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укртрансгаз», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь: 265813,95 грн компенсація за виконану працю в надурочний час; середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в частині оплати роботи в надурочний час за період з моменту звільнення 09 липня 2019 року по момент фактичного розрахунку; 23000 грн компенсація за спричинену моральну шкоду.

Позов обґрунтовано тим, що з 01.07.2010 року по 09.07.2019 року позивач працював на підприємстві відповідача на посаді змінного інженера газокомпресорної служби Павлоградського промислового майданчика Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Оператор газотранспортної системи України». При звільненні позивача, відповідачем не було оплачено роботу в надурочний час в розмірі 126 годин (36 годин у 2017 році та 90 годин у 2018 році). Виходячи із розміру посадового окладу позивача, годинна ставка оплати в надурочний час складає 91,94 грн (15286 грн : 166,25 год.). Таким чином розмір заборгованості відповідача за відпрацьований позивачем надурочний час складає 91,94 грн х 126 год. = 23168,88 грн. Також, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за період з 09 липня 2019 року по даний час. Діями відповідача щодо відмови оплатити роботу в надурочний час позивачу була спричинена моральна шкода, через що позивач відчував матеріальні труднощі, було порушено його звиклий спосіб життя та принижено людську гідність.

Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

11 січня 2021 року справу призначено до розгляду в судове засідання.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року судом зобов`язано відповідача надати суду письмові пояснення щодо порядку нарахування та оплати понаднормово відпрацьованого часу позивачем за період з 2017 року по день звільнення та розрахунок розміру середньої заробітної плати позивача станом на день його звільнення.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Згідно відзиву на позов від 18 грудня 2020 року представник відповідача зазначає, що у 2017 році понаднормово відпрацьований час у позивача відсутній. Згідно наказу Запорізького ЛВУМГ від 29.12.2018 № 781 «Про оплату надурочно відпрацьованих годин у 2018 році» позивачу було нараховано та виплачено 7229,16 грн. Заявлений розмір середнього заробітку 913,45 грн є необґрунтованим, оскільки позивач не надав жодного розрахунку. Оскільки відповідачем не допущено будь-яких порушень законодавства про працю, позивачу не могло бути спричинено моральної шкоди.

Заслухавши усні пояснення сторін, ознайомившись з письмовими доказами, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2010 року по 09.07.2019 року працював на посаді змінного інженера газокомпресорної служби Павлоградського промислового майданчика Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 61 КЗпП України, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується в кінці облікового періоду згідно з ст. 106 КЗпП України.

В той же час робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку, або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Роботою у вихідний день, відповідно до ст. 71 КЗпП України, вважається належним чином оформлена (наказом по Підрозділу з погодженням профспілками та згодою працівника) робота працівника у його затверджений графіком роботи щотижневий день відпочинку. У цьому випадку робота у вихідний день компенсується відповідно до статті 72 КЗпП України.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Умови та порядок застосування підсумованого часу з урахуванням чинного законодавства регулюється Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 № 138.

Згідно розрахунку, що міститься в письмових поясненнях та службовій записці представника відповідача, понаднормово відпрацьований час змінним інженером ОСОБА_1 у 2017 році відсутній. За 2018 рік позивач має 13 неоплачених надурочних годин, що складає 2394,60 грн.

Суд погоджується з наданим відповідачем розрахунком надурочних годин роботи позивача. Доводи наведені позивачем зводяться до його власного тлумачення норм права.

З наданих сторонами письмових доказів, в тому числі розрахунків надурочних годин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації за виконану працю в надурочний час підлягають задоволенню лише в межах вищевказаної суми.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та стаей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботи (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до дрежавних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до такого стягнення мають бути застосовані вимоги ст. 233 КЗпП згідно з якими працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Спір про стягнення середнього заробітку не є спором щодо стягнення заробітної плати, а отже для звернення з такими вимогами до суду Кодексом Законів про працю встановлено граничний тримісячний строк.

Відповідач просив застосувати граничний тримісячний строк для відмови у позові в цій частині позовних вимог.

Будучи звільненим з підприємства відповідача 09 липня 2019 року та звернувшись до суду листопаді 2020 року, позивач пропустив тримісячний строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує вимоги розумності і справедливості, характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань та вважає, що достатнім розміром для компенсації такої шкоди буде сума - 1000,00 грн, яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи суму задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 33,95 грн.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення оплати надурочних робіт, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди у зв`язку із порушення трудових прав.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 оплату за понаднормово відпрацьований час у сумі 2394,60 грн (дві тисячі триста дев`яносто чотири грн 60 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн (одна тисяча грн).

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 33,95 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укртрансгаз», код ЄДРПОУ 30019801, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 9/1.

Суддя М. М. Перекопський