ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

07 квітня 2021 року Справа № 915/531/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

при секретарі Кнауб А.А.

від сторін та третьої особи представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву ОСОБА_1

про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі № 915/531/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КОРАБЕЛ",

вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055;

до фізичної особи-підприємця Опалко Євгена Вікторовича,

АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про зобов`язання повернути торгове місце та стягнення неустойки у сумі 76410 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з заявою від 25.03.2021 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 в даній справі до припинення карантину та режиму надзвичайної ситуації.

Заяву мотивовано, зокрема, тим, що з 12.03.2020 на всій території України введено карантин, а рішенням позачергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій при Миколаївській ОДА встановлені обмежувальні заходи, які набрали чинності з 01:00 24.03.2021 і діють до 04.04.2021 включно, під які підпадає також діяльність боржника пов?язана з обслуговуванням торгівельного місця.

Заявник зазначає, що звільнення торгового місця з вивезенням майна являє собою дуже тривалий за часом процес, оскільки у стаціонарних спорудах, які знаходяться на торгових місцях, міститься дуже велика кількість автомобільних запчастин, на перенесення яких потрібен буде значний час та стороння допомога. В даному випадку виконання судового рішення потребуватиме як вчинення дій з передачі об?єкта та складання відповідного акту, так і звільнення торгового місця відповідачем, тобто, контактування осіб. Необхідно також враховувати малу площу приміщення торгівельного місця, в якому з березня 2020 року зберігається значна кількість товару загальною вагою у кілька тон, і боржник самостійно не може здійснити звільнення торгового місця, а у разі його сортування, опису, вивезення за допомогою сторонніх осіб, складання актів, така ситуація невідворотно має наслідком спричинення скупчення та контактування осіб, що наражає на небезпеку і боржника і контактних осіб.

Заявник також посилається на те, що на даний час він має ознаки ГРВІ, і у період дії зазначених вище обмежувальних заходів взагалі не вивідує торговельне місце, дослухається рекомендацій Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров?я України, Всесвітньої організації охорони здоров?я та залишається самоізольованим вдома.

Ухвалою від 30.03.2021 прийнято дану заяву до розгляду, який призначено на 07.04.2021.

ТОВ "БК"КОРАБЕЛ" у запереченнях від 06.04.2021 № 21 виклало позицію щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 ? так як, на думку товариства, боржником не подано доказів наявності в нього хвороби (ГРВІ); не зазначено у заяві та не подано відповідних доказів на підтвердження того, що наявність карантину та запроваджених обмежувальних заходів унеможливлюють виконання рішення суду в даній справі.

Від сторін та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду заяви, представники в засідання не з?явилися; їх явка обов?язковою не визнавалася. При цьому, заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду містить клопотання про її розгляд за відсутності заявника.

Дослідивши матеріали заяви та справи, суд приходить до такого.

Положеннями ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, ? і за її межами. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов?язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання судового рішення є невід?ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Господарським процесуальним законодавством визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), ? встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи ? тяжке захворювання її самої або членів її сім?ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ст. 331 ГПК України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) ? тяжке захворювання її самої або членів її сім?ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи ? наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб ? стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру". У системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення; довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв?язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов?язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2021 в даній справі, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021, задоволено позов ТОВ "БК"КОРАБЕЛ", зобов?язано Опалка Є.В. повернути ТОВ "БК "КОРАБЕЛ" торгове місце № 7, загальною площею 37,86 кв.м., розташоване на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БК "КОРАБЕЛ" грошові кошти в сумі 76410 грн. 60 коп. ? неустойку, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 4204 грн.

На виконання указаного рішення стягувачу видані відповідні накази від 23.02.2021.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання вищевказаного рішення суду в частині зобов?язання повернути торгове місце, ОСОБА_1 стверджує, зокрема, про те, що: 1) на даний час він має ознаки ГРВІ, і у період дії зазначених вище обмежувальних заходів взагалі не вивідує торговельне місце та залишається самоізольованим вдома; 2) повернення торгового місця потребуватиме вчинення дій як з передачі об?єкта та складання відповідного акту, так і дій щодо звільнення відповідачем торгового місця, що матиме наслідком контактування осіб (що, відповідно, загрожує поширенням COVID-19 та є погрозою здоров?ю людей, зокрема, заявника).

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням змін, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, востаннє ? постановою від 09.12.2020№ 1236 ? до 30.04.2021.

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 27.03.2021 вирішила встановити з 00:00 "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 на території Миколаївської області та застосувати на території Миколаївської області обмежувальні протиепідемічні заходи передбачені для "червоного" рівня епідемічної небезпеки.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (в редакції, чинній на момент розгляду заяви) залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється "зелений", "жовтий", "помаранчевий" або "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки) (п. 2 постанови № 1236).

"Червоний" рівень епідемічної небезпеки встановлюється рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров?я протягом 48 годин з моменту настання підстав, передбачених пунктом 3-3 цієї постанови, яке розміщується безпосередньо на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua).

Рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо запровадження "червоного" рівня епідемічної небезпеки набирає чинності не раніше ніж через два дні з дати його оприлюднення.

Рішення щодо скасування "червоного" рівня епідемічної небезпеки приймається Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у разі досягнення регіоном показників, які характеризують відсутність ознак, передбачених пунктом 3-3 цієї постанови, протягом не менше ніж п?яти днів підряд (п. 3-4 постанови № 1236).

На території регіонів, на яких установлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється:

1) приймання відвідувачів суб?єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і закладів громадського харчування в аеропортах;

2) приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, крім приймання відвідувачів у закладах, визначених у підпункті 4 цього пункту;

3) приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності;

4) приймання відвідувачів суб?єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім:

приймання відвідувачів суб?єктами господарювання, які торгують товарами на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами гігієни та побутовою хімією, засобами зв?язку, друкованими засобами масової інформації, ветеринарними препаратами, кормами, насінням, засобами захисту рослин, без обмеження доступу відвідувачів до інших товарів, представлених в асортименті зазначених суб?єктів господарювання;

торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень;

провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв?язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, ремонту комп?ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, перукарень та салонів краси за попереднім записом;

виконання робіт із збирання і заготівлі відходів;

провадження діяльності з надання телекомунікаційних послуг. Приймання відвідувачів суб?єктами господарювання, які провадять діяльність з надання телекомунікаційних послуг, здійснюється за попереднім записом;

5) приймання відвідувачів закладів культури і проведення культурних масових заходів, крім роботи автоконцертів, автокінотеатрів, історико-культурних заповідників, суб?єктів господарювання, пов?язаної з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки, за умови обмеження доступу до місця зйомки (знімального майданчика) сторонніх осіб та використання персоналом (крім акторів під час знімального процесу), залученим до виробництва аудіовізуального твору, засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Діяльність суб?єктів господарювання, пов?язана з виробництвом аудіовізуальних творів, не є масовим заходом;

6) приймання у спортивних залах, фітнес-центрах, басейнах, відвідувачів, крім спортсменів національних збірних команд України та їх тренерів за умови дотримання відповідних санітарних і протиепідемічних заходів;

7) проведення всіх масових (розважальних, спортивних, соціальних, рекламних та інших) заходів, крім офіційних спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, та матчів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів без глядачів за умови дотримання учасниками таких заходів відповідних санітарних і протиепідемічних заходів та здійснення обов?язкового щоденного контролю за станом здоров?я учасників, заходів з оцінювання якості освіти;

8) робота закладів громадського харчування та місць для харчування в готелях з 11-ї години до 6-ї години наступної доби, крім надання послуг з харчування в готельному номері за замовленням клієнтів;

9) діяльність ринків, крім продовольчих;

10) відвідування закладів освіти незалежно від форми власності її здобувачами, крім здобувачів закладів дошкільної освіти, спеціальних закладів освіти та учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також осіб, які беруть участь у заходах з оцінювання якості освіти;

11) за окремим рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій - здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних регіонів, крім транзитних перевезень та перевезень:

легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п?яти осіб без урахування дітей віком до 14 років;

службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ у межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які поінформовано не менше ніж за два дні органи Національної поліції;

пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за наявності у них лабораторно підтвердженого негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, яке проведено не більш як за 48 годин до дня поїздки;

12) за окремим рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій - посадка пасажирів в автомобільний чи залізничний транспорт, який забезпечує сполучення між регіонами, крім посадки пасажирів до поїздів спеціальних залізничних рейсів у внутрішньому сполученні, рішення щодо яких приймається у кожному конкретному випадку перевізником за заявками обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням з Міністерством інфраструктури та Міністерством охорони здоров?я; запровадження інших альтернативних обмежень, у тому числі обмеження заповнюваності транспортних засобів, виходячи з епідемічної ситуації в конкретних регіонах;

13) проведення державними та комунальними закладами охорони здоров?я планових заходів з госпіталізації, крім:

надання медичної допомоги внаслідок ускладненого перебігу вагітності та пологів;

надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим;

надання медичної допомоги у спеціалізованих відділеннях закладів охорони здоров?я пацієнтам з онкологічними та пульмонологічними захворюваннями;

надання паліативної медичної допомоги у стаціонарних умовах;

надання планової медичної допомоги закладами охорони здоров?я національного рівня, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;

проведення інших невідкладних і термінових заходів з госпіталізації, якщо внаслідок їх перенесення (відтермінування) існує значний ризик для життя або здоров?я людей;

14) робота підвісних канатних доріг;

15) перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно:

на територіях закладів охорони здоров?я та освіти;

в підземних переходах;

на зупинках громадського транспорту;

на інших територіях загального користування у разі неможливості дотримання фізичної дистанції не менше 1 метра (п. 3-5 постанови № 1236).

Разом із тим, заява ОСОБА_1 не містить викладення обставин та відповідних доказів того, що останній на даний час має ознаки ГРВІ та перебуває на самоізоляції; що виконання рішення суду в даній справі в частині зобов?язання повернути торгове місце пов?язане з необхідністю здійснення господарської діяльності ринку або будь-якого іншого виду діяльності, щодо якого законодавством на період карантину встановлено заборону; відсутні і докази того, що для оформлення повернення відповідачем торгового місця є необхідність у ризику здоров?ям громадян (зокрема, заявника) ? так як заявником не доведено необхідності відвідування для цього місць масового скупчення людей, закритих непровітрюваних приміщень, близького контактування з особами, неможливості дотримання рекомендацій Міністерства охорони здоров?я України та головного санітарного лікаря України щодо запобігання поширенню COVID-19.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Таким чином, суд визнає, що заявником не доведено наявності конкретних обставин, які ускладнюють виконання рішення суду в даній справі (в частині зобов?язання повернути торгове місце) або роблять його неможливим.

Ураховуючи викладене, в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду в даній справі належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 331 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 у справі № 915/531/20 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Т.М. Давченко