ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2021Справа № 910/20169/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»

до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН»

про відшкодування 29 129, 81 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» про стягнення 29 129, 81 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 1903663 від 20.11.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Chevrolet Spark», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 21121», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2020 року позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

14 січня 2020 року до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2020 року недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

16.02.2021 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

01.03.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/6030 від 21.01.2021.

05.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на помилковість розрахованої позивачем суми страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір PVP.S № 1903663 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу «Chevrolet Spark», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 07.04.2020.

Так, відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2020 року в справі № 953/6230/20, 07.04.2020 приблизно об 11:40 в м. Харків, на вул. Сідора Ковпака, в районі будинку № 158, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Chevrolet Spark, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком обгону не переконалась в тому, що водій транспортного засобу ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду по тій же смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч та здійснила з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 14.2 (б) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У той же час, 07.04.2020 приблизно об 11:40 в м. Харків, на вул. Сідора Ковпака, в районі будинку № 158, водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, а саме перед поворотом ліворуч з вул. Сідора Ковпака на вул. Зеленоградську, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Chevrolet Spark, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Вищевказаною постановою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 142/2020 про оцінку автомобіля від 06 травня 2020 року, сформованого суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Авдєєвим Сергієм Володимировичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Spark», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження після ДТП склала 77 824, 53 грн.

Страховим актом № 144369 від 24.06.2020 дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 07.04.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «Chevrolet Spark», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано позивачем страховим випадком та, керуючись пунктом 1.14.2 договору призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 31 129, 81 грн.

На підставі платіжного доручення № 10484 від 25 червня 2020 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 31 129, 81 грн.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 21121» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 000968526 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000, 00 грн, франшизи - 2 000, 00 грн.

Листом № 04-1891 від 10.07.2020 позивач звернувся до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Ненадання відповіді на вказану заяву та не виплата страхового відшкодування зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2020 року в справі № 953/6230/20 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог пунктів 14.2 (б) та 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого цих осіб визнано винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».

Судом встановлено, що відносини між ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН», як страховиком та власником автомобіля «ВАЗ 21211» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 000968526.

Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У відповідності до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «ВАЗ 21211» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) ним врегульовані відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом ст. 14 цього Закону страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

У відповідності до ст. 5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля «ВАЗ 21211» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності серії АО № 000968526, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 04-1891 від 10.07.2020 про виплату страхового відшкодування в порядку розмірі 31 129, 81 грн, виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.04.2020.

Частиною 2 пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст. 12, 22, 27 Закону № 1961-IV, з огляду на те, що полісом серії АО № 000968526 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000, 00 грн і франшизу в сумі 2 000, 00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «ВАЗ 21211» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 29 129, 81 грн.

Щодо заперечень відповідача щодо суми страхового відшкодування, наведених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про страхування» страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ, в зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.

Як вбачається з платіжного доручення № 10484 від 25 червня 2020 року, позивачем виплачено 31 129, 81 грн страхового відшкодування ОСОБА_1 , тобто безпосередньо власнику транспортного засобу, отже позивачем правомірно не включено ПДВ до суми відшкодування.

Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу «Chevrolet Spark», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (07.04.2020) строк його експлуатації не перевищував 7 років. Відтак, твердження відповідача про неврахування коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 0,414 є безпідставиними. Доказів наявності обставин, зазначених в п. 7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Крім цього, слід зауважити, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2020 року між АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (клієнт) та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» (адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5 000, 00 грн позивачем долучено до матеріалів справи:

- реєстр справ, по яких Адвокатське бюро «Синюк та партнери» надає ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» правову допомогу за жовтень 2020 року;

- акт виконаних робіт згідно реєстру справ, по яких Адвокатське бюро «Синюк та партнери» надає ПрАТ «ПРОСТО-Страхування» правову допомогу за жовтень 2020 року на загальну суму 93 000, 00 грн;

- платіжне доручення № 14603 від 01 жовтня 2020 року про сплату 93 000, 00 грн відповідно до Договору № 1 від 02.01.2020;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30 жовтня 2020 року по страховій справі № 144369.

Так, згідно зазначеного детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом надавався наступний перелік послуг:

- консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача, 1 година на суму 1 000, 00 грн;

- підготовчі дії, 2 години на суму 2 000, 00 грн;

- підготовка та подання позовної заяви в суд, 2 години на суму 2 000, 00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під`їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) 29 129, 81 грн (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять дев`ять гривень 81 коп.) страхового відшкодування, 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору та 5 000, 00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 09.04.2021.

Суддя О.С. Комарова