ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2021Справа № 910/17134/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Азимут"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Союз Грант Строй"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 765 339,22 грн, -

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Азимут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Союз Грант Строй" про:

- зобов`язання повернути транспортні засоби, а саме: вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2004 року випуску; вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2004 року випуску; напівпричіп самоскид "КЕМРF", модель SКМ 34-3, шасі НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "DAF" модель ТЕ 95ХF, шасі НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , 2001 року випуску; вантажний бітонозмішувач "DAF", модель ТGА 41.360, 12 м.куб., шасі НОМЕР_9 , державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "Mercedes Benz", модель 1843 LS, шасі НОМЕР_11 , державний реєстраційний номер НОМЕР_12 , 2001 року випуску; напівпричіп платформа трал "Fruehauf, модель ЕА 34, шасіVSРХХХТ387А084801, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 2007 року випуску;

- стягнення 765 339,22 грн, з яких основний борг в сумі 700 161,90 грн, штраф в сумі 3750 грн, пеня в розмірі 18425 грн, інфляційні втрати в сумі 16 173,72 грн та 3% річних в сумі 26 828,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №17 від 25.06.2019 оренди транспортного засобу в частині внесення орендних платежів за період з 25.06.2019 по 19.10.2020, а також повернення транспортних засобів, які були об`єктами оренди, після припинення договору внаслідок його розірвання в односторонньому порядку за ініціативи орендодавця.

Ухвалою від 05.11.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.12.2020.

02.12.2020 судом було відкладено підготовче засідання на 13.01.2021.

13.01.2021 у зв`язку з перебуванням судді Князькова В.В. на лікарняному судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 23.02.2021 судом було повідомлено учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 24.03.2021.

24.03.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.04.2021.

Представник позивача у судове засідання 07.04.2021 не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання 07.04.2021 також не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судова кореспонденція направлялась судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04060, місто Київ, вул.Ризька, будинок 73 Б.

Проте, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, з огляду на неявку представників сторін, суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 07.04.2021.

В судовому засіданні 07.04.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Азимут" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Союз Грант Строй" (орендар) було укладено договір №17 оренди транспортного засобу, за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування наступні транспортні засоби: вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2004 року випуску; вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2004 року випуску; напівпричіп самоскид "КЕМРF", модель SКМ 34-3, шасі НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "DAF" модель ТЕ 95ХF, шасі НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , 2001 року випуску; вантажний бітонозмішувач "DAF", модель ТGА 41.360, 12 м.куб., шасі НОМЕР_9 , державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "Mercedes Benz", модель 1843 LS, шасі НОМЕР_11 , державний реєстраційний номер НОМЕР_12 , 2001 року випуску; напівпричіп платформа трал "Fruehauf, модель ЕА 34, шасі НОМЕР_14 , державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 2007 року випуску.

У п.3.1 договору №17 від 25.06.2019 вказано, що транспортний засіб має бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем з моменту підписання цього договору, про що сторонами підписується акт приймання-передачі в оренду.

Факт передачі транспортного засобу в оренду оформлюється після підписання договору шляхом підписання акту приймання-передачі транспортного засобу в оренду та факт повернення транспортного засобу оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі транспортного засобу з оренди - після закінчення строку дії договору (п.3.2 договору №17 від 25.06.2019).

За умовами п.4.1 договору №17 від 25.06.2019 строк оренди транспортного засобу починається з моменту фактичної передачі орендарю транспортного засобу строком на два роки 11 місяців та закінчується 31.05.2022.

Пунктом 5.1 договору №17 від 25.06.2019 передбачено, що орендар зобов`язується сплачувати орендну плату в розмірі 25 000 грн, в тому числі, податок на додану вартість.

Оренда плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно авансом не пізніше 10-го календарного дня поточного місяця (п.п.5.1, 5.7 договору №17 від 25.06.2019).

Згідно п.8.1 договору №17 від 25.06.2019 транспортний засіб повинен бути повернутий орендодавцю протягом 4 календарних днів після закінчення строку оренди, визначеного в п.4.1 даного договору, або в разі припинення договору, на інших умовах, в технічно справному стані та комплектності.

В разі порушення орендарем строків повернення транспортного засобу, орендна плата на період прострочення повернення транспортного засобу нараховується та збільшується в два рази в порівнянні з п.п5.1, 5.6 договору (п.8.3 договору №17 від 25.06.2019).

Пунктом 9.2 договору №17 від 25.06.2019 передбачено, що у випадку прострочення сплати орендних платежів орендарю нараховується пеня в розмірі 0,1% від загального розміру орендної плати за кожен день прострочення, яка має бути сплачена орендодавцю разом з компенсацією понесених збитків.

У разі прострочення орендної плати протягом строку, більшого ніж 10 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від загального розміру орендної плати, а також компенсує орендодавцю всі понесені ним збитки та упущену вигоду. В даному випадку орендодавець отримує право на розірвання даного договору в односторонньому порядку, шляхом направлення претензії на адресу орендаря. Договір вважається розірваним з моменту надіслання претензії, орендар повинен повернути транспортний засіб протягом 10 календарних днів.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.4.1 цього договору та закінчується 31.05.2022 (п.11.2 договору №17 від 25.06.2019).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №17 від 25.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Азимут" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Союз Грант Строй" прийнято в строкове платне користування транспортні засоби вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2004 року випуску; вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2004 року випуску; напівпричіп самоскид "КЕМРF", модель SКМ 34-3, шасі НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "DAF" модель ТЕ 95ХF, шасі НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , 2001 року випуску; вантажний бітонозмішувач "DAF", модель ТGА 41.360, 12 м.куб., шасі НОМЕР_9 , державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "Mercedes Benz", модель 1843 LS, шасі НОМЕР_11 , державний реєстраційний номер НОМЕР_12 , 2001 року випуску; напівпричіп платформа трал "Fruehauf, модель ЕА 34, шасі НОМЕР_14 , державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 2007 року випуску.

На підтвердження передачі таких транспортних засобів як: вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2004 року випуску; напівпричіп самоскид "КЕМРF", модель SКМ 34-3, шасі НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "DAF" модель ТЕ 95ХF, шасі НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , 2001 року випуску; вантажний бітонозмішувач "DAF", модель ТGА 41.360, 12 м.куб., шасі НОМЕР_9 , державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "Mercedes Benz", модель 1843 LS, шасі НОМЕР_11 , державний реєстраційний номер НОМЕР_12 , 2001 року випуску; напівпричіп платформа трал "Fruehauf, модель ЕА 34, шасі НОМЕР_14 , державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 2007 року випуску, позивачем було представлено до матеріалів справи акт прийому-передачі від 25.06.2019, який підписано представниками сторін та скріплено печатками суб`єктів господарювання.

Одночасно, на підтвердження передачі вантажного самоскиду "МАN", модель 41.460 F,30т, шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2004 року випуску позивачем надано суду акт приймання-передачі від 25.06.2019, від підписання якого, за поясненнями заявника, представник орендаря відмовився, а також заяву свідка - ОСОБА_1 , в якій останнім зазначено, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Союз Грант Строй" після прийняття вказаного транспортного засобу оригіналу акту, який було б підписано орендарем, не повернув.

Наразі, оцінюючи вказані обставини, судом враховано, що за приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.сЖодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, всупереч викладеного відповідачем обставини, які повідомлено позивачем, спростовано належними, допустимими та більш вірогідними доказами не було.

За таких обставин, суд вважає такими, що належним чином доказово обґрунтуванні, твердження позивача щодо передання останнім, як орендодавцем, відповідачу, як орендарю, у строкове платне користування таких транспортних засобів: вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2004 року випуску; вантажний самоскид "МАN", модель 41.460 F, 30т, шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2004 року випуску; напівпричіп самоскид "КЕМРF", модель SКМ 34-3, шасі НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "DAF" модель ТЕ 95ХF, шасі НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , 2001 року випуску; вантажний бітонозмішувач "DAF", модель ТGА 41.360, 12 м.куб., шасі НОМЕР_9 , державний реєстраційний номер НОМЕР_10 , 2004 року випуску; вантажний сідловий тягач "Mercedes Benz", модель 1843 LS, шасі НОМЕР_11 , державний реєстраційний номер НОМЕР_12 , 2001 року випуску; напівпричіп платформа трал "Fruehauf, модель ЕА 34, шасі НОМЕР_14 , державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 2007 року випуску.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, орендарем свої обов`язки зі сплати орендних платежів за користування транспортними засобами у період з 25.06.2019 по 19.10.2020 виконано не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Союз Грант Строй" утворилась заборгованість на суму 700 161,90 грн, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Азимут" виникло право на одностороннє розірвання договору та повернення об`єктів оренди. Означені обставини і стали підставою для звернення до суду розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як було встановлено вище, за умовами п.4.1 договору №17 від 25.06.2019 строк оренди транспортного засобу починається з моменту фактичної передачі орендарю транспортного засобу строком на два роки 11 місяців та закінчується 31.05.2022.

Пунктом 5.1 договору №17 від 25.06.2019 передбачено, що орендар зобов`язується сплачувати орендну плату в розмірі 25 000 грн, в тому числі податок на додану вартість, за 1 календарний місяць.

Оренда плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно авансом не пізніше 10-го календарного дня поточного місяця (п.п.5.1, 5.7 договору №17 від 25.06.2019).

В разі порушення орендарем строків повернення транспортного засобу, орендна плата на період прострочення повернення транспортного засобу нараховується та збільшується в два рази в порівнянні з п.п. 5.1, 5.6 договору (п.8.3 договору №17 від 25.06.2019).

У разі прострочення орендної плати протягом строку, більшого ніж 10 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від загального розміру орендної плати, а також компенсує орендодавцю всі понесені ним збитки та упущену вигоду. В даному випадку орендодавець отримує право на розірвання даного договору в односторонньому порядку, шляхом направлення претензії на адресу орендаря. Договір вважається розірваним з моменту надіслання претензії, орендар повинен повернути транспортний засіб протягом 10 календарних днів (п.9.4 договору №17 від 25.06.2019).

Виходячи з умов договору, суд дійшов висновку, що строк сплати відповідачем орендної плати за період з 25.06.2019 по 19.10.2020 (період, заборгованість за який, є предметом позовних вимог), настав.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку орендної плати та загального розміру заборгованості відповідача, суд дійшов висновку, що останній містить арифметичну помилку у визначенні суми боргу за період з 01.10.2019 по 13.10.2019, а обґрунтованим є нарахування за вказаний період є 10 483,87 грн, а не 10 484,50 грн, як розраховано заявником. До того ж, судом прийнято до уваги, що нарахування позивачем орендної плати з 14 жовтня 2019 у подвійному розмірі в повному обсязі відповідає умовам п.8.3 укладеного між сторонами правочину.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Азимут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельна компанія "Союз Грант Строй" про стягнення основного боргу, а саме на суму 700 151,27 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.