ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2021Справа № 910/180/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"доАкціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 57215,20 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитків у розмірі 57215,20 грн, завданих у зв`язку з розукомплектуванням вагонів №№61841672, 63252662, 62090006, 62314455, 55419659, 53544805, 59086512, 60027810, 53509253, 60456357, 53087037.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, здійснюючи перевезення власних/орендованих вантажних вагонів позивача, не виконав покладеного на нього обов`язку забезпечити збереженість майна та допустив пошкодження (розукомплектування) вказаних залізничних вагонів, у зв`язку з чим вказані вагони були направлені на технічне обслуговування, а позивач поніс збитки, пов`язані з придбанням деталей, транспортуванням вагонів до місця ремонту та технічним обслуговуванням, які не були відшкодовані відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/180/21; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

10.02.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши, зокрема про те, що для вирішення спору необхідно встановити чи мали місце договірні відносини між позивачем та третіми особами щодо використання вагонів, коли саме третіми особами було отримано вантажі, що перевозились у вагонах позивача, скільки часу зазначені вагони перебували на коліях станції до моменту подачі на під`їзні колії третіх осіб.

Крім того, за твердженням відповідача, причиною направлення в ремонт вагону №55419659 була несправність запірного механізму люка, а не розукомплектування ручного стояночного гальма зазначеного вагону.

11.02.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У липні-серпні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", саме: №№61841672, 63252662, 62090006, 62314455, 55419659, 53544805, 59086512, 60027810, 53509253, 60456357, 53087037 за залізничними накладними №№49794084, 49935125, 50034719, 49932346, 49759368, 49963960, 49964273, 50012582, 50035740, 49953615, 50068246 відповідно.

Зазначені вагони є власністю та знаходились у користуванні позивача, що підтверджується відповідними договорами, копії яких наявні в матеріалах справи.

На станціях Маріуполь-Сортувальний (код станції 485604), Сартана (код станції 484809), Маріуполь-Порт (код станції 484601) було виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності частин повітророзподільника, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М №8458 від 24.07.2020, №8688 від 02.08.2020, №8906 від 08.08.2020, №7734 від 03.07.2020, №5157 від 23.07.2020, №5518 від 04.08.2020, №5517 від 04.08.2020, №5576 від 07.08.2020, №5643 від 08.08.2020, №5494 від 03.08.2020, №5692 від 10.08.2020.

Відповідно до повідомлень (форма ВУ-36М), копії яких наявні в матеріалах справи, встановлено, що вагони №№61841672, 63252662, 62090006, 62314455, 55419659, 53544805, 59086512, 60027810, 53509253, 60456357, 53087037 відремонтовані та їх визнано придатними до експлуатації.

З метою складання відповідних актів, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" письмово зверталося до начальника структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", начальника станції Маріуполь-Сортувальний структурного підрозділу "Станція Маріуполь-Порт" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та до начальника станції Сартана структурного підрозділу "Станція Маріуполь-Порт" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із відповідними заявами, що підтверджується відповідними описами вкладень у цінний лист та накладними кур`єрської служби доставки.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" зверталось зі скаргами до начальника структурного підрозділу "Служба вагонного господарства" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та директора регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" внаслідок того, що начальником структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", начальником станції Маріуполь-Сортувальний структурного підрозділу "Станція Маріуполь-Порт" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та начальником станції Сартана структурного підрозділу "Станція Маріуполь-Порт" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було відмовлено представникам позивача у складанні актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М та не надано відповіді на заяви позивача про оформлення комерційних актів форми ГУ-22.

Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" передало структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки останні використовуються у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", що підтверджується актами №324 від 31.08.2020, №322 від 31.07.2020, №124 від 31.07.2020, №136 від 31.08.2020, №126 від 31.08.2020 зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає позивач для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору №Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019.

Відповідно до договору поставки №710/16 від 01.11.2016, специфікації №40 від 02.05.2019 до цього договору, позивачем у Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський ВРЗ" було придбано головну частину 270.023-1 у кількості 1 шт на загальну суму 7477,32 грн.

Позивачем було оплачено дану продукцію згідно платіжних доручень №4002 від 21.05.2019 та №3977 від 20.05.2019.

Крім того позивачем, згідно договору поставки №59/14 від 10.02.2014 та специфікації №52 від 27.12.2019 придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспневматика" авторежим 265 А-1 у кількості 1 шт на загальну суму 3956,40 грн.

На підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранспневматика" рахунку №ТП00000015 від 17.12.2019 згідно платіжних доручень №68 від 08.01.2020 та №493 від 21.01.2020 позивачем було оплачено вказану запчастину.

Також на підставі договору поставки №710/16 від 01.11.2016, специфікації №56 від 01.06.2020 до цього договору, позивачем у Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський ВРЗ" було придбано авторежим 265 А-1 у кількості 7 шт на загальну суму 29400,00 грн.

Позивачем було оплачено дану продукцію згідно платіжних доручень №6830 від 14.07.2020, №6832 від 14.07.2020 та №6833 від 14.07.2020.

На підставі договору поставки №710/16 від 01.11.2016, специфікації №51 від 02.01.2020 до цього договору, позивачем у Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський ВРЗ" було придбано балочку опорну 100.41.030-0СБ у кількості 1 шт на загальну суму 984,00 грн.

Позивачем оплачено вказану продукцію згідно платіжного доручення №976 від 07.02.2020.

Також позивачем, згідно договору поставки №59/14 від 10.02.2014 та специфікації №46 від 04.04.2019 придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспневматика" регулятор гальмівних важільних передач РТРП-675М у кількості 2 шт на загальну суму 8145,60 грн.

На підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранспневматика" рахунку №ТП000000271 від 27.03.2019 згідно платіжних доручень №2866 від 11.04.2019 та №4031 від 21.05.2019 позивачем було оплачено вказані запчастини.

Таким чином внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були понесені витрати на придбання запасних частин на загальну суму 49963,32 грн.

Відповідно до п.21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" як замовником та Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (в особі заступника начальника структурного підрозділу "Служба вагонного господарства" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" як підрядником укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-19500/НЮ-П з протоколами розбіжностей від 28.12.2019 відповідно до умов яких підрядник зобов`язується на свій ризик та за завданням замовника виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (зазначені у п.2.1 цього договору, зокрема, структурний підрозділ "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1), вартість послуг за цим договором визначається на підставі первинних облікових документів відповідно до фактично понесених витрат підрядника при наданні послуг, зазначених у акті (ах) наданих послуг з урахуванням прибутку від собівартості цих послуг у розмірі 30% (п.4.1), договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток сторін і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1).

Деталі, які придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах передані структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" та встановлені на вагони позивача, що підтверджується актами №324 від 31.08.2020, №322 від 31.07.2020, №124 від 31.07.2020, №136 від 31.08.2020, №126 від 31.08.2020 зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає позивач для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору №Дон/В-19500/НЮ-п від 28.12.2019.

На виконання Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, у зв`язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких позивачем були понесені витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони на загальну суму 6165,04 грн, що підтверджується актами №16 від 31.07.2020 та №17 від 31.08.2020, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками означеного структурного підрозділу та позивача.

На підставі рахунків структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" №268/729 від 02.07.2020, №325/729 від 05.08.2020, №246/729 від 31.07.2020, №293/729 від 31.08.2020 позивачем було оплачено за виконані структурним підрозділом роботи, зокрема, суму 6165,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6741 від 09.07.2020 та №7736 від 07.08.2020.

Крім того, судом встановлено, що з метою ремонту пошкоджених вагонів, позивачем, згідно умов договору про надання послуг №08890/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018 із додатковими угодами до нього, були понесені витрати на транспортування вагонів №№61841672, 63252662, 62090006, 53544805, 59086512, 60027810, 53509253, 60456357, 53087037 до відповідного місця ремонту на загальну суму 1086,84 грн (90,70 грн без ПДВ за транспортування 7-ти вагонів та 135,40 грн за транспортування 2-х вагонів , що відображено у відповідних переліках з особового рахунку позивача за лютий місяць 2019 року + 20% ПДВ).

Спір у справі виник з огляду на те, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) позивача при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 57215,20 грн (вартість придбаних деталей на суму 49963,32 грн + технічне обслуговування на суму 6165,04 грн + витрати на транспортування вагонів до місця ремонту на суму 1086,84 грн).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" за залізничними накладними №№49794084, 49935125, 50034719, 49932346, 49759368, 49963960, 49964273, 50012582, 50035740, 49953615, 50068246.

Належні та допустимі докази того, що вказані вагони знаходяться у власності/користуванні позивача, наявні в матеріалах розглядуваної справи.

Згідно з ст.8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п.4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як встановлено судом, на станціях Маріуполь-Сортувальний (код станції 485604), Сартана (код станції 484809), Маріуполь-Порт (код станції 484601) було виявлено пошкодження вагонів власності/оренди позивача, які полягали у розкомплектуванні ручного стояночного гальма.

Відповідно до п.6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п.6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, розукомплектування ручного стояночного гальма є саме пошкодженням вагону, а його несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.

За фактом встановлення розукомплектування ручного стояночного гальма, вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені повідомлення форми ВУ-23М.

При цьому суд зауважує, що матеріалами справи не підтверджується факт розукомплектування ручного стояночного гальма вагону №55419659, що перевозився за залізничною накладною №49759368, оскільки у повідомленні №5157 від 23.07.2020 по формі ВУ-23М вказано про несправність запірного люка вказаного вагону, а не про розукомплектування ручного стояночного гальма, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не визнаються судом обґрунтованими.

Щодо інших вагонів, суд зауважує про наступне.

Відповідно до п.4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з п.п.20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагонів №№61841672, 63252662, 62090006, 62314455, 53544805, 59086512, 60027810, 53509253, 60456357, 53087037, їх було відправлено до структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" необхідні деталі на загальну суму 45763,32 грн, а також здійснено оплату технічного обслуговування на суму 5006,10 грн за вирахуванням витрат на ремонт вагону №55419659.

Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п.14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них, договору на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-19500/НЮ-П від 28.12.2019 з протоколом розбіжностей від 28.12.2019 та платіжних доручень позивача вбачається, що останнім було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів, технічне обслуговування вагонів (встановлення деталей на вагони) та понесено витрати на транспортування вагонів до місця ремонту на загальну суму 51856,26 грн (вартість придбаних деталей на суму 45763,32 грн + технічне обслуговування на суму 5006,10 грн + витрати на транспортування вагонів до місця ремонту на суму 1086,84 грн).

Отже загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт та транспортування розукомплектованих вагонів №№61841672, 63252662, 62090006, 62314455, 53544805, 59086512, 60027810, 53509253, 60456357, 53087037 склала 51856,26 грн.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п.2 ст.126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

При цьому поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена ст.110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних (орендованих) позивачу вагонів №№61841672, 63252662, 62090006, 62314455, 53544805, 59086512, 60027810, 53509253, 60456357, 53087037 залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були понесені витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей на загальну суму 51856,26 грн, покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, на вказану вище суму.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Є.Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м.Київ, вул.Антоновича, 46-46а, ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 51856 (п`ятдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) грн 26 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1905 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) грн 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова