ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2021Справа № 910/1055/21Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛЕОГЕЙМІНГ ПЕЙ" пр. Леся Курбаса, 2-Г, м. Київ 148, 03148

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІ СОЛЮШЕНС"

вул. Лютеранська, буд. 15, літ. А., н/п 18, м. Київ 24, 01024

про зобов`язання виконати умови договору

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ЛЕОГЕЙМІНГ ПЕЙ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІ СОЛЮШЕНС" (далі-відповідач) про зобов`язання виконати умови договору, а зокрема надати інформацію стосовно унікального номеру електронного платіжного засобу платника (ініціатора переказу) по переказам які здійснені на користь клієнтів позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк Товариству для усунення недоліків позовної заяви.

02.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №910/1055/21 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 03.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.03.2021 задоволено клопотання відповідача та надано додатковий час для подання відзиву на позовну заяву. Судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.03.2021

09.03.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому він проти доводів позовної заяви заперечив повністю.

17.02.2021 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 17.03.2021.

Ухвалою суду від 17.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.03.2021.

У судовому засіданні 31.03.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

У судовому засіданні 31.03.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛЕОГЕЙМІНГ ПЕЙ» (далі - ПОЗИВАЧ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІ СОЛЮШЕНС» (далі - Відповідач), укладено договір про надання послуг №1-04/05-ОП від 04 травня 2020 р. (далі - Договір).

Згідно Договору Відповідач надає Позивачу наступні послуги:

1. Технічний супровід обміну інформацією з Міжнародною платіжною системою «LEO» (далі - МПС LEO), зокрема але не вичерпно: реєстрація суб`єктів господарювання за законодавством України, з яким Позивачем укладено договір, що містить умови виконання переказу коштів від інших осіб на користь Мерчанта або виконання переказу коштів від Мерчанта на користь інших осіб в МПС LEO; реєстрація пунктів прийому платежів (кас, платіжних пристроїв) Фінансової установи в МПС LEO.

2. Технічний супровід еквайрингу електронних платіжних засобів - ініціювання переказу коштів за допомогою реквізитів електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) на сайті Відповідача або на сайті Позивача або на сайті банків-еквайрів або на сайті Мерчанта, з якими у Позивача укладено відповідні договори.

3. Технічний супровід обміну інформацією з банками з метою зарахування коштів на рахунки, в т.ч. з використанням електронних платіжних засобів (банківські картки), в т.ч. їх реквізитів, або інші платіжні реквізити за розпорядженнями про переказ коштів, наданими Мерчантом.

4. Технічний супровід обміну інформацією з Мерчантами (передача інформації щодо стану операцій).

Під визначенням «Мерчант», згідно п. 1.1. Договору розуміється - суб`єкт господарювання за законодавством України, з яким Позивачем укладено договір, що містить умови виконання переказу коштів від інших осіб на користь Мерчанта або виконання переказу коштів від Мерчанта на користь інших осіб.

Звертаючись до суду із позовом Позвач вказує, що він в рамках Договору користувався послугами Відповідача для еквайрингу банківських платіжних карток VISA Int. та/або MasterCard Worldwide (п.2.1.2 Договору), а саме для виконання процедур щодо приймання від платника даних його банківської платіжної картки та авторизації транзакції в VISA Int. та/або MasterCard Worldwide, може використовуватися інтернет-сторінка (сайт) лише тієї Сторони Договору (Позивача або Відповідача), яка пройшла відповідну сертифікацію (аудит) на відповідність стандартам Payment Card Industry Data Security Standard (PCI DSS) та відповідає вимогам МПС.

Сторонами не заперечується, що Відповідач підтвердив Позивачу свою відповідність PCI DSS, надавши копії відповідних сертифікатів або інших документів Позивачу.

Payment Card Industry Data Security Standard - стандарт безпеки індустрії платіжних карток, що розроблений Радою по стандартам безпеки індустрії платіжних карток, що заснований міжнародними платіжними системами Visa, MasterCard, American Express, JCB и Discover.

Однак, відповідно до вимог пункту 16 розділу II Положення про порядок організації та здійснення нагляду у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2020 року № 90 (далі - Положення № 90), згідно наказу №999-но від 11.12.2020 Національним банком України розпочато позапланову перевірку Позивача з окремих питань дотримання вимог законодавства України, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та санкційного законодавства із 11 грудня 2020 року до 26 січня 2021 року (включно).

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що у зв`язку з необхідністю надання на запит Національного банку України запитуваної ними інформації Позивач звернувся до Відповідача з метою надання Відповідачем унікального номеру електронного платіжного засобу платника (ініціатора переказу) по переказам, які здійснені на користь клієнтів Позивача: ТОВ «БУСЛО», ТОВ ФК «ТРЕЙД ЕРУП», ТОВ «МЕЛЬБРОН», ТОВ «РЕДСІН», ТОВ «ЦЕЛІОС», ТОВ «ВАЙМЗ».

Проте, за твердженням Позивача, в порушення умов укладеного Договору Відповідач відмовився надавати Позивачу запитувану ним інформацію стосовно унікального номеру електронного платіжного засобу платника (ініціатора переказу) по переказам, які здійснені на користь вищевказаних клієнтів Позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині відмови надавати Позивачу запитувану ним інформацію стосовно унікального номеру електронного платіжного засобу платника (ініціатора переказу) по переказам у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Абзацом 2 пункту 6.5 Договору визначено, що оператор підтверджує свою відповідність PCI DSS, надаючи копії відповідних сертифікатів або інших документів Фінансовій установі або будь-якій третій особі (в т.ч. банку-еквайру), якщо це необхідно для виконання умов Договору, При цьому, до тих пір, поки Фінансова установа не пройде відповідну сертифікацію (аудит) на відповідність PCI DSS, Оператор не має права передавати Фінансовій установі будь-які дані власників банківських платіжних карток, які стали йому відомі під час виконання умов цього Договору, а може передавати Фінансовій установі лише кінцевий результат операції з еквайрингу банківської платіжної картки (авторизація банківської платіжної картки, блокування суми коштів тощо).

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує, що він у своїй діяльності керується зокрема нормами Постанови правління національного банку України від 04.02.2014 № 43 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації платіжних систем, учасників платіжних систем та операторів послуг платіжної інфраструктури», та Положенням про надання послуг ТОВ «АЙТІ СОЛЮШЕНС» в якості оператора послуг платіжної інфраструктури затвердженими наказом № 01-ОД від 30 січня 2020 року, які були погоджені Національним банком України (Повідомлення про внесення відомостей до Реєстру №27-0018/9733 від 24.02.2020), далі- Положення.

Так, п. 6.36 Положення зокрема визначено «Для захисту даних держателів електронних платіжних засобів (реквізитів банківських платіжних карт) використовуються методи стандарту PCI DSS (Payment Card Industry Data Security Standard). Використання зазначених методів забезпечується еквайром (еквайрами), що сертифіковані по PCI DSS, на підставі договірних відносин з відповідною Платіжною організацією.».

Таким чином Відповідач вказує, що вимога стандарту PCI DSS чітко зазначає обов`язок Відповідача зробити PAN (номер платіжної карти) нечитабельним у будь-якому місці, де він зберігається - у тому числі на портативних цифрових носіях, резервних носіях, у журналах, а також даних, отриманих від або збережених бездротовими мережами.

З пояснень Відповідача вбачається, що останній також зобов`язаний маскувати PAN (номер платіжної карти) при відображенні (перші шість та останні чотири цифри - це максимальна кількість цифр, яку Позивач може відображати). Дані власників карток не повинні зберігатися, чутливі дані на магнітній смузі або чіпі ніколи не повинні зберігатися після авторизації. Відповідач зберігає PAN (номер платіжної карти), тому згідно стандартів PCI DSS зобов`язане зробити його нечитабельним.

PAN (номер платіжної карти) є конфіденційною інформацією і не підлягає розголошенню третім особам без наявності у сторони, яка приймає таку інформацію сертифіката PCI DSS. Правила міжнародних платіжних систем Visa, MasterCard також закріплюють вимоги по наявності сертифікату PCI DSS сторони яка отримує дану інформацію.

Виходячи зі змісту статті 21 Закону України «Про інформацію», комерційна таємниця є різновидом конфіденційної інформації, тобто інформації, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (крім суб`єктів владних повноваженень). Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Згідно зі статтею 36 Господарського кодексу України відомості, пов`язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб`єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб`єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб`єктом господарювання відповідно до законодавства.

Отже, виходячи зі змісту зазначених положень Цивільного та Господарського кодексів відомості є комерційною таємницею, якщо відповідають таким вимогам:

-мають технічний, організаційний, комерційний, виробничий або інший комерційно значущий характер;

-мають комерційну цінність (розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб`єкта господарювання);

-є секретними, тобто невідомими та не легкодоступними для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить;

-не належать до видів інформації, які відповідно до закону не може бути віднесено до комерційної таємниці;

-були або є предметом належних (адекватних наявним обставинам) заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Суд зауважує, що аналогічної позиції відносно заборони передачі інформації про повний номер картки платника/отримувача стороні у якої відсутній сертифікат PCI DSS дотримується і міжнародна платіжна система MasterCard, що закріплено відповідно у листі MasterCard який міститься у матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Відповідач має право розкрити інформацію про повний номер картки платника/отримувача виключно після отримання Позивачем сертифікату відповідності стандарту PCI DSS, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.04.2021

Суддя М.О. Лиськов