ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2021Справа № 910/985/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 059 285,62 грн.

Представники:

від позивача: Константинов О.Г.

від відповідача: Назаренко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Житомирський меблевий комбінат» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 059 285,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати заборгованості з орендної плати, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат), компенсації вартості комунальних послуг за листопад 2020 року за Договором оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 291774,10 грн, штраф у розмірі 658844,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 84708,61 грн та 3% річних у розмірі 23958,18 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про розгляд справи № 910/985/21 в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 23.02.2021.

У підготовче засідання 23.02.2021 прибули представники сторін.

Представник позивача подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, представник відповідача подав відзив.

У підготовчому засіданні 23.02.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2021.

У судове засідання 30.03.2021 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 30.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Житомирський меблевий комбінат» (позивач, орендодавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач, орендар) укладено Договір № 1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 19231,7 квадратних метрів (далі - Об`єкт оренди), які знаходяться в адміністративній будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24.

Балансова вартість 1 квадратного метра Об`єкта оренди з врахуванням індексації складає 13059,19 грн станом на 23 серпня 2019 р (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору об`єкт оренди передається орендарю поетапно за відповідними Актами приймання-передачі. Етапи передачі Об`єкту оренди узгоджуються сторонами шляхом внесення змін до даного Договору. Узгодити і розпочати виконання етапів передачі сторони мають не пізніше 30 листопада 2019 року (включно).

Пунктами 3.1-3.3 Договору визначено, що орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором. Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акту № 1 (акту приймання-передачі). Якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акту орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.

Відповідно до п. 3.8 Договору орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі Об`єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем Рахунків або Актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 Договору та вручає представнику орендаря в Об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 Договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Пунктом 3.11 Договору встановлено, що розмір Додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за цим договором може збільшуватися з ініціативи орендодавця у разі збільшення розміру плати за землю, введення нових податків, встановлення та/або збільшення зборів, та збільшення витрат, що входять до складу експлуатаційних. Така зміна розміру Додаткової плати може бути здійснена в наступному порядку: орендодавець направляє орендарю письмове повідомлення з проектом Додаткової угоди до цього Договору щодо відповідної зміни плати за оренду за 30 (тридцять) календарних днів до дати вступу в силу нового розміру плати за оренду. Орендар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати направлення такого повідомлення має підписати відповідну Додаткову угоду або падати мотивоване заперечення проти такого підвищення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23 липня 2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору. Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом № 1 і закінчується в дату спливу строку договору (п. п. 10.1, 10.2 Договору).

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 Цивільного кодексу України).

Додатковою угодою № 1 від 07.10.2019 до Договору № 1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 оренди нежитлового приміщення від 23.08.2019 сторони дійшли згоди внести зміни до Договору та викласти п. 1.5 Договору в наступній редакції: « 30 листопада 2019 року орендодавець має передати, а орендар прийняти приміщення 7-го поверху, приміщення 8-го поверху, приміщення 9-го поверху, приміщення 10-го поверху, приміщення 11-го поверху, приміщення 12-го поверху, приміщення 13-го поверху, приміщення офісні 14-го поверху, приміщення складські 14-го поверху, тераса 14-го поверху; 13 грудня 2019 року орендодавець має передати, а орендар прийняти приміщення підвалу, приміщення офісні цокольного поверху, приміщення складські цокольного поверху, приміщення 1-го поверху, приміщення 5-го поверху, приміщення 6-го поверху; 20 грудня 2019 року орендодавець має передати, а орендар прийняти приміщення 2-го поверху, терасу 2-го поверху, приміщення 3-го поверху, приміщення 4-го поверху».

Додатковою угодою № 2 від 05.02.2020 до Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 оренди нежитлового приміщення внесено зміни до пунктів 3.3, 3.4, 3.6, 3.17 та абзацу 7 пункту 1.2.1 Додатку № 2 до Договору, зокрема, підпункт 3.3.1 пункту 3.3 Договору доповнено наступним абзацом: «перший місяць користування об`єктом оренди закінчується в останній день місяця в якому було передано Об`єкт оренди згідно з Актом приймання-передачі. Після спливу першого місяця оренди непогашена частина авансу зараховується в рахунок майбутньої плати за оренду відповідно до п. 3.3 Договору».

Також, Додатковою угодою № 3 до Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 оренди нежитлового приміщення, сторони, зокрема, погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу Об`єкта оренди по Договору шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 квадратних метрів, які знаходяться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення площею 4316,9 кв. м, площею 1671,1 кв. м, площею 900,5 кв. м, площею 347,9 кв. м, площею 2571,1 кв. м, площею 147,1 кв. м, площею 157,7 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24, що підтверджується Актом № 1 приймання-передачі від 13.12.2019, Актом приймання-передачі від 18.12.2019, Актом приймання-передачі від 21.12.2019, Актом приймання-передачі від 27.12.2019, Актом приймання-передачі від 01.02.2020, Актом приймання-передачі від 04.02.2020, Актом приймання-передачі від 12.02.2020 відповідно.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 160012278 від 30.11.2020 до Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 для оплати послуг з оренди приміщення за листопад 2020 року на загальну суму 7008130,58 грн з ПДВ, Рахунок № 160012279 від 30.11.2020 до Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо сплати додаткової плати за листопад 2020 року на загальну суму 2122112,54 грн з ПДВ, Рахунок № 71682020/2502 від 30.11.2020 до Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо компенсації комунальних послуг за листопад 2020 року на загальну суму 281824,48 грн з ПДВ.

Разом з тим, у матеріалах справи наявний Акт № 71682020/2502 від 30.11.2020, у якому зазначено, що замовником (відповідачем) згідно Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 протягом листопада 2020 року спожиті комунальні послуги (згідно розрахунку спожитих комунальних послуг) на загальну вартість 281824,48 грн з ПДВ. Зазначений Акт підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати заборгованості з орендної плати, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат), компенсації вартості комунальних послуг за листопад 2020 року за Договором оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 291774,10 грн, штраф у розмірі 658844,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 84708,61 грн та 3% річних у розмірі 23958,18 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивачем безпідставно не використано забезпечувального платежу, який відповідно до п. 3.7 Договору може бути використаний для покриття заборгованості з орендної плати; при нарахуванні пені позивачем не враховано обмеження, встановлені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»; позивачем неправомірно нараховано штраф у розмірі 7%, оскільки, зазначена відповідальність застосовується лише за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, а у даному випадку, позовні вимоги стосуються саме неналежного виконання грошового зобов`язання.

Разом з цим, відповідач, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 23.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Житомирський меблевий комбінат» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» укладено Договір № 1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 19231,7 квадратних метрів, які знаходяться в адміністративній будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24.

Додатковою угодою № 3 до Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 оренди нежитлового приміщення, сторони, зокрема, погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу Об`єкта оренди по Договору шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 квадратних метрів, які знаходяться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24.

Судом було встановлено, що відповідно до умов Договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення площею 4316,9 кв. м, площею 1671,1 кв. м, площею 900,5 кв. м, площею 347,9 кв. м, площею 2571,1 кв. м, площею 147,1 кв. м, площею 157,7 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24, що підтверджується Актом № 1 приймання-передачі від 13.12.2019, Актом приймання-передачі від 18.12.2019, Актом приймання-передачі від 21.12.2019, Актом приймання-передачі від 27.12.2019, Актом приймання-передачі від 01.02.2020, Актом приймання-передачі від 04.02.2020, Актом приймання-передачі від 12.02.2020 відповідно.

Як встановлено судом, позивачем було виставлено відповідачу Рахунки № 160012278 від 30.11.2020, № 160012279 від 30.11.2020, № 71682020/2502 від 30.11.2020 на загальну суму 9412067,60 грн щодо сплати орендної плати, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат) та компенсації вартості комунальних послуг за листопад 2020 року, які відповідно до умов Договору мали бути сплачені орендарем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, тобто, не пізніше 20 грудня 2020 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, обставина порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати коштів відповідно до умов Договору за листопад 2020 року підтверджується наявними в матеріалах справи № 910/985/21 доказами, разом з тим, дана обставина відповідачем спростована не була, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати 9412067,60 грн боргу, як у період визначений умовами Договору (не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем), так і в період, за який позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних (з 21.12.2020 по 20.02.2021).

При цьому, посилання відповідача на те, що ним було сплачено забезпечувальний платіж, за рахунок якого позивач міг погасити заборгованість з орендної плати за листопад 2020 року, а, відтак, не нараховувати штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних, суд вважає необґрунтованими, оскільки, пунктом 3.7. Договору визначено, що погашення заборгованості за рахунок забезпечувального платежу є саме правом сторін, однак, доказів звернення відповідача до позивача щодо використання забезпечувального платежу та погодження такого використання матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, із розрахунку пені наданого позивачем, вбачається, що ним нараховано пеню за період з 21.12.2020 по 20.01.2021 у розмірі 0,1% від суми заборгованості, при цьому позивачем не враховано обмежень, визначених ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Зробивши перерахунок пені за вказаний позивачем період, суд зазначає, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає до стягнення з відповідача є пеня у сумі 95832,73 грн. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 291774,10 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 95832,73 грн.

Разом з тим, оскільки, прострочення сплати орендної плати за листопад 2020 року перевищує тридцять днів, відповідач має додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 658844,73 грн штрафу підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

При цьому, суд зазначає, що штрафні санкції, передбачені ст. 231 ГК України застосовуються у разі порушення господарського зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як вбачається з п. 7.2 Договору штраф у розмірі семи відсотків застосовується за прострочення понад тридцять днів виконання грошових зобов`язань, тому, твердження відповідача про те, що штраф може бути стягнутий лише за порушення негрошового зобов`язання є необґрунтованим.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем допущено порушення виконання зобов`язань щодо сплати 9 412 067,60 грн орендної плати, при цьому, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 95 832,73 грн, сума штрафу 658 844,73 грн, що є співмірним відносно суми боргу, при цьому, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості обставин невиконання передбачених Договором зобов`язань, а тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 84708,61 грн та 3% річних у розмірі 23958,18 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, суд зазначає, що визначений позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 84708,61 грн та 3% річних у розмірі 23958,18 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; ідентифікаційний код: 32744172) пеню у розмірі 95832 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 73 коп., штраф у розмірі 658844 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 84708 (вісімдесят чотири тисячі сімсот вісім) грн 61 коп., 3% річних у розмірі 23958 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 12950 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.04.2021

Суддя Ю.В. Картавцева