ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2021 р. Cправа №902/1149/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до дочірнього підприємства "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор", смт Браїлів Жмеринського району Вінницької області

про стягнення 266593,82 грн заборгованості згідно договору поставки

представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області 26.11.2020 надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з дочірнього підприємства "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" боргу у загальній сумі 266593,82 грн, у тому числі: 166382,32 грн пені; три проценти річних у розмірі 29711,63 грн; інфляційних втрат у розмірі 70499,87 грн. Вказаний борг нарахований з посиланням на порушення зі сторони відповідача визначених умовами Договору купівлі-продажу природного газу №17-468-Н від 18.10.2017 строків оплати отриманого природного газу.

Ухвалою суду від 01.12.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1149/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

23.02.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 1% від зазначеної в позовній заяві розміру, а саме до 1663,82 грн, оскільки заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача.

09.03.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.03.2021.

На визначену судом дату (20.03.2021) представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 09.03.2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та дочірнім підприємством "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (далі по тексту також - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 17-468-Н від 18.10.2017 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка набрала чинності 20.03.2019р., змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту також - продавець, позивач) .

Відповідно до предмету Договору продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017-2018 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

В подальшому між сторонами підписано Додаткові угоди про внесення змін до Договору: № 1 від 10.11.2017, № 2 від 19.01.2018, № 3 від 06.04.2018, № 4 від 13.06.2018, № 5 від 09.08.2018, № 6 від 11.09.2018.

Згідно пункту 6.1 Договору (із врахуванням змін внесених Додатковою угодою № 2 від 19.01.2018), оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенціїй з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18 595 848,52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а. с. 33-43).

Разом з тим, відповідач оплату за отриманий газ здійснював несвоєчасно, без додержання строків визначених пунктом 6.1 Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими виписками.

При цьому суд враховує, що позивач визнає означену обставину.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Таким чином, неналежне виконання дочірнім підприємством "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" зобов`язань за Договором в частині дотримання строків при проведенні розрахунків стало підставою для застосування АТ "НАК "Нафтогаз України" відносно відповідача визначеної п. 7.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності та звернення з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України (далі по тексту також - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось раніше, сторони в п. 7.2. Договору визначили міру відповідальності споживача за прострочення останнім обумовлених п. 6.1. Договору строків оплати товару, а саме сплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення споживачем оплати вартості отриманого природного газу суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені із врахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом не виявлено помилок, в зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 166 382,32 грн - пені, 29 711,63 грн - три проценти річних та 70 499,87 грн - інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем 23.02.2021 подано клопотання про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 1% від зазначеного в позовній заяві розміру, а саме до 1 663,82 грн, оскільки заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Окрім того, відповідач обґрунтовуючи вказану вимогу зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла, в зв`язку з несвоєчасним розрахунком кінцевих споживачів за поставлений природний газ, яка на 01.01.2021 становить 17 436 994,00 грн. При цьому на даний час підприємство не є суб`єктом ринку природного газу, оскільки Постановою № 1841 від 17.10.2020 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої ДП "Монтажник" Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства, а саме розділу 2 "Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020 року" чистий збиток за звітний період склав 897,7 тис.грн.

Вирішуючи подане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, слід зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки, суд враховує, що фінансування відповідача здійснювалося за рахунок платежів від наданих послуг споживачам, бюджетних коштів. При цьому, як слідує із Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2020 року, чистий збиток за звітний період склав 897,7 тис. грн. Також, суд зауважує, що Постановою № 1841 від 17.10.2020 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої ДП "Монтажник" Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Окрім того, суд враховує ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання. Так, як слідує з матеріалів справи, відповідачем вживалися заходи направлені на виконання основного зобов`язання, що слідує із періодичності та розміру проведених останнім платежів.

Наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, яка є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України.

При цьому суд зважає, що заявлений до стягнення розмір пені є неспівмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

Таким чином, суд, вважає за можливе задовольнити заяву відповідача частково та зменшити розмір пені на 50 %. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 83191,16 грн пені.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул.Заводська, 7, смт Браїлів, Жмеринський район, Вінницька обл., 23130, код ЄДРПОУ 23065137) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 83191,16 грн - пені; 29711,63 грн - 3 % річних; 70499,87 грн - інфляційних втрат та 3998,91 грн - судового збору.

3. В частині стягнення 83191,16 грн пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення суду від 30.03.2021 направити на електронні адреси позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2) та відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09 квітня 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи