КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 363/4589/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5076/2021

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції" на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Баличевої М.Б. в м. Вишгород 04 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції", третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2869 приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Личука Т.В. від 26 серпня 2020 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ; покласти на відповідача судові витрати.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2869 від 26 серпня 2020 року за виконавчим провадженням № 62934531, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2869 від 26 серпня 2020 року за виконавчим провадженням № 62934531, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А.

Відповідач ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції", не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилаючись на ст. 124 Конституції України, 18, 149, 153 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", зазначив, що застосовані заходи забезпечення позову є необґрунтованими, вжитими без перевірки судом існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду та такими, що грубо порушили законні права та інтереси ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" як іпотекодержателя нерухомого майна.

Зазначив, що судом в повній мірі не досліджено, що відповідач ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" є іпотекодержателем на підставі договору про відступлення прав вимоги № 2149/К, укладеним 05 лютого 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції", а позивач протягом тривалого часу порушує свої договірні зобов`язання і не виконує належним чином обов`язки іпотекодавця.

Вказував, що ухвала суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо вирішення питання зустрічного забезпечення чи відсутності необхідності його застосування.

Вказував, що заяву про забезпечення позову розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки згідно вимог альтернативної підсудності заяву мало бути подано або за місцезнаходженням відповідача, або за місцем виконання виконавчого напису, а не за місцезнаходженням нерухомого майна. Розгляд заяви позивача про забезпечення позову Вишгородським районним судом Київської області, тобто судом за місцезнаходженням нерухомого майна, вважав безпідставним, оскільки спір про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є спором щодо нерухомого майна. Вважав, що оскільки ОСОБА_1 не згоден з виконавчим написом щодо стягнення з нього на користь ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" грошових коштів, не можна вважати, що спір виник з приводу нерухомого майна.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса на підставі п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що із заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що предметом позову є захист прав позивача від звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку, на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса, який оскаржується позивачем, при цьому позивач посилається на те, що виконавчий напис не відповідає вимогам закону та заборгованість є спірною.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи із наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 28 листопада 2020 року під час перегляду Єдиного реєстру боржників йому стало відомо, що відносно нього відкрито виконавче провадження приватним виконавцем Турчиним А.А., віднесене до категорії звернення стягнення на майно, в процесі ознайомлення з матеріалами даного виконавчого провадження він дізнався, що приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т.В. пропонує звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , шляхом вчинення виконавчого напису; загальний розмір заборгованості на дату вчинення виконавчого напису складає 156 959,35 доларів США, що еквівалентно 4 305 394,97 грн., жодного документа від ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" він не отримував, тому не міг знати, що стосовно його майна проводиться примусове відчуження. Вказував, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцезнаходженням земельної ділянки, тому позовна заява підсудна Вишгородському районному суду Київської області. Вважав, що виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками відповідача, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача, також він не був повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні. Вказував, що напідставі документів, наданих відповідачем третій особі з заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. Крім того, відповідачем пропущено строк, протягом якого він міг звернутися з заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

На підставі вищевикладеного просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2869 приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Личука Т.В. від 26 серпня 2020 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

В заяві про забезпечення позову позивач зазначав, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 62934531, а саме до постанови приватного виконавця Турчина А.А. від 22 вересня 2020 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 , яким в той же день складено звіт про експертну оцінку ринкової вартості земельної ділянки, а 19 листопада 2020 року відбувається реалізація земельної ділянки шляхом проведення електронних торгів ДП "Сетам"; таким чином, невжиття заходів забезпечення позову призведе до продажу його майна на прилюдних торгах взагалі незрозуміло ким, оскільки зазначена земельна ділянка була передана в іпотеку ВАТ "Кредитпромбанк" відповідно до іпотечного договору № 49.12/75/1431/07, а він не зможе захистити або поновити свої права, тому є всі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2869 від 26 серпня 2020 року за виконавчим провадженням № 62934531, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А.

В матеріалах справи наявні докази, якими позивач доводить підстави для забезпечення позову: копія виконавчого напису від 26 серпня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личуком Т.В. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ; загальний розмір заборгованості 156 969,35 доларів США, що станом на дату вчинення цього виконавчого напису еквівалентно 4 305 394,97 грн. і 4500 грн. (а. с. 16 - 17); копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 вересня 2020 року, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А. у ВП № 62934531 на виконання виконавчого напису № 2869, виданого 26 серпня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личуком Т.В., яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ; загальний розмір заборгованості 156 969,35 доларів США, що станом на дату вчинення цього виконавчого напису еквівалентно 4 305 394,97 грн. і 4500 грн.; стягувач - ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" (а. с. 18 - 19); копія постанови про арешт майна боржника від 02 вересня 2020 року, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А. у ВП № 62934531, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 20 - 21); копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18 вересня 2020 року, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А. у ВП № 62934531, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 22 - 24); копія постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 22 вересня 2020 року, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А.А. у ВП № 62934531, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 та запропоновано йому надати ринкову вартість майна, а саме земельної ділянки за вказаною адресою (а. с. 25 - 26); копію звіту про експертну оцінку ринкової вартості земельної ділянки від 22 вересня 2020 року (а. с. 27 - 30); копію іпотечного договору від 20 вересня 2007 року, укладеного ОСОБА_1 та ВАТ "Кредитпромбанк", предметом якого є земельна ділянка пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 31 - 35); копія листа ДП "СЕТАМ" про призначення електронних торгів з продажу земельної ділянки за вказаною адресою на 19 листопада 2020 року (а. с. 36); копія роздруківки з сайту ДП "СЕТАМ" про призначення торгів (а. с. 37 - 40).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до апеляційної скарги відповідачем надано нові докази, зокрема копію договору № 2149/К від 05 лютого 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції".

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з викладеного, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, та оскільки клопотання про прийняття нових доказів представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу не заявлено, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначені документи до уваги як належні та допустимі докази.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки майно, на яке накладено арешт, як об`єкт цивільних прав не вилучене та не обмежене в обороті, ризик відчуження даного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

Крім того, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, предметом позову по даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і у разі задоволення позову може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2869 приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Личука Т.В. від 26 серпня 2020 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку пл. 0,2400 га., кадастровий номер 3221887505:05:063:0227, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо правомірності вчинення нотаріусом виконавчого напису, і для позовів зазначеної категорії п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено спеціальний вид забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа,позивач обґрунтовано навів припущення про те, що відповідач може відчужити на електронних торгах належну йому земельну ділянку, надавши належні, допустимі, достовірні і достатні докази того, що звернення стягнення на підставі виконавчого напису, який ним оскаржується, вже проводиться в межах виконавчого провадження ВП № 62934531.

Виходячи із аналізу наданих заявником документів та враховуючи наведені вимоги закону, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що із врахуванням предмету спору є обґрунтованими вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, і такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки майно позивача може бути відчужене у будь-який час на електронних торгах в порядку примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, законність якого оскаржується позивачем.

Враховуючи наведене, апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції", що застосовані заходи забезпечення позову є необґрунтованими, вжитими без перевірки судом існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду та такими, що грубо порушили законні права та інтереси ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" як іпотекодержателя нерухомого майна.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що застосування даного виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися майном, звернення стягнення на яке зупинено на підставі ухвали суду.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем своїх договірних зобов`язань і невиконання належним чином обов`язків іпотекодавця, оскільки ці доводи стосуються суті спору і підлягають перевірці під час розгляду справи по суті і не оцінюються на стадії забезпечення позову; процесуальне призначення даної стадії полягає лише в усуненні можливостей утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про невирішення судом питання зустрічного забезпечення не спростовують висновків про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки зустрічне забезпечення застосовується на розсуд суду, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, яких відповідачем у даному випадку не наведено і необхідності зустрічного забезпечення відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України також не обґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову та відхиляються апеляційним судом, оскільки зупиненням стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса обмежується лише право відповідача на розпорядження спірною земельною ділянкою, і діє до вирішення спору по суті, і відповідач не обґрунтував, яким саме чином ухвала суду першої інстанції порушує його права.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, а відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

За таких обставин відповідач не позбавлений можливості звернутися із вмотивованим клопотанням про заміну або скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених законом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо розгляду заяви про забезпечення позову з порушенням правил підсудності, апеляційний суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову подана позивачем ОСОБА_1 одночасно з позовом, а саме 03 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач звернувся із позовом про оскарження виконавчого напису приватного нотаріуса, вчиненого відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за місцезнаходженням майна.

Відтак, справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, а тому Вишгородським районним судом Київської області правомірно забезпечено позов у даній справі.

Заперечуючи проти дій суду першої інстанції при відкритті провадження, відповідач в апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції правил підсудності, встановлених ст. 27, 28 ЦПК України, оскільки заява про забезпечення позову мала розглядатися Печерським районним судом м. Києва за місцем виконання виконавчого напису або Шевченківським районним судом м. Києва за правилами загальної підсудності, виходячи з місцезнаходження відповідача ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції".

Дані доводи не ґрунтуються на вимогах закону, що наведені вище, та відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги, що оскільки ОСОБА_1 не згоден з виконавчим написом щодо стягнення з нього на користь ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" грошових коштів, даний спір не можна вважати спором з приводу нерухомого майна, не узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах справи, перекручують фактичні обставини справи та відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні Інвестиції" залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2021 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.