Справа № 758/13898/19

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 січня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними була набута квартира АДРЕСА_1 . Оскільки зазначене майно є спільною власністю подружжя, а між сторонами не може бути досягнута згода щодо його поділу, позивач вимушена звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2019 року роз`єднано позовні вимоги про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя у самостійні провадження.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2019 року у справі №758/5825/19 позовні вимоги в частині розірвання шлюбу задоволено.

12.03.2020 року до канцелярії суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом спору у цивільній справі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.03.2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.10.2020 року прийнято до розгляду справу №758/13898/19 та призначено судове засідання.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.11.2020 року витребувано у Головного управління ДФС у м. Києві про розмір доходів ОСОБА_2

18.12.2020 року до суду надійшли витребувані документи.

Відповідач відзив у встановлений строк не подав, в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Представник позивача подав клопотання про розгляду справи за його відсутності, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечив, а відтак, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, судом з`ясовано, що сторони з перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано Рішенням Подільського районного суду м. Києва 22.10.2020 року.

У період шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується, зокрема, договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. від 02.03.2018 року (а.с.7-8), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.13).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність поширюється на майно і у тому випадку, коли право власності на це майно зареєстровано лише за одним з подружжя (презумпція спільності майна подружжя).

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що спірна квартира була набута сторонами в період перебування в зареєстрованому шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, (ч. 4 ст. 65 СК України).

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Так, відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У відповідності до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір між ними може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 4 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

За змістом ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174,191 ЦПК України, та не подав до суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити;

Визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Суддя В.В. Гребенюк