Справа № 761/213/21

Провадження № 2/761/5356/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Ковальчук В.А.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності та відповідного договору дарування частки квартири. У зазначеній квартирі зареєстрований відповідач, який є її сином та який фактично не проживає у вказаному житловому приміщенні з укладення договору дарування. При цьому, як зазначає позивачка, він жодним чином не приймає участі в утриманні зазначеної квартири та не сплачує кошти за житлово-комунальні послуги у даному житловому приміщенні. Враховуючи те, що позивачка не має можливості належним чином здійснювати своє право власності у зв`язку із реєстрацією в ній відповідача, тому для захисту свого порушеного права вона звернулася до суду із вказаним позовом.

Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не надійшов.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач в судовому засіданні не заперечувала проти заочного розгляду справи.

А тому на підставі положень статей 223 та 280 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання та заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, враховуючи пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, що видане 03.03.1994 року Органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району та договором дарування частки квартири від 18.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 18.01.1996 року по даний час, що підтверджується відповідною довідкою Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.12.2020 року.

В той же час, відповідач не проживає у зазначеній квартирі, будь-які речі або майно, що свідчили б про його перебування за вказаною адресою - відсутнє, що підтверджується відповідним актом обстеження квартири від 17.11.2020 року.

Так, на момент звернення позивача до суду із зазначеним позовом, відповідач з вересня 2019 року не проживає у квартирі, що належить на праві власності позивачу, його фактичне місце проживання невідоме та він і на даний час перебуває на реєстраційному обліку у вказаній квартирі, що порушує право позивача та створює їй перешкоди у користуванні та володінні майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012р. визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до положень ст. 391,396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідача порушує права позивача, як власника квартири, оскільки це створює відповідні перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власником своїм майном, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом позбавлення відповідача права користування квартирою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа: Центр надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 квітня 2021 року

Суддя: Н.Г.Притула