Справа № 761/33943/20

Провадження № 2/761/4182/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Ковальчук В.А.,

за участі представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником зазначеної квартири. Крім позивача в квартирі зареєстровані чоловік та діти (відповідачі у справі). Як зазначає позивач, відповідачі з 2013 року не проживають за місцем реєстрації, витрат по утриманню квартири не несуть, їх речі в квартирі відсутні. Внаслідок зазначеного, на думку позивача, відповідачі втратили право користування житловим приміщенням, а тому для захисту свого порушеного права звернулася до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідачів в судовому засіданні заявлені вимоги визнала та подала заяви про визнання позову.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 згідно Договору купівлі-продажу квартири від 15.06.1999 року належить на праві власності ОСОБА_3 .

В квартирі, як вбачається з матеріалів справи, зареєстровані ОСОБА_4 з 06.07.1999 року, ОСОБА_5 , з 12.12.2006 року та ОСОБА_6 з 14.12.2006 року.

Актом від 22.10.2020 року підписаним сусідами встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не проживають з 2011 року, які переїхали проживати в республіку Польщу.

Як зазначив представник позивача, позивач на даний час володіє та користується квартирою, несе витрати по її утриманню, відповідачі, які є громадянами Польської республіки, протягом тривалого часу, а саме з 2013 року, в квартирі не проживають, витрат по її утриманню не несуть. Зазначені обставини в судовому засіданні визнала представник відповідачів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до положень статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, з огляду на вказані положення закону, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що факт реєстрації відповідачів порушує права позивача, як власника квартири, витрат на житлово-комунальні послуги відповідачі не несуть, своїх речей в квартирі не зберігають, позивач не бажає, щоб відповідачі були зареєстровані в її власності, відповідачі тривалий час не проживають в квартирі без поважних причин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.41, 47 Конституції України, ст.ст.4, 77-81, 141, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, серія та номер паспорта не відомий, адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 квітня 2021 року

Суддя: Н.Г.Притула