Справа № 585/126/21

Номер провадження 2/585/337/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,

Справа № 585/126/21, провадження № 2/585/337/21

Позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у залі судових засідань у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу про стягнення коштів.

Представник позивача - Волошин Максим Миколайович, який діє на підставі наказу Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 82-У (607-Н) від 30.09.2019 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 , представник позивача Волошин М.М. , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення коштів.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 06.02.2017 р. ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням надати у борг 9054 грн. на різні потреби та зобов`язався віддати дані кошти 22.02.2017 року. Потім ОСОБА_2 неодноразово брав у неї в борг, а саме: 1600 грн. на операцію, 250 грн. на вино для лікаря, 200 грн. на День закоханих, 500 грн. на весілля. Зловживаючи її довірою він заволодів коштами у розмірі 11604 грн. Вона неодноразово зверталася до нього особисто і у телефонному режимі з проханням повернути кошти, але станом на 20.01.2021 року, кошти не повернуті. 29.07.2019 року відповідач знову звернувся до неї з проханням надати 1000 грн., на що вона спочатку відмовилася, оскільки він не повернув їй кошти, які брав 06.02.2017 року, але він запевнив її, що 1000 грн. потрібна йому для того, щоб добратися на роботу до м. Києва. Дану інформацію підтвердив односельчанин громадянин ОСОБА_4 , тому вона надала кошти під боргову розписку. Станом на 20.01.2021 року кошти у сумі 1000 грн. їй також не повернуті. 20.11.2020 року вона засобами поштового зв`язку направила на адресу ОСОБА_2 лист-претензію, в якій виклала суть своїх претензій та просила повернути належні їй кошти за борговими розписками від 06.02.2017 року та від 29.07.2019 року у сумі 12 тисяч 604 гривні до 30 листопада. Станом на 20.01.2021 року належні їй кошти відповідачем не повернуті. Крім того вважає, що неправомірними діями відповідача його зухвалою поведінкою, ігноруванням її та її вимог, їй також завдана моральна шкода. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 12604 грн., 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

15 лютого 2021 року судом справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.25).

11 березня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 39).

Представник позивача ОСОБА_1 - Волошин М.М. подав заяву про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить задовольнити (а.с. 52).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день і час розгляд справи повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.34).

Крім того, ОСОБА_2 про день і час розгляду справи повідомлений через оголошення офіційному веб-порталі Судової влади України (а.с.50).

Інші процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України, у справі судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З розписки, наданої позивачем вбачається, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_5 9054 грн.. Вказані кошти зобов`язався віддати 22.02.2017 року. Також ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1600 грн., 250 грн., 200 грн. та 500 грн. Загальна сума позики за вказаною розпискою становить 11604 грн. (а.с.8).

З розписки від 29.07.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав у позику у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1000 грн., які зобов`язався віддати до 15 вересня (а.с.9)

20.11.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію про повернення коштів за борговими розписками від 06.02.2017 року та від 29.07.2019 року в сумі 12604 грн. до 30 листопада 2020 року (а.с.10).

З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що сума її пенсії за період з 01.01.2019 року по 30.11.2020 року складає 47042 грн. 07 коп. (а.с.11).

З наведеного вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу заборгованості за договором позики.

Норми права, застосовані судом.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Визначення ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів це забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з ушкодженням здоров`я, в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено, що під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Мотиви суду щодо позовних вимог.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За своєю юридичною природою договір позики є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Судом встановлений факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 в борг грошових коштів у розмірі 12604 грн.

На підтвердження вказаного факту позивачем представлені письмові розписки, надані відповідачем. Даний правочин не є оспорюваним і відповідає вимогам ЦК України.

Як встановлено при розгляді справи, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договорами позики не погашає.

Оскільки, відповідач належним чином добровільно не виконав умови договору позики та всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернув борг за вказаними договором, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму позики у розмірі 12604 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на її користь завдану їй моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Аналізуючи зміст статті 611 ЦК України суд дійшов висновку, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі.

Стаття 1050 ЦК України, яка встановлює наслідки порушення договору позичальником, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди, і таких наслідків договором позики також не встановлено.

Крім того, заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач не підтвердила належними доказами спричинення їй моральних страждань, а також за яких обставин їй спричинена моральна шкода, якими діями чи бездіяльністю. Також позивачем не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами і те, що саме неправомірними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, не надано доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою моральною шкодою. Позивачем не зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи суму моральної шкоди в розмірі 2000 грн., розрахунку розміру моральної шкоди позивачем також не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Окрім того суд звертає увагу на те, що між позивачем та відповідачем виникли боргові зобов`язання в межах наданих відповідачем розписок, тому, у випадку невиконання таких боргових зобов`язань чинне законодавство передбачає можливість стягнення з винної сторони неустойки чого позивачем заявлено не було.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

П. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 600 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача Волошин Максим Миколайович , до ОСОБА_2 , про стягнення коштів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 10.02.1997 року Недригайлівським РВ УМВС України в Сумській області, заборгованість за договором позики в розмірі 12604 грн. 00 коп., сплачений судовий збір у розмірі 600 грн., а всього 13204 (тринадцять тисяч двісті чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 .

Представник позивача: Волошин Максим Миколайович, місцезнаходження: 42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Свободи, 1.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова