УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/1278/19 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 35 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Лісової Т.С.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Корбут В.В.

у цивільній справі №274/1278/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, -

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом. Просила розірвати договір довічного утримання від 29.11.2007р., укладений між нею та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Житомирської області ПашинськимО.М. та зареєстрований в реєстрі за №3-1171, припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності на підставі вказаного договору довічного утримання, та визнати за нею право власності на зазначену квартиру. В обґрунтування поданого позову зазначала, що відповідач ОСОБА_1 не виконував взяті на себе за цим договором обов`язки, не звертав увагу на її потреби і стан здоров`я, не забезпечував харчуванням, медикаментами, не відвідував позивача в лікарні та взагалі погано ставився до неї. Тому позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року позов задоволено частково. Укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір довічного утримання від 29.11.2007р., посвідчений державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Житомирської області ПашинськимО.М. та зареєстрований у реєстрі за №3-1171, розірвано.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема вважає, що у договорі довічного утримання обов`язки набувача є конкретно визначеними сторонами і обмежуються конкретно визначеними видами догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Апелянт вважає, що в ході розгляду даної справи доведено, що він належним чином забезпечував позивача згідно з обумовленими у договорі умовами, порушення або неналежне виконання яких стороною позивача під час розгляду справи не доведено. Крім того вважає, що висновок суду щодо неналежного виконання ним, як набувачем, обов`язків з договором повністю спростовується поясненнями самої позивачки у справі. Так, в судовому засіданні 18 грудня 2020 року ОСОБА_2 зазначила про те, що основною причиною її звернення до суду є прохання доньки. Сама позивачка не заперечувала, що ОСОБА_1 постійно приїжджав, надавав їй постійну допомогу, робив в квартирі ремонт, купував всі необхідні побутові речі та техніку. На думку апелянта, покази свідка ОСОБА_3 не можуть братися судом до уваги, оскільки допит свідка відбувався за відсутності відповідача, що позбавило його можливості задати відповідні питання щодо обставин даної справи. Крім тогою вказує, що саме завдяки його зусиллям позивачці було проведено оперативне втручання, оскільки він домовлявся з лікарями та оплачував проведення операції, що підтверджується квитанцією Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України. Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч.1ст.756 ЦК України). Відповідно, позовна вимога про визнання права власності суперечить правовим наслідкам розірвання договору довічного утримання та не підлягає до задоволення. Окрім того вважає, що розірвання договору буде суперечити принципу розумності та справедливості, оскільки при вирішенні справи необхідно врахувати родинні відносини між сторонами договору. Також вказує, що в ході розгляду справи він був позбавлений процесуального права на виступ у судових дебатах.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір довічного утримання від 29.11.2007р., посвідчений державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Житомирської області ПашинськимО.М. та зареєстрований в реєстрі за №3-1171 (а.с.9). При цьому відчужувач є матір`ю набувача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що зазначений договір підлягає розірванню в судовому порядку.

При цьому судом враховано, що відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Пунктами 4 та 5 договору довічного утримання від 29.11.2007 р. передбачено, що ОСОБА_1 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 , та зобов`язується повністю утримувати ОСОБА_2 , забезпечувати її харчуванням, доглядом, одягом, необхідною допомогою, зберегти в її безкоштовному довічному користуванні вищевказану квартиру, вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду, необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на положення ст.749 ЦК та Закону України про Державний бюджет України, суд правильно вважав, що за договором довічного утримання від 29.11.2007р. вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду, необхідної допомоги) у розмірі мінімальної заробітної плати визначена саме за один місяць.

На підставі повної та об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договору довічного утримання.

Частиною першою статті 755 Цивільного кодексу України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

За таких обставин укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір довічного утримання від 29.11.2007 р., посвідчений державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пашинським О.М. та зареєстрований у реєстрі за № 3-1171, підлягає розірванню у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов`язків за цим договором.

Крім того, частиною першою статті 756 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів.

Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від18грудня 2020року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 08.04.2021 року.