Справа № 753/17728/20

Провадження № 2/755/1666/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"08" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Грицик М.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 27 серпня 2018 року № б/н в розмірі 12 004,24 грн та судові витрати в розмірі 2 102 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору від 27 серпня 2018 року № б/н, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем були виконані свої зобов`язання, надано відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок, однак відповідач не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору. Станом на 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 12 004,24 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8 088,90 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 2 769,34 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України - 1 146,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи до 02 березня 2021 року та встановлено відповідні строки.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та про згоду на ухвалення заочного рішення.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, 11 лютого 2021 року повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання». Крім того, оголошення про розгляд даної справи Дніпровським районними судом міста Києва розміщувалося на офіційному веб-порталі судової влади.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, постановив розглянути справу заочно, згідно статей 223 та 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому неодноразово збільшувався. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Договір укладений шляхом підписання позичальником анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У паспорті споживчого кредиту містяться відомості щодо умов кредитування, а саме: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; сума кредитного ліміту - до 50 000 грн, до 75000 грн; строк договору - 240 місяців, строк кредитування - до 240 місяців; процентна ставка: у пільговий період - 0,00001 % річних, поза межами пільгового періоду - 43,2%, 42%; тип процентної ставки - фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); штрафи за прострочення платежів більше ніж 30 днів - 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 86,4 %, 84 %.

Дані обставини, як факт написання анкети-заяви та паспорта споживчого кредиту, та укладення договору з позивачем, так і факт отримання ним кредитної картки з відкритим на неї кредитним лімітом, відповідач не оспорив.

На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Витяг із тарифів.

Таким чином, між сторонами укладено договір, на підставі якого виникли договірні правовідносини.

Що стосується характеру договору та виниклих правовідносин, суд зазначає таке.

Позивач за заявою відповідача відкрив йому картковий рахунок, видав відповідачу доступ до даного рахунку через видану йому банківську кредитну картку, та відкрив на даний картковий рахунок кредитування у вигляді визначеного кредитного ліміту.

З даного договору у відповідача виникло право користування картковим рахунком, кредитною карткою і кредитними коштами, які позивач зарахував на відкритий картковий рахунок. Також з даного договору у відповідача виникли грошові зобов`язання перед позивачем по поверненню використаних кредитних коштів на умовах договору.

Щодо умов договору, і щодо розміру невиконаних грошових зобов`язань відповідача, то суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18 серпня 2020 року становить 12 004,24 грн і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8 088,90 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 2 769,34 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із статтею 625 ЦК України - 1 146,00 грн.

Згідно із довідкою про зміну умов кредитування позичальнику ОСОБА_1 28 листопада 2018 року на картковий рахунок встановлено кредитний ліміт - 2 000,00 грн.

Судом також досліджено виписку по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , з якої убачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, витрачаючи їх на власні потреби, періодично погашав заборгованість за наданим кредитом. При цьому, ОСОБА_1 свідомо приймав умови щодо збільшення кредитного ліміту, оскільки суми фінансових операцій з перерахунку та зняття коштів, які ним здійснювались, перевищували суму початково встановленого кредитного ліміту.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.

Позивач виконав свої зобов`язання, а саме: в передбаченому договором порядку надав відповідачу кредитні кошти на видану платіжну кредитну картку відповідно до встановленого розміру кредитного ліміту, що не заперечується відповідачем та підтверджується, зокрема, анкетою-заявою, паспортом споживчого кредиту, підписаного відповідачем, та розрахунком заборгованості станом на 18 серпня 2020 року.

В свою чергу, відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість у вказаній в розрахунку сумі, в тому числі заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками. Відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування, тому суд дійшов висновку, що розрахунок в частині наявності використаних і не повернутих кредитних коштів та відсотків за користування ними, як такий, що не оспорений і не спростований відповідачем, є правильним і відповідає дійсності, а тому відповідно до цього розрахунку відповідач має заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 8 088,90 грн та заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 2 769,34 грн, що в загальному розмірі складає 10 858,24 грн.

Враховуючи, що відповідач, підписавши анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту, фактично підтвердив факт укладання договору кредиту на зазначених у сукупності даних документів умовах (про розмір кредиту, умови його повернення, процентна ставка, неустойка), з якого у сторін виникли кредитні правовідносини, отримав кредитні кошти на відкритий йому картковий рахунок, використав кошти і їх не повернув, тобто не виконав грошового зобов`язання по поверненню фактично отриманої ним суми кредитних коштів, тому є підстави для стягнення з відповідача-позичальника наявної заборгованості по кредиту.

Оскільки відповідачем не спростовано розміру боргу і не доведено його відсутність або його погашення чи часткове погашення, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов`язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу, позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України, нарахованих позивачем станом на 18 липня 2020 року в сумі 1 146,00 грн суд зазначає таке.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що в редакції Умов та правил, які почали діяти

з 01 березня 2019 року, згідно із пунктом 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна»;

84,0 % - для картки «Універсальна голд».

Така ж процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту зазначена у паспорті споживчого кредиту, підписаного позивачем.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі

№ 444/9519/12 викладено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок закріплений у постанові Верховного Суду від 05 березня

2019 року у справі № 5017/1987/2012.

З розрахунку заборгованості від 18 серпня 2020 року вбачається, що відсотки на прострочений кредит згідно із статтею 625 ЦК України нараховуються Банком починаючи з 01 лютого 2020 року.

З матеріалів справи судом не встановлено, що саме з 01 лютого 2020 року сплинув визначений договором строк кредитування, оскільки в паспорті споживчого кредиту встановлено строк кредитування до 240 місяців.Також, з наданого Банком розрахунку не встановлено, що саме з цієї дати відповідачу банком пред`явлено вимоги згідно з частиною другою статті статті 1050 ЦК України.

Таким чином, з наданих банком доказів, судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача відсотків за статтею 625 ЦК України, нарахованих позивачем станом на 18 липня

2020 року в сумі 1 146,00 грн за прострочення виконання кредитних зобов`язань, а тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно із статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі даного позову до суду позивачем сплачено 2 102 грн судового збору. Оскільки позов задоволено частково (на 90 %), тому відшкодуванню підлягають судові витрати в сумі 1891,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 625, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2018 року № б/н в розмірі 10 858,24 грн (десять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень 24 коп.), а також судові витрати в розмірі 1 891,80 грн (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна гривня 80 коп.).

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.

Повне рішення суду виготовлено 08 квітня 2021 року.

Суддя О.О. Хромова