Провадження № 2/537/406/2021

Справа № 524/7271/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2021 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А.Ю., представника позивача - адвоката Медвєдєвої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Згідно вимог позовної заяви ОСОБА_1 прохав суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3811 від 22.09.2020 року виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, який було укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн. та стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

В обґрунтуванні позовної заяви вказав, що у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 63370146 з примусового виконання виконавчого напису № 3811 від 22.09.2020 року виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, який було укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 36482,54 доларів США; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 6589,29 доларів США; сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 1500,00 грн. Згідно даних, що містяться у виконавчому документі правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) за вказаним кредитним договором є АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на підставі Рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

21.10.2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття даного виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про звернення стягнення на майно боржника.

Окрім цього, згідно витягу про реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 68800089 від 21.10.2020 року, приватним виконавцем було зареєстровано обтяження - арешт всього рухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 та заборону його відчуження. Водночас, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 229063065 від 21.10.2020 року, приватним виконавцем також було зареєстровано обтяження № 38771866 - арешт всього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 ..

Вважає, що виконавчий напис № 3811 від 22.09.2020 року виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн. є таким, що не підлягає виконанню оскільки : по-перше виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»; по-друге на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року, вже було вирішено по суті судом.

Так, 25 квітня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого від 09 березня 2010 року є ПАТ «Уксоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії №720/1-034, за умовами якого ПАТ «Уксоцбанк» надав позивачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.1.2 кредитного договору визначений кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05 квітня 2010 року на умовах, визначених договором.

В серпні 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 36 482,54 дол. США та заборгованості за відстоками в розмірі 6 589,29 дол. США. 12.02.2019 року Крюківським районним судом м. Кременчука було прийнято рішення (справа № 537/1849/18), яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк». Апеляційна скарга на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука по даній справі - не подавалась, рішення суду набрало законної сили 15.03.2019 року.

Отже, враховуючи той факт, що оскаржуваний напис нотаріуса було видано 22.09.2020 року чітко вбачається, що на момент його вчинення, спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року, вже було вирішено по суті судом.

Підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено обов`язок стягувача не менше як за тридцять днів до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, надіслати письмову вимогу про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику.

В червні 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про порушення основного зобов`язання за вих. №L31АВ-20200810-57 від 01.06.2020 року, де запропоновано ОСОБА_1 добровільно сплатити на рахунок банку заборгованість у розмірі 43 071,83 USD до 10.09.2020 року. Таку вимогу АТ «Альфа-Банк» було аргументовано тим, що 25.04.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034 згідно якого Кредитор зобов`язаний був надати Позичальнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника в сумі 80 000,00 дол. США, а Позичальник в свою чергу після отримання кредитних коштів зобов`язаний був погасити суму кредиту та проценти передбачені Договором з кінцевою датою виконання свої зобов`язань 05.04.2010 року.

10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» було затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року, було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво, щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15.10.2019 року.

Посилаючись на вищенаведене АТ «Альфа-Банк» зазначив, що він є новим кредитором за договором невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034.

04.09.2020 року у відповідь на дане повідомлення позивачем на адресу АТ «Альфа-Банк» було направлено заперечення, в якому керуючись ст.ст. 509, 512, 513 ЦК України, ним було наголошено, з метою дотримання вимог вказаних норм, для набуття статусу кредитора за договором невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034, АТ «Альфа-Банк» необхідно було вчинити правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні у такій самій формі, в якій укладався договір невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034. Окрім цього, ним було зазначено, що відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Також у даному запереченні, ним було вказано на існування судового рішення по справі № 537/1849/18, яким встановлено, що спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року, вже вирішено по суті, а також, що право вимоги за кредитним договором № 720/1-034 у кредитора припинилося 20 липня 2015 року.

Проте відповідач не звернув уваги на обставини викладені в його запереченні та звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. та отримав оскаржуваний виконавчий документ.

На сьогоднішній день приватним виконавцем Скрипником Л.В. вживаються заходи, щодо примусового стягнення з позивача заборгованості на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, так, зокрема, приватним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності. Тобто, порушуються його права шляхом обмеження права власності, зокрема безперешкодно розпоряджатися своїм майном.

Окрім цього, приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з нього додаткових витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій (постанова про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження). Загальна сума грошових коштів за даними постановами становить 4307,18 дол. США та 150,00 грн.

Разом з цим, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), а також відповідно до положень ЗУ «Про виконавче провадження» наступними етапами виконання судових рішень після накладення арешту є опис та арешт майна, визначення вартості майна боржника та реалізація майна на яке звернено стягнення. Отже, наявність на примусовому виконанні у приватного виконавця оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, а також подальша передача даного майна на реалізацію безумовно порушує його права, як власника даного нежитлового приміщення, оскільки спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року, вже вирішено по суті судом, а також через те, що продаж даного майна з прилюдних торгів безповоротно позбавить його права власності на нього.

На підставі викладеного прохав суд винести рішення яким його позовні вимоги задовольнити.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, про вжиття заходів забезпечення позову поданого ним до суду до АТ «Альфа-Банк», шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, а саме: виконавчого напису № 3811 від 22.09.2020 року виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, який було укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн., до завершення розгляду справи та прийняття відповідного рішення.

За ухвалами Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11.11.2020 року вказану позовну заяву та заяву про забезпечення позову передано на розгляд до Крюківського районного суду м. Кременчука за підсудністю.

18.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.12.2020 року судом задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову та до вирішення по суті даної цивільної справи - зупинено стягнення з ОСОБА_1 , яке проводиться на підставі виконавчого напису № 3811 від 22.09.2020 року виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, який було укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн..

05.02.2021 року до суду надійшов відзив від відповідача, згідно якого, останній прохав відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши, що не визнає позов виходячи з наступного. В позовній заяві позивач зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з огляду на наступне. Твердження позивача про пропуск строку позовної давності є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Так 25 квітня 2007 року між АКБСР «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК» та позивачем було укладено Кредитний Договір № 720/1-034 відповідно до якого Банк надав позивачу грошові кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі. Відповідно до умов Кредитного Договору позивач зобов`язаний повернути в повному обсязі надані грошові кошти, а також сплатити проценти за користування кредитом та штрафні санкції, якщо такі були застосовані. Банк виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним Договором в повному обсязі, надавши позивачу грошові кошти у розмірі обумовленому Кредитним Договором. Проте позивач отримавши від Банку грошові кошти у строки обумовлені Кредитним Договором, свої зобов`язання щодо повернення таких грошових коштів належним чином не виконав, чим порушив умови Кредитного Договору. В подальшому в результаті відступлення права вимоги, права та обов`язки Банку за Кредитним Договором перейшли до Товариства. Пунктом 7.3 Кредитного Договору передбачено, що даний Договір діє з дня його підписання і до повного виконання зобов`язань за Договором. Оскільки станом на 22 вересня 2020 року зобов`язання позивача за Кредитним Договором належним чином не виконані то відповідно Кредитний договір станом на 22 вересня 2020 року залишається чинним. У зв`язку з цим зобов`язання позивача, щодо повернення в повному обсязі отриманих від Банку (правонаступником якого є Товариство) грошових коштів у вигляді кредитної лінії, процентів за використання кредиту, а також сплати штрафних санкцій (у разі їх застосування) станом на 22 вересня 2020 року залишається чинним. А від так станом на 22 вересня 2020 року Товариство, як кредитор у зобов`язанні за Кредитним Договором було наділено правом грошової вимоги до позивача щодо повернення наданих позивачу грошових коштів у вигляді кредитної лінії. Проте в силу приписів статті 257 Цивільного кодексу України таке право вимоги Товариства обмежено останніми трьома роками дії зобов`язань за Кредитним Договором. А тому вбачається, що станом на 22 вересня 2020 року (тобто в день вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса) у Товариства виникло право грошової вимоги до Позивача за три останні роки існування зобов`язання. Оскільки Товариство реалізувало своє право грошової вимоги до Позивача, яке виникло у нього 22 вересня 2020 року, в силу приписів статті 257 Цивільного кодексу України та статті 88 Закону України «Про нотаріат» то вбачається, що Товариство мало звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису нотаріуса для стягнення з позивача заборгованості не пізніше 22 вересня 2023 року. Оскільки Товариство звернулось до нотаріуса для вчинення виконавчого напису нотаріуса 22 вересня 2020 року, тобто в день, виникнення вимоги, вбачається що оскаржуваний виконавчий напис здійснено в межах строків встановлених законодавством для вчинення виконавчих написів нотаріуса.

Позивач акцентує увагу на тому, що сплив саме строк позовної давності. При цьому позивач підміняє поняття строк звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса поняттям строк позовної давності. Початок перебігу, строки позовної давності, наслідки спливу строку позовної давності регламентовані Цивільним кодексом України. Початок перебігу, тривалість строку звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса та наслідки спливу строку звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса регламентовані Законом України «Про нотаріат». Наслідки спливу строку позовної давності відрізняються від наслідків спливу строку звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса. Зокрема у разі спливу строку звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису нотаріуса, стягувач позбавляється можливості захистити своє порушене право шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. У разі ж пропуску строків позовної давності особа, права якої було порушено позбавляється можливості захистити свої порушені права в судовому порядку, а також несе ризик настання негативних наслідків, визначених нормативно-правовими актами. А відтак, сплив строку позовної давності не призводить до спливу строку звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса. При цьому строк позовної давності, на якому акцентує свої позовні вимоги позивач не припиняє зобов`язань, оскільки діючим законодавством не передбачено такої підстави припинення зобов`язань як сплив строк позовної даності. З приводу наслідків спливу строків позовної давності на чинність зобов`язань Верховний Суд за результатами розгляду справи № 201/13602/16-ц у постанові від 11.09.2019 року дійшов наступного висновку.

З огляду на вище сказане вбачається, що станом на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису зобов`язання за Кредитним Договором не були належним чином виконані, а отже не припинені, Товариство наділене правом вимагати від Позивача виконання зобов`язання за Кредитним Договором в повному обсязі. У зв`язку з цим вбачається, що Товариство мало право звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису нотаріуса, та Товариство звернулось до нотаріуса в межах строків звернення до нотаріуса для вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.

Також, в позовній заяві позивач зазначає, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, уже існував вирішений по суті спір щодо стягнення заборгованості, а, отже, нотаріус не мав права вчиняти оспорюваний виконавчий напис. Вважають таку позицію позивача необгрунтованою та такою, що не відповідає дійсності виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду № 369/8665/17 від 22 травня 2019 року, зазначається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 15.01.2020 року по справі № 305/2082/14-ц, зазначено, що навіть наявність під час вчинення виконавчого напису судового спору про стягнення заборгованості не свідчить про спірність кредитної заборгованості та не є підставою для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Неможливість особи, права якої було порушено поновити порушені права в судовому порядку не позбавляє таку особу можливості поновити свої порушені права в інший, визначений законодавством спосіб.

Таким чином, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В., з метою захисту свого порушеного права та інтересу в позасудовому порядку, що відповідає чинному законодавству України, а тому, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом не підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений відповідно до чинних норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

11.02.2021 року позивачем надано відповідь на відзив, де останній вказав, що міркування відповідача, що позивачем нібито замінено поняття строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на поняття строку позовної давності, а також твердження відносно наявного у нього права вимоги станом на 22.09.2020 року, спростовуються правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 16.06.2018 року по справі № 640/10523/16-ц, де зі змісту вказаної постанови чітко вбачається, що нотаріус може вчинити виконавчий напис протягом 3-х річного строку позовної давності, який обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право вимоги примусового стягнення боргу. Право вимоги примусового стягнення боргу не може обчислюватися з дня відступлення прав вимоги новому кредитору, оскільки зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ПК України). А тому у АТ «Альфа-Банк» не могло виникнути право вимоги за кредитним договором лише на підставі рішення про правонаступництво. Для виникнення такого права у відповідача необхідною умовою є дотримання строку передбаченого ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», який в свою чергу не починає свій перебіг з кожної дати коли між фінансовими установами укладаються угоди про правонаступництво.

Вказані відповідачем правові позиції, не підлягають застосуванню у даних правовідносинах, оскільки, підстави позову, обставини справ істотно відрізняються від обставин та підстав даного позову.

30.09.2019 року Верховний Суд в постанові по справі № 357/12818/17 дійшов висновку, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Отже, враховуючи той факт, що у АТ «Альфа-Банк» право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034 не виникло, а також враховуючи грубе порушення відповідачем вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис № 3811 від 22.09.2020 року є таким, що не підлягає виконанню.

22.02.2021 року відповідачем направлено до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого останні підтримують позицію викладену у відзиві, зокрема, щодо того, що трирічний строк звернення до нотаріуса обчислюється з дня виникнення вимог, а сплив строків позовної давності встановлених ЦК України не позбавляє права кредитора на захист своїх порушених прав іншим передбаченим законом способом. А також вказують, що вірно застосовують та посилаються на викладені позиції Верховного Суду.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прохала їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судові засідання відповідач - АТ «Альфа-Банк», який був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, жодного разу не направив свого представника. При цьому, направив відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, у яких прохав відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., який був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, жодного разу не з`явився, жодних клопотань, заяв, до суду не направив.

В судове засідання третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. не з`явився, хоча був належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, будь-яких заяв, клопотань, пояснень до суду не направив.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25 квітня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого від 09 березня 2010 року є ПАТ «Уксоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії №720/1-034, за умовами якого ПАТ «Уксоцбанк» надав позивачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором, зі сплатою 13,5% процентів річних за кредитом, та комісій в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05 квітня 2010 року на умовах, визначених договором.

10 жовтня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору невідновлювальної кредитної лінії №720/1-034 від 25 квітня 2007 року, якою було внесено зміни до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. статті 1. Договору кредиту в частині розміру відсотків за користування кредитом.

15 вересня 2009 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору невідновлювальної кредитної лінії №720/1-034 від 25 квітня 2007 року, якою було внесено зміни до умов кредитування в частині погашення кредиту.

09 березня 2010 року загальними зборами акціонерів прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та змінено найменування (назви) Банку на ПАТ «Укрсоцбанк». Згідно із пунктом 1.2.2 статуту ПАТ «Укрсоцбанк», банк є правонаступником щодо всіх прав та обов`язків Акціонено-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

В серпні 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 36 482,54 дол. США та заборгованості за відстоками в розмірі 6 589,29 дол. США, за наслідками розгляду яких 12.02.2019 року Крюківським районним судом м. Кременчука було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Підставою для відмови у задоволенні позову стало пропущення позивачем строку позовної давності для пред`явлення зазначених вимог. Так, зокрема, судом було встановлено, що «останньою датою нарахування позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» боргу по кредитному договору №720/1-034 від 25 квітня 2007 року є 18 квітня 2011 року, що вбачається із наданого представником позивача розрахунку вимог банку, при цьому умовами договору встановлений термін повернення кредиту - до 05 квітня 2010 року, а також враховуючи той факт, що останньою датою вчиненням ОСОБА_1 дії, що свідчить про визнання ним свого боргу було 20 липня 2012 року, оскільки ця дата є датою перерахування коштів по спірному кредитному договору позивачем, що вбачається із таблиці погашення нарахованих відсотків, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права щодо сплати боргових зобов`язань сплинув 20 липня 2015 року, тоді як із позовом представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся лише 03 травня 2018 року, тобто із пропуском визначеного законодавством загального строку позовної давності.»

Вказане рішення набрало законної сили 15.03.2019 року.

10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» було затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Згідно рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року, було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво, щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15.10.2019 року.

Згідно п. 1 Передавального акту від 15.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк».

В червні 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про порушення основного зобов`язання за вих. №L31АВ-20200810-57 від 01.06.2020 року, де запропоновано ОСОБА_1 добровільно сплатити на рахунок банку заборгованість у розмірі 43 071,83 USD до 10.09.2020 року. Таку вимогу АТ «Альфа-Банк» було аргументовано тим, що 25.04.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034 згідно якого Кредитор зобов`язаний був надати Позичальнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника в сумі 80 000,00 дол. США, а Позичальник в свою чергу після отримання кредитних коштів зобов`язаний був погасити суму кредиту та проценти передбачені Договором з кінцевою датою виконання свої зобов`язань 05.04.2010 року.

04.09.2020 року у відповідь на дане повідомлення позивачем на адресу АТ «Альфа-Банк» було направлено заперечення, в якому ним було наголошено, що для набуття статусу кредитора за договором невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034, АТ «Альфа-Банк» необхідно було вчинити правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні у такій самій формі, в якій укладався договір невідновлювальної кредитної лінії № 720/1-034 та надати докази переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Також ним було вказано на існування судового рішення по справі, яким встановлено, що спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року, вже вирішено по суті, а право вимоги за даним кредитним договором у кредитора припинилося ще 20 липня 2015 року.

22.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис № 3811 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, який було укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 36482,54 доларів США; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 6589,29 доларів США; сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 1500,00 грн. Згідно даних, що містяться у виконавчому документі правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) за вказаним кредитним договором є АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на підставі Рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Для вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватному нотаріусу був наданий кредитний договір, строк платежу по якому настав, стягнення заборгованості проводилося за період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року.

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. 21.10.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63370146 з примусового виконання виконавчого напису № 3811 від 22.09.2020 року.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-887цс17з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження чи заперечення вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.02.2019 року встановлено, що строк позовної давності для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права щодо сплати боргових зобов`язань по вказаному кредитному договору сплинув 20 липня 2015 року.

Відповідно до п.2.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок №296/5), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з п.3.1. Порядку №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2. Порядку №296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Відповідно до п.3.3, 3.4 глави 16 Порядку №296/5, якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Таким чином, з огляду на встановлені судовим рішенням обставини, а саме, що хоча умовами договору встановлений термін повернення кредиту до 05 квітня 2010 року, однак враховуючи той факт, що останньою датою вчиненням ОСОБА_1 дій, що свідчать про визнання ним свого боргу було 20 липня 2012 року, тому позовна давність за кредитним договором сплила 20 липня 2015 року, як до основної вимоги, так і до додаткових вимог про стягнення процентів.

Тож право примусового стягнення боргу у Банку виникло 20 липня 2012 року.

Разом із тим, відповідно до копії оскаржуваного виконавчого напису, останній вчинений 22.09.2020 року, тобто за межами строку позовної даності, що є порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

При цьому відповідачем, в обґрунтування своїх заперечень жодних доказів до суду не надано, зокрема, копії пакету документів, які направлялися нотаріусу для вчинення нотарільної дії, а лише послався на висновки Верховного Суду.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем викладено висновки Верховного Суду неповно, що дозволило відповідачу відповідне їх трактування у поданих заявах.

За відсутності клопотань сторони позивача, судом копії пакету документів, які направлялися нотаріусу для вчинення нотарільної дії, не витребовувалися від нотаріуса.

Тож, надати оцінку документам на підставі яких було вчинено виконавчий напис, зокрема в розрізі їх безспірності, суд був позбавлений можливості.

Однак, з огляду на вищевказане, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про достатність доказів та доведеність вимог позивача наявними матеріалами справи та дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню, оскільки нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином в обґрунтованості строку звернення з вимогою про стягнення заборгованості, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат», що є однією з підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840,80 гривень, сплачений за подання позову, та судовий збір у сумі 420,40 гривень, сплачений нею за подання заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3811 від 22.09.2020 виданий приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, який було укладено між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн..

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн. та 420,40 грн.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення з ОСОБА_1 , яке проводиться на підставі виконавчого напису № 3811 від 22.09.2020 року виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 720/1-034 від 25.04.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, який було укладено між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в розмірі 43071,83 доларів США та 1500,00 грн, втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Хіневич

Повний текст рішення складено 07.04.2021 року.