Справа № 369/4196/20

Провадження № 2/369/80/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тузової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення відсотків за договором банківського вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.12.2013 р. між нею та відповідачем було укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070044284200. Відповідно до умов договору вона передала, а відповідач прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 30 000 грн. під 19% річних (1,583% на місяць).

Строк зберігання внеску встановлено до 25.06.2014 р.

21.02.2014 р. депозитний рахунок було поповнено ще на 30 000 грн.

У зв`язку з окупацією території АРК депозитний рахунок було заблоковано. На протязі червня-вересня 2014 р. позивач неодноразово зверталася до Банку з заявами про розблокування рахунку і отримання вкладу, але Банк цього не здійснив, що змусило її у жовтні 2014 р. звернутися до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2015 р. у справі № 336/8161/14-ц (залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22.07.2015 р.) позов до Банку було задоволено частково. Стягнуто з Банку на користь позивача 60.000 грн. банківського вкладу, а також 12.347 грн. 40 коп. відсотків за вкладом (за період до 25.02.2015 р.).

Не дивлячись на те, що вже у серпні 2015 р. виконавчий лист, який було видано судом на підставі вказаного рішення, було звернуто до виконання, Банк всіляко ухилявся від виконання судового рішення.

Так, Банком були організовані низка штучних скарг на дії державного виконавця з одночасним постановленням ухвал про зупинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, що фактично унеможливило виконання рішення суду на тривалий час.

Посилання Банку на фінансові труднощі були і є вигадками, оскільки лише за офіційними даними Банк отримав у грудні 2014 р. від НБУ 2,3 млрд. грн. "для стабілізації", чого цілком вистачало для погашення заборгованості за судовими рішеннями.

Першу виплату за рішенням суду - у сумі 1.757 грн. 65 коп. - позивач отримала лише 07.11.2017 р.

За час, що минув з моменту закінчення строку дії договору банківського вкладу 25.06.2014 р., і до часу початку виконання судового рішення у листопаді 2017 р. Банк не сплачував на користь позивача жодних відсотків.

Оскільки, Відповідач не повернув Позивачу у визначені Договором строки суму внеску та не сплатив суму нарахованих за користування ним процентів, то Відповідач порушив умови Договору, оскільки такий його обов`язок був ним передбачений.

За судовим рішенням на користь позивача стягнуто проценти, які нараховані за період по 25.02.2015 р. включно. Проценти за період з 25.02.2015 р. не стягувалися.

Кошти за вкладом в сумі 69.939,66 грн. були перераховані на рахунок позивача в АТ "УкрСиббанк" лише 29.03.2017 р. Куди поділися інші 12.000 грн., "Приват" не пояснює і досі, проте це питання буде вирішуватися в рамках відповідного виконавчого провадження.

Відтак, Банк повинен повернути наступну суму відсотків за вкладом за період з 25.02.2015 р. по 29.03.2017 р.: (60.000 х 1,583 % х 25 місяців) = 23.745 грн.

29.03.2017 р., з рахунку позивача було списано 699,40 грн. комісії за проведення платежу із повернення вкладу. Зазначена сума є збитком, який понесений позивачем внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов договору.

Остаточне судове рішення у справі № 336/8161/14-ц набуло законної сили 22.07.2015 р., про що Банку було відомо.

Проте фактичне виконання цього рішення відбулося лише 29.03.2017 р.

За період серпня 2015 р. - березня 2017 р. Інфляційні втрати, нараховані на суму, що була стягнута (72.347,40 грн.) склали 14.587 грн. 60 коп.

Тому позивач просила стягнути суму процентів за депозитним вкладом за договором № SAMDNWFD0070044284200 від 25.12.2013 р. за період з 25.02.2015 р. по 29.03.2017 р. в сумі 23.745 грн., 699 грн. 40 коп. збитків спричинених невиконанням умов Договору, 14.587 грн. 60 коп. інфляційних втрат за період з 22.07.2015 р. по 29.03.2017, всього стягнути 39.032 грн. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 07.04.2020 року було відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» подав до суду відзив, який мотивував тим що АТ КБ «ПриватБанк» виконав судове рішення у справі № 336/8161/14-ц у добровільному порядку та перерахував 29.03.2017р на користь ОСОБА_1 (на її вимогу щодо перерахування коштів на відкритий рахунок у АТ «Укрсиббанк») на її банківський рахунок 69 939.66 грн. про що свідчить платіжне вручення № 7 від 29.03.2017р.

Банк, як податковий агент, при добровільній виплаті 29.03.2017р грошових коштів Позивачу утримав з загальної суми нарахованих відсотків та присуджених судом до стягнення з Банку податок на доходи фізичних осіб із доходу у вигляді процентів у розмірі 2 222,53 грн. та військовий збір із доходу у вигляді процентів у розмірі 185,21 грн.

З урахуванням утриманих Банком, при сплаті Позивачу коштів, податків з суми нарахованих відсотків у розмірі 12347,40 грн сума відсотків до сплати склала 9 939,66 грн. (12347,40 грн - 2222,53 грн (НДФЛ) - 185,21 грн (військовий збір)), що у сукупності з банківським вкладом (60000,00 грн) складає саме суму 69 939.66 грн., яка і була 29.03.2017р перерахована Банком Позивачу на його рахунок, відкритий в АТ «УкрСиббанк» у м.Харків.

АТ КБ «ПриватБанк» виконав судове рішення у справі № 336/8161/14-ц у повному обсязі, жодних комісій Приватбанк не утримував за перерахування коштів на рахунок Позивача відкритий в АТ «УкрСиббанк» в м.Харків.

Позивачем самостійно був обраний спосіб отримання від АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів та самостійно обраний банк, куди потрібно було перерахувати боржнику грошові кошти.

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконав повністю з урахуванням побажань Позивача та його вимоги щодо перерахування коштів саме в АТ «УкрСиббанк» у м. Харків, яке в свою чергу, утримало комісію за проведення такого платежу.

З урахуванням вищевикладеного, АТ КБ «ПриватБанк» не спричиняв будь-які збитки позивачу у межах суми 699.40 грн та відповідно, не може нести відповідальність перед позивачем у межах цієї суми.

Наразі, Позивач у даній справі нараховує відсотки з 25.02.2015р. що є неправомірним, оскільки день 25.02.2015 р вже увійшов у період нарахування у межах розгляду справи № 336/8161/14-ц.

Таким чином, період нарахування відсотків у даній справі можливий з початковою датою нарахування з 26.02.2015р.

Також, неправомірним є нарахування відсотків у даній справі за період по 29.03.2017 р. оскільки в дату 29.03.2017р АТ КБ «ПриватБанк» вже перерахував грошові кошти Позивачу у повному обсязі та цей день не може входити до загального періоду нарахування.

Таким чином, період нарахування відсотків у даній справі можливий з кінцевою датою нарахування по 28.03.2017р.

До того ж, Позивач нараховує відсотки за період з 25.02.2015р по 29.03.2017р за відсотковою ставкою 19% річних.

Але, застосування повної відсоткової ставки, яка була встановлена умовами договору банківського вкладу на період дії такого договору, у період після закінчення строку його дії не передбачено.

Оскільки умовами договору банківського вкладу, на підставі якого Позивач нараховує відсотки на депозитні кошти, не передбачений (не встановлений) розмір відсоткової ставки, який повинен застосовуватися після припинення дії (строку) договору та до моменту фактичного повернення коштів вкладнику, то у період з дати припинення строку дії договору до моменту фактичного повернення Банком грошових коштів повинна застосовуватися виключно ставка "на вимогу".

Нарахування відсотків за період з 26.02.2015р по 28.03.2017р повинно здійснюватися за ставкою «на вимогу» у розмірі 1% річних.

Таким чином, розмір нарахованих відсотків у період з 26.02.2015р по 28.03.2017р. що складає 762 дні, дорівнює (60000,00 грн х 1% х 762 дн / 365 дн) = 1 252,60 грн.

Оскільки позовна вимога щодо стягнення з АТ КБ ПРИВАТБАНК інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України заявлена Позивачем 31.03.2020р (дата позовної заяви), то, відповідно, стягнення інфляційних витрат може бути здійснено у межах даної справи за період з 31.03.2017р. по31.03.2020р.

Оскільки повне виконання Банком свого зобов`язання щодо сплати Позивачу грошових коштів у повному обсязі було виконано 29.03.2017р. то, відповідно, з урахуванням строку позовної давності взагалі відсутні підстави для стягнення з Банку інфляційних втрат, оскільки позивач втратив на цей час таке право (стягнення у судовому порядку).

Тому відповідач просив застосувати загальний строк позовної давності (3 роки) до позовної вимоги щодо стягнення з Банку інфляційних втрат. Прийняти до розгляду та застосувати вищевикладені доводи, розрахунки Відповідача та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Позивачем ОСОБА_1 було подано до суду відповідь на відзив в якому вона зазначала, що з доводами Відповідача щодо відрахування податків погоджується.

Разом з тим Банк мав змогу добровільно виконати рішення суду і запобігти виникненню у кредитора зайвих витрат, проте цього не зробив.

Слід врахувати, що на відміну від будь-якого пересічного боржника (фізичної особи) Банк має змогу самостійно здійснювати видаткові касові операції.

Заперечення в частині врахування до зазначеного періоду двох днів - 25 лютого 2015 р. і 29 березня 2017 р. - вважала за можливе прийняти.

Крім того позивач зазначила, що саме по собі закінчення строку дії договору банківського вкладу не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього договору, і зокрема не припиняє договірного зобов`язання банку зі сплати процентів за користування вкладом, у разі якщо вкладник позбавлений реальної можливості користуватись та розпоряджатись коштами вкладу.

Протилежна правова позиція, на застосуванні якої наполягає Відповідач, не повинна враховуватися.

Щодо застосування строків позовної давності, то пояснила що в Україні діє карантин з 12.03.2020 р., а тому з цієї дати строк позовної давності вважається автоматично продовженим на весь період дії карантину, який триває і досі.

Просила врахувати ці заперечення під час вирішення справи по суті.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (головуюча суддя Пінкевич Н.С.) від 11.06.2020 року було закрито підготовче провадження у справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року дана справа була передана в провадження судді Янченка А.В.

29.12.2020 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. прийнято до розгляду вищезазначену справу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 25.12.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD007004284200, у відповідності до якого вкладник передав банку грошові кошти для розміщення на депозитний вклад на строк до 25.12.2014 року в розмірі 30 000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 19% річних.

21.02.2014 р. депозитний рахунок позивача було поповнено ще на 30 000 грн.

Після спливу строку повернення банківського депозитного вкладу, банк не повернув позивачу гроші з нарахованими за умовами договору відсотками, що зумовило ОСОБА_1 звернутись до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2015 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на користь ОСОБА_1 згідно заяви № SAMDNWFD0070044284200 від 25 грудня 2013 року вклад в сумі 60 000 гривень та не отримані відсотки в розмірі 19 % річних в сумі 12 347,40 грн. В задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2015 року залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина „судового розгляду".

На виконання судового рішення, на підставі платіжного доручення № 7 від 29.03.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ "УкрСиббанк" в м. Харків суму в розмірі 69939,66 грн.

При сплаті даної суми ПАТ КБ «Приватбанк» було утримано податки з суми нарахованих відсотків у розмірі 12347,40 грн., а саме 2222,53 грн. податку на доходи фізичних осіб та 185,21 грн. військового збору.

У відповіді на відзив позивач визнала правомірність відрахування відповідного податку та збору.

Як вбачається із змісту вищезгаданого рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2015 року, на користь ОСОБА_1 із відповідача був стягнутий вклад в сумі 60000 грн. та 19% річних від суми вкладу за період не нарахування по 25.02.2015р. в сумі 12347,40 грн.

Враховуючи що дане рішення було виконано відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» лише 29.03.2017р., суд приходить до висновку що позивач наділений правом вимагати стягнення з відповідача суму відсотків за вкладом за період з 26.02.2015 р. по 28.03.2017 р.

Разом з тим суд не може погодитись із заявленими до стягнення розміром відсотків виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно пункту 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно до ч. 1 ст. 1060 договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За положеннями ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2015 року було встановлено що станом на час розгляду справи строк дії договору від 25.12.2013 р. сплинув 25.12.2014 р., а тому суд відмовив в задоволенні позовних вимог про розірвання договору через відсутність предмету спору.

Зобов`язання банку в розмірі та на умовах, визначених договором банківського вкладу (депозиту), припинилися у строк, установлений цим договором, тобто 25 грудня 2014 року. Оскільки договором не визначено розмір ставки процентів за користування депозитом у разі закінчення терміну його дії та неналежного виконання грошового зобов`язання за ним, то після 25.12.2014 року проценти нараховуються за ставкою «на вимогу».

Згідно копії витягу з Наказу голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 05.01.2004 року № 07 було затверджено наступні процентні ставки: по вкладам "на вимогу" в гривні, доларах США і Євро - 1,0 процент річних.

Тому аналізуючи викладене суд приходить до висновку що розмір нарахованих відсотків які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період з 26.02.2015р по 28.03.2017р. становить 1 252,60 грн. (60000,00 грн. х 1% х 762 днів/365 днів).

Що стосується стягнення із відповідача збитків в розмірі 699,40 грн., то суд відмовляє в даних вимогах виходячи з наступного.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається із наявних матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 7 від 29.03.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ "УкрСиббанк" в м. Харків суму в розмірі 69939,66 грн. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідач здійснив списання з її рахунку суми в розмірі 699,40 грн.

Щодо вимог позову про стягнення інфляційних втрат та заяви відповідача про застосування строків позовної давності до даних вимог, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 625 ЦК України регламентує що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України визначає що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Постановою Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» було установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року. Проте, ураховуючи зміст статті 3 ЦПК України, а також те, що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу, тобто поширюються на правовідносини, пов`язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, тобто тих, які вже знаходяться на розгляді в судах усіх інстанцій, так і тих, які будуть відкриті у подальшому. При цьому дата введення карантину на всій території України не має значення, якщо цивільні процесуальні правовідносини тривають.

Законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Враховуючи що виконання Банком свого зобов`язання щодо сплати грошових коштів було виконано 29.03.2017 р., а з 12 березня 2020 року на всій території України був установлений карантин, у зв`язку з чим строки позовної давності були продовжені на час дії такого карантину, суд приходить до висновку що подана 31.03.2020 року позовна заява була подана в межах строку позовної давності. А тому у суду відсутні підстави для незастосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов`язання, у вигляді стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Беручи до уваги що відповідачем не спростований розрахунок встановленого індексу інфляції наданий позивачем, суд вважає за можливе стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати, нараховані на суму що була стягнута (72.347,40 грн.) згідно рішення суду, за період з 22.07.2015 р. по 29.03.2017 у розмірі 14 587 грн. 60 коп.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позову.

В силу ст. 141 ЦПК України, та враховуючи те що позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати що складаються із судового збору суд стягує з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22 256, 257, 261, 264, 526, 625, 629, 1058, 1061, 1064, 1066, 1074 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму процентів за період з 26.02.2015 р. по 28.03.2017 р. за депозитним вкладом по договору № SAMDNWFD0070044284200 від 25.12.2013 р. в сумі 1 252,60 грн., індекс інфляції за період з 22.07.2015 р. по 29.03.2017 р. у розмірі 14 587,60 грн., а всього стягнути 15 840,20 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок гривень) 20 копійок.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Інформація про відповідача: Акціонерне товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, Грушевського, будинок 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570).

Повне рішення складено: 08.04.2021 року.

Суддя А.В. Янченко