НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/79/21

№2/680/153/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

учасники справи:

позивач - АТ КБ «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

В лютому 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 11 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав встановлений кредитний ліміт на карту, який протягом терміну користування послугами позивача збільшився до 22 000 гривень кредитного ліміту на картковий рахунок.

Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були наданні йому у письмовій формі складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором не виконував, на вимоги банку не реагував, внаслідок чого станом на 03 грудня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 37 407,33 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 34 953,18 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 2 454,15 грн.

З урахуванням викладеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а саме заборгованість за тілом кредиту в сумі 34 953,18 грн, а також судові витрати.

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" у судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (арк.спр. 50).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1 . Повістки отримав особисто (арк. спр.61,65).

Процесуальні дії у справі

09 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02 березня 2021 року розгляд справи відкладено на іншу дату у зв`язку із неявкою відповідача у судове засідання.

Враховуючи наявність підстав для ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, про що 08 квітня 2021 року постановив ухвалу.

У зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 підписав заяву б/н, у якій зазначено, що він згідний з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого стало АТ КБ «ПриватБанк») договір про надання банківських послуг. Підписана заява складена з розрахунковою сумою кредитного ліміту в 500 грн, з базовою процентною ставкою 36 % з розрахунком на 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Крім того, визначено порядок погашення заборгованості, у вигляді щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості (арк. спр.7).

Видача кредитної картки підтверджується довідкою в якій вказані кредитні карти, які були видані ОСОБА_1 за час користування послугами банку (арк. спр.9).

Згідно з даними довідки про зміну умов кредитування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий 03 жовтня 2007 року, кредитний ліміт встановлений 03 жовтня 2007 року у сумі 15 000 грн, кредитний ліміт зменшувався та збільшувався, зокрема, 01 червня 2018 року кредитний ліміт збільшено до 22 000 грн, а 13 травня 2019 року - зменшено до 0,00 грн (арк. спр.8).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 03 грудня 2020 року становить 37 407,33 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту- 34 953,18 грн; заборгованість за поточним тілом кредиту- 0,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками -0,00 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 0,00 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України -2 454,15 грн; 0,00 грн - заборгованість по пені; 0,00 грн - заборгованість по комісії.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, з якими у письмовій формі був ознайомлений ОСОБА_1 та які є невід`ємними частини спірного договору.

Однак суд вказані докази не бере до уваги, оскільки вони не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 жовтня 2007 року шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суд установив, що між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 11 жовтня 2007 року був укладений кредитний договір, умови якого визначені у заяві від 11 жовтня 2007 року.

У анкеті-заяві позичальника від 11 жовтня 2007 року визначені кредитний ліміт - 500 грн, базова відсоткова ставка - 36% з розрахунком на 360 днів у році, порядок погашення заборгованості у вигляді щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості. Зазначена заява підписана ОСОБА_1 .

Однак банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути лише тіло кредиту, вимог про стягненнявідсотків, у тому числі пені, штрафу не пред`являв, оскільки вказав про їх відсутність у розрахунку заборгованості, крім того банк не пред`являв вимог про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України у сумі 2454,15 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, висловила позицію про те, що якщо фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги згідно з ст. 530 ЦК України, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд звертає увагу, що позивач просить стягнути саме заборгованість за простроченим тілом кредиту, оскільки заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 1 вересня 2020 року у справі №293/599/19-ц, згідно з якою заборгованість за простроченим тілом кредиту є складовою його повної вартості, однак не є сумою, яку фактично отримав у борг позичальник.

Умови та правила надання банківських послуг, які не підписані відповідачем, містять визначення, що простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані власнику платіжної картки і не були повернуті банку у строку, передбачений договором.

Суд дослідив розрахунки заборгованості за договором та встановив наступне.

Розрахунок заборгованості за період з 12 жовтня 2007 року по 31 грудня 2015 року не дає можливості суду встановити витрат клієнтом коштів банку, оскільки у розрахунку відсутня відповідна графа, водночас у розрахунку зазначено, що загальний залишок заборгованості за тілом кредиту станом на 31 грудня 2015 року становить 498,84 грн. Зазначену обставину відповідач не оспорив та не спростував (арк.спр.10-14).

Водночас розрахунок заборгованості за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2020 року свідчить про те, що позичальник фактично використав кошти у сумі 72514,30 грн (третя графа розрахунку «Витрати клієнтом кредитних коштів»), а повернув - 64660,45 грн (графа розрахунку заборгованості «Сума погашення за наданим кредитом») (арк.спр.15-20).

З розрахунку заборгованості за період з 01 лютого 2020 року по 03 грудня 2020 року вбачається, що позичальник не використовував кредитних коштів (третя графа розрахунку «Витрати клієнтом кредитних коштів»), а повернув - 12 764,37 грн (графа розрахунку заборгованості «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості») (арк.спр.21).

Таким чином, всього за період користування ОСОБА_1 грошовими коштами Банку, відповідач використав 72514,30 грн. Також суд вважає доведеним розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 498,84 станом на 31 грудня 2015 року. Отже загальна заборгованість за тілом кредиту відповідача перед банком становить 73514,30 грн. В той же час відповідач повернув банку кошти у загальному розмірі 77424,82 грн (12764,37+64660,45).

Відповідно підстави для стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту відсутні. Незважаючи, на те, що заява-анкета містить умову про базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами (36% річних), позивач таких вимог не пред`явив, а суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог.

Окрім того з виписки про рух коштів на рахунку відповідача, наданої позивачем, видно, що банк відповідачу нараховував відсотки, проводив автоматичне списання відсотків за користування кредитним лімітом, стягував комісію, пеню, проценти відповідно до вимог ст. 625 ЦК, що фактично призвело до збільшення заборгованості за тілом кредиту.

З огляду на викладене підстав для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, суд покладає судові витрати, понесенні позивачем на останнього.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя А. О. Олійник