Справа № 127/10503/20

Провадження № 2/127/1620/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Бойко В. М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерне товариство КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором б/н від 28.04.2017 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 20.04.2020 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 13 418,51 грн., яка складається з наступного: 7 311,09 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 7 311,09 грн. - заборгованість за простроченими тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 628, 12 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит , згідно ст. 625; 2 364,13 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії;, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 615,17 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 19.05.2020 року позовну заяву залишно без руху та надано строк для усунення недоліків.

27.05.2020 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 03.06.2020 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд ухвалою від 20.07.2020 року, ухвалив призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом осіб.

На адресу суду повернувся конверт з вищевказаною ухвалою суду адресований відповідачу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»

Відзиву на позов до суду не надійшло.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного з ПАТ КБ «ПриватБанк» Кредитного договору б/н від 28.04.2017 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом.

Даний Кредитний договір складається з Анкети-Заяви Позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів.

Як вбачається із Розрахунку заборгованості, відповідач належним чином не виконував зобов`язання відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим станом на 20.04.2020 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 13 418,51 грн., яка складається з наступного: 7 311,09 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 7 311,09 грн. - заборгованість за простроченими тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2 628, 12 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит , згідно ст. 625; 2 364,13 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії;, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 615,17 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1).

Згідно вимог ч.4 ст. 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

В обґрунтування позовних вимог позивачами надано до суду: ксерокопію анкети-заяви позичальника, з якої не вбачається у якому розмірі було встановлено кредитний ліміт на карті. У наданій позивачем анкеті-заяві не вказаний номер картки, яку отримав відповідач, не зазначена процентна ставка, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Заява клієнта та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримав платіжну картку та ПІН-код.

Позивач, крім самого розрахунку заборгованості за кредитним договором посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду » що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві позивач послався на те, що між ним та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, який складають підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку, що підтверджується підписом у заяві.

Проте ні витяг з Тарифів, ні витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які надані суду, відповідачем не підписані.

Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг і саме в тій редакції, які надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви і що Пам`ятка клієнта взагалі надавалась.

Між тим, в самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг не зазначені ні розмір кредитного ліміту, ні процентна ставка, ні строк надання банківських послуг, ні будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній.

Натомість всі умови надання відповідачу банківських послуг, якими обґрунтовуються позовні вимоги, містяться у Тарифах банку, Умовах і Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, які відповідачем не підписані і не ідентифіковані як частини укладеного договору про надання банківських послуг, про що стверджує позивач у позовній заяві.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, який містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» штрафів (фіксована частина) та (процентна складова) за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, а також заборгованості за нарахованими відсотками, пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу немає.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 ЗУ від 12.05.1991року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 ,щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, прийшла до висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позивачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Даний висновок суду відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, є підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 311,09 грн.- заборгованість за тілом кредита.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 1 145,17 грн.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 526, 530, 611, 634 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст.9-13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства «Приватбанк», (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором № б/н від 28.04.2017 року у розмірі 7 311 (сім тисяч триста одинадцять) гривень 09 копійка та судовий збір у розмірі 1 145 (одна тисяча сто сорок п`ять) гривень 17 копійок.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», адреса: вул. Набережна Перемоги 50, м. Дніпро ,код ЄДРПОУ: 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 05.04.2021 року.

Суддя: